Микола Сова

З  німецьких  документів

(у перекладі): №118 22 травня 1942 р Повідомлення шполянського окруж­ного коменданта про розстріл 19 ра­дянських громадян

За саботаж при весняних завдан­нях, агітацію проти німецьких військ і керівництва, розповсюдження неправ­дивих відомостей і спробу організації комуністичних банд 22 травня1942 року біля с. Іскреного за присудом військового суду розстріляно наступ­них колишніх комуністів і активістів:

а)  з державного господарства Георгіївки

1.                                      Лісовенко     Сава — комуніст, колишній голова райвиконкому

2.       Перегон Іван, директор сільгосппостачання

3.       Оришич Роман, партійний організатор

4.   Іщенко Давид

5.  Пипа Іван

6.  Скоробреха Петро

7.   Гаркуша Степан, колишній се­кретар політвідділу МТС

8.  Юзва Ничипір, активіст

б)   з державного господарства Грушківки

9.      Осадчий Сергій — комуніст, колишній голова сільради

10.  Дехтяр Сава

11. Осадчий Охрім, комсомолець

12.  Коваленко Федір — активіст

13.  Коваленко Трохим

14.  Лисенко Семен

15.  Оришич Мефодій

16.  Згурський Омелько

віз села Іскреного

17.  Очеретяний Павло, комуніст

18.  Лисянко Онуфрій

19.  Оришич Пилип, активіст

Німецька військова влада і

управління не мають наміру спокійно

ивитись на такого роду випадки та уде невблаганно притягати винних до відповідальності і карати. Осо­бливо попереджаються всі колишні комуністи і активісти, тому що в них є особливі причини поводитись ре­тельно і пристойно під німецьким керівництвом і усувати всяку агітацію, нацьковування і саботаж.

Комендант округи Шполи.

Микола Сова

Трагедія на Гончарці

Житель села Іскрене, ветеран праці Микола Савич Діхтяр, син одного з розстріляних у 1942 році іскренських підпільників Сави Дехтя- ра, згадуючи своє дитинство, розпо­вів:

— Мій батько працював шофером у райкомі партії. Одного дня він повіз до Кіровоградської області секретаря парткому на евакуацію, і, коли повер­тався, німці його зупинили, забрали машину, а його відпустили. Додому він дістався пішки, але згодом був ареш­тованим разом з усіма підпільниками. Мати дала мені хлібину, шматок сала і рушник, щоб я передав татові. Я заліз на борт машини, де знаходи­лися арештанти і простягнув пере­дачу батькові. Він був зв’язаний і не міг узяти її, аж тут німець мене по­бачив і дуже сильно вдарив по спині. Хлібина впала і покотилася вниз по дорозі, а потім хлюпнула у ставок. Тата повезли розстрілювати на Гон- чарку і більше я його не бачив... Я повернувся до хати, мама плакала до ранку. Вдосвіта хтось постукав, відкрили двері і ми вклякли — на порозі стояв весь закривавлений і брудний Трохим Коваленко, який сидів у тій машині разом з моїм бать­ком. Йому чудом вдалося вижити і втекти, Трохима куля мало зачепила, і він залишився при свідомості. Поряд лежав мій тато і, помираючи, просив Трохима, щоб допоміг моїй матері та двом синам вижити. Тоді поранений проповз до поля і зарився в борозну, перечекав, поки люди, яких привезли з Лозуватки, закопають розстріляних, і подався до села. Жив потім вдома, переховуючись у коробці, що стояла під ліжком. Але потім хтось помітив його присутність у дворі і доклав оку­пантам: «Там переховується парти­зан!». Гестапівці прийшли до хати і вимагали у дружини показати місце його схову, бо інакше спалять хату. Отак його викрили та розстріляли...

Підготувала Наталя ДАВИДЕНКО.

Микола Сова

Співцем України став... вірменський танкіст

Юний поет із Вірменії Григор Акопян, закоханий у Черкащину, загинув, визволяючи її від гітлерівців.

...Щоразу перечитуючи невеличку збірочку 'Пісні відваги і любові' поета Григора Акопяна, дивуємося – скільки любові до шевченкового краю в юнака з Вірменії!

Шевченка земля дорога, доволі жить в журбі,

Рятунку сонце вогняне ми світимо тобі,

Усім бійцям, що йдуть вперед, ти матір’ю була.

А тих, хто впав у скорбний час, до себе прийняла.

І внизу підпис 'З нагоди визволення станції ім. Т.Г. Шевченка'. Юнакові в цей час йшов всього 24-ий рік. Народився Григор Акопян 14 грудня 1920 року в селі Єгварт неподалік від гори Арарат. До речі, свій день народження Григор Акопян, груди якого прикрашали два ордени Слави, ордени Червоної Зірки та Великої Вітчизняної війни І ступеня, зустрів у Черкасах у день визволення міста над Дніпром.

Закінчивши сільську середню школу, Григор Акопян вступив у Єреванський педагогічний інститут на факультет романо-германської філології. Та закінчити його не вдалося. В 1940 році він зі студентської лави потрапляє у танкову частину, яка дислокувалася у Львові. На десятий місяць служби, ледве оволодівши премудростями танкіста, вступає у бій з гітлерівцями. Відступ. Залишені українські села й міста. І у хвилини перепочинку між боями він пише вірші і надсилає їх матері і рідному брату Симону Акопяну...

А потім – Сталінград, перелом у війні, бої за звільнення України. 27 січня 155-та танкова бригада увірвалася в Шполу. Бої за це невеличке містечко були надзвичайно жорстокими. Напередодні наступу на Шполу Григор Акопян напише брату:

Одного дня загину я в бою,

На березі далекім, незнайомім,

Чия сльоза останню путь мою

Омиє в цьому грізному огромі.

Приплине хмара в поле вогняне,

З вірменських гір до горбика із глею,

Вона оплаче жалібно мене,

Тужливим серцем матері моєї.

Він загинув на березі Шполки. І в ту ж січневу ніч раптом замість снігу хлинув теплий весняний дощ. Ніби хмарка припливла з далеких гір Вірменії, щоб оплакати сина свого. Акопяна поховали в центрі Шполи. Щороку сюди приїжджали по війні три брати Григора Акопяна. З його листів Симон Акопян уклав невеликий збірник пісень, які були видані в 1975 році Єреванським видавництвом 'Айастан'. А через два роки у перекладі українських поетів Петра Засенка і Віктора Кочевського вони з’явилися на прилавках Черкащини – 'Пісні відваги і любові'.

Микола Сова

24-летний старший сержант Григор Акопян, командир танка, погиб в 1944году в боях за освобождение украинского города Шполы. Он был награжден двумя орденами Славы, орденами Отечественной войны I степени и Красной Звезды, двумя медалями «За отвагу». Ему посмертно присвоено звание «Почетный гражданин города  Шполы».

Микола Сова

http://miasin.ru/new...>Новости

http://miasin.ru/inf...>Справка

http://miasin.ru/com...>Сообщество

Микола Сова

Мама, я еще вернусь с войны,
Мы, родная, встретимся с тобою,
Я прижмусь средь мирной тишины,
Как дитя, к щеке твоей щекою.
К ласковым рукам твоим прижмусь
Жаркими, шершавыми губами.
Я в твоей душе развею грусть
Добрыми словами и делами.
Верь мне, мама, — он придет, наш час,
Победим в войне святой и правой.
И одарит мир спасенный нас
И венцом немеркнущим, и славой!

      Григор    Акопян