Елена Ермолаева

                                             Боже, вільна!!!

Цілковита свобода, це тоді коли позбавляєшся страху за своє життя, саме в цей момент коли ти будь-якої миті можеш віддати його за свою сім'ю, друга, батьківщину, Бог нагороджує тебе такою благодаттю та внутрішню свободою, яку ти ніколи досі не відчував. 

     Я не боюсь!!! Я готовий віддати своє життя заради любові, я готовий пожертвувати життям своєї дитини заради миру наступних поколінь, я готовий бути вірному самому собі і усім вільним побратимам, я готовий не бути рабом!!! Скажіть це собі, прийміть це і душа ваша буде освітлена і вмить станеш найсильнішим і найщасливішим на землі.

Хто ви є ті хто стоїть осторонь, ті хто знаходить десятки причин своєї неспроможності змінити своє життя на краще, захистити слабшого, взяти на себе відповідальність за усі дії та бездіяльність свою? 

  Біда України тим що жевріє в боягузах та зрадниках, які наче шакали ходять поміж нас. Та тільки на нашій землі народжуються такі герої які своїми неймовірно сміливими вчинками, заставляють увесь світ стати на коліна і до тремтіння в тілі, відчути силу духу вільної людини!!!

То вічна боротьба добра і зла. І коли ви таки робите перший крок на цю стежину, то маєте йти до кінця, та не до кінця того протистояння, а  до кінця життя свого. Не мали ми й досі справжньої свободи на нашій землі, а справді вільним людям, борцям за свободу не байдужим, завжди приходилося брати до рук зброю...Чи тому буде кінець? Відповідь залежить тільки від кожного з нас. 

Бо тільки ми маємо узяти увесь тягар відповідальності за смерть тих дітей землі української, що віддавали своє життя поки ми з вами були 'в зоні комфорта' Тільки ми з вами, своїм жалісним мовчанням довели країну нашу до вимирання  та деградації. В усіх бідах своїх ми звикли звинувачувати батьків, долю, керівництво.  Але мало хто дивлячись у дзеркало побачить там головного винуватця, бідності, убогості душ свої  та спустошення землі нашої. За нашу з вами бездіяльність загинули мирні люди на площі Майдана, за нашу свободу, а заслуговує її далеко не кожен з нас, ллється кров на Сході України. Але й досі ми з вами, «диванні істоти», спроможні тільки шукати винуватих та тремтіти «тільки б нічого зі мною не сталося!», сучі, ниці, непотрібні…

 

Я бачила Україну вільну, тільки но в очах дітей наших. В них не має страху, в них не має сумніву, вони не вагаються. І готові душу й тіло покласти за свою свободу, за любов, за віру у майбутнє, за життя. І тільки очі дитячі знають що життя вічне чекає їх на небі, та не бояться розстатися з тілом своїм щоб спасти душу свою. Спитайтесь  кожний у себе, хто він є раб, чи людина вільна, людина спроможна? Прийми рішення, а коли приймеш лишайся вірному йому до кінця днів своїх.

Не зволікай, не думай забагато! Слухай серцем! Живи, борись, люби, вмирай та знову перероджуся у дітях своїх! 

Я закликаю вас не до боротьби з зовнішнім ворогом, а до боротьби з ворогом внутрішнім, з вашим страхом, яким живиться злом що довкола нас. Несіть доброту у своїх вчинках- це найстрашніша зброя проти ворога, який вже у воріт. Об'єднуйтесь, будьте сильнішими за ненависть і тоді в нас буде формуватись країна вільна, гарна, сильна.