Сем. положение: женат
Дата рождения: 7 сентября 1948

Место проживания: Костюшко,4
Фабричное Запорожская Область
Люди Запорожской области Фабричное


Полит. взгляды: националистические
Отношение к курению: резко негативно
Отношение к алкоголю: резко негативно
Вдохновляют: поезія
Религ. взгляды: вірю в сили Космосу(природи)

Последний визит: 5 августа 2014, 09:57
Страницу создано: 18 октября 2012

Анонимно

Подписка на обновление страницы

Добавьте и настройте оповещения на свой e-mail

Перейти
  • Вопросы-ответы
  • Интервью
  • Обратная сортировка
Петро Мельник

Війна розпочалася. Я навіть не стверджуватиму, що Путін хотів саме війни. Зважаючи на те, як він діяв у Криму, він усе-таки хотів параду. І вважав, що на Донбасі - і в цілому на сході України - теж буде парад. Тут на емоційність наклалася некомпетентність. Тому що коли починаються реальні бойові дії, гинуть люди, з\'являються сотні тисяч біженців - ти стаєш заручником цієї ситуації і починаєш діяти вже в абсолютно нових умовах. І помалу звикаєш до цих умов. І водночас не збираєшся здавати своїх позицій - якщо підеш на серйозні компроміси тільки тому, що розпочалася серйозна війна й гинуть люди - твоє найближче оточення вирішить, що ти - слабак. А ти - не слабак, ти новий російський цар, збирач земель тощо. І тому - на війні як на війні.

Тому у фільмі британських кінематографістів відсутній найголовніший мотив, яким керується Путін при ухваленні рішень, - він ніколи не знає, до чого ці рішення призведуть, і завжди діє за обставинами. Війна Путіна з НАТО може розпочатися не тому, що в Кремлі приймуть рішення воювати з НАТО, зовсім ні. Рішення може бути - послати на захід який-небудь значущий сигнал, що в результаті, - а не тому, що Путін цього хотів і планував - обернеться війною.

Це найстрашніше.

Передруковується з дозволу редакції \'7 днів\'

15 Февраля 2016

Петро Мельник

Коли правильно відзначати Новий рік?





http://www.volynpost...>
\'Олександрhttp://www.volynpost...>


http://www.volynpost...>Олександр Середюк

24 грудня, 2012, 13:08


























Не встигне ще затихнути дзвін бокалів
шампанського з Новорічними привітаннями, як люди знову починають
готуватись до Новорічного свята. І з повною серйозністю і ще з більшою
прискіпливістю, ніж в перший раз. Через 13 днів на вулицях, в побуті і
на роботі, знову лунають вигуки: ”З Новим роком, будьте здорові!”



Коли ж все-таки правильно відзначати Новий рік? 1-го чи 13-го січня?



Повернемось до фактів історії.



Календарі землі



Впродовж багатьох тисячоліть календарі створювались жерцями, служителями
релігійних культів, яким календар служив для встановлення сонячних і
місячних свят. Це здійснювалося у спеціальних храмах, які нині можна б
було назвати справжніми обсерваторіями. Такі справжні обсерваторії
відомі у всьому світі. Є вони й в Україні. Декілька з них знаходяться
неподалік острова Хортиці в Запоріжжі.



Земля обертається навколо Сонця по орбіті, що нагодує еліпс. Тому
протягом року вона буває на різних відстанях від нього. Так, найближче
до Сонця Земля підходить 2-5 січня. Ці дні відомі в календарі наших
предків як час повороту води до літа, тобто Водокрес. Як правило, в
язичницькі часи саме найближче положення Землі відносно Сонця давало
право жерцям визначати цей день як свято Води. До того ж воно має
наступати якраз на 12-й день по Різдву Божого Коляди.



Відбувається природне освячення води самим Космосом, (а не маніпуляції священнослужителів срібними хрестами).



Як твердять сучасні астрономи, через те, що орбіта обертання Землі
навколо Сонця має форму витягнутого яйцеподібного кола (еліпса),
тривалість пір року насправді неоднакове: весна - 92 дні, літо - 94 дні,
осінь - 90 днів, а зима - 89 днів. (Климишин Н. Календарь и хронология.
- М., 1985. - с. 24).



Відомий американський вчений О. Нейгебауер (США) зазначав, що одним із
досягнень давньоєгипетської культури був їхній громадський сонячний
календар. Цей календар, по суті є єдиним розумним календарем в усій
світовій історії.



Він пізніше став основою і останнього календаря Римської імперії
(юліанського), і календарів усіх християнських церков світу, які
сформувалися на основі юліанського язичницького календаря. Сьогодні всі
народи світу користуються єгипетським сонячним календарем, який
практично успадкований від давніх римлян.



Одним з перших християнських теологів, які створили еру “від сотворення
світу” був антиохійський єпископ Теофіл в 180 році н.е. Тому ця ера і
отримала назву “антиохійська”. Вона починалася 1 вересня 5969 року до
н.е. (За іншими джерелами - 5507 років до н.е.).



Важливе місце в хронологічних розрахунках України-Русі близько п’яти
століть відігравали дві візантійські ери. За першою з них літочислення
велося з суботи 1 вересня 5509 року до н.е. Ця ера була створена ще за
імператора Костанція в середині ІV століття нашої ери. З ІV століття у
Візантії почали використовувати іншу еру “від сотворення світу” - 1
березня 5508 року до н.е. Ця ера отримала назву - константинопольська, і
лише пізніше - давньоруська.



Рахунок в ній вівся від “сотворення Адама”. Тому східна християнська
церква ввела в свій церковний календар 1 вересня як “день сотворення
світу” (церковний новий рік), притаманний юдейській традиції і 1 березня
як “день сотворення Адама”. Саме до цього дня було прив’язане
святкування народного Нового року з візантійською пасхалією, яка мала
тоді універсальне значення для всього християнського світу” (Зелинський
А. Конструктивные принципы древнерусского календаря / контекст - 1978. -
М., 1978. - с. 92).



В результаті ретельного аналізу літописів виявилося, що Новий рік
(Новоліття) починався в Русі з появи Нового місяця в перші весняні дні,
найближчі до весняного рівнодення. Тоді сніг сходив з полів і вся
Природа прокидалася від довгого зимового сну. Попередній рік міг мати 12
місяців, а наступний - 13 місяців. Тому, після введення юліанського
календаря, початок Нового літа в Русі не збігався з одним і тим же
числом, а пересувався по числах березня, припадаючи в деякі роки навіть
на лютий або квітень.



Разом з християнством з Візантії в Русь прийшов і вересневий стиль,
хоча, за звичаєм, початок року відзначали також і в березні од 1492 року
(7000 років “від сотворення світу”).



Не спромігшись викорінити народну релігійну традицію русичів відзначати
початок Нового літа на початку весни, церковники прив’язали його до 1
березня (незалежно до появи Молодика), пояснивши його відзначення подією
з християнської міфології - “сотворення Адама”. Нині вже календар
християнської церкви не має свята 1 (14) березня і відзначає його, як
день поминання мучеників, яке до хрещення Русі волхви відзначали дещо
інакше - в день появи першого весняного Молодика.



Щоб навіки викорінити з пам’яті народу це свято, християнські церковники
в 1492 році вилучили його з церковних календарів, як залишок
язичницької традиції, а до цього дня прив’язали інше свято - день смерті
християнських мучеників: Євдокиї та Нестора (нині це 14 березня).



Крім двох візантійських ер до Русі дійшла і “болгарська ера”, за якою
“сотворення світу” сталося ніби-то в 5504 році до н.е. Католицька церква
довгий час дотримувалася традицій східно-християнського літочислення.
Але вже в кінці ІХ столітті вона використовувала зовсім відмінні ери. За
однією з таких ер “від сотворення світу” до “народження Ісуса”
нараховували 4713, а за іншою - 4004 років. Згодом християнський Захід
перейшов на інше літочислення - “від Різдва Христового”, тобто н.е.
(нашої ери).



А що таке 19-літній цикл Метона?



Якщо перший в році Молодик (молодий Місяць) припадає на 1 січня першого
року цього циклу, то через 19 років Молодик знову припаде на 1 січня.
Астрономам відомий і 28-річний сонячний цикл: якщо перший день тижня,
понеділок припав на початок першого року цього циклу, то через 28 років
понеділок знову випаде на початок року. (Якщо б не було високосних
років, то цей сонячний цикл становив би не 28 років, а 7).



Якщо число 19 місячного циклу помножити на 28 років сонячного циклу, то
отримаємо 532 роки. Це той період, через який і фаза Місяця, і день
тижня, і число місяця (за юліанським календарем) знову повторяться.
Наприклад, якщо в першому році сонячного юліанського календаря Молодик
припаде на понеділок 1 січня, то в 533 році (через 532 роки) Молодик
знову припаде на понеділок 1 січня.



Останній такий 532-річний цикл закінчився в 1940 році н.е., а
передостанній - в 1408 році. Наступний 532-річний цикл повинен
закінчитися в 2472 році н.е.



Язичник знає, що все живе на Землі постало після Великого Єднання двох
Божественних начал: Вогню і Води, і добре знає, що коли Вогонь
поєднується з Водою, то утворює “Пару”. І парубок, який знайшов собі
дівчину разом з нею створюють “пару” (“парубок” теж похідне від слова
“пара”).



Більшість з християн не знає, звідки походить звичай дарувати на
загальні сімейні свята непарну кількість квітів, а на могилу нести
парну, і, звідки такий страх до парності? Отже, непарна кількість
квітів, подарована молодій дівчині - є побажанням, щоб вона якнайдовше
не знайшла собі пару. І навпаки, - парна кількість квітів для покійника -
це натяк покійнику забрати з собою із живих ще когось… Хто побував у
цивілізованій Європі, то переконався, що там дарують живим – парне
число. Щоб бути в парі…



“Ми майже нічого не знаємо про те, як саме визначався час в Русі до
прийняття християнства, - писав вчений А. Зелинський. - Існує гіпотеза,
що спочатку використовувався місячний календар, а пізніше
сонячно-місячний із використанням 19-річного циклу. Ясно лише одне: із
насадженням християнства в Русь прийшов юліанський календар.



Ніхто з дослідників календаря і хронологій не повідомляє у своїх працях
про те, коли в Русі вперше почали користуватися юліанським календарем.
Відомий дослідник календаря І.Климишин робить припущення, що “юліанський
календар був відомий в Русі задовго до прийняття християнства”. Але
коли і як в Київській Русі почали використовувати юліанський календар і
як відбувалося “переселення” на його місці давніх народних назв місяців,
які належати до місячно-сонячного календаря, залишається недослідженим,
- говорить вчений. (Климишин И. Календарь и хронология. - М., 1985. -
с. 258-259).



Що ж це за “новий” і “старий” стиль? Юліанський календар - “старий стиль”.



Юліанський та Григоріанський календар. За яким же ми календарем живемо і відзначаємо події?



Древні-вчені філософи завжди “кохались” в астрономічних науках.
Наприклад в Стародавньому Вавілоні і Египті добре знали уже такі
природні явища, як затемнення Сонця і Місяця і в своїх корисливих цілях
використовували це.



Вченими було визначено, що тривалість одного року вимірюється рухами
Землі навколо Сонця по еліпсовидній орбіті і складає 365 днів. Але ця
цифра є умовною. Астрономи назвали більш точну цифру: 365 днів 5 годин
48 хвилин 46,8 секунди. В Древньому Римі заокруглили до 6 годин. І до
кожного четвертого року додавали ще один день. 366 день, який називали
ВИСОКОСНИЙ. У римі було два дні 26 лютого.



Таку реформу календаря в 45 році до н.е. провів Юлій Цезар у
співавторстві з єгипетським математиком Созигеном Александрійським. Тоді
ж було закріплено традицію зустрічі Нового року 1 січня. Цей календар
було названо ЮЛІАНСЬКИМ. Пізніше в народі він дістав більш просту назву -
“старий” стиль.



Через рік після запровадження нового календаря, в 44р. до н.е. Юлій
Цезар був підступно вбитий. В перелік винесених йому звинувачень був
внесений і цей “злочин” перед римськими богами і місцевою язичницькою
релігією…



Привласнивши собі язичницький календар римлян, християни перейняли і їхні язичницькі забобони.



Після Нікейського Собору 325 року християнська Церква Римської імперії
офіційно оголосила юліанський календар своїм релігійним календарем. Із
того часу поширюючись по праведному світу, християнство понесло у
свідомість охрищених народів разом з юліанським календарем усі заборони
римських язичників. У більшості країн світу прийнято сонячний рік. У
період середньовіччя, коли уже міцно запанувало християнське віровчення,
в різних європейських країнах датами новоліття вважають 25 грудня —
Різдво (у Франції з VІІІ до кін. Х ст.), Пасха (з Х до ХІV ст.), 25
березня — Благовіщення (в Англії до 1952 р.), 1-ше вересня (у Візантії —
ІХ-ХІІ ст.) тощо.



До прийняття християнства у слов’ян, як і в більшості землеробських
народів Південної і Центральної Європи, рік починався навесні. Офіційне
літочислення Древньої Русі, подібне до стародавнього Риму, вважало
початком року 1-ше березня. Початок нового року в березні мав вагомі
підстави: він збігався з пробудженням природи, приходом весни, початком
сільськогосподарських робіт, початком праці біля землі,— бо ми
традиційно були хліборобами.



В 325 р. отці Першого Вселенського Собору прийняли для всього
християнського світу римський юліанський календар (за ім’ям римського
імператора Юлія Цезаря). Ним послуговувалася Римська імперія у 45 р.до
н.р. в якому рік починався із січня. А початком року постановили
вважати перше вересня.



Прогресивний для свого часу, він все-таки відставав від астрономічного
календаря. Через 128 років набігав один день. Це уже помітили вчені у
середньовіччі. В 1567 році, за ініціативою Папи Римського Григорія ХІІІ,
було зібрано велику групу вчених – комісію календарної системи. Основне
завдання, яке було поставлене перед ними, - розроблення проекту нового
календаря. Вчені установили, що юліанський календар відстав від
астрономічного на (цей рік т.е. ХVІ ст.) 10 днів! Комісія ухвалила
проект календаря італійського математика і лікаря Луїджі Лілліо. І щоб
вирівняти цю неточність, вирішили: в день 5-го жовтня 1582 року не буде
5-е жовтня, а буде 15-е жовтня! Таким чином, починаючи з 1582 року,
Різдво, Новий рік та інші свята відзначали на 10 днів раніше. Ця реформа
календаря дістала назву ГРИГОРІАНСЬКОГО календаря, або “НОВИЙ” стиль.
Коли через 128 років, тобто майже століття, “набігала” зайва доба, то
виходило, що у ХVІІІ ст.- 11 днів, в ХІХ ст.- 12 днів, ХХ ст. – 13
днів. Для більшої точності календаря комісія постановила: роки, які
діляться на 400 будуть не високосні.



Отже, новий календар, запроваджений Папою Григорієм ХІІІ і названий
ГРИГОРІАНСЬКИМ, замінив юліанський, який проіснував з незначними змінами
близько двох тисяч років. Новий календар здобув право громадянства у
всіх країнах Європи за винятком православного Сходу.



Український календар



Визначний російський вчений академік В.Рибаков в своїй праці “Язычество
древних славян” (М., Наука, 1994. - с. 325) надає два види давніх
“календарів”: на глечиках і на вишивці. Але обидва види умовні. Все ж
визначити, як саме користувалися цими “календарями” наші давні Предки,
сьогодні майже неможливо.



Багато дослідників вважає, що язичники Руси-України жили і святкували за
сонячно-місячним календарем. І сьогодні ми бачимо в державному
календарі українців усі язичницькі назви місяців: січень, лютий,
березень, квітень і т.д.



Новий рік наші предки-язичники відзначали з настанням першого весняного
молодика (найближчого до весняного рівнодення) і називали його Новим
Літом. Тому й дотепер й бажають один одному: многії літа… А початок
календарного місяця - 1 березня - вони узгоджували з появою на небі
Молодика. Тому назва цього проміжку часу була “місяць”.



Після насильницької християнізації в життя України-Руси почали
запроваджувати і церковний календар з усталеними днями і місяцями, які
уже не узгоджувалися з небесним Місяцем. В побуті українців почався
розлад. Понищена і гнана християнами духовна верства українського народу
(волхви і відуни) не мала можливості повідомити народу про справжній
стан Природи і про час відзначення тих, чи інших релігійних свят.
Звичайні люди і не зчулися, як потрапили в тенета руйнівної календарної
системи, яка зовсім ігнорувала стан Місяця і Сонця.



Мало хто знає, що перший церковний Новий рік до 1491 року християнська
церква відзначала 23 вересня, узгодивши його з днем народження язичника
імператора Костянтина (вдячність християн за легалізацію християнства в
Римській імперії). Але після 1491 року місцеві християнські служителі
відійшли від візантійської традиції і перенесли відзначення Нового року
(церковного) на 1 вересня. До 1700 (1728) року Російська імперія на
державному рівні святкувала лише один Новий рік.



З цього ж 1492 року московити оголосили себе наступниками і спадкоємцями
зруйнованої Великої Римської імперії. З цього ж часу вони привласнили
собі і знак східної римської імперії Візантії - двоголового орла.
Місцеві давні назви місяців замінили на латинські. Словом “нєдєля”
назвали весь тиждень, а саму неділю назвали “воскрєсєньєм” (на честь
“воскресіння” Ісуса). Вони запозичили в українців їхню древню самоназву
“русичі” переробивши її в прикметникову форму “русскіє”, а Московію
назвали “Руссю” (пізніше - “Вєлікой Русью”)…

Відзначення церковного нового року як державного свята описує І. Сахаров в “Сказаниях русского народа” (М., 1989. - с. 301).



Триста років тому, 20 грудня 1699 року російський самодержець Петро 1-й
видав Указ, у відповідності з яким Новий рік у Московії буде починатися
не 1-го вересня, а 1-го січня. Бо так роблять не тільки західні
народи, але й ті з слов?ян, «які із східною православною церквою в
усьому згідні…та всі греки, від яких віра православна нами прийнята».
Отже, 1-го січня 1700 року названо було «в знак веселія поздоровляти
один одного з Новим роком і столітнім віком, стріляти тричі з гармат,
які в кого є, і пускати ракети». А ще було вказано на фасадах будинків
зробити прикраси з соснових, ялинкових і ялівцевих гілок. Потім ялинки
перенесли у середину приміщення та почали прикрашати саморобними
іграшками.



Прогресивність цього указу була б більш очевидною, якби Петро 1-й
перевів слов?янські народи Росії (тоді ще Московщини) на григоріанський
календар, який був більш точним, ніж юліанський прийнятий християнською
церквою в Європі ще в 325 році. Це було зроблено лише у 1918 році уже за
більшовицької влади.



Святкування ж Нового року в різних країнах нашого континенту
одностайністю не відзначалося. Так, у Німеччині до другої половини ХУ1
ст. початком року вважалося 25-го грудня (день зимового сонцестояння). У
Франції до 1556 року Новий рік припадав на Великдень (день весняного
рівнодення). В Англії до 1752 року початком року вважалося 26-го
березня.



Наш древній народ свою родовідну веде від Богів. Саме про наших Предків
згадує і “Велес-Книга”, і “Слово о полку Ігоревім”, називаючи їх
“Дажбожими онуками”. Велес книга навіть містить родовідні легенди, за
якими ми є кровними нащадками наших Богів.



- Шкода тих українців, які намагаються виводити своє коріння від евреїв,
забуваючи, що “стали ми словними (слов’янами), від славлення Богів
наших” (слово і слава - синоніми).

Язичники-русичі ІХ століття не знали і не користувались цивільним
календарем, яким нині користуємось ми. Жодне свято церковне чи державне
і, навіть те, яке носить язичницьку назву (Коляда, Стрітення, Новий рік,
Благовіщення, Великдень, Купало, Колодій та ін.) сьогодні вже не
відзначається сповідниками християнства в той же день, в який відзначали
їх язичники. Тому прив’язка язичницьких свят українців до сучасних дат
християнського “святкового” календаря є щонайменше проявом незнання про
Давню Віру Українців.



Русичі-язичники відзначали Купайло (саме Купайло, а не “Івана Купала”) в
найкоротшу ніч у році. Чи має значення для астронома, яким числом
називати найдовший день в році, за старим чи новим стилем? Сонцю
однаково, який стиль собі придумають люди і яким числом назвуть
найкоротшу в році ніч. Але мислячій і вдумливій людині не зрозуміло, що
“день Купала” припадає на 7 липня і цей день збігається з літнім
сонцеворотом. Адже 7 липня вже віддалене від справжнього часу літнього
сонцестояння майже на півмісяця. Так само і в день весняного та
осіннього рівнодення та зимового сонцестояння.



Календар відіграє важливу роль в релігійній системі будь-якої Віри.



Релігія, яка втратила свій власний календар, рано чи пізно стає в’язнем
релігійного календаря іншої сильнішої релігійної системи. А той календар
обов’язково стане причиною подальшого руйнування світоглядних основ
релігії без календаря. Усвідомивши це, ми з болем в серці оглядаємося на
ту руїну, яку залишила нашому народу у спадок християнська церква.



Тепер з’ясовано, що сучасна дата відзначення християнського свята
відійшла від астрономічної (язичницької) дати майже на півмісяця. З
переліку язичницьких народних свят наочно видно, які свята були замінені
християнськими святами: Різдва Божича - Коляди 22.ХІІ на Різдво
Христове - 7.І; Свято Дани або Водокрес - 2.І, Богоявлення Господнє -
19.І; Новоліття (1 весняний Молодик) Щедрий вечір - 8.ІІІ

Обрізання Господнє, Василя - 13-14.І Вербниця (Вербіє) - 16.ІІІ - Вхід Господа в Єрусалим - 20.ІV



Невський Великдень - 20.ІІІ - Страсний Четвер - 24.ІV

Великдень - 23.ІІІ - Пасха, Воскресіння Христове - 27.ІV

Благовіщення, Свято Матері-Землі - 25.ІІІ - Благовіщення Пресвятої
Богородиці - 7.ІV Свято Ярила (Юрія) - 23.ІV - Георгія Великомученика -
6.V Русалії - 11.V (Зелені свята) - П’ятидесятниці, Пресвятої Трійці -
15.VІ Купайло - 20-21.VІ - Різдво Івана Хрестителя - 7.VІІ Свято
Рожаниць - 8-9.ІХ - Різдво Пресвятої Богородиці - 21.ІХ Покрова
Матері-Землі - 1.Х - Покрова Пресвятої Богородиці - 14.Х

Калита - 30.ХІ - Апостола Андрія Первозваного - 13.ХІІ

Велес (Мороз) - 6.ХІІ - Святителя Миколая - 19.ХІІ.



Відомо, що християнська Пасха була накинута на свято Великодня, яке наші
предки відзначали в день весняного рівнодення, як день перемоги Світла
над Темрявою, Тепла над Холодом.



Юдеї користуються місячним календарем, а християни недосконалим
юліанським календарем, який за кожні 128 років пересувається на 1 добу
вперед. Ця похибка юліанського календаря призвела до того, що з кожним
новим століттям християнська “Пасха” віддаляється від юдейської все далі
і далі.



Коло Свароже



Світ сотворений мільярди років тому. І сьогодні недоречно називати
візантійський 7509 рік літочисленням від “сотворення світу”. Будь-яка
точка відліку час не може цілком задовольнити людство.



Приймаючи Трипільську цивілізацію за вихідну точку праукраїнської
релігії, ми лише приблизно можемо стверджувати, що на українському
календарі нині понад 7,5 тисяч років. Таке літочислення найточніше
збігалося б з датуванням Києворуської літописної традиції. Правда й вона
була позначена візантійсько-християнськими впливами.

Якщо уникнути літочислення від Різдва Ісуса, то можемо скористатися
літочисленням наших літописів, лише назвавши його не “від сотворення
світу”, а приміром, “від Трипілля”.



Тоді на нашому календарі буде не 2001 (3), а 7510 рік від Трипілля. Така дата була б цілком обґрунтованою історично.

За часів Київської Русі, коли було впроваджено християнство, літописці
почали рахувати роки за Візантійським стилем “від сотворення світу”.
Якби ми продовжили це літочислення, то нині б рахували 7510 рік. А що ж
було на теренах України сім з половиною тисяч літ тому? І тут знову
відповідь дає археологія: вже існувала ранньотрипільська хліборобська
культура (6-5 тисяч років до н.ч.). Тобто, можемо вживати число 7510 рік
лише умовно назвавши його літочисленням “від Трипілля”.



Реформи Петра І-го і більшовиків



Із запровадженням християнства (988 рік) на Україні було прийняте і
візантійське літочислення, від так званого створення світу (5508 р.до
народження Христа), але зберегли свій весняний початок року. Це тривало
до 1348 року, коли встановлюється порядок відзначати громадянський Новий
рік, як і церковний, 1-го вересня. В документах ще до кінця ХV ст.
зустрічається і березневий, і вересневий Новий рік.



На украінських землях з православною вірою, утвердився вересневий
початок Нового року. Але на загарбані українські землі в ХІV – ХV ст.
польсько-литовські шляхтичі несли і римо-католицьке вірування. А з ним і
січневе літочислення за юліанським календарем. В канцеляріях
Західно-Руських земель, що підлягали Речі Посполитої, з 1415 року
офіційно відзначався Новий рік уже 1-го січня.



Наперекір церковній традиції виступив московський цар Петро І. 1699 рік
був останнім роком відзначення нового року на державному рівні восени.
Незважаючи на впертий спротив московських панів, Петро 15-го грудня 1699
року оголосив днем відзначення Нового року вважати 1 січня. Саме це
свято спостерігав Петро І у Німеччині і воно йому сподобалося. Тому він
своєю власною рукою підписав Указ про святкування “Нового року” і в
Російській імперії.“Поелико в России считают Новый год по-разному, с
сего числа перестать дурить головы людям и считать Новый год повсемесно с
первого генваря. А в знак того доброго начинания и веселия поздровлять
друг друга с новым годом, желая в семье благоденствия и в делах
благополучия. Ежели ослушается кто, то бить того батогами нещадно. В
честь Нового года учинять украшения из елей, детей забавлять, на санках
катать с гор, а взрослым людям пьянства и мордобоя не ученять. На то
других дней хватает”. Петр І. Це свято Петро І перейнявши у германців -
колишніх нащакдів Великої Римської імперії. Старе літочислення - 7208
рік від “сотворення світу” він замінив на нове - 1700 рік від “Різдва
Христового”, за яким уже близько 800 років жила покатоличена Західна
Європа.



Певна узгодженість Нового року між офіційним народно-побутовим
календарем була. Вересневий Новий рік, абстрактний за своєю суттю, не
мав значного впливу на народний побут. Хоча деякі його сліди збереглися
до нашого часу ( звичай починати навчальний рік 1 вересня). Традиція
зустрічі Нового року 1 січня також довгий час не визнавалась населенням.




Всупереч січневому літочисленню, в народі початком Нового року вважалась весна, і лік часу вівся “літами”.

Не відразу християнізована Московія прийняла нововведення. Та Петро все ж
примусив християн Сходу бездумно відзначати це свято як державне. А
вони підтасували до нього ті новорічні звичаї, які в давнину стосувалися
лише весняного “Нового року”. Ось звідки на “Василя” гуцули кладуть під
стіл плуг і сільськогосподарське начиння, і чому взимку “посівальники”
посівають долівку в хаті, замість засівання полів. Ось звідки взимку
співають щедрівки, якими закликають ластівку передчасно прилетіти. Так
християнський “Санта Клаус” (у гуцулів “святий Миколай”) заступив давній
язичницький образ. Проте, церква продовжувала відзначати новий
(церковний) рік 1 вересня…



Більш як 200 років протрималося таке подвійне відзначення Нового року,
доки за справу не взялися в 1918 році більшовики. Вони також наперекір
ортодоксальним церковникам внесли зміни в державний календар Російської
імперії. Знайомі з раціональними поправками григоріанського календаря,
вони одним декретом примусили “совєтських” людей жити за григоріанським
календарем. Церковники поступилися.



Але продовжували відзначати усі церковні свята за старим юліанським
календарем. І з того часу в нашому народі почали відзначати два “нових”
роки: 1 січня - Новий рік, 14 січня - “новий” старий рік.



Прогресивний григоріанський календар насаджувався на Україні
насильницькими засобами польсько-шляхетським урядом та єзуїтами. Місцеве
населення сприйняло це нововведення, як чергове обмеження їх основних
прав і тому чинили йому рішучий опір.



В царській Росії православна церква уперто дотримувалась старого,
юліанського календаря, всіляко бойкотуючи його зміни. Внаслідок цього,
на початку ХХ ст. в країні, де існував “старий” стиль, відставав від
“нового” григоріанського календаря уже на 13 днів.



А в Єгипті на таке літочислення перейшли лише 1928 року.



Услід за Римо-Католицькою і Протестантами, переводять стрілки свого
календарного року на новий стиль і основна частина православних церков
(в тому числі і Константинопольсько-Вселенський патріархат). З
шістнадцяти автокефальних православних церков лише Єрусалимська,
Сербська, Грузинська, Російська та Українські церкви тримаються старого
юліанського календаря. Старого стилю дотримуються й греко-католики.
Фактично ж, оскільки ми послідовно демонструємо власну європейськість,
та й святкові дзвони римо-католицьких костелів налаштовують на урочистий
настрій уже 25 грудня, - святкувати починаємо разом з Європою, а
закінчуємо аж в кінці січня, на 13 днів пізніше.



Сьогодні “григоріанським” календарем користуються майже усі країни світу
незалежно від віросповідання: деякі для міжнародних зв’язків поруч зі
своїм державно-релігійним календарем. А країни з православним обрядом
користуються числами григоріанського календаря, а святкують за
юліанським стилем. Тому християни сьогодні відзначають майже усі
християнські свята по два рази на рік - за католицьким і православним
календарями.



Таким чином, всі громадянські свята, свій день народження, всі події ми
відзначаємо за новим стилем, григоріанським календарем, а Різдво і Новий
рік (уже вдруге) – за старим юліанським календарем. Православний Схід
не може позбутися вікових традицій, щоб не поступитися принципам перед
християнами Заходу, і залишається, зрозуміло, при своїх “юліанських”
інтересах...



Отже, з Новим (старим) роком!?



БУДЬМО!



Різдво



Чому ми називаємо “Різдво”, а не день народження? Чому це свято ми більше величаємо, як своє народження?



Слово “Різдво” не принесли до нас грецькі “просвітителі”. Воно наше
рідне, українське. Це слово складається з двох слів: “рід з двох”.



Наші предки вважали нас, що ми діти Природи. І Михайло Грушевський
нагадує нам, що ми “внуки Дажбога”. А Природа - це Божа книга, це жива
мова до нас. Ми бачимо, що в природі немає ні Зла, ні Добра. Є явища,
як: сніг, дощ, вогонь, вітер і т.д.



- Так Природа захотела.

- Почему?

- Не наше дело.

- Для чего? - Не нам судить…, - співав Булата Окуджава.



Із тьми родиться світло. Із світла народилось Сонце. Спершу бачимо
вранішню Зорю, а вже потім на небосхилі з’являється, “викочується”
Сонце. Ніч родить Світло. Велична “жертва” Різдва! Щоб нове родилось,
мусить старе умерти. Тобто примиритись, перетворитись у нове. Це нагадує
биття великого Серця. Вся Природа навколо нас підчинена цьому ритму.
Вона вічно жива. Тому ми говоримо: Бог Вічний. Так вірили наші предки.
Так було в Природі.



Урочисто святкували це свято наші предки. На багато тисяч років воно
старіше від народження християнізму, буддизму та інших світових релігій.
На Різдво співають Коляди. Від слово “Коляда” постало “Календар” - коло
- дар, що значить Земля зробила коло навколо Сонця.



Бог дав нам почуття, щоб сприймати навколишній світ, і розум, щоб
осмислювати його. Коли дитятко народжувалось і мало всі сім чуттів:
зору, слуху, смаку, нюху, дотику, положення в просторі, температурного
чуття - вона вважалася повноцінною людиною. Пізніше, її мали право
називати “паном”.

Тож вживаймо дари Божі, навчаймося жити в гармонії з Природою і свято бережімо нашу національну пам’ять.



Спокон віків святкували ці дні шумно і радісно, щиро і весело. То був
справжній народний карнавал. Але ігрова обрядовість цих днів в далекому
минулому носила серйозний магічний характер. Вона була направлена на те,
щоб ріс хліб і плодилась худоба, щоб в домі був достаток, в сім’ї щастя
і перш за все - щоб не зупинялося життя.



А як святкується тепер це величне свято на наших українських землях?



Зимою, 24 грудня, завершувався 40-денний пилипівський піст. Наступав
кульмінаційний момент зимових календарних свят - Різдво. 25 грудня у
всіх народів від Піринеїв до Уралу починаються великі свята. Всі
європейські народи відмічають їх дуже схожими обрядами. Різдвяні свята
проходять рівно 12 днів і закінчуються 6 січня (по новому стилю,
григоріанському календарю) одним із самих великих релігійних торжеств -
Епіфанією, або Богоявищем і Хрещенням.

По юліанському календарю, або старому стилю початок свят - 7 січня, 13
січня Новий рік і закінчення свят - 19 січня - кутя - Водохрещення.



“Святі дні” канонізовані церквою і в уявленні більшості людей
утотожнюються з християнством, з Різдвом Господнім, або хрещенням і
явищем народним. Але насправді ритуальна частина, весь обряд, не кажучи і
про характер, зародилась задовго до християнства. Більше того, церква
весь час виступала проти гадань і проти відувань. Навіть ялинка
вважалась язичеським пережитком. Але настільки були сильні стародавні
звичаї і традиції, що зуміли вистояти, пройти через століття гонінь і
заставити своїх гонителів пристосуватись до них. Зрозумівши, що знести
ці традиції неможливо, церковники об’явили їх святами. Так ввійшли 12
новорічних днів в християнське богослужіння, так появилось одне із самих
головних церковних свят - Різдво.



Ні в одному із чотирьох канонічних Євангелій (життєописань Христа) про
день народження його не згадується. І зовсім не по забувчості авторів -
Марка, Матфея, Луки та Іоанна. Справа в тому, що християнство спершу
розвивалося як одна із сект іудаїзму. Євреї ж дня народження не
відзначали, вважаючи, що “в ньому початок і вину всіх скорбій і
страждань людини”.



Лише на початку ІІІ століття в Єгипті, в християнській общині
Олександрії, стали, нарешті, святкувати Різдво, а також Хрещення і
Богоявлення та робили це 6 січня.

Свято було повністю запозичене у єгиптян, які в той день йшли до Нілу
“освящати” воду і славити явище Осіріса, що приходив з царства мертвих у
вигляді живої зелені і пагонів. А незадовго перед цим, в ніч з 24 на 25
грудня, проходила містерія, під час якої із храмів виносили статую
Ісіди з немовлям Гором (сином її і Осіріса) - цей звичай повністю
перекочував у різдвяний “хресний хід”. З попелу жерці ліпили фігурки
Осіріса і втикали в них зерна ячменю. Через 12 днів, коли зерна
проростали, з криками “Осіріс воскрес!” фігурки кидали в Ніл. Прибавте
12 днів до 25 грудня, і ось 6 січня. 12-ть було святим числом у єгиптян.



Чому саме 12? Тому що в древньому Єгипті жерці, а до них шумерські
зіркочоти помітили, що протягом року Сонце здійснює свій видимий рух по
екліптиці - великому колу небесної сфери, почергово находиться в одному з
12-ти сузір’їв, які отримали назву “пояса Зодіака”.



Сонце переходило з одного сузір’я в інше, а на Землі весна міняла зиму і
т.д., і цей круговорот повторювався незмінно і вічно. Так самі перші
спостереження стародавніх астрономів за небесними явищами і прямий їх
зв’язок з явищами земними лягли в основу первісних уявлень про
світоутворення і породили міфи, з яких розвились потім всі релігії і
обов’язкові їх атрибути - обряди і культи. А так як Сонце у всіх народів
почиталось верховним і всемогутнім божеством, так як від нього
залежало все життя на Землі, то і свята присвячені йому були самими
розкішними.



25 грудня єгиптяни вибрали для свята не випадково. На нього приходиться
кінець зимового сонцестояння. Ще в незапам’ятні часи стародавні люди
звернули увагу, що декілька днів зимою Сонце знаходиться на небосхилі
однаковій по довготривалості часу, і ночі тоді самі довші, а потім
“повертає Сонце на літо”, і дні починають прибувати, тобто проходить
ніби народження світила. І в зимових обрядах 12-днів люди ніби
допомагали Сонцю в момент, коли воно слабіше всього. Ось чому ще до
єгиптян, а тим більше до християн, уже в ІІІ тисячолітті до н.е. день
сонцевороття вважався в Шумері днем народження бога Таммуза. З Двуріччя
його культ перейшов потім до всіх народів Середземномор’я і Передньої
Азії, в т.ч. і до стародавніх персів, які свого бога Сонця називали
Мітрою, день народження якого відзначався теж 25 грудня.

На початку нашої ери мітраїзм проникає на Апенніни і ледь не стає
державною релігією: імператор Авреліан об’явив Мітру покровителем Риму. І
тоді батьки церкви в 354 році, не довго мудруючи, перенесли день
нарождення Христа з 6 січня на 25 грудня. Не всі церкви підкорилися
цьому рішенню відразу, а вірменська, російська, українська та інші
православні християни не приймають його і по сей день. Вони відмічають
Різдво 6 січня.



Що стосується нашого вітчизняного православ’я, то поскільки воно все ще
користується юліанським календарем, який відстає від григоріанського на
13 днів, свято передвинулось аж на 7 січня.



Таким чином, Ісус Христос на сьогодні - єдиний і серед богів, що має три
дні народження. І ні одного “законного”. По суті Різдво Христове не
тільки його, а також Таммуза, Осіріса, Мітри, Адоніса, Будди і багатьох
інших його “сородичів”, що представляють культи помер

9 Февраля 2016

Петро Мельник

Сусіди півночі чули крики нещасного: фермеру, у якого українські військові набирали воду, солдати Путіна вирізали серце

У будинку викрадених фермерів та їхнього вбитого сина поселився російський військовий.
\'РодинаРодина фермерів Сокіл-Ясінських. Фото: debaltsevo.com.

Фермери Людмила Миколаївна Сокіл і Микола Миколайович Ясінський проживали з молодшим сином в селі Комуна біля Дебальцевого. Все, чим вони «завинили» - до їхнього будинку на краю селища приїжджали за водою українські військові, дислоковані неподалік. Після переходу міста під контроль \'ДНР\' Людмила і Микола були викрадені серед білого дня, а їх 27-річний син після тривалих тортур - садистськи страчений за підтримку України. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на debaltsevo.com.

«Сашу убили показательно – считает сестра покойного Наталья Сокол. А причиной доносов на семью фермеров стала человеческая зависть. – Мои родители вставали в 4 утра, работали, как пчёлки, и ложились поздно. В семье никто не пил. У нас много своей земли. Саша сам сеял и убирал поля, своими руками всё ремонтировал…».

Наталья рассказала подробности произошедшего с её семьёй после прихода «русских братьев» в Дебальцево: «5 Марта 2015 г в 7.00 утра мои родители выехали на синей «Ниве» из села Коммуна в Дебальцево продавать молоко, творог, сметану, и домой не вернулись. Я звонила целый день, но никто не отвечал. Мой младший брат Александр Сокол ждал родителей до обеда, но они так и не вернулись. Тогда Саша пошел пешком из Коммуны в Дебальцево через все блокпосты, спрашивая о родителях, но никто их не видел. Саша написал заявление о пропаже в полицию «ДНР», заявление приняли.

Через время я узнала, что родителей задержали, когда они покупали хлеб в магазине на Лесной. Подъехал военный “Урал”, и люди в форме вывели их из магазина, маму посадили в “Урал”, а отца в его «Ниву», машины уехали в разных направлениях. Позже мне сообщили, что отца расстреляли в тот же день.

По дороге домой брат встретил друга, который рассказал, что в их двор заезжал военный «Урал», и в него что-то грузили. Друг предостерег, но Саша всё равно вернулся домой, потому что надо было покормить животину и старую бабушку, которая еле ходит. Когда он вернулся, то увидел, что в доме всё было перевёрнуто: забрали ноутбук, два электрогенератора, золото, документы на технику... Позарились даже на купорку, тушенку. Брат продолжал названивать родителям, но безуспешно.

Тогда Саша позвонил мне и обо всём рассказал - я слёзно умоляла уходить из дома, в результате он оставил возле бабушки много еды и воды, покормил хозяйство и на время ушел. Потом сообщил, что вернётся домой, пойдёт сдаваться, чтоб отпустили маму – я его умоляла, чтоб он этого не делал. В итоге договорились созвониться в 23:30, но кто-то уже сбрасывал мой вызов. А потом телефон Саши отключили…

Как рассказала бабушка, в тот день в дом зашли два десятка военных в масках и требовали сказать, где внук. Незваные гости остались выжидать, и брат всё-таки вернулся домой… Через время соседи рассказали, что Саша сильно кричал полночи и просил о помощи. После чего он пропал.

Нашли Сашу перед Пасхой, в заброшенном доме. Голова была чёрная от удушения проволокой, руки – согнуты в локтях. В районе сердца была дыра. Потом забрали всё наше хозяйство, тракторы, комбайны, плуги, сеялки, культиваторы, зерна на миллион, вынесли всё из дома… Все, что наживали родители и мой Санька...», – рассказала девушка.

Со слов местных жителей Наталья узнала, что тракторы её родителей оказались в распоряжении российского военного с позывным «Арда». Техника фермеров по сей день стоит на месте бывшей оптовой базы на Лесной, ею теперь вывозят металл, чистят снег по необходимости. Известно, что эти тракторы использовали, когда разбирали на стройматериалы ресторан «Триумф».

Как говорят местные, «Арда» (настоящее имя – Алексей) прошел не одну войну, в Дебальцево он главный над отправленными сюда российскими военными. Вместе с походно-полевой женой из Коммуны «Арда» поселился в присвоенном себе доме местного предпринимателя. На «Арду» Наталья писала заявление в прокуратуру Донецка, просила помощи, но в её адрес стали приходить угрозы.

Есть у россиян и помощники из местных: например, Александр Колесников из Коммуны лично занимался вывозом техники односельчан, присвоил себе и их землю. Позже «бизнесмен» Колесников предлагал жителю Дебальцево продать всю технику фермеров и поделить деньги. - С приходом «ДНР» Александр Кузьмич стал главным в Дебальцево по приёму металла, - рассказала Наталья Сокол.

Наталья надеется, что мать с отцом могут быть живы и находятся в плену, хотя предложения о выкупе к ней не поступали. Ей уже не раз говорили, что родителей убили, но доказательств тому нет. Недавно должен был состояться обмен пленными, на котором теоретически могли быть и родители, однако обмен был сорван представителями «ДНР».

Наталья не знает, к кому обращаться за помощью. – Пожалуйста, отпустите маму, – обращается она ко всем, от кого может зависеть свобода родного человека. Если вы располагаете какой-либо информацией о судьбе похищенной семьи или можете чем-либо помочь, просьба сообщить родственникам по телефону (095) 631-26-70.

6 Февраля 2016

Петро Мельник

9. Ариохристианство
является идейным противником иудео-христианства, созданного в Иерусалиме
лицемерно принявшими христианство фарисеями и Синедрионом в целях дискредитации
и разложения изначального ариохристианства, проповеданного Асой Саошьянтом и
Его учениками галлами-кельтами.
 



10. Аса – арийский Спаситель и пришел Он дать ариям высшее богопознание, от
Бога исшедшее, обещание спасения арийской расы от расово чуждой
этно-религиозной экспансии и уничтожения низшими расами, удостоверить ариев в
подлинности надежды спасения в вечной жизни, известной им с древнейших времен.
Он пришел спасти праведников от грешников, добрых от злых, и подтвердить от
лица Бога, что добрые дела будут вознаграждены в вечности. А беззаконники будут
наказаны, что вера ариев в вечное воздаяние не была суетна. И мы веруем, что
свои обещания Он исполнит во второе своё пришествие, когда зло на земле будет
истреблено Саошьянтом и Его небесным воинством, когда Высший Судья воздаст
каждому по делам его и установит светлое царство арийской расы, где не будет
зла и его носителей-недочеловеков.
 



11. Аса – не еврейский Машиах, а Помазанник Святого Духа. Его миссия состояла
не только в том, чтобы проповедать ариям наступление Небесного царствия, но и
обличить и проклясть жидов – чтобы все народы знали и помнили, что евреи
являются слугами Сатаны и худшим народом на земле, дерзнувшим совершить грех
богоубийства и другие беззакония.
 



12. Ариохристианская вера исповедует монотеизм и пантеизм, оценивая космос как
проявление сущности Единого Бога, являющегося во множестве
проявлений-откровений-ипостасей-лиц. Политеизм, идолопоклонство, кровавые
жертвоприношения, атеизм – порождение низших рас, лишенных души и подлинного
богопознания, не способных к восприятию божественного откровения.
 



13. Ариохристианство в своих миссионерских принципах придерживается строгой
расовой сегрегации. Представители смешанных рас могут принимать христианство,
приобщаясь к нашим индоевропейским религиозным ценностям, если конечно они на
это способны и человеческие духовные качества в них доминируют, подавляя
недочеловеческие. Но свою духовную жизнь они должны вести обособленно, не
смешиваясь с ариями, но находясь под их надзором и в их подчинении. Мы верим,
что некоторые из них могут достигнуть спасения, когда Бог за их праведные дела
и уважение к нашей расе исцелит их природу, изменит их генетику и в воскресении
тела даст им новую просветленную плоть, уничтожив все следствия их телесного
вырождения, которое они приобрели от своих неандерталоидных гибридных предков.
 



14. Евреи не могут принимать христианства, так как сам Спаситель исключил их из
проповеди, заповедав ученикам, чтобы они шли проповедовать и крестить только
\'всех язычников\' (Мф. 28:19), в число которых евреи не входят. В
одной из своих притч Спаситель проклял евреев \'до корня\' в лице
засохшей смоковницы, сказав, что от них никогда не будет плода (Мф. 21:19; Мк.
11:20-21). Он также сказал о евреях, что если бы их дерево было добрым, то оно
дало бы и добрые плоды. Но поскольку плоды их злы, то и дерево их (их раса)
была злой. Он научил нас познавать жидов по их делам. А дела их – дела Тьмы. В
расовом отношении жиды – дети Сатаны (Ин. 8:44) и остаются ими даже в случае
принятия ими христианства (Ин. 8:30-31). Потому что еврей не может принять
подлинное христианство

31 января 2016

Петро Мельник
http://1ua.com.ua/ef...>Patrіot:







http://1ua.com.ua/en...>



http://1ua.com.ua/i....=70657713###'>add to photos








Наводимо промову без змін:

\'Шановний пане Президенте!
Дякую
за цю нагороду. Для мене честь отримати орден від Держави, яку я завжди
вважав, вважаю і буду вважати найріднішою у світі. Так, нагороди – це
добре. Але, на жаль, одними нагородами не вирішити завдань, які стоять
перед нами.

28 січня ми відзначатимемо річницю бою під Крутами.
Що спільного між цими українськими захиснками і тими, хто захищає нашу
країну, зі зброєю в руках, на Сході сьогодні? І ті, і інші – Герої.
Герої вони тому, що свідомо жертвували найголовнішим, що в них було –
своїм життям.

Чому агресія ворога захлинулася? Тому що ці молоді
хлопці та й старші чоловіки готові були вмирати за свою країну. Вони
прекрасно розуміли, який вибір роблять. Ніхто з них не аналізував, не
прораховував – вони просто жертвували. Тому вони - Герої.

Ворог,
який роз\'їдає Україну зсередини – корупція, тотальна несправедливість,
невігластво, низький рівень так званої еліти – значно підступніший і
небезпечніший, ніж будь-який зовнішній ворог. Щоб перемогти його, теж
потрібні герої - герої в українській політиці і владі. На жаль, на
сьогоднішній день таких героїв ми не бачимо.

Ми бачимо логічні
вчинки. Ми бачимо бажання всидіти на двох чи трьох стільцях. Ми бачимо
страх: страх втратити посаду, страх втратити добробут, політичний вплив,
поставити під удар себе чи свою сім\'ю. Ми бачимо часом розумних, але
швидше хитрих та цинічних людей, які завжди находять логічне пояснення,
чому в Україні все не так – винна війна, ціни на нафту, політичні
опоненти, минула влада. Ми чуємо і бачимо це кожен день. Але ми не
бачимо подвигів. Не бачимо справжніх жертв. Нам не потрібні політики –
звичайні люди.

Пам\'ятаєте захисників Донецького аеропорту –
кіборгів? Нам потрібні кіборги в політиці! Сьогодні країну врятують
тільки ті, кому будуть ставити пам\'ятники після смерті, а не ті, хто
будує собі золоті пам\'ятники при житті.

Чому наші політичні
очільники обирають особисте перед державним, спокій і страх за власне
майбутнє міняють на політичні компроміси? Де посаджені злочинці? Де
реальна зміна правил гри? Взагалі – де зміни в країні?

Я дуже
хотів би завершити словами, що країна чекає змін, але правда в тому, що
країна від влади вже нічого не чекає. Люди не вірять владі. Не тому, що
влада погана. Тому, що влада така як всі. А сьогодні нам потрібні люди,
здатні на подвиги, надлюди.

Я розумію, що сьогодні зіпсував
комусь настрій на цьому нагородженні. Але я говорю ці слова не з бажання
облити когось брудом чи отримати політичні дивіденди. Ні влада, ні
політична боротьба мене не цікавлять. Я кажу Вам це тому, що мені не
байдуже! Не байдужа Ваша репутація, не байдужа репутація країни та її
майбутнє. Це моя країна і мені тут жити. Сприйміть, пане Президенте, ці
слова серйозно - вони не направлені персонально проти Вас, в них немає
спроби заплямувати Вашу особистість. Ці слова спрямовані до всієї
української влади. І це не просто мій приватний голос – це, в прямому
сенсі, голос народу України. І сприйміть їх сьогодні, бо завтра вже може
бути пізно.

Цей орден буде мені нагадувати, що кожного дня,
потрібно робити більше для того, щоб твоя країна була вільною. І
нагадуватиме, що я сам ще зробив недостатньо для того, щоб наша країна
нарешті

24 января 2016

Петро Мельник

background:white'>Діду Василю!Це Ви ще шевелитесь,бо Вас не кропив в дитинстві
літак з дустом над полем чи над лісом,де ми пасли корови,не їли взимку картоплю
теж з дустом,якого підсунули нам ось саме ті,що знищували і сьогодні знищують
українців.Не їли мабуть чронобильські сліди,бо на полтавщину хмара не пішла в
86му,яку теж вони пустили.Левіти були і є,їх справа чорна!На флоті в Северній
бухті теж не було радіації,як біля ядерних полігонів,де я був,їв і пив там
воду.дихав повітрям,а висотні будинки так тряслись,що посуда дзеленькотіла
щонеділі о 10й ранку.Ваші друзі МК,Евгени,кіндрати теж жили не так,як ми з
Вами,тому й кажуть нам:\'Не скигліть!\'Вони виросли на сметані,на
медах,маслі елітному,тому \'гусь свинье не товарищ!\'.А нас заставляють
пити свячену водичку і терпіти,терпіти і ще раз терпіти,хоч самі так не
роблять,а тільки нас дурять: бог.мовляв.терпів і нам велів,хоч це придумана
ними ж брехня для нас,українців! Мольфар Михайло Нечай що нам казав? За це і
знищили вони його!За ПРАВДУ! (Ще одне: адмін мене почас теж
\'знищувати\'-не дає відкрити сторінки.блокує. А Цілуйко тут-як-тут:
масла в вогонь з своїм Путіном підливає,але ми не піддаємось,вистоїмо і
переможемо!!!Слава Україні!!!Навіки Слава!!!



20 января 2016

Петро Мельник

12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";color:#333333'>КАЛЕНДАР СВЯТ -
СВЯТИНЯ НАРОДУ.



background:white'>11 мар 2011"Arial","sans-serif";color:#333333'>



font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333;mso-no-proof:yes'>



















color:#333333'>



mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"Arial","sans-serif";color:#449F14'>Віктор
Луговской
color:#333333'>



font-family:"Arial","sans-serif";color:#999999'>21:21



Серед
“орнаментів” сотень знайдених глеків трипільської культури, систематизованих в
книзі Тараса Ткачука (2001 р.), серед різного посуду було немало таких, на яких
по горизонталі ми бачимо тридцять стилізованих “трикутників”. Нагадуємо, цифра
“30“ майже відповідає тривалості місячного циклу (видимих фаз Місяця) і
середнього ротаційного циклу обертання плазми Сонця навколо своєї осі.

Якщо не цікавим, але, однозначно, переконливим, мабуть, слід рахувати
орнаментику глека з поселення Майданецького: тридцять розташованих в звичайному
місці верхньої частини “трикутників” сполучені своєрідним хрестом (солярним
знаком або свастикою) дванадцятьма крапками або рисками.

Ключем для розуміння проблеми послужив ще стародавніше ритуальний глек
незвичайної якості і краси, з чорної глини, знайдений недавно під час
археологічних розкопок недалеко від місця впадання річки Стрий до Дністра на
Прикарпатті (під керівництвом професора Лариси Крушельської).

На його верхній частині - немов узор з трикутних силуетів, створених півсферами
Сонця: без сумніву, щоденний послідовний “рух” світила над горизонтом, що
приводить до настання нового дня. Тільки потім, через деякий час, на глеках
з\'являються стилізовані трикутники, що значать “День - один день!” Вони стали
основою і власне елементом знакової системи українського етносу і тодішнього
Трипільського календаря.

Отже, спочатку йдеться хіба що про “змови”, а вже потім про “календар”, яким
користувалися тріпільчани. Описаний “узор” став вагомим оберегом, символом
майбутнього. Він залишається незмінним на речах домашнього і особистого
споживання - на вишивках, рушниках, писанках.

Крім того, на деякому посуді, явно господарського призначення, а саме для
зберігання відходів, кормів для худоби і кормів для собак зображено по 12
однакових елементів, розміщених то по радіусу, то по колу посуду. Це дозволило
відразу запідозрити, що йдеться про календар, в якому рік складався з 12
“30-добових місяців” (що складало 360-дневний цикл, цифра, яка і сьогодні
використовується 360 кутових градусів повного круга і т.д.).

Разом з тим відомо, що “копа”, яка використовувалася в побуті у нас до
недавнього часу для звичайного підрахунку кількості предметів, складалася з 60
одиниць. Нагадаю ще раз, що вона була основою різних грошових систем, а також
використовувалася для відліку часу в звичайному годиннику. Враховуючи
вищевикладене, нам здавалося логічним припустити, що, можливо, відлік років в
Трипільському календарі відбувався за допомогою цифри 60 - місячних циклів.
Тривалість річного обороту Землі навколо Сонця складає 365.24219 сучасних діб.





0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l5 level1 lfo1;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l5 level1 lfo1;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



font-family:"Arial","sans-serif";color:#999999'>21:31



Отже
наші далекі пращури залишили нам доволі таки точний календар з чіткими межами
пір року та природними, сезонними святами. А ми взяли та все це забули.
Святкуємо і не знаємо що святкуємо. Зугубили ту сакральність свята відірвались
від природи, від тих тонких матерій, які так відчували наші пращури. Але
памятаймо слова Волхва Чари: «Той хто святкує тоді,коли йому зажадається на
нашій Землі не живе».

(Л.Силенко, “Мага Вiра”)

Вiдомо, що у давнину царi присягали i давали клятву на календарi. Серед iншого
вони обов’язково присягалися не мiняти одвiчних свят. Така присяга була вагомою
i святою. Сам по собi цей факт незаперечно пiдкреслює святiсть i значимiсть
календаря свят в минулому, перевагу свiтогляду Предкiв перед сьогоденням, коли
свята народжуються з будь-якої причини. За непорушнiстю свят невiдступно
слiдкували на нашiй Землi волхви.

Чому ж нашi далекi Предки надавали Календарю такого великого значения,
намагаючись всiлякими засобам закарбувати i донести до своїх нащадкiв цi
знання? Сучаснi вченi стверджують, що календар є узагальненим вiдображенням
Свiтогляду народу його Святинею. Особливо ж важливим календар свят тих
спiльнот,  життєдіяльнiсть яких проходить у гармонiї з природою i не
тiльки залежить вiд природних циклiв, але й визначається ними. Спосiб мислення,
ритм життя, обрядовiсть свят цих народiв нерозривно повязанi з визначальними
природними циклами, розташуванням Сонця та Мiсяця, сузiр’їв, що знаходить
вiдповiдне мiсце у календарi

Саме такий космiчно-природний i одночасно святково-трудовий календар створили
хлiбороби першої на Землi держави Аратта, яка в ті давнi часи була розташована
на територiї сучасної України. В цьому календарi були закрiпленi основнi
свiтогляднi засади Наших Предкiв. Ух розумiння сенсу життя, визначальнi Свята
та їх обрядовiсть, тобто все те, що складало Звичай їхнього життя. Засади цього
календаря зафiксованi в найпершому в свiтi лiтопису Кам’яної Могили, на
прекрасному посудi трипiльської археологiчної культури (тiєї ж Аратти), у
священних гiмнах арiйської Рiгведи тощо. Отже витоки всiх наших прадавнiх свят
спираються не на якiсь окремi подiї, чи погляди якоїсь, навiть видатної
постатi, а визначенi Законами Природи.

Одним з основних завдань Календаря є виховувати i, вiд народження до смертi (в
буднi i свята), утримунати людину в станi святостi, у КОЛІ СВЯТОСТI. Недарма
найгiршим побажанням було: “Щоб ти не знав, який сьогоднi день“.

Свята iснують, незалежно вiд нашого сприйняття. Якщо ми не живемо за Законами
Природи, то рано чи пiзно ми увiйдемо з нею в конфлiкт, що i бачимо зараз i що
загрожує тяжкими катастрофiчними наслiдками в найближчому майбутньому людству,
якщо воно не змiнить свого ставлення до Законiв Природи.



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l3 level1 lfo2;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l3 level1 lfo2;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



font-family:"Arial","sans-serif";color:#999999'>21:31



font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>За нинiшнiх умов найголовнiше
повернути втраченi знання про те, чому, в якi днi i як Нашi Предки вiдзначали
тi чи iншi свята, тому що вони мають вирiшальний вплив на органiзм людини, на
результати її дiяльностi (особливо землеробської) тощо. Саме з цiєю метою
рідновірами України відновлено звичаєвий календар нашого народу з назвою -
“Коло Святостi”.

Основу Календаря Наших Предкiв становлять астрономiчнi данi - головнi свята
Кола Сварожого, що визначаються положенням Сонця:

- зимове сонцестояння - Коляда (Родздво Свiтла Дажбожого) - найкоротший день;

- весняне рiвнодення – Великдень – день стає довший за ніч;

- лiтнє сонцестояння – Купайла – найкоротша ніч;

- осiннє рiвнодення - Овсеня (Свiтовида) – ніч стає довша за день.



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l7 level1 lfo3;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l7 level1 lfo3;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



background:white'>12 мар 2011"Arial","sans-serif";color:#333333'>



font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333;mso-no-proof:yes'>

color:#333333'>



mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"Arial","sans-serif";color:#449F14'>Віктор
Луговской
color:#333333'>



font-family:"Arial","sans-serif";color:#999999'>20:55



А
Календар наших сакральних українських свят, згідно  результатів досліджень
українських рідновірів, виглядає наступним чином:

"Arial","sans-serif";color:#333333'>БЕРЕЗЕНЬ6.5pt;font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>

"Arial","sans-serif";color:#333333'>Новоліття за літочисленням від Трипілля

font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>Весняне рівнодення 

Навський Великдень (Чистий Четвер)

"Arial","sans-serif";color:#333333'>Великдень Дажбожий

Волочільне, «Обливаний понеділок»

Благовіщення (народження Перуниці)

Благовісник (народження Перуна)

Радуниця (Поминальна неділя)

"Arial","sans-serif";color:#333333'>КВІТЕНЬ6.5pt;font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>

Свято Прави (ведійська Рита)

Велика Лада – Богиня Щастя і Кохання

Ярило Весняний

ТРАВЕНЬ

Майя – давньослов’янська Богиня рослинності

Свято Живи. Солов’їний Великдень

Русалії (Зелений тиждень)

Русалчин Великдень (четвер на Русальному тижні)

"Arial","sans-serif";color:#333333'>ЧЕРВЕНЬ6.5pt;font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>

Зільник (весняний збір цілющих трав)

Видів День. Світовид літній (Див)

"Arial","sans-serif";color:#333333'>Літнє сонцестояння

font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>Купайло – Бог земних радощів

"Arial","sans-serif";color:#333333'>ЛИПЕНЬ6.5pt;font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>

Свято Водяника

Стрибог (Посвистач, Позвізд)

Свято Громовержця Перуна

Перуниця (Блискавиця)

"Arial","sans-serif";color:#333333'>СЕРПЕНЬ6.5pt;font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>

Чур, Пращур (народна назва „Паликопа”)

Медово-маковий Спас

Яблучний Спас

Хлібний Спас

Свято Лісовика

"Arial","sans-serif";color:#333333'>ВЕРЕСЕНЬ6.5pt;font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>

Посвистач. Стрибог

Свято Вогню: Посвіт, День Знань

Осінні Перун і Перуниця

Богині-Рожаниці

Свято Вирію (відліт птахів)

"Arial","sans-serif";color:#333333'>Осіннє рівнодення Світовид Осінній

"Arial","sans-serif";color:#333333'>ЖОВТЕНЬ6.5pt;font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>

Мати Слава (Богиня Перемоги, Покрова)

Зворожини (Дідова Субота, Осінні Діди)

Мокоша (Бабина П`ятниця, Осінні Баби)

"Arial","sans-serif";color:#333333'>ЛИСТОПАД6.5pt;font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>

Свято Сварога – коваля небесного Плуга

Свято Богині дівочої Долі

Калита – свято парубочої Долі

"Arial","sans-serif";color:#333333'>ГРУДЕНЬ6.5pt;font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>

Свято Велеса (Діда Мороза)

"Arial","sans-serif";color:#333333'>Зимове сонцестояння

font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>Різдво Божича-Коляди

Свято Рода

СІЧЕНЬ

Свято Богині Дани – Водосвяття

Відунське свято, збори жерців

Свято Домовика

ЛЮТИЙ

Громниця. Стрітення Зими з Весною

Велесовий тиждень («Чортовий тиждень»)

Велике свято Велеса

Весняний Стрибог віє до Весни

Колодій (Масляна), тиждень

Лелечини. Свято тотемного птаха українців

Народжується перший весняний Молодик

Новоліття від Трипілля





0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l6 level1 lfo4;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l6 level1 lfo4;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



font-family:"Arial","sans-serif";color:#999999'>21:04



А тепер
зупинимося на основних святах рідного календаря в звичній для нас
послідовності, згідно з сучасним календарем



"Arial","sans-serif";color:#333333'>СВЯТО РОДЗДВА – КОЛЯДИ.



"Arial","sans-serif";color:#333333'>КОЛЯДА, РОДЗДВО БОЖИЧА -
щорiчне найвеличнiше i найвеселiше дванадцятиденне зимове свято. Настає пiсля
зимового сонцестояння 20-24 грудня (перiод найкоротших днiв i найдовших ночей),
коли, “хоч на горобиний скок” починає прибувати день. Сонце повертає на лiто.
Саме тодi сповiдники Рiдної Вiри вшановують Коляду - Бога, який починас Свароже
Коло.

За дванадцять священних ночей народився золотоликий Божич - молоде Сонце -
Дажбог, срiбнодзвонний Ясен - Мiсяць та свята Богиня - Мати води Дана, все живе
на Землi.

Бог Коляда приходить у свiт iз свiтлом та добром. перемiгши тьму та зло. В Родздвi
Сонця Коляди - свято свiтла Дажбога, велике свято Життя, свято Предкiв, свято
Щастя i Волi. Все суще на Землi: людина, весь рослинний i тваринний свiт
вшановує бога Коляду, опiкуна молодого Божича - Сонця, зустрiчаючи народження
свiтла Дажбожого Святою вечерею, Святими думками i Святою єднiстю душi

Для величання Бога - Творця народ створив велику кiлькiсть урочистих гiмнiв -
пiсень - колядок - про створення Свiту, вiншування Сонця, Мiсяця, Богинi Дани
та їх нащадкiв-людей. Це свято Вiри в Свiтло, в те, щоб людям жилося заможнiше,
щоб жито, пшениця i всяка пашниця уродили краще, нiж торiк, щоб дiти i онуки
Роду жили щасливiше.



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l9 level1 lfo5;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l9 level1 lfo5;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



font-family:"Arial","sans-serif";color:#999999'>21:06



color:#333333'>СВЯТО КОЛОДIЯ"Arial","sans-serif";color:#333333'>



Колодiй, Колодка, Колодки, Масляниця, Масляна, Масницi, Сиропусний тиждень,
Сирна недiля, Пущення, Загальниця, “Нiжконi заговини” тощо - рiзнi назни
давньослов’янського чи навiть праслов’янського семиденного свята на честь
весняного пробудження природи, коли “КОЛО починас дiяти”. Усi цi днi не роблять
значних робiт, а славлять КОЛО-ДIЯ (“Кола (Сварожого) Бога”), Сонце i Свiтло,
закликають Весну.

Головнi дiйовi особи свята - жiнки, що свiдчить про прадавнi, вiрогiдно, ще з
часiв матрiархату, витоки свята. Воно багате веселими та радiсними iграми, але
водночас несе суттєве виховне навантаження. Недаремно нашi прародителi
прославляли Колодiя, бо вiн ще Бог бадьорого духу, злагоди, мiцного здоров’я.

В понедiлок зранку жiноцтво збиралося справляти Колодки. Колодка (фаллiчний
знак) у наших предкiв була за символ продовження роду. Сповита колодка
залишалась аж до шостака, бо у понедiлок вона народилася, у вiвторок -
освятилась, у середу прогнила, у четвер колодка помирає, в п’ятницю її
хоронять, а в шостак (щоб не «шабат») оплакують. Звичайно, нiхто за нею не
плакав, веселi розваги тривали як при “народженнi”, так i при “смертi“.

Пiсля святкування народин Колодки замiжнi жiнки обходили тi родини, де були
парубки, що не поженилися шлюбного сезону впродовж останнiх мясниць, i
привязували їїм колодку до ноги. В такий спосiб карали i дiвчат, якi перебирали
женихами i не встигли пошлюбитися, а вже пора мати дiток, носити i пестити iх
на руках, як i матерям колисати колисочку з онуками. Дiвочу колодку оздоблювали
барвистими стрiчками та паперовими квiтками i привязували до лiвої руки, а не
так як хлопцям до ноги. Парубки заздалегiдь готувалися до Колодiя, вiд якого
можна вiдкупитися грiшми або горiлкою, а ще намистом, стрiчками чи хустиною.
Таким Колодiй нагадус: “Не женився єси, то колодку носи! “ Ось так, бог шлюбу
не лише благословляє подружнє життя, а i карає тих, хто легковажить ним та
порушує обiтницю.

Сьомого дня разом з Колодiєм повиннi були вмерти усi злi та ворожi сили, а тому
в кiнцi розваг Колодiй ще раз щедро обдаровував людей своєю сонячною iскристою
добротою. Всi радi йому, цiлуються, жартують та спiвають пiсень, бо
наближасться Свято Дажбожого Великодня!

У наші часи окремi спрощенi елементи традицiйного свята Колодiя
використовуються у святi “Проводи зими”.



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l0 level1 lfo6;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l0 level1 lfo6;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



font-family:"Arial","sans-serif";color:#999999'>21:07



color:#333333'>ВЕЛИКДЕНЬ"Arial","sans-serif";color:#333333'>



Сьогоднi в Українi далеко не всi зумiють пояснити, чому головне свято Весни має
три назви - ВЕЛИКДЕНЬ, ПАСХА або ж ВОСКРЕСIННЯ ХРИСТОСОВЕ. Бiльшiсть же людей
над цим навiть i не задумуються. Та i не дивно - звикли жити за принципом; яка
рiзниця, за що п’єш - аби бiльша чарка. В той же час свята цi абсолютно рiзнi
як за часом виникнення, так i за своєю суттю та обрядовiстю.

ВЕЛИКДЕНЬ - свято, час виникнення якого губиться у сивiй давнинi. Дослiдники
визначають йому на наших землях не менше 7000 рокiв. Уже в цей час визначилася
космогонiчна сутнiсть свята, склалася його унiкальна та багатюща обрядовiсть,
включаючи святкування Вербицi, розпис писанок, випiкання короваю (Великодноi
Бабки) тощо. Вiдзначалося як свято Весняного Сонця i Природи, що вiдроджувалась
пiсля зимового сну, як свято Перемоги Свiтла над Темрявою, дня над Нiччю,
Сонячного Свiтла Весни над нiчною темрявою Зими. Безпосередньо свято ВЕЛИКОДНЯ
вiдзначалось вiдповiдно до астрономiчного положення Сонця - пiсля весняного
рiвнодення, коли день ставав довшим за нiч (Великий день). Перiод святкування
охоплював цiлий цикл свят, повязаних одне з одним, але рiзних за обрядом
проведення, змiстом, значенням тощо. Можна тiльки дивуватися та захоплюватися
мудрiстю Наших Предкiв. що вiдкрили космогонiчну сутнiсть свята ВЕЛИКОДНЯ на
тисячолiття, на весь перiод iснування Сонячної системи...

ПАСХА - це свято, пов’язане з виходом юдеїв з єгипетського рабства. Назву
“пасха” святу дало гебрейське слово “реасli” (перескочення). При цiй подiї, за
Бiблiєю, господь Яхве повбивав в “єгипетськiй землi кожного перворiдного вiд
людини - аж до скотини”. Щоб не зачепити своїх (яхво)обраних i не понищити
юдейськi сiм’ї, вiн наказан їм помазати сної дверi кров’ю жертовного ягняти. Цi
будинки вiн обминув (перескочив) i на вiдзнаку цього наказав юдеям у всi часи
святкунати святу Пасху-перескочення (Книга Вихiд, 12. 1-14). Як бачимо, в
основу свята Пасхи покладено бiблiйну легенду про вихiд юдеїв з єгипетського
рабства, отже це свято ни за суттю, нi за обрядовiстю не є i не може бути
українським. Це свято юдеїв.

ВОСКРЕСIННЯ ХРИСТОСОВЕ - це свято почали вiдзначати порiвняно недавно. Рiшення
щодо необхiдностi святкувати ВОСКРЕСIННЯ ХРИСТОСА винiс Нiкейський собор у 325
роцi н.е. Вiдповiдно на Українi це свято почало впроваджуватися лише пiсля
насильницького хрещення Русi у 988 роцi. Як бачимо, в основу свята покладений
мiф щодо воскресiння Iсуса Христоса. Отже, нi мiсце виникнення цього
християнського свята, нi суть його, нi обрядовiсть не мали при своєму
виникненнi нiякого вiдношення до України. Це свято християн.



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l11 level1 lfo7;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l11 level1 lfo7;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



font-family:"Arial","sans-serif";color:#999999'>21:08



font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>Тож, всi три назви свята
вiдрiзняються за часом i мiсцем виникнення, свiтоглядною сутнiстю та
обрядовiстю. Так, наприклад, високi запашнi обрядовi хлiби Нашi Предки називали
Великодними бабками чи Великодними короваями ще до неданнього часу (до середини
ХVIII ст). Українцям заборонялося нести на Проводи калачi, писанки i крашанки,
якi приснячувались душам покiйних Предкiв тощо...

Як говорять українські рідновіри - ми не проти християнського Воскресiння
Христосового чи юдейської Пасхи. Та не треба їх змiшувати. Хай кожний народ
святкує свої свята, за своїми обрядами i в свiй час. Але називати одне свято
iменем iншого, пiдмiняти поняття - то є вже вiдверта духовна агресiя.

Отож, українцi, думаймо, робiмо висновки, повертаймо свою iсторичну память,
прадавнi свята i обряди наших Предкiв. Пишiмо писанки, святкуймо Вербицю, i
святкуймо ВЕЛИКДЕНЬ!



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l1 level1 lfo8;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l1 level1 lfo8;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



font-family:"Arial","sans-serif";color:#999999'>21:08



color:#333333'>ЗЕЛЕНІ СВЯТА"Arial","sans-serif";color:#333333'>



Це одне з найвеличнiших рiчних природних свят нашого народу, яке несе в собi
пошанування Сонця, Води та Землi, якi народжують Зелене Диво, творять життя.
Вiдбувається це навеснi, через сiм тижнiв (три днi до i пiсля цього строку)
пiсля свята Великодня, який припадає на весняне рiвнодення (визначально, що
саме Великодня, а не Пасхи чи Воскресiння Христосового). В цей час тепле
весняне Сонечко вже достатньо пригрiло Землю, яка вiдгукнулася буйною
рослиннiстю. Водою наповнились рiки, весело щебечуть птахи, якi повернувшись з
вирiю зайнятi висиджуванням в гнiздечках своїх пташенят. Отже, ЗЕЛЕНІ СВЯТА
приходять до нас у першiй декадi травня i тривають протягом тижня. В звичаях
нашого народу до сих пiр зберiгаються на рiвнi пiдсвiдомостi залишки
обрядовостi щодо вшанування цих прадавнiх свят.

Початок їх збiгається з Русалiями, зокрема започатковує ЗЕЛЕНI СВЯТА Русалчин
Великдень.

Люди радi розквiту природи i святкують це як велике свято. Напередоднi
прибирають подвiр’я i хати, готують ритуальнi страви i напої, замовляють небо,
поля, гаї, сади, городи, дiтей, свiт, Всесвiт... Бо це тiльки початок травня:
можливi заморозки, посуха, буревiї, град тощо, якi можуть зашкодити природi,
урожаю, а отже - i добробуту людей. До хат заносять пахучi трави: мяту, полин,
любисток, пахучу лепеху, гiлки липи, дуба, берези... Ця зелень оздоровче дiє на
нервову систему та дихальнi органи людей.

Обрядовими стравами ЗЕЛЕНИХ СВЯТ є крашанки, якi проходять через усю весняну
обрядовiсть i є символом зародження нового життя, калачi, м’яснi страви та,
безумовно, молода зелень.



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l2 level1 lfo9;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l2 level1 lfo9;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



background:white'>13 мар 2011"Arial","sans-serif";color:#333333'>



font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333;mso-no-proof:yes'>

color:#333333'>



mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"Arial","sans-serif";color:#449F14'>Віктор
Луговской
color:#333333'>



font-family:"Arial","sans-serif";color:#999999'>11:05



color:#333333'>СВЯТО КУПАЙЛА"Arial","sans-serif";color:#333333'>



КУПАЙЛО - прадавнє, величне, свiтоглядне свято наших Предкiв, одне iз
найвеличнiших щорiчних дiйств та найпоетичнiших народних свят - день лiтнього
сонцестояння, що припадає в нашiй мiсцевостi на 20-21 червня, коли приходить
найкоротша Купальська нiч!. Це чарiвна пора, коли рiк дiлиться навпiл, Сонце
повертає з лiта на зиму, а днi починають коротшати. В цей день нашi Предки
славили Бога земної радостi, кохання i шлюбу - КУПАЙЛА. Чарiвна вимрiяна Квiтка
Щастя цвiте тiльки в найкоротшу нiч з 20 на 21 черння, коли б’є Перун. І нi в
яку другу - така легенда!

Прадавнiсть виникнення,складнiсть шляху становлення свята КУПАЙЛА засвiдчують
рiзнi назви, пiд якими його знають у багатьох європейських країнах - СОБОТКА,
СОНЦЕКРЕС, КУПАЛА, СЕМИЯРИЛА тощо. Свiдченням значимостi свята є хоч би той
факт, що, наприклад, у Францiї купальське вогнище запалював сам король.

Пiсля того, як християнська церква до цього прадавнього свята приурочила день
Iвана Хрестителя, свято Купайла з тих пiр вiдомо в свiтi пiд новими назвами: “святого
Яна” у захiдних словян, “Iвана Купала” у схiдних, “сан-Джованi” в Iталiї,
“сан-Хуана” в Iспанiї, “сен-Жана” у Францiї тощо. Але спiльним для всiх народiв
є дохристаянське походження свята, його головнi прикмети та обряди, якi нiякого
нiдношення до Iнана Предтечi нетiльки не мали, але й не могли мати.

Саме в цю (i тiльки цю) чарiвну нiч Бог Снарог вiдкривас Небесну браму i всi
молiння-звертання людей будуть почутi Богами. Бог Купайло у Купальську нiч
благословляє зрiлiсть усього сущого, а молодим скрiплює серця любов’ю до життя.
Все жине тодi прагне любовi, нiжностi i розмноження, вiдбувається єднання
людини i природи. Це свято молодостi, краси, сподівань, молодечої вибуялої
волi, духовної нескоримостi... Саме Купальську Нiч нашi Предки вважали найщасливiшою
шлюбною нiччю, адже дiти, зачатi в цю благодатну нiч, народжуються на Великдень
i, як правило, бувають здоровi i вродливi.

На Купайла всi повиннi опромiнитися i збагатитися життєдайною снагою Сонця i
Води, сила яких розвивається в цей час до найвищої мiри, адже в цю святкову нiч
всi небеснi сили нiби купають Землю, даруючи найбiльшу родючу силу для плодiв.
Свято супроводжусться специфiчними обрядами, пiснями, танцями... Центральне
мiсце в Купальських обрядах посiдають Вогонь i Вода - адже саме цi природнi
стихiї за вiруваннями наших Предкiв були першоосновами буття. Купальський
Вогонь спалює все зле, а Вода дає живлючий заряд сили i мiцностi.

Вiдроджуймо, браття-українцi, прадавнi традицiї своїх Предкiв, спiваймо
купальських пiсень, святкуймо КУПАЙЛА, шукаймо i тодi знайдемо нашу ЧАРIВНУ
КВIТКУ ЩАСТЯ!



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l4 level1 lfo10;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l4 level1 lfo10;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



font-family:"Arial","sans-serif";color:#999999'>11:06



color:#333333'>СВЯТО ОВСЕНЯ (СВІТОВИДА)font-family:"Arial","sans-serif";color:#333333'>



Свято ОВСЕНЯ (Світовида) прадавнє, у значнiй мiрi призабуте, але величне
свiтоглядне Свято наших Предкiв, яке припадає на час осiннього рiвнодення - 25
вересня - однiй з чотирьох визначальних точок положення Сонця. В цей час
тривалiсть дня дорiвнюс тривалостi ночi, а Сонце сходить точно на сходi, а
заходить точно на заходi. Це свято симетричне в Сварожому Колi весняному
Великодню, тому його не без пiдстави нашi Предки прирiвнюнали до Великодня.
Багато в чому схожi i обряди: випiкаються ритуальнi короваї, але вже з нової
пшеницi, вiдбуваються урочистi братчини. В цей день освячуються всi дари поля,
саду, лiсу, вшановуються Боги.

СВІТОВИД (ОВСЕНЬ) - Бог свiтла i святостi, - за В.Шаяном - це Творчий дух
Всесвiту, який є сином Найнищого Свiтла. У своїй природнiй iстотi вiн з ним
єдиний. По всi часи СВIТОВИД був Сварожичем, сином СВАРОГА. СВIТОВИД одне iз
багатьох втiлень Бога, яке здавна було в великiй пошанi у наших Пращурiв.

ОВСЕI-IЬ - це початок коротких осiннiх днiв, молодiжних вечорниць, весiль,
надiя на щастя i добробут у майбутньому.



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l8 level1 lfo11;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



0cm;margin-left:43.2pt;margin-bottom:.0001pt;text-indent:-18.0pt;mso-list:l8 level1 lfo11;
tab-stops:list 36.0pt;background:white'>Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;color:#333333'>·     



font-family:"Arial","sans-serif";color:#999999'>11:07



color:#333333'>СВЯТО КАЛИТИ"Arial","sans-serif";color:#333333'>



Калита - одне з Сонячних свят, яке пов’язане з “завмиранням” Сонця взимку:
“Сонце заходить, а Калита сходить”. Невiдома достеменно зараз навiть назна
Свята: Калита,

18 января 2016

Петро Мельник Не раз із задоволенням читаю спогади пана Василя Кириченка про його дитинство.Мабуть більше нікого не цікавить ця тема,бо всі тут елітні,молоді,вже і не знають,як жили їх батьки при Сталіні. навіть злодії сьогодні не такі,як колись були,а все в кабінетах крадуть наші державні і людські гороші,які нам держава дала на прожиття.Взяти хоча б ті самі субсидії: наші депутати,якиих ми вибрали до Верховної Ради і ті,що самі пробрались без нас,наслухались наших скарг на погане життя при мізерних пенсіях та надто високих цінах(європейських чомусь?)постановили призначити нам свою допомогу - субсидії з 1 жовтня.Але Кабмін пропустив 4 дні жовтня і наказав видавати їх пізніше.поки ми взнали про це,то ще час пройшов,тож заяви написали в соцзабез через сільраду.А ще секретарка сільради потримала їх декілька днів,потім відвезла в район.А лічильники за цей час рахували і газ і електроенергію,ми ж справно оплачували по нових європейських цінах при явно не єропейських пенсіях та зарплатах...Обіцяли різницю цю повернути,але то тільки обіцяли.З нас взяли і собі забрали.Комусь же воно попало в кишеню?Чи висить десь?Навіть,якщо повертатимуть,то не з 1го жовтня,а з моменту реєстраціі і зпатвердження начальником заяви,тобто у кого місяць пролетить за свій рахунок,у кого і більше...В мене,наприклад,йде вже четвертий місяць,як ні слуху,ні духу.питаємо свою секретарку: чи скоро? Каже.що чула,треба дати сто гривень,щоб дали,а так(задаром)не дадуть.Отож ми не даєм і соцзабезові чиновники в районі не дають... Читаємо в газетах.що крадуть по кабінетах мільярди долярів.одних ловлять.інші ховаються. Отак ми і живемо. А раніше,після війни злодії були не такі.Але про це пізніше,бо вже вечоріє,Маланки сьогодні,а завтра старий Новий рік,може хто з хлопчиків посівати прийде,бо дуже мало їх народилося за останні роки.Колгосп розібрало начальство до трісочки,все собі ,не питаючись нас,бо то було майно наших батьків.дідів,які своєю працею,а то і з дому приводили в колгосп і своїх коней,волів,корів,навіть 40 вуликів забрали тоді,та все їм мало було...

13 января 2016

Петро Мельник Волонтеры, доставляющихе в зону АТО продовольствие, медикаменты, снаряжение, - христиане различных конфессий: православные, католики, протестанты. Естественно, вместе с материальным подкреплением они везут бойцам и Благую Весть об Иисусе Христе, Сыне Божьем и Спасителе. С самого начала боевых действий в зону АТО доставлено великое множество Библий и Новых Заветов на русском и украинском языках. Но поскольку в окопах читать не очень удобно, а иногда просто невозможно, вместе с книгами везли туда и простейшие аудиоплееры с записями чтения Нового завета.  Кроме Нового Завета на плеере записаны и несколько коротеньких проповедей, объясняющих азы христианской веры. К слову, все эти записи можно найти в интернете за пять секунд. Изначально эти плееры, которые, кстати, выпускаются уже много лет, предназначались для того, чтобы люди с плохим зрением или совсем слепые могли ознакомиться с Новым заветом.Вот так вместо родной,украинской веры в Бога Солнца и Хреста,как символа Природы.оболванивают бойцов чужой верой,где Крест - символ смерти,а жизнь будет лучшей только после смерти,в Раю(абсурд какой!)и то не для всех.Грешников ждет Ад,а грешными мы считаемся  по ихнему от рождения...

13 января 2016

Петро Мельник

Ще до прогнозів на 2016-й

http://uainfo.org/st... 50% 0% repeat-x scroll transparent;'>  http://uainfo.org/st... -180px 0px repeat scroll rgba(0, 0, 0, 0);'>5975  http://uainfo.org/bl...\' data-cackle-channel=\'246208\' title=\'комментариев\' style=\'color: rgb(135, 135, 135); font-family: Georgia, serif; text-decoration: none; border: 0px none; margin: 0px 2px 0px 0px; padding: 0px; transition: all 0.2s ease-in 0s; line-height: 1.5em; font-size: 10px; white-space: initial !important; display: inline !important;'>http://uainfo.org/st... -200px 0px repeat scroll rgba(0, 0, 0, 0);'>3

http://uainfo.org/st...\' style=\'border: 0px none; margin: 0px; padding: 0px; height: auto; width: 499.859px;'>

Найголовніше у прогнозуванні це знати не прогноз, а основні підходи, з яких виникає прогноз. Експерти радо і публічно діляться своїми прогнозами, але дуже рідко діляться засновками своїх прогнозів - принципами і моделями, якими вони оперують, здійснюючи ці прогнози.

Світовий http://uainfo.org/bl...\' style=\'color: rgb(165, 66, 66); font-family: Verdana; text-decoration: none; border: 0px none; margin: 0px; padding: 0px; transition: all 0.2s ease-in 0s;'>прогноз Stratfor на 2015-2025 роки від 28.02.2015 говорить про те, що ще до того говорили українські та деякі російські експерти.

А саме:

1) нинішній конфлікт Росії та України залишатиметься системним для світової політики ще тривалий час;

2) занепад національних держав в Північній Африці та на Близькому Сході;

3) ми матимемо посилення націоналізму в Східній Європі, хоча в самій Україні націоналізм значно послабиться на користь більш масштабних модельних уявлень (Східна Європа має ще прийти до того, до чого прийшла Україна);

4) джерело глобального зростання переміститься з Китаю до країн Південно-Східної Азії, Східної Африки та Латинської Америки;

5) США перестануть бути жандармом світу, але лишатимуться крупною економічною, політичною та військовою силою;

6) Розкол та розпад Росії неминучий;

7) Розпад ЄС дуже імовірний;

8) лідерська роль в Європі перейде від Німеччини до Польщі з Україною як її стратегічним партнером (почне утворюватися Балто-Чорноморський Союз, який пришвидшить розпад Росії);

9) роль Туреччини стане ключовою на Близькому Сході та можливо на Балканах, де вона потіснить Росію, Європу та США;

10) принципово важливою для Євразії стає стратегічна вісь Польща-Україна-Туреччина-Китай - це група контролю за територією деструктурованої Росії, причому контроль за ядерною зброєю буде здійснюватися за участю США.

Різні прогнози на найближчі 10 років сходяться в одному - світ буде змінюватися дуже радикально і дуже швидко. Водночас, хто саме - які суб\'єкти - скористаються цими змінами, щоб домінувати, і які суб\'єкти перестануть існувати як впливові у світі, все ще дискутується.

Якщо все-таки прогнозисти сходяться в тому, що найближчий час буде диктувати високу динаміку, то у виграші неминуче будуть ті локуси чи анклави, які мають найбільш динамічну структуру. Причому висока динамічність структури визначається не тільки динамічністю якоїсь однієї структурної організації, а динамічністю всіх структурних організацій. Спроби збудувати модель динаміки світу найближчого майбутнього постійно відбуваються. Ось Меір Брук, наш співвітчизник з Нью-Йорку, пропонує в своєму ЖЖ двохосьову (двохагентну, двохпозиційну) модель відносин Україна-Росія: суспільство-держава. Але це спрощений підхід. Більш складним та адекватним є трьохаегантна (трьохпозиційна, трьохосьова) модель нинішнього світу: держава, корпорація, громада. Будь-які моделі, які базуються на співвідношенні цих трьох реальностей (як в США), будуть більш адекватним, ніж ті, які базуються на одній (держава, як в Росії) чи на двох (держава та громада, як в ЄС).

Україна в даний момент від двохпозиційної моделі (держава та корпорації) переходить до трьохпозиційної моделі свого існування (держава, корпорації та громади).

В цьому сенсі можна сформулювати простий принцип кризового світу або світу динамічних змін - лише той, хто конструюватиме динамічну в цих трьох реальностях структуру, матиме шанс пережити кризовий час динамічних змін і створити (чи хоча б знайти місце) новий світ. В цьому сенсі стають зрозумілі дві основні причини розпаду Росії, і це зовсім не економічний занепад, бо люди можуть пережити будь-які важкі часи, як от війну чи катастрофу, якщо вони мають перспективний смисл (тобто таких смисл, який дозволяє отримувати прирощення смислів на перспективу - смисли, що продукують нові смисли з часом в майбутньому). Отже перша причина розпаду - архаїзація, яка позбавляє росіян самого смислу існування. І це головна причина, яка не дозволить Росії пережити економічний рівень життя, який значно вищий за той, який був у наших предків під час та після Другої світової війни. Бо сучасники порівнюють своє життя з сучасниками, а не з предками. Так само друга причина розпаду Росії полягає у реальностній гомогенності, а отже закостенілості та ригідності, нездатності до інновацій за межами військового озброєння. У Росії фактично є лише одна реальність - держава. Корпорації настільки сильно підпорядковані державі, що можна сказати, що Росія це дежава-корпорація.

Суспільство в Росії це не суспільство громадян, це суспільство підданих.

Саме тому телемедіа в Росії це фактично спосіб управління суспільством через створення квазі-реальності. Отже Росія розпадеться не через злидні чи політичну кризу еліти, а через архаїзацію як відсутність перспективних смислів і через відсутність корпоративної та суспільної (громадської та громадянської) динаміки.

Це саме бачення можна застосувати і до ЄС, де створювалася двохпозиційна модель: держави+громади. Головна помилка Об\'єднаної Європи полягала в тому, що європейські корпорації не були диверсифіковані по всій Європі і не стали потужною реальністю європейської політики. Відтак інновативний потенціал корпорацій, як це змогли використати США в часи кризи, не зміг бути використаний на території Європи. Більше того, європейські громади опинилися під бюрократичним тиском національних держав та наднаціональних органів ЄС. Відсутність федеративних безпекових та військових структур у ЄС в часи кризи створює для європейського об\'єднання велику небезпеку. Саме це заохочує Європу танцювати під дудку Росії і змушувати до цього Україну.

Таке модельно-принципове бачення дозволяє краще зрозуміти суть процесів у 2016-му році для України.

Причому проектна культура виглядає занадто архаїчною, щоб нею послуговувати в ситуації невизначеності та кризи. Культура моделювання та мережевого конструювання набагато сучасніша та перспективніша.

Давайте поглянемо на 2016-й рік з позиції основних модельних процесів. Українській громаді потрібно відстояти своє посилення на рівні Конституції. За будь-яку ціну потрібно не допустити фейкових владно-олігархічних змін до Конституції у нинішній редакції Парламенту. Навіть якщо вони будуть винесені на референдум.

Українській громаді потрібна реальна децентралізація, реальна реформа політичної системи, реальна реформа сфери сучасних прав громадянина в ситуації розподіленого суверенітету.

Нинішня Конституція, включаючи запропоновану владою редакцію, не годиться на найближче майбутнє. Нам потрібна Конституанта і нова інноваційна Конституція.

Українська громада повинна зменшити впливовість українських олігархічних корпорацій всередині країни, тобто громада має продовжувати тиснути не тільки на владу, але і на олігархічні корпорації, зменшуючи їх впливовість на внутрішню політику.

Процес деолігархізації це, перш за все, процес громадський. Олігархічний консенсус влади має бути зруйнований - через перевибори Парламенту та можливо перевибори Президента. Нам потрібні сильні українські корпорації на міжнародному ринку, а не сильні українські корпорації в справі внутрішнього монополізму, у справі здирництва української громади через тарифну політику та державну корупцію.

Українська громада повинна наполягати на нових форматах комунікації на телебаченні, де би був не тільки порядок денний влади та олігархів, але, перш за все, порядок денний самої громади.

2016-й рік це рік створення Суспільного телебачення, і це потрібно зробити, бо держава та олігархи будуть саботувати цей процес ще дуже довго. Порядок денний 2016-го року це порядок денний громади, а не влади чи корпорацій. Сильна та впливова всередині країни та за її межами українська громада - ось що має стати результатом 2016-року. І це важливо не тільки для продовження української революції. Це також важливо для майбутнього Європи, майбутнього Євразії з Росією, що розпалася, та майбутнього світу загалом. Як сказав невідомий автор - розвивайтеся, це всіх дратує!


12 января 2016

  • См. дальше...

Гости страницы

См. дальше...

Поделитесь страницей в соцсетях:



  Закрыть  
  Закрыть