Євген Гиб

Фащівка. Трагедія 1945 року

        Страшна ця історія. Загинули там мирні жителі, які заховалися від мобілізації на фронт. Де хто вже забраний на фронт, і перебуваючи в райцентрі, в останній момент, перебравшись в жіночу одежу, яку привезли жінки з села, утік назад до села і заховався в штольнях “Стінки”. Люди далекі від політики і всього того що їм можуть приписати тепер. Хоч була там і інша категорія людей, так звані «повстанці, зв’язкові». Чи були це вояки УПА, незнаю. Як поєднувалися цих два табори «повстанців» і мирних жителів Фащівки, невідомо.

            Тоді один з жителів М.Луки, (прізв. Петлюра) повідомив енкаведистів, що в штольні зібралися майже всі утікачі. (В де-які періоди  жителі розходилися по домах ночувати). Раптово приїхав гарнізон і оточив штольню. (Ці штольні створені внаслідок видобутку піску, входів було три, які глибоко-далеко були поєднані спільним коридором). До місця поприходили зацікавлені люди, одну жінку Квасничиху командир гарнізону послав до штольні, щоб сказала всім вийти і здатися. Коли жінка пішла до входу в криївку, звідтам вистрілили. Жінка була поранена і померла. (Скажу, що вхід був зроблений таким чином, що не було прямої видимості із штольні на зовні. Тобто вхід з поворотом де вже був прямий вхід у штольню, який закривався). Тоді послали іншу людину до входу, (не називатиму прізвища, бо не потрібно), назвемо його Іван. На зустріч йому з середини виглянув ???? М., який запитав «ну, що там». Іван сказав «біда хлопці, вас оточили, кажуть щоб здавалися», ???? відповів: «ми не вийдемо, вони нас не добудуть ні з верху, ні знизу».  Був він дуже блідий і ним трусило. Коли він повернувся назад в криївку, з якихось причин там всередині сталася стрілянина. Можливо хтось з жителів хотів вийти, та його не пускали. Іван повернувся і передав відповідь.

      Гарнізонці заложили вибухівку. Перша вибухнула не сильно, заклали другу, потужнішу. Вибух був такої сили, що повилітали шибки в хатах, які були близько розташовані.  Земля ще кілька секунд після вибуху здригалася. Через кілька годин, коли все стихло енкаведитси поїхали. Вночі родичі тих що були в штольні-криївці вийшли з лопатами відкопувати засипаних. Та з сусіднього села Постолівка, почали просвічувати прожекторами по горі та стріляти, і люди призупинили розкопки.

      (Записано зі слів старожилів)