Маріанна Медзінська

Маріанна Степанівна Медзінська

поет
Все фото (5)
Все записи (16)

Сем. положение: замужем
Дата рождения: 30 июля 1991

Место проживания:
Гавриловцы Хмельницкая Область
Люди Хмельницкой области Гавриловцы

Отношение к курению: резко негативно
Отношение к алкоголю: компромиссно
Вдохновляют: кохання, діти, природа
Религ. взгляды: християнка

Последний визит: 23 июня 2016, 14:26
Страницу создано: 18 мая 2016

Подписка на обновление страницы

Добавьте и настройте оповещения на свой e-mail

E-mail: выберите:

Перейти

Последние фото

Тема:

Перейти

Маріанна Медзінська

Спогади як сувенір

Сьогодні так тепло на дворі,

А в душі холод і заметіль,

Протягає туга руки прозорі,

Сіючи зерна під назвою \'біль\'.

Та ми колись так старались,

Не втратити себе і нас,

До смерті тремтіли, боялись

І тримались за руки весь час.

Ти вмів намалювати усмішку,

На моїх зажурених вустах,

Принести вранці каву у ліжко,

Та обіймав наяву і у снах.

Ти відпускав мої мрії літати,

Туди, де пишеться казка,

А я хотіла тебе лиш кохати,

Даруючи безмежну ласку.

І розцвітали квіти в волоссі,

Мерехтіло сонце в очах,

Заповітне бажання збулося,

Тонули погляди в білих ночах...

Та вмить розбився кришталь,

Нашого тендітного кохання,

Не чула доля криків, волань,

Лиш тихі ноти нашого зітхання.

Якась частинка мене померла,

У той вечір згасаючих зір,

Назавжди почуття всі стерла,

Залишивши спогади як сувенір...

Михайло Буряк Суперово
7 марта 2023

Маріанна Медзінська Марно кохаю...

Весняне тепло ніжно обкутало шкіру,
Ювелірно озолотивши всі почуття,
А я майже щаслива, в усе вірю,
Тримаючись мов кліщами за життя...

Я захворіла, захворіла марно тобою,
Не сплю вночі і майже нічого не їм,
Серце не витримує вічного двобою,
В цьому світі далеко не ідеальнім.

А рука як завжди потягнулась до пера,
Вилилось чорнило і стало краще,
Та хочеться насолодитись всім сповна,
Та не мати довіку життя пропаще.

Але ти чомусь холодний і байдужий,
Ховаєш себе у туманних ранках,
Погляд такий чужий і недужий,
Та розчарований у своїх коханках.

Та я марно чекаю, на щось сподіваюсь,
Хоча не зігрієш ти мені вже плечі,
Тихо плачу, дихати вголос вагаюсь,
А в серці вже не спинить кровотечі...

Вопрос