|
ОЙ, ТАМ, У ПОЛІ, РОСЛИ... КОНОПЛІ, або ПІДСТУПНІСТЬ КАНАБІСУ: ВИКЛИКАЄ НЕДОУМКУВАТІСТЬ “Коноплі до стелі, льон по коліна...”, – досі співають діти на старий Новий рік відому обрядову пісню. Колись коноплі дійсно були в пошані, бо з них виготовлялось багато необхідних у побуті речей. Сьогодні часи інші: коноплі (канабіс) та їх сушена похідна маріхуана мають недобру славу наркотика. Для багатьох “травка”, “солома”, “план”, “анаша”, “косяк”, “зелень”, “дурь”, “кізяк” (на вулиці його називають порізному) стає вже, здається, чимось звичним і буденним: мовляв, це ж “легкий” наркотик, вживання якого в деяких країнах світу навіть легалізовано... Ця тенденція вимальовується все чіткіше і в нашому районі. Багато хто з молоді (старшокласники в тому числі) хоч раз викурював специфічну сигаретку. І при нагоді викурять її ще раз. А потім, можливо, ще й ще... Коноплі не є великим дефіцитом. Кажуть, у дикорослому вигляді її можна відшукати на пустирях та смітниках, а при великому бажанні – виростити десь в глухому кутку городу чи навіть на підвіконні. При всьому цьому спіймати “садоводів” на гарячому непросто, бо існуюче законодавство не дозволяє міліціонерам без рішення суду заходити до приватного помешкання й влаштовувати несанкціонований обшук. А щоб отримати цей дозвіл, суду потрібно ще довести виправданість такого обшуку. Тому оперативники частіше “полюють” на тих, хто має з собою сухі коноплі (для збуту чи, як часто переконують затримані – щоб уникнути серйознішого покарання – для власного вживання). Трапляються в цій справі й курйозні випадки. Наприклад, не так давно оперативники затримали жителя с. Термахівка, який автомобілем перевозив горшечки з 88 кущами конопель. Спочатку молодий чоловік висіяв їх десь на смітнику. Та коли рослини підросли, і з’явилась загроза, що хтось спритніший “збере врожай”, вирішив перевезти пагони додому... Хоча більше занепокоєння – правоохоронців, медиків, соціальних служб – завжди викликало вживання й розповсюдження наркотиків з опійного маку. Саме від них настає швидке звикання, непоправно руйнується організм та психіка людини, а важкий абстинентний синдром (“ломка”) часто призводить до смертельних наслідків. У нашому районі – провінційному й благополучному в цьому плані на фоні інших – наркологи стабільно реєстрували щороку десятка зо три наркозалежних, що постійно чи “епізодично” мали справу з “ширкою” або ще якоюсь гидотою. Однак останні роки таких наркоманів стало, як стверджують і в міліції, і в наркологічному кабінеті ЦРЛ, помітно менше. Цьому є кілька пояснень. Основна – смерть багатьох залежних, особливо через “супутні” наркоманії хвороби – СНІД та гепатити. Чимало й таких, хто потрапив за грати (крадіжки, грабежі, розповсюдження наркотиків). Крім того, на городах жителів нашого району катма маку: якщо в пік боротьби проти незаконних макових посівів (а було це більше п’яти років тому) міліціонери порушували за “сезон” до тридцяти кримінальних справ, то останні роки – в рази менше. В нинішньому, наприклад, під час недавньої операції “Мак” оперативники виявили в районі лише два макових посіви. Один з них чималенький – на 400 рослин – у Ставрівці. Порушницею закону виявилась не місцева жителька, а 77літня дачниця з Києва. Зважаючи на похилий вік жінки та щире каяття (гадала, що в такій “глушині” ніхто й не помітить спробу виростити власну “начинку для пиріжків”), позбавлення волі їй не загрожує – лише штраф. Однак макову соломку таки завозять – з інших районів. Тому в поле зору міліціонерів час від часу потрапляють особи, які збувають вже готовий продукт – так званий опій ацетильований. У цьому році за це була затримана одна жінка. Судячи з усього, опійний мак перестав бути найбільш поширеним та небезпечним наркотиком. В усякому разі, в нашому районі. Та на зміну йому приходять наркотики синтетичні у вигляді таблеток (трамадол, метадон та ін.), які, на щастя, теж не набули у нас масового розповсюдження. Поперше, міліція час від часу перекриває канали їх постачання (про одну із таких непростих справ розповім іншим разом). А подруге, грам метадону, наприклад, коштує від 200 до 400 гривень: не накупуєшся... Отож, для безбашенних любителів розслабитись або тих, хто просто “за компанію”, залишається два відносно доступні шляхи – алкоголь і “травка”. З алкоголем все зрозуміло: п’ють... Як висловилась лікарнарколог ЦРЛ Наталія Юріївна Давидова: “Якщо наркоманів у нас десятки, то алкоголіків – сотні...” Але це – інша тема для розмови. В той же час ті, хто в більшій чи меншій мірі захоплюється покурюванням коноплі, в поле зору медиків майже не потрапляють: фізично канабіс переноситься досить легко. А міліціонери затримують хіба що за спроби збуту “косяків”. Тому проблема ця – малопомітна. Поки що... Як стверджують медики, загроза коноплі не тільки в тому, що, почавши з неї, людина може перейти на “важкі” наркотики. Підступність канабісу в іншому: повільно, але невідворотно він викликає недоумкуватість. От про що потрібно говорити з підлітками. Може, хоч це переконає їх не захоплюватись наркотиком, який робить голову не стільки легкою, як порожньою... Ольга РОЗУМЕНКО. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
11 июля 2014
|
ЧЕРГОВА ЗНАХІДКА: СНАРЯДИ, НАБОЇ, ГРАНАТИ Ми все більше віддаляємося у часі від Великої Вітчизняної війни. Але відгомін її чуємо й досі. Особливо, коли знаходимо вибухонебезпечні залишки, які виштовхує земля в тих місцях, де йшли запеклі бої з фашистськими загарбниками. На них випадково можна натрапити не лише в лісах, лісосмугах, на полях і будівельних ділянках, а навіть на людських городах чи неподалік осель. В останні роки особливо багато таких “подарунків” з минулого ми зустрічаємо на території Горностайпільської сільської ради. Ось і 30 червня завдяки співпраці з ВГО «Союз «Народна пам'ять» поблизу Горностайполя було знайдено предмети, схожі на снаряди. Після виїзду на місце співробітниками Іванківського районного сектора Головного управління ДСНС України в Київській області була проведена їх ідентифікація. Цими предметами виявились 89 артилерійських 76 мм снарядів, 49 снарядів 45 мм та 2 снаряди 81 мм. А також – 400 набоїв та дві ручні гранати. Після приїзду фахівців 1-го Спеціального центру швидкого реагування ДСНС України ці знахідки було вилучено для подальшого знищення. А взагалі з початку нинішнього року наші спеціалісти виїжджали на місця з такого приводу сім разів (у Дитятки, Прибірськ, Соснівку, Медвин, Губин та двічі в Горностайпіль). Всього було знайдено 552 снаряди (та плюс вищезгадувані набої і гранати). Щоб і надалі уникати трагічних випадків, ми просимо місцевих жителів бути якомога уважнішими, не забувати про небезпеку, яку можуть таїти в собі такі знахідки. І як тільки десь зустрінеться щось схоже на ВНП – звертатися до нас, насамперед за телефоном 101. Олександр ГОЛОВАЧ, начальник Іванківського районного сектора Головного управління ДСНС України в Київській області. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
11 июля 2014
|
«Маленькі мандрівники» Оголошення про розшук зниклих безвісті дітей, на жаль, уже давно стали реалією нашого життя. Неповнолітні залишають свої домівки з різних причин: комусь набридає надмірна опіка батьків і хочеться волі, комусь терміново потрібні нові враження та пригоди. Однак, вирушаючи в мандри, юні «пілігрими» не усвідомлюють тієї небезпеки, на яку себе наражають. Адже, опинившись в омріяному дорослому світі, їм доводиться мати справу з дорослими проблемами. Щоб уберегти таких дітей від біди, працівники міліції докладають усіх зусиль для їхнього якнайшвидшого розшуку та повернення до сімей. Протягом 2014 року до Іванківського РВ (з обслуговування Іванківського та Поліського районів) ГУ МВС України в Київській області надійшло 5 повідомлень про зникнення дітей (за минулий 2013 рік таких повідомлень було 13). По гарячих слідах правоохоронці розшукали неповнолітніх утікачів та повернули батькам. Серед них були ті, хто пішов з дому через недбале ставлення до них рідних, зокрема пияцтво та аморальну поведінку батьків. Варто пам'ятати, що, тікаючи з дому підлітки часто свідомо йдуть на кримінал. Адже зі свободою перед ними постає багато нагальних проблем: де взяти гроші, їжу, одяг... Утім каральними методами вирішити цю проблему неможливо. Основний акцент працівники служби КМСД Іванківського РВ роблять на профілактиці, вважаючи, що краще запобігти злочину, аніж потім за нього карати. Правоохоронцям доводиться розшукувати не тільки підлітків, які усвідомлюють свій вчинок і навмисне залишають оселі, а й менших дітей, котрі сприймають світ як великий гральний майданчик, тож, захопившись грою, легко можуть відійти від житла й заблукати. Зникнення дитини прирівнюється до надзвичайної пригоди, тому щоразу працівниками міліції терміново проводяться слідчо-оперативні дії. До пошуків залучається весь особовий склад міліції. Правоохоронці роблять усе можливе, щоб розшукати зниклих дітей. З 1 червня по 31 серпня 2014 року на всій території України Міністерством внутрішніх справ України проводяться загальнодержавні оперативно-профілактичні заходи «ЛІТО-2014», націлені на забезпечення соціального та правового захисту дітей, попередження вчинення злочинів неповнолітніми і стосовно них, профілактики бездоглядності та інших негативних явищ під час літніх шкільних канікул. Ми закликаємо громадян не бути байдужими й одразу сповіщати про дітей, що гуляють самі поблизу доріг, річок, пересуваються міжміським транспортом, перебувають без супроводу дорослих. Можливо, саме в цю мить дитину розшукують рідні та близькі, а ваше повідомлення допоможе врятувати її і не допустити біди. Наталія Хоменко, оперуповноважений кримінальної міліції у справах дітей Іванківського РВ, капітан міліції. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
4 июля 2014
|
“НАРОДНА СЛУЖБА ОХОРОНИ” ІВАНКІВЩИНИ У зв’язку з ускладненням суспільнополітичної обстановки в Україні на початку 2014го, коли вирували революційні події на столичному Майдані, в багатьох регіонах стали утворюватися різні громадські формування. Одні – щоб підтримувати в Києві своїх представників, проводити акції протесту з метою відстоювання законних прав й інтересів народу вдома – на місцях. Другі – щоб контролювати дії владних структур. Треті – щоб допомагати в забезпеченні порядку. Деякі із них поступово припинили свою діяльність. Окремі ж, офіційно зареєструвавшись, вже зробили багато корисних справ та працюють далі. Серед таких – Іванківське громадське формування з охорони громадського порядку та державного кордону “Народна служба охорони”, яку очолює П.Ф. ПРИМАЧЕНКО. – Об’єднатися ми вирішили не спонтанно. В усі часи обов’язком справжніх чоловіків був захист своєї землі і своїх родин від будьякої небезпеки. Мене та моїх друзів підштовхнули до цього події на Майдані, в яких ми також брали участь, – розповідає Петро Федорович. – Коли до нашого району стали навідуватися так звані “тітушки”, ми вирішили остаточно: треба самим гуртуватися і оборонятися, робити все можливе, аби в селищі та районі було тихо і спокійно. Тому, розробивши Статут (та зареєструвавши його в селищній раді, РВ ГУ МВС України в Київській області, у відділенні Державної прикордонної служби “Іванків”), визначили свої завдання і приступили до роботи. – Хто увійшов до формування? – Різні люди, в основному – чоловіки віком від 30 (є дехто і молодший) до 60 років. Одні пройшли службу в армії (хтось – на території колишнього СРСР, дехто – в Афганістані, Африці, країнах Європи), інші зброю бачили тільки в кіно. Але всіх нас об’єднує лозунг: “Якщо не я, то хто?” Коли почули про рішення глави МВС щодо створення спецзагонів з охорони громадського порядку, уже без сумнівів почали впроваджувати свою ідею в життя. Тим більше, у мене був певний досвід ще зі служби в прикордонних військах (у містах Брест та Гродно в Білорусії), давно маю дружні стосунки з місцевими прикордонниками. Вже офіційно зареєстровані членами формування 53 особи (з них – дві жінки). Кожен перед вступом у “Народну службу охорони” детально перевірявся по кількох державних структурах (міліція, прикордонна служба, служба безпеки). Семеро з бажаючих “відсіялися”: не пройшли контролю по документах через колишню судимість. І хоч ці чоловіки й не увійшли до нашого формування, але вони готові хоч зараз захищати свою країну від зовнішніх та внутрішніх ворогів. Нині готується до вступу у “НСО” ще одна чималенька група людей. – У чому конкретно полягають ваші завдання і яким чином допомагаєте згадуваним органам? – Ми тісно співпрацюємо з ПС “Іванків” у сфері охорони державного кордону: допомагаємо виявляти та затримувати осіб, які вчиняють протиправні дії. Часто виїжджаємо з прикордонниками на катерах в Страхоліссі для патрулювання водного простору від нашого району до Бєларусі (кордони з нею у нас незахищені). Якщо потрібно – заправляємо пальним їхній транспорт (за свої кошти та кошти підприємців району, які співпрацюють з “НСО”). Якщо виникають надзвичайні ситуації, надаємо невідкладну допомогу особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень; беремо участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку. – Які добрі справи вже є на рахунку вашого формування? – Як тільки в нашому районі дислокувався один з військових підрозділів ЗСУ, актив “НСО” разом з представниками Народної ради Іванкова, просто жителями райцентру, які прийшли на збори громади в центрі селища, за десять хвилин зібрали майже чотири тисячі гривень, на які закупили необхідне для потреб військовослужбовців (за їх списком), і відвезли їм. Коли прибули в район біженці зі Слов’янська, наші представники (серед яких й іванківські підприємці) також організували матеріальну допомогу: продукти харчування, одяг, взуття, іграшки для дітей та доставили у табір в Коленцях. Про незвичайну акцію – справу просто для душі перед Днем Перемоги – ми вже розповідали на сторінках газети. Її ініціаторами тоді були саме активісти громадського формування “НСО”: наші чоловіки розвішували синьожовті стрічки та національні прапори високо на опорах. Нижче не можна було, бо в районі хтось систематично зриває їх то в одному, то в іншому місці. І це – вже проблема... Члени ГФ “НСО” також брали участь у проведенні виборів. Керівництво райвідділу міліції звернулось до нас за допомогою надати помічників по охороні дільниць. Розуміємо, що особовий склад РВ частково направлено на схід України, людей не вистачає, тому й не відмовились. На більшості виборчих дільниць у районі працювали наші представники разом з правоохоронцями з вечора п’ятниці і аж до понеділка (поки не відправили виборчі бюлетні в Іванків). Вважаємо за необхідне в цей неспокійний час патрулювати селище в нічні години. Встановили чергування на в’їзді в Іванків з півдня та з півночі. Розраховуємо на розуміння ситуації і допомогу жителів селища. – Правопорушників затримувати непросто. А якщо у когось із вступаючих до вашого формування немає відповідної фахової та фізичної підготовки? – Влаштовуємо навчання з володіння зброєю, спортивними методами боротьби. А також – з надання першої медичної допомоги у воєннопольових умовах та інших складних ситуаціях. Ми звернулися до головного лікаря району О.М. Кадун і вона організувала для нас теоретичні та практичні заняття на базі Центру “Довір’я”. – Для допомоги представникам правоохоронних органів та прикордонної застави потрібні не тільки фізичні сили, а й відповідні засоби? Вони у вас є? – Так. Є мисливська та автоматична зброя, яку маємо право застосовувати, рація, бронежилети, газові балончики, транспорт. А взагалі, наша організація є неполітичною, некомерційною й існує за рахунок власних внесків. – Військові події на сході України, до участі в яких вже залучено чимало наших земляків, думаю, не залишають і вас у спокої. Серед них є представники вашої служби? – Так, троє наших вже беруть участь в АТО на Донбасі. Четверо готуються до них приєднатися. “Рветься в бій” добровольцями – іще більше. Але майже в усіх – сім’ї, діти. Тому багатьох просто не пускають матері і дружини. Проте якщо ситуація загострюватиметься далі, ми всі готові стати на захист рідної країни від російських окупантів і “своїх” терористів... – Як розпізнати представників вашого формування? І якщо потрібна комусь негайна допомога, куди можна звертатися? – У кожного члена ГФ “НСО” є посвідчення з фотографією та мокрою печаткою. На чергуванні майже всі хлопці перебувають у формі з шевроном (цей знак – на знімку), який розроблявся спеціально для нашої служби. Є чергові телефони (номери – 0963163505 та 0506534305), на які можна подзвонити, й ми допоможемо вирішити питання, які нам під силу. Якщо є бажаючі вступити до нашої організації – будь ласка, звертайтесь. – Дякую за цікаву бесіду. Інтерв’ю взяла Тетяна РЯБОКЛЯЧ. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
4 июля 2014
|
| Закрыть |
