|
“ТОРІШНІХ ПОМИЛОК НЕ ПОВТОРИМО...” – От з цього місця – детальніше, будь-ласка, – прошу директора мусійківського господарства ТОВ “Компанія “Агровей” П.В. Калініченка. Петро Васильович пояснює, що він має на увазі стосовно помилок минулого року. Річ у тім, що 2013й був для них збитковим. Тобто, з пайовиками і штатними працівниками розрахувалися, але очікуваних прибутків не мали. Більше того, отримали збитків на 500 тисяч гривень. Особливо із урожаю соняшника. Його насіння прямо зпід комбайнів возили на Яготинське хлібоприймальне підприємство. Але із намолочених 1100 тонн у залік пішло тільки... 700 тонн. Решту там “зняли” за низьку якість насіння, підвищену його вологість тощо. Дійсно, бувало, автомобілі простоювали в черзі на ХПП по двітри доби. Але не з вини постачальника. Річ у тім, що підприємство не виконувало попередніх домовленостей: приймати автомобілі «Агровея» без черги. Тож сире насіння грілося, у ньому внаслідок цього підвищувалась кислотність. В результаті замість обумовлених 3000 гривень за тонну «свіжого» врожаю мусійківцям платили по 2200… Все це не лише вдарило по кишені, а й змусило надалі продуманіше підходити до варіантів реалізації врожаю, зокрема, умов його продажу. Отож цієї осені, згідно вже укладеної угоди, насіння соняшника (посіють його знову на одній тисячі гектарів) забиратимуть за обумовленою ціною – прямо зпід комбайнів – представники Миронівського ХПП. Своїм автотранспортом. Який проходитиме через ваги господарства. – Сподіваємось, – говорить П.В. Калініченко, – що в цьому році соняшник буде для нас прибутковим. Як і пшениця, яку посіяли на 570 гектарах. А ще в них є 830 га озимого жита, посіють на 250 га овес і на 1000 га – сою. Торік ТОВ “Агровей” закупило нову сучасну сівалку для соняшника і кукурудзи, у цьому році ще одну – для інших зернових. Поки в самих ще мокро в полях, погодились допомогти хліборобам з Олізарівки. Думають у Мусійках, як і своїм селянам допомагати. Городи оратимуть людям за помірну плату – по 10 грн. за сотку. Пайовикам це роблять – за їх бажанням – в рахунок оплати за земельні паї. Бажаючих вносять у списки сільські голови. До речі, такий підхід, сподіваються, стримуватиме тарифи власників приватних тракторів, які теж орють людям городи і в цьому році ще більше підняли розміри плати. Гній продають по 170 грн./ тн. Доставка в радіусі 20 км і навантаження входить у цю ціну. Вона теж багатьом “підходить”… Як і “демократична” ціна купівлі в господарстві молодняка ВРХ – 1719 грн. за кілограм живої ваги. (В інших областях, стверджує Петро Васильович, вона в межах 2832 грн.). Коли мова заходить про найсумлінніших працівників, то серед них звучать імена механізаторів Василя Бірюка, Михайла і Леоніда Манейчиків, тваринників Валентини Сергіївни та Олександра Петровича Пособчуків (подружжя), а також родини Лузів – батька Андрія Андрійовича, матері Ірини Станіславівни та їх сина – теж Андрія. P.S. У минулому номері газети я розповідав про задум мусійківців закупити на зібрані гроші 16 мобільних рацій для однієї з військових частин. Цю патріотичну ініціативу реалізували у середу, 26 березня. На зібрані лише від працівників «Агровея» кошти – понад 6 тисяч гривень – були закуплені необхідні для оборонців країни засоби зв’язку. Їх П.В. Калініченко разом з Мусійківським сільським головою В.А. Рєзановою вручив командиру підрозділу перед строєм особового складу (на знімку). У виступах перед воїнами ми висловили свої думки з приводу ситуації в Україні та її Збройних Силах, побажали, аби не виявилось потреби задіювати при воєнних операціях по захисту Вітчизни їхньої грізної зброї – у відповідь на агресивні зазіхання путінської Росії на територіальну цілісність України. Почоловічому скупо, але так щиро звучали слова вдячності військовиків мусійківським селянам, усім жителям Іванківського району за бажання хоч якимось чином допомогти зміцненню обороноздатності своєї держави. До речі, найближчими днями цьому військовому підрозділу буде вручено другу частину благодійної мусійківської допомоги. На кошти, зібрані від місцевого населення сільською радою (4008 грн.), будуть придбані автозапчастини до техніки, які теж дуже потрібні тут. Павло СМОВЖ. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
29 марта 2014
|
ВИСАДЖЕНО МАЙЖЕ 10 ТИСЯЧ СІЯНЦІВ СОСНИ З приходом весни традиційним вже стало проведення природоохоронної акції «Майбутнє лісу – в твоїх руках», яку проводять спеціалісти нашого підприємства за ініціативи Державного агентства лісових ресурсів України разом з учнями шкіл району. Наша мета – виховувати у підростаючого покоління шанобливе ставлення до навколишнього середовища, залучати молодь до збереження та примноження лісів. Цьогорічну акцію ми розпочали з посадки лісу у Феневицькому лісництві, де школярі 9 та 11 класів Феневицького НВО на чолі з директором Олександром Олександровичем Кравченком та класним керівником 11 класу Іриною Григорівною Іваненко висадили майже 10 тисяч сіянців сосни звичайної на площі 1,3 га. З правилами посадки учнів ознайомив помічник лісничого Богдан Валерійович Зелінський. Сподіваюсь, що висаджені того дня маленькі деревця через десятки років стануть величним лісом, що слугуватиме нашим нащадкам. Наталія НЕЧИПОРЕНКО, інженер з лісових культур ДП «Іванківський лісгосп». Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
25 марта 2014
|
А КРАЙНІЙ ХТО? Певна частина наших земляків чомусь вважає своїм обов’язком підпалювати минулорічну суху траву на луках та полях. Такі дії часто аргументуються прагненням «оздоровити» грунт та швидше дочекатись молодої травички... Та при цьому ніхто з «доброзичливців» не замислюється про можливі наслідки подібних вчинків, які можуть бути досить плачевними. Від весняних підпалів наш район потерпає мало не щороку. Й щоразу такі пожежі лякають своєю масштабністю, адже вогонь – непередбачуваний і некерований. Подібна ситуація спостерігається і в поточному році. В результаті еменесники щодня виїздили на кілька викликів. Й станом на 14 березня ц.р. в районі офіційно було зареєстровано майже 30 пожеж, які виникли в результаті підпалу трав’яного настилу і в ході яких вигоріло 358 га землі. До цього слід додати особисті втрати багатьох громадян та господарств: скажімо, ті ж дрова, на заготівлю яких витрачаються час і гроші (непоодинокі випадки), знищення вогнем фруктових дерев (в Кухарях в цьому році згорів фруктовий сад, вигоряють дерева і в приватних господарствах) та навіть підсобних господарських приміщень, житлових будинків (подібний випадок стався в цьому місяці в Обуховичах). В минулому році, для прикладу, в Доманівці після підпалу трав’яного настилу вогонь перекинувся на шість господарських будівель, знищивши їх. – З метою запобігання виникненню пожеж ми проводимо роз’яснювальну роботу серед населення, – розповідає провідний інспектор Іванківської РС ГУ ДСНС України в Київській області К.С. Кучер. – Й наразі вже відпрацювали 12 населених пунктів спільно з представниками Іванківського РВ ГУ МВС України в Київській області та ДП «Іванківський лісгосп». Також проведені рейди щодо виявлення підпалювачів. На останніх, при доведенні їх причетності, згідно ст. 77.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Самовільне випалювання рослинності або її залишків» накладаються штрафні санкції у розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від 15 до 70. Утім, багатьох підпалювачів це не зупиняє. Зайнялися полум’ям навіть лісові насадження поблизу Сидорович та Термахівки. Проте це одна «сторона медалі». Другою є беззаперечний висновок екологів, що палити трав’яний настил, особливо навесні, дуже згубно для землі. Був час, коли вважалося, що попіл від спалених рослинних решток покращує родючість грунту. Проте сьогодні доведено, що, навпаки, вогонь випалює найродючіший поверхневий гумусний шар. – Подібні випалювання, поперше, можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, – розповідає начальник відділу екологічного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства у зоні відчуження Державної екологічної інспекції у Київській області О.А. Тарасенко. – Подруге, спричиняють загибель всіх корисних мікроорганізмів, в тому числі й тих, які допомагають рослинам протистояти хворобам. На відновлення потрібен час. Якраз особливо цінний весняний час, коли рослини набирають силу. Баланс мікро і макроелементів теж порушується. Обгорає кора дерев, що призводить до їхнього висихання. Можна навести ще приклади, але суть одна: подібні підпали – зло для землі. То хто ж крайній в такій ситуації? Висновок робити кожному. Тільки при цьому не варто забувати, що пожежа – це стихійне розповсюдження вогню, контролювати який людина практично не в змозі. А тому потрібно робити все, аби запобігати його виникненню. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
25 марта 2014
|
Убережіть домашню птицю! Розпочався весняний період міграції дикої перелітної птиці з місць зимівлі до північніших широт. Перелітні птахи є потенційними переносниками ряду інфекційних хвороб, в тому числі – пташиного грипу та хвороби Ньюкасла. Тому це період високої ймовірності ризику розповсюдження пташиних інфекцій між континентами. Слід зазначити, що високопатогенний грип є найнебезпечнішим для світового птахівництва захворюванням. Для нього характерні висока захворюваність (до 80%) і летальність, розмаїття форм перебігу та клінічних ознак, а також широкий спектр охоплювання видів свійської та дикої птиці. Вірус здатний викликати захворювання свиней, коней і людей. Хвороба Ньюкасла (чума птиці) характеризується ураженням органів дихання, шлунковокишкового тракту і центральної нервової системи. Найбільш сприйнятливі до неї кури, найменш – індики, куропатки, фазани, цесарки. Хворіють кури усіх порід і віку, особливо 2030денні курчата. Захворюваність птиці складає 90100%, летальність – 4080%. Перехворілі курчата погано ростуть. Вірус хвороби Ньюкасла може вражати і людину. Лікування при грипі птиці та хворобі Ньюкасла не розроблено. Спеціалісти державної ветеринарної служби району постійно контролюють ситуацію, здійснюють необхідні профілактичні заходи. Зокрема, проводиться вакцинація птиці проти хвороби Ньюкасла, завдяки чому підвищується імунітет пернатих і до високопатогенного грипу птиці. Для домашньої птиці є небезпечним контакт не тільки з перелітною, а й синантропною (такою, що зимує). Тому власникам радимо утримувати її у закритих приміщеннях, водоплавну на цей період не випускати у відкриті водойми. Не купуйте м’ясо птахів та інші продукти птахівництва, що не пройшли ветеринарносанітарного контролю, а також у місцях несанкціонованої торгівлі. Після контакту з сирим м’ясом птахів (забій, обробка) та іншими продуктами птахівництва обов’язково ретельно мийте руки з милом, а перед вживанням яєць – мильною водою шкаралупу. Продукти птахівництва вживайте у їжу тільки після термічної обробки: яйця потрібно варити не менше 30 хвилин при температурі 100 градусів за Цельсієм, у м’ясі не повинно бути сирих фрагментів. Обов’язково піддавайте ветеринарносанітарній експертизі добуту на полюванні пернату дичину. У випадку виявлення хворого чи мертвого птаха потрібно негайно сповістити про це ветеринарних працівників. Валерій КОЖАН, начальник управління ветеринарної медицини в Іванківському районі. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
25 марта 2014
|
Готуються до польових робіт Торік урожайність зернових у ТОВ “Укрзернопром-Іванків” була найвищою у районі. Непоганою – і соняшнику: 17,1 ц/га. Це агроформування є одним із найуспішніших інвесторів, які прийшли господарювати у наш район. І, що характерно, – чесним у виконанні обов’язків перед своїми орендодавцями. Вчасно, зазначає директор товариства М.Є. Варсєєв, виплатили орендну плату власникам земельних паїв. Щоправда, вона була не у грошовому вигляді, а кукурудзою. Від зерна, зазначає, не відмовлявся ніхто. Нині в господарстві готуються до весняно-польових робіт. Лагодять наявну грунтообробну та посівну техніку, домовляються про постачання пального, мінеральних добрив. В обробітку тут мають близько 3000 гектарів ріллі. Що характерно: не зациклюються на вирощуванні якоїсь однієї сільгоспкультури, а експериментують у цьому плані. Отож у сівозміні галузі, яка є основною в діяльності сільгосптовариства, поряд з традиційними житом та пшеницею були і ріпак, і соняшник, яких споконвіку не вирощували на Поліссі. Причому, займали вони тут чималий клин. З осені минулого року прибірські аграрії висіяли жито на 187 гектарах. Більше не було змоги: або вода стояла на полях, або не дозволяв попередник (соняшник). Основні площі планують засіяти навесні. Зокрема, збільшити їх під соняшник (до 1200 гектарів), 400 га – зайняти вівсом та 50 га – просом. Посівний матеріал вівса мають з власного врожаю (першу репродукцію). Супереліту проса придбали у дослідному господарстві Інституту землеробства, що діє у с. Чабани Києво-Святошинського району, частково (на 250 гектарів площ) завезли елітне насіння соняшника. Дбають тут і про культуру землеробства. Щороку (нинішній не стане винятком) залишають пари на полях, де раніше вирощували культури, які виснажують грунт. А ще переконались, що жито – невигідне у плані отримання високих врожаїв. Тож восени мають намір замінити його пшеницею. Людмила ШУНКОВА. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
19 марта 2014
|
МОЇ КОНІ, МОЇ СКАКУНИ... Дід Іван не знав, що за китайським гороскопом наступний рік – Коня. Однак він душі не чує в своїх гривастих улюбленцях – Зірці, Каштанці, Орлу та кількамісячній лошичці, якій він ще не дав ім’я: мовляв, нехай підросте... Івану Денисовичу Василенку з Іванкова незабаром сімдесят п’ять, проте він і не збирається зводити коней зі свого господарства. – Хіба що, як підросте мале, то котресь одне з них продам, але трьох однаково залишу, – розповідає літній чоловік, погладжуючи по вигнутій шиї одну з кобил. – У воза запрягати достатньо двох, а от косарку тягнути двом коням важко, а трьом – в самий раз... Судячи з того, скільки з’їдають скакуни Івана Денисовича (а це, крім свіжоскошеної трави та сіна, буряки, картопля, гарбузи та овес), їх важко назвати годувальниками. Заробляють вони переважно лише весною, коли орють людям городи. Весь інший час по черзі возять господаря (“А на чому ж я їздитиму?” – усміхається Іван Денисович), перевозять необхідні вантажі і тягають косарку, таким чином заготовляючи сіно. Іншої худоби в господарстві родини Василенків нема. Діду Івану вони й не потрібні. Всю свою любов, увагу й теплоту він віддає цим непородистим, але добре вгодованим і доглянутим конячкам. До речі, в Іванкові та навколишніх селах (а можливо, і в усіх населених пунктах нашого району) нема господаря, який тримав би відразу трьох дорослих коней: одного, максимум – двох. Бо справа ця – не з легких... Загалом у сільських приватних домоволодіннях гужовий транспорт, як і розведення корів, набули значної популярності ще з кризових дев’яностих. Однак в останні роки через трохи зрослий рівень життя – з одного боку, та старіння сільських жителів – з іншого, кількість коней та великої рогатої худоби щороку невпинно зменшується. Наприклад, в 2011 році в приватному секторі Іванківського району було 822 коней, в 2012-му – вже 796. Статистичні дані за рік нинішній ще не зібрані, проте, судячи навіть з кількості оголошень про продаж “коней” чи “кобил”, можна зробити попередній висновок про їх подальше зменшення. Однак така кількість приватних коней все ж є значною, якщо порівнювати її з відповідним поголів’ям у сільськогосподарських формуваннях району: 2011 рік – 62 голови, 2012 – 53, 2013 (станом на 1 листопада) – тільки 42. А якщо врахувати, що переважна більшість з них (десь зо тридцять коней) утримується в ПАТ “Жміївське”, то можна цілком впевнено стверджувати: коні як гужовий транспорт, незважаючи на дешевизну в порівнянні з технікою на бензині та дизпальному, відживають у агроформуваннях свої останні якщо не місяці, то роки... Та як би там не було, кінь завжди був і залишиться для людей однією з найулюбленіших тварин. Адже саме з ним асоціюються слова “вірний”, “працьовитий”, “витривалий”, “хоробрий”, “стрімкий”. Але й “норовливий”... Можливо, і через це, за звичкою очікуючи в кожному наступному новому році змін на краще, багато хто з нас підсвідомо покладає особливі надії на 2014-й – рік Коня, який будь за що піднатужиться і “вивезе”... Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
6 января 2014
|
Орендарі жнивують орендованою технікою Жнивують цього річ у ТОВ «РАПП» (с. Розважів) небачено досі, як для нашого поліського району. Ці три комбайни та їх екіпажі (на знімку) я сфотографував на полі біля с. Захарівка. Потужні, широкозахватні «Джон Діри» один за одним ходили легко і швидко, якщо пригадувати, як обмолочували колись хліба ще союзні «Ниви СК5»… Тут з одного боку асфальтівки до Кропивні достигло жито, з іншого – ще стежать за сонцем протягом дня головки соняшника. Аж не віриться, що ще недавно ці поля гуляли під бур’янами. Зерно з 8тонних бункерів вивантажують у великовагові автомобілі з причепами, якими відтранспортовують жито на ХПП в Любарський район Житомирської області та в Бобровицю – Чернігівської. Розговорилися. Водії вантажівок прибули сюди в командировку з Умані Черкаської області, комбайнери – з Одещини. Їхню техніку орендовано інвесторами Роважівського агропромислового підприємства. Удома вони з жнивами вже впорались, то чому не заробити собі й допомогти іншим?.. – Всього ми залучили до себе на збирання ранніх зернових, – розповідає головний агроном товариства С.Д. Березницький, – 42 комбайни – 22 американські «Джон Діри» і 20 – білоруські «Полісся». Кожен, коли не простоює, обмолочує за день близько 35 гектарів площ. Стараємось зібрати зернові в найстисліші строки. Такий метод – оренда жнивної техніки – прикмета сьогодення: не треба тримати в себе великий парк комбайнів чи автомашин. Білоруську техніку, наприклад, взяли «напрокат» в Державній продовольчозерновій корпорації, американську – в трьох господарствах південних областей України. А землю обробляють теж орендовану – в пайовиків колишніх колгоспів. І всім вигідно… Павло СМОВЖ. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
12 августа 2013
|
РОЗШИРЮЮТЬ МЕЖІ ГОСПОДАРЮВАННЯ Хлібороби ТОВ “Компанія Агровей”, що господарює тепер на мусійківських, димарських, старосоколівських землях (поки що – разом з СГВК “Мусійки”) не сьогодні-завтра вийдуть в поле, де вже достигає 135 гектарів жита. – Воно ще трохи мокрувате, – говорить головний агроном М.А. Ярмоленко. – Поки впораються зі своєю озиминою сусіди-приборяни (бо маємо орендувати в них комбайни, а вони зараз повним ходом жнивують), якраз зерно підсохне. А тим часом ми вже навели порядок на зернотоку, в коморі. Та й іншої роботи вистачає... В господарстві продовжується заготівля сіна. Механізатори також працюють на оранці, вирубуванні кущів на полях біля Димарки (200 гектарів там уже “зачистили”) та Старих Соколів. Планують виорати до осені тисячу гектарів, щоб засіяти озиминою. На більш-менш нормальних (не дуже зарослих бур’янами і чагарниками) площах в цих двох селах, а також біля Нових Соколів та Потоки, посіяли овес. Всього під цією культурою зайнято 235 гектарів. Через пару тижнів, впевнений Михайло Андрійович, можна буде і його збирати. А найбільше “агровеївці” цієї весни посіяли соняшнику: 1060 гектарів у Мусійках і Поталіївці, 132 га – у Петрівському. Ця культура для поліських грунтів – нова. Тож поки що якісь прогнози робити важко. Проте на цей час уже видно, що на одних ділянках види на врожай хороші, на інших – гірші. Це й не дивно, адже, здебільшого, через те, що строки “піджимали”, цю культуру сіяли “нашвидкуруч”: тільки 150 гектарів площ продискували, на решті – внесли гербіциди і засіяли без додаткового обробітку. А через місяць вже будуть збирати урожай. Працівники Товариства умовами праці в господарстві задоволені: і оплата вчасна, й триразове харчування налагоджено. Постійно працює їдальня: хто ближче до неї – може поснідати, пообідати й повечеряти на місці, іншим вивозять обіди в поле, хто працює допізна – й вечерю також. Є робота і в тваринницькій галузі: тут утримується майже 260 голів ВРХ. А нещодавно сюди завезли іще 44 овечки породи “романівська” та 250 гусей. Тому все більше повертається на роботу колишніх працівників. А тим часом інвестори з ТОВ “Компанія Агровей” розширюють межі свого господарювання: днями вони уклали договори на оренду земель (на 10 років) ще з двома сільськими радами – Залишанською та Володарською – в сусідньому Поліському районі. Тож наступного року і поліщуки будуть милуватися своїми соняшниковими полями... Одне тільки змушує замислитись: ця культура дуже виснажує землі. А вони в нашому краї й так бідні гумусом. Чи не призведе масове захоплення усіх інвесторів у районі соняшником до помітного зниження родючості грунтів?.. Тетяна РЯБОКЛЯЧ. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
12 августа 2013
|
СТАВЛЕННЯ ДО СІЛЬГОСПВИРОБНИЦТВА – РІЗНЕ Минають безповоротно, здається, часи занепаду сільськогосподарської галузі в районі. Інвестори, які прийшли до нас, організовують виробництво продуктів харчування на новому – вищому – рівні господарювання на землі: високотехнологічному, максимум механізованому. І щороку все менше площ “гуляють”, заростаючи чагарниками і бур’янами. Урожай різних культур нині буде зібрано з 12517 га. Це на 3173 га більше, як торік (або на 34%). Зернові було посіяно майже на семи тисячах гектарів, у т.ч. 3614 га – озимих і 3317 га – ярих. Найбільші площі до збирання мають ТОВ “РАПП” і ТОВ “Укрзернопром-Іванків”: відповідно, 1126 і 1848 га. В СГВК “Мусійки” збиратимуть зернові на 275 га., в ПАТ “Жміївське” – на 325 га., в СТОВ “Макарівське” – на 130 га., “Олізарівському” та “Мрії” (с. Горностайпіль) – на 100 га. в кожному. І зовсім невеликі жнивні площі мають в СГВК “Промінь” (38 га.), ім. Мічуріна (55 га.), “Колосі” (35 га.), фермерському господарстві “Піонер” (18 га.). Я вже писав про ужинок ТОВ “Компанія Агровей”, що прийшла в Мусійки: тут встигли весною посіяти зернові лише на 235 га. Проте під урожай наступного року ці інвестори вже засіють в десятки разів більші площі. На колегії РДА, де аналізувалася нещодавно жнивна ситуація, доповідав начальник управління агропромислового розвитку РДА А.А. Циганок. А от роботу на місцях організовують керівники приватних господарств, які обробляють землі, взяті в оренду в її власників – пайовиків колишніх колгоспів. Сьогодні роль цього управління зводиться, в основному, до методичної допомоги сільгоспвиробникам. Хоча – деякою мірою – виконуються й функції контрольно-допоміжні: на самоплив процеси на селі держава ще не збирається відпускати. Отож і йшла мова на цьому засіданні, як краще скоординувати жнивну компанію в районі. Одна з проблем – не всі інвестори однаково добре піклуються про максимальну віддачу землі, високі результати господарювання. Якщо вищеназвані дійсно прийшли в район, аби, виробляючи затребувану на ринку сільгосп-продукцію, заробляти на цьому, то є й такі, що бачать свої прибутки в... перепродажу придбаного майна і земель. Саме таке враження складається, звучало на колегії, коли аналізуєш поведінку акціонерів, які стали господарями ПАТ “Жміївське”. Тут на фоні інших дуже незавидні показники й по заготівлі кормів для ВРХ на зимовий період (надбано їх поки що лише половину від потреби, тоді як в інших господарствах мають уже в півтора-два рази більше запланованого), і по жнивуванню. Й причина – проста: господарство не забезпечене пальним. А ще тут – найбільше навантаження на два древніх зернокомбайни: по 163 га. на кожен. (Середнє навантаження на комбайн по району – 130 га, але ж це – на нову високопродуктивну техніку!). На 50 відсотків забезпечена пальним жнивна техніка і в СТОВ «Макарівське». Саме тому, взявши до відома подібну інформацію, члени колегії відзначили незадовільну роботу по заготівлі кормів у СГВК «Нове життя» (керівник А.М. Вакуленко), де іще до цього не приступали зовсім, низькі її темпи – в СГВК ім.Мічуріна (О.М. Клоченок), «Колос» (Л.Я. Іванета) та ПАТ «Жміївське» (В.М. Грищенко). Керівникам усіх сільгосппідприємств дано рекомендації щодо кращої організації жнивних і кормозаготівельних робіт. Павло СМОВЖ. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
6 августа 2013
|
В інвесторів розмахи солідні Досі дощі стримували збирання ранніх зернових. Але хліборобиінвестори вчасно підготувалися до жнив і використовували кожну суху днину, аби обмолочувати озимі та ярі культури. Надалі синоптики обіцяють спеку, отож жниварям це на руку. Розважівське агропромислове підприємство завезло в район 32 новенькі зернозбиральні комбайни, орендовані ними в Державній продовольчозерновій корпорації. Прибули також – звідти ж – 75 КамАЗів для перевезення зерна. Таким чином, на кожен комбайн тут припадатиме більше, як два автомобілі: для забезпечення безперебійної роботи збиральних агрегатів. Бо возити зерно на елеватори доведеться далеченько – в Черняхів і Любар Житомирської області. А площа до збирання – немала: слід у стислі строки зібрати жито на 1126 га. До речі тут ще збиратимуть і соняшник – на 3232 га. А всього в користуванні мають понад 7 тис. га земель. Віднедавна поміняв власників і «УкрзернопромІванків» (с. Прибірськ). Тепер це господарство хоча й існуватиме окремо, та вже підпорядковано інвесторам «РАПП». Тут озимих до збирання (теж жита) ще більше – 1741 га. Та ще 107 га ярини і 850 га – соняшнику. У ТОВ «ВП «Зелена хвиля» (яке найпершим, до речі, прийшло в наш район) на 2120 га дозріває кукурудза на зерно. «Наймолодший» з інвесторів – ТОВ «Компанія Агровей» (с. Мусійки) – має до збирання ранніх зернових лише 67 га вівса, а на 1063 га тут дозріває соняшник. Це все, що встигли тут посіяти нинішньої весни. Хоча взяли в оренду (поки що) 3600 га земель. 345 га цієї технічної культури треба буде збирати і в ТОВ «ЗаруддяАгро» (та ще 100 га сої). В СГВК району, де господарюють, так би мовити, місцевими силами і засобами, площі зернових незначні в порівнянні з вищеназваними структурами і про них ми розповімо в наступних публікаціях. Станом на п’ятницю, 26 липня в районі зернові були обмолочені на 356 га. Намолочено 1209 т. Середня врожайність становить у ці дні 34 цнт/га. Проте по перших результатах важко судити про кінцевий показник віддачі хлібного лану: він буде відомий по закінченню жнив. Павло СМОВЖ. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
6 августа 2013
|
| Закрыть |
