Мирослав Тимчишин

Це коли вдома куча коробок і дитина питає: "А чо ти своїм солдатам шоколадні цукерки, а мені сосатєльні?" А ти їй пояснюєш, що сосатєльні тож нормально...

Це коли ти повинна Коломойському, як земля колхозу (Боже, храни Коломойського і "Приватбанк) , бо тільки він тебе може виручить.

Це коли твоя дитина ходить, як бомж, в позапрошлогодній одежі.

Це коли ти ходиш в кроссовках, яким сім років.

І багато чого іншого...

І от коли ваша дружина буде ходити в таких же трусах і з такою сумкою, як у мене - тоді і поговоримо.

А, да - ви ж бізнесмен - ви маєте право, ви заробили...

А я чогось в армії.

Не за того заміж вийшла... як завжди...

П,С. А, вспомнила - це ще коли в тебе два роки не миті вікна і не стірані штори - бо "анах...я?"

П,П.С. И еще.Я прекрасно знаю, что президент содержится полностью за счет государства. То есть из бюджета. То есть за наш счет. Ану, сколько там в этом году на администрацию президента было выделено? Какие, нахер, личные средства, гражданин президент?? У вас только зарплата должна быть!!! Не??

Я до чого все це? Є такий старий український анекдот, який закінчується словами: "От сидіть, мамо, і не п...здіть..."