Андрій Курданов

Пакульська сільська рада та відомі земляки

Літопис Пакульської громади

Минуло десять років після книжки “Голос пам’яті. Історія села Пакуль та його околиць”, яка була присвячена розвитку села з найдавніших часів до початку ХХ ст. Вже тоді розумів, що наступний період в історії села – ХХ століття – має для дослідження значний обсяг документів, хоча окремі періоди і досі знаходяться під грифом секретності та зберігають штампи-табу минулої ідеологією. Найголовнішим вважав пошук форми подачі читачу зібраного матеріалу.

Працюючи в районі по відновленню сторінок з історії, запропонував активам сільських громад вести літописи сіл. Літопис громади мовою дат, подій та постатей виявився зручною формою викладення зібраного матеріалу по ХХ століттю. Історія в літописі допомогла відновити всі періоди нелегкої долі поліського села. Літопис наповнювався матеріалами з дореволюційних видань, губернської, обласної та районної преси, витягів з документів обласного архіву та праць інших дослідників. На сторінках зустрічаємо прізвища простих та відомих односельців – це наша шана тим хто жив та працював до нас.

Із зведених насьогодні матеріалів тринадцяти сільських літописів пакульський більш детальніше відображає різні періоди 1917 – 1991 рр. У хронологічній послідовності розкривається зміст кожного року в житті пакулян.

У літописі читачу ненав’язуються думки упорядника – текст складається з скороченого викладу подій. Читачу надається можливість зробити самостійні висновки та знайти аргументи на користь свого бачення розвитку. А головним є те, що майбутні дослідники зможуть використати цей матеріал для створення окремих тем досліджень історії поліського села.

Пакульська  сільська  рада

Пакуль – центр сільської ради, якій підпорядковані села Завод, Лінея, Папірня, Пильня, Рудня, Семенягівка. Розташоване за 40 км від м. Чернігів.

Найдавнішим поселенням на території є археологічна пам’ятка епохи бронзи “Пустинка” (ІІ тис. до нашої ери). До часів Київської Русі відносяться городища слов’ян “Росаша” (існувало на березі давньої р. Речиці, виявлене у 1908 р.) та “Попова гора” (ХІ – ХІІІ ст.) розташоване біля р. Пакульки на території сучасної шкільної садиби.

Назва походить, очевидно, від перших слів давніх поселенців: “Покуль поживемо (почекаємо) тут”. Селом Пакуль стає в другий половині ХVІІ ст., коли була збудована церква св. Луки.

У ХІ ст. поселення належало сину чернігівського князя Миколі Святоші. З ХVІІ ст. Пакуль стає центром промислової вотчини та волості Києво-Печерської лаври. За козацьким адміністративно-територіальним устроєм до 1782 р. Входила до складу Любецькій сотні Чернігівського полку.

У 1786 – 1923 рр. Пакуль – центр Пакульської волості Чернігівського повіту. У 1919 р. створюється Пакульська сільська рада. За новим адміністративно-територіальним устроєм Пакуль став центром Пакульського району (1923 – 1924), а згодом як центр Пакульської сільради входить до складу Козлянського (1924 – 1930; у 1929 р. – Войківський район), Чернігівського (1930 – 1935, з 1963 р.) та Михайло-Коцюбинського (1935 – 1962) районів.

Семенягівка – виникла в середині ХІХ ст. з двох хуторів і отримало назву від прізвища поселенців. До 1970 р. біля села стояли вітряки, які відносились за архітектурною будовою до найстарішого типу Чернігівщини.

Рудня – иникла в середині ХVІІ ст. у лісовій місцевості неподалік р. Пакульки, як завод по виготовленню сиродутного заліза з болотної і дернової руди. Поряд знаходився водяний млин, який до початку ХХ ст. використовувався для виготовлення борошна.

Лінея – знаходиться на трасі Чернігів – Славутич неподалік від с. Пакуль, у давні часи через село проходила військово-транспортна дорога з Чернігова в Остерський повіт. У другій половині ХІХ ст. селяни заснували хутір неподалік села на одній з ним лінії. На старій карті знаходимо, що неподалік від хутора Лінея існувало поселення Вокзал. Назва цього хутора може свідчити про існування тут станціонної дільниці.

Папірня – біля р. Пакульки з середини ХVІІ ст. існувало виробництво мануфактурного типу для виготовлення паперу. Стара назва – Бумажний Завод.

Завод – село виникло в середині ХVІІ ст. на місці поселення робітників, які працювали на руднянському заводі.

Пильня – село виникло на початку ХVІІІ ст. біля водяного млина, пристосованого для розпиловки деревини ².

ВІДОМІ  ЛЮДИ  СЕЛА ³

Черниченки, Гаркуші, Михневичі, Стародуби – вважаються першими поселенцями Пакуля в давні часи.

Борисенко Давид – житель Пакуля, у 1742 р. збудував на р  Пакулька водяний млин і в подальшому поселення біля млина називалось Борисівка.

Филиповичев Іван – на р. Пакулька у 1742 р. збудував і утримував водяний млин, а згодом тут з’явився хутір під назвою Филиповичів, який з початку ХІХ ст. більш відомий як Локотьків.

Зконопниця-Грабовський Павло Львович (1763 – 1840) – колезький протоколист, з 1790 р. – губернський секретар, у 1796 р. здобуває дворянський титул і володіє маєтком в с. Пакуль. У 1814 р. нагороджений бронзовою медаллю на честь війни 1812 р.

Грабовський Костянтин Васильович (1817 – 1914) – священик Троїцької церкви с. Пакуль, за багаторічну службу мав чисельні нагороди, серед яких бронзовий хрест в пам’ять війни 1853 – 1855 рр., був попечителем земської школи в Пакулі.

Стоцький – лісничий Чернігівського лісництва, поручик. З 1847 р. почав активно проводити укріплення пісків шляхом засадження їх лозою. Це врятувало від занесення піском річку Пакульку і село Ведильці.

Белентєв Федір Дмитрович (1862 – 1930) – до 1917 р. працював лісничим Пакульського лісництва, був попечителем Пакульської корзиночної школи-майстерні.

Рослий – у 60 – середині 70-х рр. ХІХ ст. Пакульський волосний старшина. Про його діяльність зберігся такий запис: “был в своё время одним из распорядительных старшин, понимал дело и управлял самолично, получил за свою деятельность медаль”.

Вербицький Григорій Миколайович (1874 – 1949) – працював земським лікарем у Пакульскій волості (1899 – 1913). У 2002 р. його ім’ям названо вулицю в селі Пакуль.

Гаркуша Михайло Іванович (1887 – поч. 1950-х рр.) – лірник з села Пакуль.

Бориско Григорій Максимович (1888 – 1938 ) – на початку ХХ ст. за відмінне закінчення школи, природний розум, обирається на посаду Пакульського волосного писаря, був гласним Чернігівського повітового земського зібрання.

Невкрас Мотрона Митрофанівна (1892 – 1996) – довгожителька (104 роки) села Пакуль.

Постол Григорій Степанович (1898 – 2001) – довгожитель (102 роки) села Семенягівка.

Каранда Ганна Андріївна – до 1943 р. працювала акушеркою Пакульської лікарні, допомагала пораненим під час війни.

Малюга Пилип Федорович (1903 – 1986) – перший голова об’єднаного колгоспу імені Шверніка с. Пакуль (1950 – 1953), обирався депутатом обласної ради, сприяв будівництву школи в селі Пакуль.

Бориско Василь Миколайович (1919 – 1995) – працював головою колгоспу (1957 – 1960), бригадиром садово-городньої бригади, за досягнення в розвитку сільського господарства був нагороджений орденами Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапора, його ім’я занесено до районної Книги трудової слави (1972).

Гаркуша Андрій Кирилович (1919 – 2008) – учасник бойових дій під час Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр., нагороджений орденами Червоної Зірки (1947) та “За мужність” ІІІ-го ст. (1999), медалями “За оборону Сталінграда” (1943), “За бойові заслуги” (1947), “За звільнення Варшави” (1948), “За взяття Берліна” (1948) та ін. Після війни до виходу на пенсію працював у колгоспі бригадиром, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1973), медалями “За доблесну працю” (1970) та “Ветеран праці” (1979).

Цибуля Федір Іванович (1921 – 1999) – учасник бойових дій під час Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр., приймав участь у військовому параді 7 листопада 1941 р. у Москві та Параду Перемоги у Москві 24 червня 1945 р., нагороджений медалями “За оборону Москви” та “За бойові заслуги” (1947), працював головою колгоспу ім. Шверника (1953 – 1954) та сільської ради (1963 – 1966).

Конюша Йосип Андрійович (10.02.1925 – 1985) – Герой Радянського Союзу, народився в с. Конюшівка. У березні 1944 р. одним з перших форсував р. Дністер, знешкодив ворожу кулеметну точку й тримався, поки не переправилися радянські військові частини.

Бориско Олексій Семенович (31.12.1927 р.н.) – народився в Казахстані (Акмолінська область, Атбасарський район, село Парчевка, хутор Хлібовка) у родині переселенців з с. Пакуль, у 1933 р. повернулися до Пакуля, закінчив 7 класів місцевої школи, служба в лавах Радянської Армії (1944 – 1951), учасник бойових дій під час Великої Вітчизняної війни. Після війни навчався в Чернігівському медичному училищі, у Станіславському та Тернопільському медінститутах. Згодом працював хірургом Хмельницької обласної лікарні, завідувачем диференціально-діагностичного відділення обласної лікарні. Учасник організації факультету удосконалення лікарів у м. Хмельницькому філіалу Вінницького державного медичного інституту, працює асистентом кафедри терапії, доцент, завідувач курсу пульмонології і бронхології кафедри пульмонології і фтизіатрії, декан (1983 – 1997). Після реорганізації факультету в факультет післядипломної освіти доцент кафедри терапевтичних дисциплін та сімейної медицини. Делегат І-го з’їзду анестезіологів УРСР (1966), делегат І-го Всесоюзного з’їзду анестезіологів-реаніматорів (1972) та І-го з’їзду лікарів СРСР (1988) у Москві, учасник ВДНГ СРСР (1972). Член-кореспондент Академії медико-технічних наук (1997), має вищу категорію з терапії за результатами атестації МОЗ України (2006). Нагороджений орденами та медалями.

Ломонос Марія Іванівна (1934 р.н.) – у 60-х роках ХХ ст передова ланкова колгоспу “Зоря комунізму”, має 42 роки трудового стажу, працювала в польовій бригаді ТОВ “Урожай” с. Улянівка, нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (1966), медаллю “За доблесну працю” (1970).

Комок Микола Михайлович (1936 р.н.) – журналіст, працював головним редактором районної газети “Наш край” (1994 – 1995).

Зеляк Ганна Сильвестрівна (1937 – 1999) – домогосподарка, у 1981 р. нагороджена орденом “Материнська слава” І-го ступеня за народження і виховання 9 дітей.

Каранда Олександр Васильович (1946 р.н.) – журналіст, Заслужений журналіст України (1998), член Національної Спілки журналістів України, лауреат премії імені В. Еллана-Блакитного, працював заввідділом редакції обласної газети “Деснянська правда”.

Дорошок Василь Миколайович (18.02.1948 р.н.) – народився в с. Семенягівка, працював головою колгоспу ім. Леніна с. Андріївка (1976 – 1982), до 1993 р. працював у Городнянському районі начальником управління сільського господарства, першим секретарем райкому партії, головою районної ради, у 1993 – 1995 рр. – заступник голови Чернігівської райдержадміністрації, голова правління “Облагротехсервіс” (1995 – 2000), з 2000 року – начальник інспекції держтехнагляду облдержадміністрації, генерал-майор держтехнагляду України. Нагороджений орденами “Знак Пошани” (1972) та Трудового Червоного Прапора (1978), Заслужений працівник сільського господарства України (1998). Обирався депутатом обласної ради трьох скликань (1992 – 2002) та головою постійної комісії з агропромислової політики та земельних відносин.

Каранда Микола Іванович (1966 – 1985) – сержант штурмової групи, загинув смертю хоробрих у Афганістані. Похований в с. Лінея.