Володимир ********** Мельничанин

Дмитрий Николаевич

Поздравляю Вас с Новым 2013 годом! Желаю крепкого здоровья, огромного счастья и любви а также достижения всех целей и исполнения всех желаний! С Новым годом!

1 января 2013

(0|0)

Іван Дякун

!!!!!!!!

Звідки і хто ми, брате?

Дивлюся на Вкраїну рідну, що сотні літ під ярмом гнеться. Колись - татарського. Тепер - від показово українського. І питаю тебе, вільний козаче, - хто ми є на цій землі святій? Що робимо тут, і яку місію несемо? А яку мусимо нести? Де коріння наше? Звідки прийшли ми?

Якщо від Русі до нині прийшли - то чому втратили відчуття гордості за предків своїх? Коли безродні - для чого нам родини наші, якщо онуки вже плюватимуть на наші могили? Якщо земля ця наша - як продавати посміли те, що нащадкам передати мусили до грудки останньої? Якщо чужа вона нам - де ще в світі Бог нам землі відведе? Якщо Герої - як сміють законом поневолювати сім'ї наші, а ми продовжуємо жити? Якщо боягузи - чому муками душу терзаємо, що так живемо? Коли жінки - чом не ридаємо над майбутньою тяжкою долею своїх і чужих дітей? Якщо чоловіки - то чому жіночі гарячі сльози не капають на наші жорстокі до ворога обличчя? Якщо розумні - як орудувати дозволили собою нікчемам і нездарам? Якщо дурні - чому не кинулися на ворогів з люттю, зневажаючи загрози? Коли від козаків коріння наше - чому на золото-срібло такі падкі стали? Честь лицарську - на сміх ворогам - під тином полишили? Коли від свинопасів коріння пішло - чому ратицю за герба собі не брали, до Трисуття потягнулися?

Не знаю, хто ми... Але відчуваю всім серцем - мусимо відповісти собі на ці питання негайно. Без прикрас, як на сповіді. Перед Богом, пращурами і правнуками. Чомусь здається, що вони - в одному обличчі. І чекають боротьби за Справедливість саме від нас. Від живих. Бо інакше минуле не має змісту, а майбутнє - сенсу.

Чи може бути Бог над минулим без змісту а майбутнім без сенсу? Хто з нас готовий відповідати за це? Я - не готовий. Тому жити мушу інакше. Питання неприємні - самому собі задати. Не 'по-сучасному' відповісти на них - '...що зробити міг я, нікчемний, проти сили такої ?'. А по-колишньому - 'Іду на Ви!'. Запаливши своїм серцем серця інших полум'ям великих лицарів, які робили це за нас.

Рясно поливаючи кров'ю своєю землю під Конотопом і Полтавою, Зборовом і Берестечком. А де не полита вона за історію нашу нелегку? Чи все ми знаємо? Чи всіх пам'ятаємо? В місцях навіть камінних карпатських не лишилося певно квадратного метра без душі загиблої. Що згоріла, як зірка, за нас з вами. Непам'ятаючих родства свого і завдання свого від загиблих до майбутніх. Від гнаних світами в кайданах. В копальнях Воркути про тишу вкраїнську з солов'ями мріючих. Про клаптик власний Землі святої, якої ніколи майже й не мали за таку довгу історію... Тоді що ми варті без землі-крові цієї ? Хто ми без неї?

Пора просипатись, Вкраїно! Бо сон наш - смертельним стає. І досить героїзму дешевого. Забавки, мабуть, скінчилися. Наступає нова ера. Нових жертв від героїв яка вимагає. Або мільйонних жертв нікчем і боягузів. Третього - не існує. На нас дивиться світ. Увесь. І Бог.

Джерело: http://dniprograd.or...>http://dniprograd.or...

2 сентября 2010

(0|0)