Володимир Золотов Латаю тумани, що на землю впали.
Сивії тумани памяті не мали.
Сивії тумани, що було, сховали |
Серденько від болю моє вберігали.
Пошли доле туману, туману, туману,
Щоб забув я ту одну, єдину, кохану.
Щоб із вечора удень, а зраня до ночі
Не шукали між людей тебе мої очі.
Сивії тумани, що із ночі впали,
Дорогу до тебе назавжди сховали.
Не піду шукати, не піду блукати,
А стану поволі любов забувати.