Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Герб Білої Церкви Прапор Білої Церкви Біла Церква на карті України Основні дані Країна Україна Регіон Київська область Район/міськрада Білоцерківський район Рада Білоцерківська міська рада Код КОАТУУ 3210300000 Засноване 1032 Магдебурзьке право 1589 Населення ^ 210 501 (1 вересня 2012)[1] Площа 33,7 км? Поштові індекси 09100-09117 Телефонний код +380-456(3) Координати 49°47?44? пн. ш. 30°07?00? сх. д. (G)Координати: 49°47?44? пн. ш. 30°07?00? сх. д. (G) Водойма Рось, Протока Назва мешканців білоцерківець, білоцерківчанка, білоцерківці, білоцерківчани Міста-побратими Бієло-Полє Борісов Вільнюс Кременчук Ногінськ Островець-Свентокшиський Подольськ Пухов Сенакі Сіньчжоу Солом'янський район Києва Тарнув День міста перша неділя вересня Номери автомобілів 10, АІ (старі КХ, МІ) Відстань Найближча залізнична станція Біла Церква, Роток До обл./респ. центру - фізична 78,8 км - залізницею 96,5 км - автошляхами 85,3 км До Києва - фізична 78,8 км - залізницею 96,5 км - автошляхами 85,3 км Міська влада Адреса 09100 м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого,19 Веб-сторінка Білоцерківська міська рада Міський голова Савчук Василь Петрович Бі?ла Це?рква — місто обласного підпорядкування у Київській області України, значний економічний і культурний центр Столичного економічного району, розташований за 80 км на південь від Києва на річці Рось. Населення міста — понад 210 тис. мешканців. Вперше назва Біла Церква згадується в Іпатіївському літописі 1115 року[2].Зміст [сховати] 1 Походження назви 2 Географічне положення та основні відстані 3 Геологічна будова, ґрунти і корисні копалини 4 Рельєф і гідрографія 5 Історія 5.1 XI–XVI століття 5.2 XVII–XVIII століття 5.3 XIX–XX століття 6 Сучасна Біла Церква 7 Клімат 8 Населення 8.1 Єврейська спадщина Білої Церкви 9 Економіка 9.1 Промисловість 9.2 Зв'язок 9.3 Фінанси 9.4 Торгівля та сфера послуг 9.5 Транспорт 10 Проблеми міста 11 Культура, дозвілля і спорт 11.1 Театр, музика, кіно 11.2 Парки 11.3 Спорт 11.4 Готелі 11.5 Біла Церква в кіно 11.6 Біла Церква у літературі 12 Освіта та наука 12.1 Загальна середня освіта 12.2 Дошкільна освіта 12.3 Позашкільна освіта 12.4 Вища освіта 12.5 Управління освіти і науки 13 Релігія 14 Медицина 14.1 Медичні заклади міста 15 Пам'ятки історії та архітектури 15.1 Музеї 15.2 Археологічні пам'ятки 15.3 Пам'ятки архітектури 15.4 Пам'ятники 16 ЗМІ 17 Особи, пов'язані з Білою Церквою 17.1 Тут народилися 17.2 Жили й працювали 17.3 Тарас Шевченко в Білій Церкві 18 Міста-побратими Білої Церкви[72] 19 Галерея міста 20 Див. також 21 Ресурси Інтернет 22 Джерела 22.1 Література 22.2 Примітки 22.3 Посилання Походження назви Щодо походження назви Білої Церкви існує кілька версій: одна з них розповідає, що напали монголо-татари і спалили дотла поселення, залишилася на горі тільки білокам'яна церква, саме вона й дала назву місту, хоча попередньо його нарекли Юр'євом, що походить від православного імені його засновника Ярослава Мудрого; Біла Церква була збудована як фортецю Юр'їв у 1032 р. Ярославом Мудрим. Фортецю було названо християнським іменем князя — Юр'їв. У 1050 р. він спорудив на Замковій горі міста єпископську церкву, чи то побілену, чи то збудовану з білої нетесаної берези. Поставлена високо на горі, церква стала помітною прикметою поселення; навколишні мешканці називали церкву білою, а коли татари знищили Юр'їв, то нове місто, яке відбудовувалося на згарищах, дістало назву Біла Церква. Населені пункти з такою назвою є у нас в Молдові, є і в Болгарії та ін. Виникли вони, ймовірно, через схожі причини[3]. Також, існують авторські версії, одні з них, представлено у такому вигляді: від білих березових колод; побудова храму в честь перемоги над бабою Білою; від залишків білокам'яної церкви; від поросського міста Білолжебе[4]; Теорія спадковості назв Юр'їв і Біла Церква: суть теорії полягає у трансформації первинної назви «місто Церкви Святого (Білого) Георгія» та «Церква Білого або Біла». Є найбільш вірогідною так як у народі святого Георгія завжди називали Білим[5]. Географічне положення та основні відстаніЖитомир (115 км) Київ (78 км) Чорнобиль (175 км) Суми (355 км) Львів (440 км) Полтава (320 км) Харків (440 км) Вінниця (135 км) Одеса (370 км) Запоріжжя (430 км) Місто розташоване на південному заході Київської області, займає вигідне географічне положення: поруч із ним проходить автомагістраль E95 (Санкт-Петербург—Київ—Одеса). Відстань до столиці України — міста Київ становить 84 км, відстань до столиці Російської Федерації — Москви становить 950 км, до столиці Чеської Республіки — Праги становить 1020 км, до столиці Республіки Польща — Варшави становить 800 км. Відстань до аеропорту м. Бориспіль становить 120 км. Близькість до Києва, зручне транспортне сполучення, розвинута соціально-економічна інфраструктура у комплексі з ландшафтними і природними умовами надають місту значної інвестиційної та туристичної привабливості[6]. Геологічна будова, ґрунти і корисні копалини В геологічному відношенні територія краю розміщена на Українському кристалічному щиті (УКЩ). В зональному відношенні це перехідна зона від лісу до степу — лісостеп. У межах міста сформувались основні типи ґрунтів: чорнозем типовий, чорнозем опідзолений, сірий лісовий ґрунт, дерново-опідзолистий, лугово-чорноземний, дерновий і болотний. У краї сильно виражені процеси ерозії ґрунтів, які виникають під впливом зовнішніх умов: розмивання талими і дощовими водами, вивітрювання, спровоковані і прискорені неправильним розорюванням схилів. Край багатий на різні корисні копалини, які мають промислове значення. Серед них переважають родовища будівельних матеріалів. В Білоцерківському районі добувають граніти, гнейси, мігматити, пегматити. Використовують у вигляді бута і щебеню, для кладки стін, для будівництва тротуарів, дорожнього покриття. Пегматити є комплексним джерелом мінеральної і польово-шпатової сировини. Під Білою Церквою є великі поклади глинистих порід, які використовуються в цегельно-черепичній промисловості, також є будівельні піски. З горючих корисних копалин у Білоцерківському районі є торф, який в сільському господарстві використовуються також як добриво. В Білій Церкві знаходяться джерела родонових вод [7]. Рельєф і гідрографія Головною водоймою є річка Рось, яка 16 км протікає здебільшого південною частиною міста, відокремлюючи центральні райони від Заріччя (сучасні Заріччя та житлові масиви Піщаний і Таращанський). Річка Протока тече Білою Церквою 9, 6 км і впадає в Рось. А в урочищі Сухий Яр є Сухоярський струмок довжиною 9,6 км. Через Рось у межах міста прокладені 4 мости: 2 пішохідні (Дерев'яний міст та Зарічанська гребля) та 2 автомобільних. Річку Протоку перетинає значна кількість маленьких містків різноманітної конструкції. Історія Біля міста на кілька миль тягнувся вал, який місцеве населення називало Трояновим валом. Там знаходили монети часів Траяна. Його залишки залишились між вулицями Ярослава Мудрого і Леся Курбаса. XI–XVI століття Місто засноване 1032 року київським князем Ярославом Мудрим. На час заснування називалося Юр'їв (Гюргевъ) згідно з християнським іменем Ярослава Мудрого — Юрій (Георгій). Початок ХІ століття позначився безнастанними набігами печенігів на південні окраїни Київської держави. В результаті кордони Русі були відсунуті на північ — до берегів Стугни. В 1017 році київський князь Ярослав Мудрий завдав поразки печенігам і відтіснив їх на південь. Для зміцнення південних рубежів держави вздовж Росі у 1032 році було розпочато будівництво оборонної лінії — системи сторожових фортець, сполучених між собою величезними насипами та ровами. Саме у 1032 році з'явились Корсунь, Богуслав, Стеблів, Володарка (літописний Володарев) та інші населені пункти Поросся. І саме у той рік на скелястому лівому березі Росі з'явився військово-феодальний замок, що отримав назву Юр'їв (на честь християнського імені Ярослава Мудрого — Юрій). Замок згодом «обріс» містечком, яке в кінці ХІ століття стало кафедральним центром Пороської єпархії. Серцем міста була гора з розміщеним на ній дитинцем (замком). Також на горі стояв білокам'яний собор — обов'язковий атрибут єпархіального центру. Юр'їв жив у постійній напрузі. Набіги печенігів змінились натиском половців, а згодом — монголо-татар. Місто було кочівникам «як кістка у горлі», постійно заважаючи їх походам на північ. Не раз його руйнували вщент. В останнє Юр'їв пав у руїнах в ХІІІ столітті. Пав для того, щоб відродитись з новою назвою — Біла Церква. Спалений кочівниками Юр'їв залишив по собі лише високий напівзруйнований єпископський собор. Ця споруда, збудована з білого каменю, довгий час служила переселенцям орієнтиром серед густих і диких лісів, що вкривали у той час долину Росі. Саме тому місце, де стояв собор, а згодом і місто, що постало з руїн князівського Юр'їва на скелястому березі, отримало назву Біла Церква. Собор, якому місто завдячує своєю назвою зник в урагані історичних подій, зараз ніхто, здається, не скаже, ким і коли його було зруйновано. Під час археологічних розкопок, проведених вже у ХХ столітті, на Замковій горі було знайдено залишки цієї споруди. У 1362 році Біла Церква разом з Київським князівством була приєднана до Литви, а після Люблінської унії (1569 року) увійшла до складу Речі Посполитої. Містечко стало центром староства (адміністративна одиниця в Польщі) та набуло значення найважливішого стратегічного пункту на півдні держави. У 1589 польський король Сигізмунд ІІІ затвердив привілеї міста на сеймі у Варшаві, надавши Білій Церкві та його жителям Магдебурзьке право. У середині XVI століття для захисту держави від татар у Білій Церкві було побудовано замок, в якому знаходився постійний польський гарнізон, що налічував до 2 тисяч солдат і офіцерів. Гора, на якій колись був розміщений замок називається Замковою. Перший замок в Білі Церкві був збудований в 1550 київським воєводою кн. Семеном Пронським, так як місто знаходилося на Чорному шляху, яким йшли татари і його потрібно було обороняти. Саме місто було також укріплене палісадом. В 1570 замок був значно знищений. Князь Василь Острозький зміцнює та перебудовує замок. Кінець XVI століття вперше зробив Білу Церкву знаменитим містом на всю Річ Посполиту. Цьому посприяло повстання міщан, розгніваних відміною старостою, Янушем Острозьким, Магдебурзького права у місті. У 1589 році вони захопили замок зі зброєю та боєприпасами і майже рік утримували місто в своїх руках. У 1591 році саме захопленням білоцерківського замку почалося селянсько-козацьке повстання, яке започаткувало період постійних війн між Україною та Польщею. На чолі повстання став Христофор (Криштоф) Косинський. Біла Церква у Вікісловнику? Біла Церква на Вікісховищі? Пам'ятник повстанцям Косинського XVII–XVIII століття В 1616 в місті було 300 дворів міщан і 300 козацьких. В часи Визвольної війни 1648-57 років Біла Церква, яка була на той час досить значним містом — центром староства та полку і мала понад 1000 дворів, стала одним з найважливіших опорних пунктів козацького війська. Довгий час Богдан Хмельницький з основними своїми силами перебував в Білоцерківському замку, розсилаючи звідси по всій Україні заклики до боротьби. 18 (28) вересня 1651 року тут було укладено угоду між польсько-шляхетським урядом і гетьманом Богданом Хмельницьким, яка отримала назву — Білоцерківський договір. В 1663 році під час битви між польським військом і загонами Івана Сірка замок у Білій Церкві майже зруйнували. Але вже наступного року його відбудували знову, укріпивши за найсучаснішими правилами фортифікаційної техніки — він став практично неприступним. Його не змогли взяти ні війська Івана Брюховецького в 1665 році, ні Петра Дорошенка у 1667, 1669 та 1672 роках. З 1660 року Біла Церква поперемінно належала то Московському царству, то Речі Посполитій, деякий час Поросся навіть було нейтральною територією. У 1667 році комендант Ян Стахурський збудував в Білій Церкві костьол та монастир св. Георгія. Початок XVIII століття в Україні позначився великим повстанням козаків під проводом білоцерківського та фастівського полковника Семена Палія проти Польщі. Палій у 1702 році з 10-тисячним загоном взяв у облогу Білу Церкву. Після декількох невдалих штурмів полковник вдався до хитрощів — взявши у полон коменданта, він примусив замок капітулювати. Місто стало центром повстання, до нього потяглися знедолені селяни з усіх-усюд. Населення Білої Церкви в той час сягнуло 70 тисяч, замок постійно укріплювався. У 1703 році полякам вдалося приборкати повстання, і того ж року Правобережжя окупували російські війська. Палія було заарештовано й вислано до Сибіру (далеко не останню роль відіграв у цьому гетьман Мазепа). Іван Мазепа народився поряд з Білою Церквою в родовому помісті — селі Мазепинці — і вважав цей край своєю батьківщиною. У 1703 році він оселився у білоцерківському замку й надумав зробити місто своєю власністю. У Білоцерківському замку гетьман почував себе у цілковитій безпеці. Саме тут пройшла значна частина його життя — тут він нажив левову частку своїх капіталів і став одним з найбагатших феодалів у Європі, тут скарав Кочубея та Іскру. За деякими джерелами у Білоцерківському замку було знайдено скарбницю гетьмана. Іван Мазепа скеровував значну частину прибутків від своїх 20 тисяч маєтків на будівництво культових споруд. По всій Україні звів він цілу низку пишних чудових церков у стилі українського бароко. У 1706 році зведення великої кам'яної церкви почав Мазепа на батьківщині — у Білій Церкві. Криваві події 1708 року та подальша передача міста Польщі так і залишили цю споруду недобудованою. До наших днів дожила лише частина тієї церкви, що має назву Микільська. 1743 староста Станіслав Яблоновський збудував в Білій Церкві костел та монастир о. єзуїтів. Впродовж XVIII ст. Біла Церква часто була свідком народних повстань, вінцем яких стала Коліївщина. За придушення Коліївщини великий коронний гетьман Ксаверій Браницький в 1774 році отримав одну з найбагатших у Речі Посполитій королівщин — Білоцерківське староство. Наприкінці 1778 р. він вступив у володіння цими маєтками, які відтоді називалися Білоцерківським графством, та збудував тут згодом палац. 1793 році місто приєднали до Росії. На довгі часи (до ХХ століття) Білоцерківщина стала вотчиною сім'ї Браницьких. Біла Церква і «Олександрія» були дійсним герцогством з двором, з величезною кількістю людей, котрі харчувалися навколо двору, з великими конюшнями породистих коней, з полюваннями, на які з'їжджалася вся аристократія Південно-Західного краю» — ось що писав про часи Браницьких у Білій Церкві Микола Бердяєв в своєму «Самопізнанні». Браницькі мали неоднозначний вплив на свою головну резиденцію. Вони зробили Білу Церкву містом, яке втратило будь-яке адміністративне значення для держави. За наказом Катерини ІІ і не без «указки» Браницьких замок було зруйновано, Білоцерківське староство ліквідували, повітовий центр перенесли до Василькова, місто з казенної власності перейшло у особисту. XIX–XX століття У 1806 році Браницькі уклали договір з єврейською общиною, якій дали дозвіл на поселення і будівництво у місті. Євреї принесли у Білу Церкву велику торгівлю і ремесло. Вона стала вузлом важливих транспортних шляхів, через нього проходили численні урядові, військові, поштові естафети і купецькі каравани. В 1809-14 роках Браницький у центрі міста звів торгові ряди, чим стимулював подальше розселення євреїв у Білій Церкві та зумовив докорінну зміну етнічного складу міського населення. У 1918 році Біла Церква знову у повний голос заявила про себе. В цьому місті згуртувалась велика сила, яка згодом сколихнула всю Україну. «Ще у вересні ніхто в Місті (Києві) не уявляв собі, що можуть спорудити три чоловіка, які мають талант з'явитися вчасно, навіть в такому нікчемному місці, як Біла Церква» — ці образливі для Білої Церкви слова з «Білої гвардії» Михайла Булгакова стосуються Торопця, Петлюри та Винниченка і зайвий раз підтверджують той факт, що саме це місто відіграло провідну роль у створенні Директорії Української Народної Республіки. В листопаді 1918 року в Білій Церкві почалося збройне повстання під керівництвом Симона Петлюри та Володимира Винниченка. Тут відбувалося формування основних сил Директорії. Тут вперше було надруковано повідомлення про відновлення влади незалежної УНР. Більше місяця місто над Россю було штабом сил повстанців — фактично другою столицею України. Саме звідси вирушило 60-тисячне військо, яке 14 листопада 1918 року захопило Київ. У серпні 1921 року у місті була утворена Козача Рада Правобережної України. Під час Другої світової війни в районі Білої Церкви в листопаді—грудні 1943 відбувалися запеклі бої, в яких війська 1-го Українського фронту розгромили німецькі військові частини і створили умови для оточення і знищення німецького угруповання в Корсунь-Шевченківській операції 1944. Сучасна Біла Церква Тодішня площа Леніна (зараз Торгова площа) у 70-х роках XX століття, по центру старий пам'ятник Леніну та вулиця Карла Маркса (нині Леся Курбаса), праворуч — Готель «Київ» Довгий час Біла Церква була звичайним провінційним містечком, аж доки в 1972 році тут не побудували промисловий гігант «Білоцерківшину». Саме тоді в місті почали рости промислові підприємства — воно перетворилося на значний індустріальний центр, один з найпотужніших вузлів хімічної промисловості України. В 70-х роках бурхливо почало зростати населення міста — за два десятиліття воно збільшилось майже на сто тисяч. Після аварії на ЧАЕС місто прийняло понад 1700 переселенців з зони відчуження. Сучасна Біла Церква — місто з понад 200-тисячним населенням, розкинулася в долині Росі, по обидва її боки. З правого борту долини відкривається прекрасна панорама міста (виїзд з Білої Церкви у таращанському напрямку): передній план охоплює комплекс дач місцевих олігархів. Далі простягається один з нових мікрорайонів багатоповерхової забудови — Таращанський масив. Найнижча частина долини Росі зайнята районом приватної забудови. Приватний сектор Білої Церкви зовсім не схожий на сільський — тут немає значних «городніх» просторів. Середні за розмірами, переважно цегляні, будиночки туляться близенько один біля одного й оточені тісними, затишними двориками. Дальній план панорами займає суцільна багатоповерхова забудова, над якою подекуди вистромлюються труби численних підприємств. На сході міста розкинувся великий промисловий вузол. Крім «Росави» тут розташовані заводи гумотехнічних та азбестотехнічних виробів, механічний, шинний № 2, Білоцерківська ТЕЦ та інші підприємства. Більша частина працездатного населення Білої Церкви працює саме тут. Клімат Клімат краю помірно-континентальний, теплий, з достатнім зволоженням. Зима м'яка; середня температура січня -6 ° C. Літо тепле; середня температура липня від 18 до 20 ° C. Опадів ок. 600 мм в рік.[8] Середньорічна кількість опадів — 500-600 мм, коефіцієнт зволоження 1,3. Середньорічна температура +6,9 °C. Середня тривалість безморозного (вегетаційного) періоду 160-170 днів. Переважають вітри західних і південно-західних напрямків.[сховати] Клімат Білої Церкви Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік Абсолютний максимум, °C 7,3 27,4 39,1 Середній максимум, °C ?3 ?1 4 13 20 23 24 24 21 12 4 0 14 Середня температура, °C 0,5 1,0 4,1 10,2 15,6 20,3 22,8 22,3 17,9 11,9 7,4 3,5 11,5 Середній мінімум, °C ?8 ?7 ?2 4 9 13 14 13 9 4 ?1 ?5 9 Абсолютний мінімум, °C ?7,2 ?28,5 20,4 Норма опадів, мм 48 46 39 49 53 73 88 69 47 35 51 52 650 Джерело: Погода і клімат(укр.) Населення Динаміка зміни чисельності населення міста, тис. осіб[9][10] Населення Білої Церкви до середини ХХ ст. було невеликим. Значно зменшилась його кількість після Другої світової війни, коли було винищено майже всіх осіб єврейської національності. Проте після оголошення всесоюзного будівництва каучукопереробних підприємств ГТВ та 2 заводів об'єднання Білоцерківшина населення міста зросло більш ніж у двічі. Сучасний масив Леваневського, який прилягає до цих заводів став місцем концентрації близько 60 % усіх жителів Білої Церкви. На початку 90-их відбулось деяке скорочення населення в основному через згортання виробництва на ряді підприємств міста та еміграції осіб єврейської національності до держави Ізраїль. Наразі помічено процес повільного зростання кількості жителів Білої Церкви, що пов'язано з відновленням роботи багатьох підприємств та створення розгалуженої сфери послуг. Єврейська спадщина Білої Церкви Євреї з'явилися у Білій Церкві ще у XVI столітті. Це були переважно дрібні торгівці. У 1648 році значна частина єврейської громади міста була винищена або вигнана козаками Хмельницького. Центром єврейського життя Білої Церкви стала Торгова площа, в центрі якої Браницькі вибудували великі Торгові ряди на 85 крамниць. Навколо Торгової площі у XIX та на початку XX століть виросло ціле єврейське місто. Торгові ряди (БРУМ) на однойменній площі історичної частини міста, біля якої відбувається розгалуження центральних вулиць Браницькі здавали Торгові ряди в оренду. Орендували вони і землі навколо Торгової площі та на ближчих вулицях. Крім того з єврейською громадою власники міста вели фінансові справи (й зовсім не дріб'язкові). Єврейська громада Білої Церкви зростала. На кінець XIX століття в місті мешкало 18720 євреїв (52,9 % від усього населення міста). А на початку XX століття кількість євреїв ще збільшилась. А ось потім почався зворотний процес: Громадянська війна — погроми, Велика Вітчизняна — тотальне знищення. У 1989 році в Білій Церкві мешкало 3823 єврея. А згідно із переписом 2001 року у місті мешкало лише 150 євреїв. Але спадок євреї залишили Білій Церкві досить значний: це і будівлі синагог, і житлові будинки, і крамниці, і школи, і лікарні. До 1941 року єврейське містечко було значно багатшим на архітектуру, і гармонічнішим, але нещадні бомбардування міста у 1941 році позбавили Білу Церкву більшої частини будівель. Будівля колишньої Великої синагоги (зараз коледж БНАУ) На Торговій площі розташований великий єврейський готель, який звели у XIX столітті. Навряд чи це той «білоцерківський жидівський трактир», про який писав Шевченко в «Путешествии с удовольствием и не без морали», але будівля досить цікава. Це майже квадратний у плані будинок із внутрішнім двором. Нині тут кілька якихось установ, та житлова частина. Шмат будівлі перебуває в аварійному стані, ще частина добудована з дерева. Загалом готель нагадує фігуру із примітивного дитячого конструктора, який невчасно скінчився, й довелося добудовувати із інших матеріалів. Навколо Торгової площі збереглося немало споруд, таблички на яких свідчать про те, що це пам'ятки архітектури, колишні житлові будинки. Хоча деякі з них за своєю архітектурою і декором схожі на синагоги.[11] Порятунком для економіки стало укладання у 1806 році Браницькими договору з єврейською общиною, якій дали дозвіл на поселення і будівництво у місті. Проте саме Браницькі легалізували їх перебування у місті і навіть побудували для євреїв в центрі міста Торгові ряди.[12]Інша (білоцерківська) назва Торгових рядів — БРУМ (Браницьких універсальний магазин або Білоцерківський районний універсальний магазин). Цю будівлю здали в експлуатацію у 1814 році. Унікальний пам'ятник торгової архітектури є чи не єдиним подібним в Україні. Він являє собою класицистичну будівлю, яка в плані має форму каре. Внутрішній двір із чотирма проїздами. По зовнішньому і внутрішньому периметрам будівлі розташовані відкриті галереї з аркадами. Нині у приміщеннях Торгових рядів розташовані ресторани, кафе і бутіки.[13] Євреї принесли у Білу Церкву велику торгівлю і ремесло. Вона стала вузлом важливих транспортних шляхів, через неї проходили численні урядові, військові, поштові естафети і купецькі каравани.[14] Економіка Промисловість На початку XX ст. Біла Церква стала одним з найбільших промислових і торгових центрів Київської губернії. В 1900 році тут працювали: завод сільськогосподарських машин, 5 цегельних, 6 шкіряних, пивоварний, 2 медоварних і 4 миловарних заводи, тютюнова, гільзова та 2 цукеркових фабрики, 4 слюсарних майстерні, 42 кузні, 2 вальцьових водяних млини, 13 крупорушок, 2 олійниці.[15] Добувна промисловість ВАТ «Кар`єр» Оборобна промисловість КП «Білоцерківхлібопродукт» АТ «Білоцерківхлібокомбінат» Легка промисловість ВП «Весна» УТОГ ВАТ «ВТТП» ЗАТ фабрика ПТВ «Тосна» ВАТ «Білоцерківська книжкова фабрика» ПАТ «Білоцерківська друкарня» Хімічна і нафтохімічна промисловість ПрАТ «Росава» ТОВ «Інтер-ГТВ» ТОВ «СП Бегленд» ВАТ «Будматеріали» ВАТ «БЦ завод ЗБК» ТОВ «Білоцерківський Домобудівельний комбінат» КП «Білоцерківбуд» ПАТ «Трібо» ТОВ фірма «Магнет» ВАТ завод «Металіст» Машинобудування, ремонт та монтаж машин і устаткування ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ» ТОВ «Ротор-2» ТОВ «Білоцерківагромаш» ВАТ «Механічний завод» ТОВ «Інструментальник» ВАТ «Техмашремонт» ВАТ «БЦ Електроремзавод» ТОВ завод «Ізолятор» УВП УТОС БЦ завод «Еталон» ВПП «Модерн» ЗАТ НВФ «Ферокерам» Енергетична промисловість ЗАТ «Білоцерківська ТЕЦ» КП «БЦ БМР Тепломережа» КП БМР «Київоблводоканал» Пасажирські транспортні підприємства ВАТ «Білоцерківський автобусний парк» ПП «Валоїс» ПП «К-А-Н» МПП «Діліжанс» Тролейбусне управління ПП транспортне агентство «Ікарус» Приміська автостанція[16] Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський консервний завод», заснований в 1858 році, є одним з провідних підприємств по переробці сільськогосподарської сировини в Київському регіоні. Виробнича потужність заводу — 25 млн умовних банок на рік, що дозволяє виробляти продукцію великими промисловими партіями. Площа земельної ділянки — 7,62 гектари.[17] У 2008 році біля міста Біла Церква був побудований «Білоцерківський молочний комбінат» (БМК). Потужність комбінату — 250 тонн переробки молока на добу. Білоцерківський молочний комбінат є єдиним в Україні постачальником молочних сумішей для морозива та коктейлів компанії «МакДональдз Юкрейн Лтд».[18] У червні 2011 року міжнародна Компанія «Mareven Food Holding» спільно зі своїм стратегічним партнером — японським харчовим холдингом «Nissin Foods Holdings» оголосили про завершення будівництва заводу в Білій Церкві. На заводі компанії буде вироблятися продукція під торговою маркою «Роллтон». Уже зараз в компанії «Mareven Food Ukraine» працює понад 400 працівників. Інвестиції в даний проект складають близько 35 мільйонів доларів.[19 Зв'язок Підприємства зв'язку: Центр електрозв’язку №4 КОФ ПАТ «Укртелеком» Центр поштового зв’язку №1 КОД УДППЗ «Укрпошта» Фінанси Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ. Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення. Відділення Промінвестбанку у Білій Церкві Торгівля та сфера послуг На території міста (станом на початок 2011 року) функціонують Київська регіональна торгово-промислова палата, 9 ринків, 144 магазинів продуктів харчування, 14 магазинів побутової хімії, понад 60 об'єктів роздрібної торгівлі, 16 спортмагазинів, понад 120 меблевою спеціальність, 7 — технікою спеціальною, 17 — тканини, фурнітура, пряжа, 46 магазинів чоловічого та жіночого одягу, 22 — ювелірних виробів, близько 10 торгових комплексів та центрів, такі як: Торгово-розважальний центр «Гермес» — вулиця Ярослава Мудрого, 40;[20] Торгово-розважальний центр «Вега» — вулиця Гординського, 2а;[21] Торгово-розважальний центр «Апельсин» — вулиця Ярослава Мудрого, 1;[22] Торгово-розважальний центр «Сіті центр» (Біла Церква) — бульвар 1-го Травня 13; Торговий центр «Євродім» — вулиця Ярмаркова, 43/24; Торговий центр «ДНС» — бульвар 50-річчя Перемоги, 62;[23] Торговий центр «Бульвар» — бульвар 50-річчя Перемоги, 151 ;[24] Торговий центр «Пасаж» — вулиця Гординського, 2; Офісно-торговий центр «Великий трикутник» — вулиця Гординського, 2а;[25] Центр моди «Гранд парфюм» — проспект Князя Володимира, 1а;[26] Центр моди «Королева» — бульвар 50-річчя Перемоги, 35а.[27]; ТЦ «Бульвар» У місті представлені (дані на кінець вересня 2012 року) головні національні мережі супермаркетів як продовольчих і господарських товарів — «Фуршет», «Сільпо», «Велика Кишеня», «АТБ»,супермаркет Край, так і побутової та професійної техніки, аудіо- та відеоелектроніки — «Фокстрот», «Технополіс», Comfy, «Слонік-Електронік», «Frost». Діє місцева продуктова мережа маркетів «Леола». У Білій Церкві працює понад 40 автозаправних станцій та комплексів, що є власністю великих операторів ринку «ТНК-BP», «Лукойл», «Укртатнафта», «WOG», «ОККО», «Інтернафта» тощо. Також, у місті близько 15 автосалонів, близько 56 магазинів, що спеціалізуються по автозапчастинам, 5 автошкіл, 26 автостоянок, гаражних кооперативів тощо. Транспорт Білоцерківський тролейбус маршрут № 3 на Соборній площі — центральній частині міста Білоцерківський залізничний вокзал Через місто проходять автошляхи європейського значення: Чернігів — Бровари — Київ — Боярка — Глеваха — Біла Церква — Ставище — Жашків — Умань — Ульяновка — Любашівка — Жовтень — Одеса (E 95);також міжнародного Києв — Васильків — Біла Церква — Ставище — Умань — Ульянівка — Жовтень — Одеса (М 05); залізнична лінія Фастів — Миронівка. У місті функціонують залізничний вокзал, що відкритий у 1876 році та автостанція приміського сполучення. Також, у місті працює каса попереднього продажу авіаквитків — агенство повітряних сполучень «Kiyavia», що знаходиться по вулиці Вокзальна 22. Громадський транспорт представлений 5 тролейбусними маршрутами (Докладніше:Білоцерківський тролейбус), 1 — автобусним (№ 22) та 23 — маршрутних таксі:[28]Номер маршруту Маршрут Протяжність № 1 с.Фурси — Одеська траса 18.6 км № 2-а ст. Роток — Рибгосп 6.75 км № 3 Учгосп — Одеська траса 11.01 км № 4 площа Перемоги — ж/м Таращанський 7.69 км № 5 Ст. Роток — ж/м Таращанський 6.96 км № 6 ж/м Піщаний — Гайок 8.30 км № 6-а ж/м Піщаний — урочище Товста 9.50 км № 7 4-ий мікрорайон — вул. Семашка 10.35 км № 10 (автобус) Парк ім. Шевченка — ур. Товста 6.28 км (нині не існує) № 11 ж/м Таращанський — Сухий Яр 9.91 км № 13 Гайок — Сухий Яр 9.59 км № 14 Залізнич. вокзал — вул. Лісова 7.21 км № 15 вул. Січневого прориву — Бутвинський Яр 9.72 км № 16 Соборна площа — вул. Січневого прориву 10.16 км № 17 вул. Стаханівська — ХімБуд 12.22 км № 18 ХімБуд — Залізн. вокзал 12.01 км № 19 ст. Роток — Сухий Яр 11.53 км № 19-а ст. Роток — вул. Київська № 21 вул. Томилівська — вул. Семашка 13.13 км № 22 (автобус) ст. Роток — Гайок 12.52 км № 25 Вул. Славіна — Одеська траса 12.14 км № 26 супермаркет «Велика кишеня» — Залізн. вокзал 8.99 км Комунальне підприємство «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» створено у 2000 році на базі «Білоцерківського авіаремонтного заводу» Міністерства оборони України на виконання урядового Розпорядження № 1135-Р від 27.10.1999 р. КП «БВАК» розташовано у західній частині міста Біла Церква. Підприємство має: Аеродром класу В(4D), занесений до Державного реєстру цивільних аеродромів України, з необладнаною ШЗПС розміром 2500?42 м, руліжними доріжками, стоянками для літаків, придатний до експлуатації вдень за правилами візуальних польотів. Промисловий майданчик, розташований на відстані 0,5 км від аеродрому, з під'їзними автомобільними та залізничними шляхами; зі сховищем нафтопродуктів; з повною інфраструктурою для виконання робіт по продовженню ресурсу авіаційної техніки у двох корпусах ангарного типу, обладнаних стапелями, вентиляційними системами, освітленням і забезпечених усіма необхідними видами енергії. Літакові ангари: один розміром 60?60 м, другий — 106?58 м. Роботи з продовження ресурсу виконуються на літаках ІЛ-76, АН-12, АН-72 (АН-74), АН-24(АН-26). У даний час технічне обслуговування на виробничих площах КП «БВАК» проходять як вітчизняні повітряні судна, так і судна з близького й далекого зарубіжжя. На аеродромі КП «БВАК» базуються громадська організація «Білоцерківський аероклуб «Пілот» та ТОВ «Міжнародний авіаційний центр підготовки».[29] Проблеми міста Основними проблемами міста є погана освітленість міста, погане дорожне покриття[30] та значний рівень вуличної злочинності. Останньому фактору власне й сприяє погана освітленість міста. В темний період часу активізується діяльність хуліганів, які займаються вандалізмом. Нещодавно у місті було демонтовано світлофори на перехрестях, де є небезпека зіткнення. Береги річки Протоки стали гігантським смітником, який отруює повітря жителям масиву Леваневського та Залізничного селища. Невирішене питання з інфраструктурою, наприклад не існує залізничного переходу для жителів Томилівського масиву, що змушує дітей, які щодня ходять у загальноосвітню школу № 11 перетинати небезпечну (через часту непомітність потяга) ділянку полотна[31]. Громада міста не раз стикалась з різними експериментами міської влади. У 2008 році — це план будівництва електросталепрокатного заводу, який міг істотно погіршити екологічну ситуацію у Білій Церкві. Було проведено кілька референдумів, рішення яких не були взяті до уваги. На даний момент будівництво заморожено, але є можливість відновлення робіт. У 2011 році група мусульманських активістів (в основному представників азербайджанської та чеченської діаспори) розпочала процес побудови на місці нині зачиненої ЗОШ № 10 мечеті з мінаретами, не провівши консультацій з громадою міста. Громадські зібрання одноголосно виголосили недоцільність будівництва мечеті у Білій Церкві. Проте у Києві, а також міський очільник вважають це виявом ксенофобії[32]. Біла Церква — найбільший культурний осередок Київської області. Своїм культурним потенціалом та досягненнями в галузі культури місто протягом багатьох років знаходиться в авангарді Київщини. З 1933 року у місті засновано Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. Панаса Саксаганського, що розташований у пристосованій будівлі за адресою: провул. Клубний, буд. 1, м. Біла Церква.Вистави театру відбуваються майже повністю державною українською мовою, зрідка — російською. Завдяки клопотанню директора і художнього керівника театру заслуженого діяча мистецтв України В'ячеслава Ускова, театру повернули ім'я обласного, яке було в нього до Великої Вітчизняної війни. Нині творчий колектив театру поповнився молодими акторами і режисерами — випускниками театральних ВНЗ Києва, Харкова й Івано-Франківська.[33] Також, з 1924 року, в самому серці Білої Церкви на Замкові горі міститься у спеціально зведеній сучасній будівлі Білоцерківський краєзнавчий музей. Це значний міський і обласний осередок культури, науки та просвіти, у якому зібрано велика кількість пам'яток матеріальної та духовної культури Південної Київщини. На базі музею щороку проводяться краєзнавчі читання, науково-практичні конференції різного рівня, присвячені визначним подіям історії та сучасності, друкуються їх матеріали[34]. Київський академічний музично-драматичний театр імені П. К. Саксаганського Після реставрації у будівлі костьолу відкрито Будинок органної та камерної музики. Орган було встановлено 7 березня 1990 року чехословацькою фірмою «Rieger Kloss».[35] Він має механічну трактуру та електричну регістратуру(шлейфлада), три мануали, педальну клавіатуру, шість вільних і три готових комбінації, вальце, сорок регістрів. Загальна кількість труб — 2734[36]. Також у місті працюють три Палаци культури — ПК «Білоцерків МАЗ», ПК «Росава», ПК ТОВ «Інтер-ГТВ», кінотеатр ім. О.Довженка[37], 6 клубів, 13 бібліотек, 3 школи мистецтв, 4 музичні школи, центр творчості дітей та юнацтва «Соняшник», будинок художньої творчості, будинок юних техніків тощо. У Білій Церкві — 24 колективи народної самодіяльності. Серед них — народний ансамбль танцю «Ровесник», ансамбль скрипачів молодших та старших класів ДМШ № 4, дитячий танцювальний колектив «Щасливе дитинство», чоловіча хорова капела, Муніципальний духовий оркестр та ін. Проводяться фестивалі різних рівнів: «Веселка над Россю», «Музичні відкриття в Білій Церкві»[38], «Золота осінь», «Музичні зустрічі в Палаці Браницьких»[39], «Гніздо»,[40] «Поетична зима»,[41]«Різдвяні зорі»,[42] «І Всеукраїнський фестиваль молодої режисури ім. Леся Курбаса».[43] Парки У місті багато невеликих скверів та парків, що розташовані в історичному центрі. Важливу роль у культурному житті Білої Церкви відіграє здавна відомий Центральний Міський Парк Культури та Відпочинку ім. Т |
22 листопада 2012
| Закрити |
