Люба Люба Народилася у селі Могиляни, Острозького району.
Там де міст залізничній над Горинню повис,
Де з лугом межує, шумить старій ліс,
Де озера, ставки, дзеркалами блистять,
Там маленькі хати і садочки стоять.
Де у кожнім дворі є криниця своя,
А в них чиста вода, мов ранкова роса,
Де вишневі сади, полуничні поляни,
Там дитинства село, мої Могиляни.
Могиляни мої, це квітучі сади,
Чуйні, добрі і лагідні люди,
Це родюча земля, соковита трава,
Щирі мешканці, теплі слова.
Де дорога у ліс, кам’яниста веде,
Де лелека гніздо на стовпі собі в’є,
Де весною жаби, ніч кричать „кум-кума”
Де із лугу, каток, робить дітям зима.
Де співають пташки від зорі до зорі,
А зимою з курми їдять корм снігурі.
Де пахучий жасмин і червоні тюльпани,
Тільки тут, у селі Могиляни.
Могиляни мої, проводжають вони,
Швидко їдучі в даль поїзди,
Скільки тут поколінь народилось, росло,
І в дорогу далеку пішло.
(Автор віршу: д. Яким)
