|
«Ми – здорове майбутнє України!» Таку назву мала акція з велопробігом, що була проведена минулої суботи в нашому селищі. Ініціатором її виступила нещодавно створена громадська організація «Іванків Європейський», метою якої є зробити наш Іванків кращим в усіх розуміннях цього слова. Програма передбачала організований велопробіг вулицями селища до пам’ятного знаку «Відродження» (в народі – «яйце»), проведення флешмобу під вищезгаданим гаслом та вручення спортивного велосипеда Олександрі Волочай, яка є вихованкою дитячого будинку сімейного типу Бородуліних. Необхідні кошти для проведення заходу було зібрано серед небайдужих іванківців та підприємців району, адже потрібно було придбати велосипед, який коштує 2000 грн., та закупити питної води для близько 50 учасників, серед яких були підлітки та молодь з Іванкова та с. Запрудки. Позитивні емоції та нові знайомства під час велопробігу надовго запам’ятаються юним велосипедистам. Головне, що такі заходи роблять нас добрішими і небайдужими до проблем інших. Рада ГО «Іванків Європейський» та її члени висловлюють подяку підприємцям, які фінансово підтримали проведення акції, а також адміністрації ЕкоТЕС – за допомогу у придбанні футболок для всіх учасників. Ігор ТОМЧЕНКО, голова ГО «Іванків Європейський». |
10 июня 2014
|
САЛО ДЛЯ СОЛДАТІВ Військові, що дислокуються в нашому районі, час від часу потребують тієї чи іншої допомоги. Нещодавно я звернулась до іванківських підприємців, які торгують в м’ясних рядах, аби вони виділили – хто скільки зможе – сала для солдатів. Адже універсальним українським продуктом, який до того ж легко зберігати, завжди можна перекусити, якщо не вистачило обідніх калорій. Велике спасибі людям, які торгують цим продуктом на ринку! По кілограму, а то й більше, кожен з них передав його військовим через нашу благодійну організацію. Дякуємо також підприємцям Павлу Омельченку, Руслану Стоколосу та Валентині Примаченко, які передали солдатам мазі та спреї від комарів і кліщів. Теж актуальні нині речі. Ірина ОСАДЧА, голова районної організації Товариства Червоного Хреста України. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
3 июня 2014
|
“ЩОБ У ВАС БОЛІЛИ 32 ЗУБА!..” або Хто всетаки відремонтує бормашину в Горностайпільській амбулаторії загальної практики сімейної медицини? До редакції надійшов лист. Його автор – Олександр Григор’єв – мешканець будинкуінтернату для інвалідів, що в Горностайполі, запитує “Як і де полікувати зуби?” Далі стає зрозуміло, що можна це зробити й у селі. Але там виникла проблема, яку на місці не можуть вирішити. Про неї – словами нашого дописувача. “Два роки, – пише він, – як у стоматологічному кабінеті с. Горностайпіль зламалася бормашина. І для багатьох жителів нашого та навколишніх сіл – Губина, Дитяток, Зорина, Фрузинівки, Ораного – настали чорні дні. Адже тепер, щоб поставити пломбу, потрібно їхати в Іванків, де за послугу візьмуть 800 грн. (плюс дорожні витрати). А часом взагалі не хочуть приймати: “У вас в селі є зубний лікар, лікуйтесь там!” (так, наприклад, відповіли працівниці нашого будинкуінтернату, коли вона повезла туди дитину). Виняток становить лише Страхолісся, де проживають “крутелики” – багаті дачники, які й підтримують там зубний кабінет. У Горностайполі ж “крутеликів” немає, тому невідомо, коли бормашина запрацює. Хотілося б знати думку районного керівництва: хто відповідальний за ремонт бормашини і коли він відбудеться? І побажати відповідальному за ремонт, як говорять в Одесі: “Щоб у вас в роті 32 зуба було і всі боліли...” Може, хоч тоді бормашина запрацює...” Районний стоматолог І.Ф. Беренок, до якої я звернулася за роз’ясненням ситуації, категорично заперечила: автор листа не називає ні конкретного закладу (в Іванкові – кілька стоматкабінетів), ні прізвища лікаря, ні причини відмови. Ірина Федорівна не пригадує, щоб колинебудь хворого з гострим зубним болем не прийняли в райполіклініці тільки через те, що він приїхав із села, в якому є стоматологічний кабінет. Тим більше – жінку з дитиною! У поліклініці працює дитячий стоматолог зранку щодня, крім вихідних. Навіть якби хтось із лікарів і міг відмовити комусь, то було б якесь пояснення. Скажімо, є певні нюанси під час роботи з дітьми, тому не всі “дорослі” стоматологи беруть на себе відповідальність їх лікувати. Можливо, для надання допомоги згадуваній відвідувачці з дитиною потрібне було хірургічне втручання, а та відмовилася... Чи не йде в листі мова про стоматологічні послуги в приватних клініках? Їх в Іванкові – кілька, і деякі з них справді не обслуговують дітей. Там всі послуги платні. Проте звичайне пломбування зуба не коштує ніде стільки, як зазначає О. Григор’єв. А ось у поліклініці, як наголосила районний стоматолог, лікують зуби безкоштовно. Що стосується медичного обладнання в названій вище амбулаторії, його купували горностайпільці самі – не радилися ні з районним стоматологом, ні з адміністрацією ЦРЛ. Щоправда, на баланс останньої громада села таки передала ту стоматустановку. Після реформування влітку 2012 року медичної галузі, всі амбулаторії району (повна назва – амбулаторії загальної практики сімейної медицини), а також фельдшерськоакушерські та фельдшерські пункти, переведено в підпорядкування комунального закладу Іванківської районної ради «Іванківський центр первинної медикосанітарної допомоги» (скорочено ЦПМСД). Але коли розроблявся Закон “Про проведення реформування системи охорони здоров'я...”, в ньому не передбачили ні можливості введення в амбулаторіях посад спеціалістів зі стоматології, ні фінансування для обслуговування стоматкабінетів. Тож і виходить, що треба, як зіницю ока (чи... якісну фотополімерну пломбу), берегти придбане раніше устаткування. Або самотужки шукати кошти для закупівлі нових деталей до нього. “Крайнього”, тобто відповідального за ремонт згадуваної бормашини, скоріше всього, сьогодні не знайти. І всетаки – хто ж її ремонтуватиме? В ЦПМСД грошей для цього немає. Проте з минулого року, як розповів головний лікар ЦПМСД Д.Л. Онопрієнко, точаться розмови щодо введення в медицині “інституту сімейного стоматолога”. В чому полягає відмінність у роботі сімейних лікарівстоматологів від просто фахівцівстоматологів, ми поговоримо тоді, коли впритул наблизимось до впровадження такого “інституту” в життя. Зараз більш важливо з’ясувати, як налагодити роботу в одному маленькому стоматкабінеті однієї з сільських амбулаторій нашого району. В.о. головного лікаря Горностайпільської АЗПСМ Л.М. Шевченко підтвердила слова автора листа. Натомість, наголосила, що медикам незручно знову йти “з простягнутою рукою” до односельчан, аби ті збирали гроші ще й на ремонт бормашини (не менше двох тисяч гривень). Таких грошей у них теж немає. Про поломку вони повідомляли своєму керівнику – Д.Л. Онопрієнку. Але на цьому і все. Тож зубний лікар Н.А. Кашпуренко надає тільки ті види медичних послуг, які можна провести без застосування бормашини. І її роботою, як наголосила Лідія Миколаївна, пацієнти задоволені. А ось Д.Л. Онопрієнко – ні. Бо, каже, якби вона хотіла, давно б знайшла 400 гривень (а не 2000) для придбання наконечника до бормашини. Бо тільки в ньому і проблема. До професійності лікарки у нього немає претензій, адже Наталія Андріївна – досвідчений спеціаліст. В Горностайпільській АЗПСМ, де тривалий час “висить” згадувана проблема, – її основне місце роботи. А в стоматкабінеті ФАПу в Страхоліссі, про який згадує автор листа, вона теж господиня (за сумісництвом і лише один день в тиждень!). Про проблему стоматкабінету в амбулаторії знають і в Горностайпільській сільській раді. Але також не можуть нічим зарадити: немає грошей і в органу місцевого самоврядування. І, нарешті, про “крутеликів”. В деякій мірі Страхолісся і справді називають “золотим дном” у нашому районі. Ні, золота в Київському водосховищі не видобувають. Але в цьому селі побудували дачі і живуть (хто постійно, хто – сезонно чи під час відпочинку) багато заможних людей. Більшість місцевих – звичайні селяни, не в усіх з них великі статки, і проблем у кожному дворі вистачає. Довідавшись про це, один з “крутеликів” – головний лікар і керівник ТОВ “Французький стоматологічний центр”, що в Києві, Жан Жак Монборнь (він теж має тут дачу), зробив добру справу страхолісцям: ще кілька років тому закупив, привіз та встановив обладнання для стоматологічного кабінету в місцевому ФАПі. Відтоді не лише постійно контролює роботу стоматкабінету, а й дбає про ремонт його обладнання, оновлення інструментарію, допомагає консультаціями. Навіть сприяє вибору професії стоматолога місцевими випускниками, допомагає зі вступом до вузу чи проходженням практики майбутніми фахівцями у своєму центрі. – Нам би таких, як він, побільше, – каже Страхоліський сільський голова О.А. Агузарова. – У створеному Жан Жаком стоматкабінеті обслуговуються, в основному, свої жителі. Але бувають випадки, коли конче потрібна медична допомога комусь із сусідів. Тоді вони мають звернутися в сільську раду, щоб ми дали письмовий дозвіл. Таку форму сприяння “чужим” пацієнтам запропонував сам Монборнь. Але багатьом бажаючим полікувати зуби у нас просто немає можливості – зубний лікар в Страхоліссі працює один день у тиждень. Ось така ситуація. Її могло б не бути і в Горностайполі, якби всі, хто причетний до неї, не дистанціювалися від проблеми – ні в Іванкові, ні в селі... Тетяна РЯБОКЛЯЧ. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
3 июня 2014
|
ДРУЗІ ПІЗНАЮТЬСЯ В БІДІ На прийом до одного зі столичних лікарів я приїхала завчасно, тому довелось чекати. Біля мене присіла жінка. Спочатку вели звичну розмову про політику, здоров’я, нинішні ціни. Але нова знайома, яку, як виявилось, звати Тетяною, звернула на іншу тему – про друзів, які пізнаються в біді. І ось що вона розповіла. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
3 июня 2014
|
ЇЗДИЛИ, БО РОЗУМІЛИ: ЦЕ ПОТРІБНО... Чорнобильська трагедія відлунюватиметься гіркими спогадами, підірваним здоров’ям ще не в одному з поколінь, яких вона торкнулась своїм крилом. І – особливо – в тих, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії. Одними з перших у зону відчуження було відправлено і працівників Іванківського районного споживчого товариства. Про той період згадує директор Іванківського торговельного центру “Кооператор” Наталія Григорівна КОВАЛЕВСЬКА: – На час аварії мені виповнився 21 рік. Закінчивши денне відділення Київського кооперативного технікуму, ми разом з Наталією Кирилюк (Барановською) та Людмилою Руденко (Башинською) встигли три роки відпрацювати. Я виконувала обов’язки товарознавця на базі промислових товарів. У ніч на 1 травня мене зі згаданими колегами, а також – Марією Костюченко (Погач) та працівницями заготконтори Світланою Русакевич та Надією Орещенко направили в універсам міста Чорнобиль. Там ми цілу ніч фасували продовольчі набори (кільце “Одеської” ковбаски, огірок та хліб) для тих, хто перебував у зоні відчуження. Пізніше, у червні-липні того ж року, з водієм Миколою Миколайовичем Лісовським вивозили туди на продаж товари першої необхідності (мило, крем, одеколон, помазки та леза для бриття, шкарпетки тощо), а також – безалкогольні напої. Разом з Миколою Федоровичем Ходаківським та Віктором Артемовичем Бурлаченком автолавкою доставляли працюючим у зоні товари першої необхідності. Тривалий час довелось торгувати продуктами харчування на КПП в Олізарівці та Варівську. У Старих Соколах на КПП діяла польова кухня, де працювала – від нашого об’єднання громадського харчування – і я з товарознавцем Наталією Кирилюк: роздавали страви, мили посуд. Адже бажаючих працювати в зоні або на межі з нею знаходилось не так багато... Досить часто (в тому числі і з нами) виїздив для вирішення питань забезпечення різноманітними товарами заступник голови РСС Дмитро Микитович Бондаренко. Високим було почуття відповідальності та обов’язку. Кожна з нас не уявляла, що можна було відмовитись. Розуміли: посилають, отже – це потрібно... Відряджень тоді у зону відчуження не виписували. Та ніхто їх у керівництва й не вимагав. Тож пізніше довести, що ти був у зоні відчуження і маєш право на статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, вдалося не всім. Нам з подругами пощастило: таким підтвердженням стала публікація у фаховому журналі “Потребительская кооперация”. А, приміром, водій автолавки М.М. Лісовський, хоч неодноразово виїздив у зону, без шляхового листа довести цього не зміг. Тож і донині він не є ліквідатором. Отака “справедливість” життя... Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
29 мая 2014
|
НЕДОРОБКИ – ТО ПОТІМ ПРОБЛЕМИ... Наші дороги й вулиці – то болючі питання. І завжди актуальні. Звісно, причини цьому є: коштів на їх утримання не вистачає, а техніки – багато, тож покриття й зношується... Звідси – ями та вибоїни, що роблять наші дороги та вулиці з кожним роком усе гіршими. Але ж у цьому є провина й тих, хто їх доглядає та ремонтує! Ось приклад. По нашій вулиці Горького років зо два тому робили ремонт. Нормально наче робили. Але на розі з вулицею Франка покинули невелику вибоїну. Видно, не вистачило відра відсіву і відра асфальту… А тепер там зробилась велика яма. Особливо добре після дощу, як у ній повно води… Та хіба тільки на нашій вулиці подібне? Де б не робили в Іванкові, то завжди залишать якийсь шматок недоробленим. Те ж саме з вулицею ОрєховоЗуєвською: полатали торік вибоїни тільки до єдиного на ній перехрестя, а на ньому покинули велику вибоїну, яка нині перетворилась уже в небезпечну ямку ледь не по коліна глибиною. А там ще й постійно тече вода з вул. Біляєва… Зза такого ставлення комунальників до роботи замість мізерних спочатку витрат доводиться потім витрачати купу грошей. Чи це комусь вигідно? Не знаю. Або візьмімо пішохідні переходи в Іванкові. Я не думаю, що потрібно багато фарби, щоб їх своєчасно підновляти. Так звані зебри в багатьох місцях постирались уже так, що й не роздивишся, де вони. А це ж безпека людей!.. Біля базару в центрі селища не завадило б зробити ще одну «зебру» – напроти аптеки. Бо все одно люди переходять там вулицю і часто ризикують при цьому потрапити під колеса авто. Я вважаю, що комунальні й дорожні служби повинні самі, без чиїхось підказок стежити за порядком у сфері своєї відповідальності. Так, грошей бракує всім, але ж мова йде не про капітальні затрати, а про вчасний біжучий догляд. І чому вони не роблять ремонт так якісно, як у себе вдома?.. Щоб люди згадували їх справді не злим, а тихим словом? Валентина ГУРИН, смт. Іванків. |
29 мая 2014
|
Нітрати у питній воді Життя та здоров'я людини тісно пов'язані з навколишнім середовищем (біосферою). Одним із найважливіших компонентів цього середо-вища є вода. Проте в останні роки спостерігається зростання забруднення ґрунтових вод нітратами, які без очищення споживає населення. Вживання води з наднормативним вмістом нітратів небезпечне для здоров'я. З ним безпосередньо пов'язане захворювання водно-нітратна метгемоглобінемія у дітей до року, летальні випадки від якої реєструються все частіше. Метгемоглобінемія обумовлена токсичною дією нітратів, яка полягає у кисневому голодуванні тканини (гіпоксії), що розвивається внаслідок порушення транспортування кисню кров'ю. Нітратна інтоксикація пов'язана з утворенням високого рівня метгемоглобіну в крові. Характерними проявами цієї патології є задишка, акроціаноз, ціаноз слизових оболонок, тахікардія, судоми тощо. Якщо кількість метгемоглобіну перевищує 50% від загальної кількості гемоглобіну, організм може загинути від гіпоксії центральної нервової системи. До груп підвищеного ризику відносяться: немовлята віком до одного року, які перебувають на штучному вигодуванні; люди похилого віку; хворі на анемію та із захворюваннями дихальної, серцево-судинної систем. Фактором передачі вищезазначеного захворювання може бути овочевий сік, молочна суміш, що готуються на воді, забрудненій нітратами. Зазвичай метгемоглобінемія найчастіше спостерігається у людей, які проживають у сільській місцевості, де поширено використання води із децентралізованих джерел водопостачання (колодязів та індивідуальних свердловин). Адже поряд з джерелами водопостачання часто знаходяться і господарські споруди для тварин, туалети на вигріб, гнойові купи, які є джерелами нітратів. Все це в сукупності призводить до забруднення ґрунту і, відповідно, до забруднення ґрунтових вод. При нітратній інтоксикації відбувається послаблення імунної системи, збільшення загальної захворюваності. Для попередження негативного впливу нітратів на здоров'я населення та запобігання виникненню отруєнь і захворювань, пов'язаних з водно-нітратною метгемоглобінемією, необхідно: нe вживати питну воду із колодязів і свердловин, в яких вміст нітратів перевищує нормативні показники, а також не використовувати її для приготування сумішей в дитячому харчуванні; дотримуватися гігієнічних вимог при облаштуванні та експлуатації колодязів (ізолювання стін колодязів, облаштування навколо них глиняного замка, огородження-облаштування колодязя навісом, кришкою, загальним відром тощо); по можливості якнайдовше годувати немовлят першого року життя грудним молоком. Вміст нітратів у ньому низький, навіть якщо мати вживає питну воду з підвищеною концентрацією нітратів; вживати аскорбінову кислоту, ретинол (вітамін А, альфа-токоферол), вітамін Є, танін, цистеїн, які здатні послабити негативний вплив нітратів на людський організм. Щоб бути впевненим в якості води, яку ви споживаєте, її можна дослідити в Іванківському міжрайонному відділі лабораторних досліджень ДУ «Київський ОЛЦ ДСЕСУ», телефон для довідок 5-18-93. Михайло ДАВИДЕНКО, начальник Іванківської СЕС Іванківського міжрайонного управління Держсанепідслужби України в Київській області. |
29 мая 2014
|
Побільше б таких людей! Хочемо висловити подяку соціальному робітнику Іванківського районного територіального центру соціального обслуговування Оксані Сергіївні Довженко. Таких у наш час ще треба пошукати!.. Обслуговує вона 12 немічних людей у нашому селі. Кожного уважно вислухає, кожному допоможе. І як з нами не важко – нікому не скаже нічого поганого. Завжди привітна, весела і добра. Ніколи не буває такого, щоб вона не прийшла, коли потрібно, і не зробила усього, що її попросять. Як треба – і дров наносить, і води з криниці. Поприбирає в оселі, і навіть одяг випере. А ще – знайде для кожного з підопічних щире, лагідне слово, розвеселить, розрадить душу. Мені 83 роки і вже не можу виконувати важкої роботи, дітей не маю, тож майже все по господарству робить Оксанка. Вона мені – як рідна донька. Я дуже щаслива тим, що Бог послав таку роботящу і хорошу помічницю. Якби людей з таким щирим серцем було побільше, то в Україні панували б мир і злагода. Хай через газету дізнаються читачі, які ще є чуйні люди серед нас. А Оксанці бажаємо, щоб Господь оберігав її і допомагав у всьому: і в здоров’ї, і в роботі, і в родині, і взагалі по всьому життю. Від імені підопічних – учасниця Великої Вітчизняної війни Анна Дмитрівна ЧЕРНЕНКО, с. Слобода-Кухарська. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
26 мая 2014
|
Хвороби 'написані' на обличчі Щоб з'ясувати, чи є у вас схильність до того чи іншого захворювання, часом досить уважно подивитися в дзеркало ... Прищики, втім, як і мішки під очима, здатні розповісти багато чого про стан нашого здоров'я. Але хворобу завжди легше попередити, ніж лікувати. Щоб з'ясувати, чи є у вас схильність до того чи іншого захворювання, часом досить уважно подивитися в дзеркало. |
21 мая 2014
|
... І пластикові контейнери для твердих побутових відходів Завершився двомісячник з благоустрою, який традиційно проходить у районі з 10 березня по 8 травня. Про його результати розповідає Іванківський селищний голова Олександр Михайлович ПОЛІЩУК. – Нинішнього року він проходив, як завжди. Двірники та інші працівники ВУЖКГ (яке нині підпорядковується селищній раді) у цей період ретельніше прибирали прибудинкові території. Наводився порядок на територіях, закріплених за організаціями та установами селища, 11 квітня, у День довкілля, працівники бюджетних установ ліквідовували стихійні сміттєзвалища у лісових масивах неподалік Іванкова. Хочу висловити подяку всім жителям райцентру, які взяли участь у двомісячнику, а також працівникам та керівникам підприємств і організацій – управління Пенсійного фонду, управління соціального захисту населення, відділу культури РДА, ЦРЛ, Центру первинної медико-санітарної допомоги, управління державної ветеринарної медицини, Іванківського міжрайонного управління ГУ Держcанепідслужби у Київській області – Л.І. Білохвост, Н.В. Терещенко, Н.К. Бірюк, О.І. Кадун, Д.Л. Онопрієнку, В.П. Кожану, М.В. Давиденку. У зв’язку з політичними подіями в Україні в Іванкові стали діяти нові громадські організації – “Народна самооборона” та “Народна рада”, представники яких також взяли активну участь в благоустрої селища. Безкоштовно на дані заходи виділяли техніку (трактори, автомобілі-самоскиди) КП “Іванківводоканал”, Іванківська дільниця №8 регіону ЗАТ “АЕС “Київобленерго”, “Іванківське райДУ”, філія ДРП-2 “Вишгородського ДЕУ”, ІКУВГ (керівники І.В. Яременко, І.В. Бондаренко, В.О. Годун, В.Г. Людвиченко, О.М. Романенко), за що їм теж велике спасибі. На жаль, ліквідувати усі сміттєзвалища на сьогодні не вдалося. Адже багато мешканців селища продовжують самовільно вивозити сміття, де заманеться – у лісосмуги, придорожні території, на береги річок. Наголошую, що спеціалізований автомобіль продовжує щосереди вивозити сміття з приватного сектора на звалище. Тому господарям приватних будинків потрібно негайно укласти договори з ВУЖКГ на цю послугу (яка, до речі, недорога – 6 грн. 70 коп. з кожного члена сім’ї на місяць). Також попереджую тих “горе-господарів”, які продовжуватимуть захаращувати довкілля несанкціонованими сміттєзвалищами, про те, що інспектори з екології накладатимуть на них штрафи у розмірі від 340 до 1360 гривень. З 12 травня на майданчиках зі збору твердих побутових відходів ми встановили пластикові контейнери для роздільного збору сміття. У них можна буде вкидати будь-які відходи, окрім відходів продуктів харчування, а саме: скло, папір, вироби з пластику, жерстяну та алюмінієву тару, поліетилен тощо. Усе це буде утилізовуватись або ж перероблятись та використовуватись у різних сферах економіки. І, закономірно, зменшить навантаження на сміттєзвалище, яке знаходиться поблизу Іванкова. Укладати окремий договір на користування цими контейнерами жителям селища не потрібно. На кожному з них є наклейка з попередженням про те, які саме тверді побутові відходи можна у них вкидати. Селищна рада оголосила конкурс з визначення виконавця послуг з роздільного збирання побутових відходів та вивезення вторинної сировини, що утворюється в його результаті. Вірю, що земляки-іванківці використають нововведення, зроблять зі сказаного належні висновки та докладатимуть зусиль, щоб рідне селище було завжди охайним і затишним. Підготувала Людмила ШУНКОВА. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
16 мая 2014
|
| Закрыть |
