Форум міста Павлоград Дніпровської області

Валентин Щокін Чи доводилося вам коли-небудь валити пам'ятник Леніну? 

Накинути мотузку на шию вождя, прив'язати до буксирувального гака вантажівки і натиснути на газ. Перші дві спроби можуть завершитися обривом, але на третю – Ленін хитнеться, нахилиться, а тоді вріже носом в асфальт.

Майбутній командир групи спецоперацій 144-го Центру ССО з позивним "Правий", а у 2014-му – просто двадцятирічний хлопець із Павлограда, насолоджувався такими сценами не раз. Спершу разом з однодумцями він зніс пару "вождів" у рідному місті, а потім рушив у тур Дніпропетровщиною – проводити декомунізацію ще до того, як вона стала законом.

Щоразу, щойно монумент падав, місцеві бігли до уламків, щоб пострибати по поваленому тирану і зробити кілька фото. Правий тримався осторонь – йому вистачало тихого задоволення: розуміти, що знову зробив щось правильне.

Якби тоді його побачила бабуся, не повірила б власним очам. Яка іронія! В дитинстві вона лякала онука страшними історіями про "бандерівців", що хапали немовлят за ноги й кидали в піч. А тепер він сам міг здаватися "бандерівцем" тим, хто досі вірив: Ленін жив, живе й житиме.

Правий і досі не впевнений, що стало початком шляху, який привів його до українського війська. Можливо, ті самі бабусині байки, настільки абсурдні, що він узявся шукати правду сам.

Якщо спитати його про життя поза армією, він згадає інший орієнтир юності – бойовий гопак. Це було не лише бойове мистецтво, яке він вивчав, а й форма виховання.

– Ми ходили в походи з наплічниками, жили в лісі, співали біля вогню повстанських пісень… Не піти в майбутньому у військо я не міг. От і пішов, – згадує Правий, як у 2014-му став добровольцем.

Ці пісні знадобляться йому на Запорізькому напрямку в 2022-му. Правий пробиратиметься посадкою до побратимів і, щоб у темряві його не прийняли за ворога, співатиме "Червону калину" на повен голос. Що може бути кращим доказом, що він свій?

Та якщо попросите Правого згадати якийсь один епізод війни, він пригадає не нічне співання, а вересень 2024 року, район Часового Яру й історію, де він не зробив жодного пострілу. Але встиг потрапити в полон, усвідомити, що прожив прекрасне життя, а згодом захопити того самого росіянина, що його полонив.

Хоча Правий – головний герой цієї історії, не він один її розповідає. Відтворити події допомогли ще двоє його побратимів з ССО на псевдо "Вавилон" і "Старий".

У цьому сюжеті, як у калейдоскопі, можна побачити різне. Повернув – і от тобі приклад військового побратимства, коли вся група йде на смертельний ризик, щоб урятувати одного. Повернув ще раз – і знаходиш розповідь про відчайдушну сміливість. Або нагадування про велике значення удачі на війні.

А можна просто побачити історію одного звичайного бою, головний метод ведення якого – знайти гарне укриття.

Росія атакувала Дніпро, Павлоград і Нікополь: є постраждалі та руйнування (ФОТО)

У Павлограді розгорнули штаб допомоги постраждалим від нічної атаки

У Павлограді водія засудили до 5 років за смертельну ДТП

Поліцейські Павлограда розшукують 61-річну Галину Тарасенко: прикмети

...

Закрити