Назва села Городище походить від давньоруського укріплення поселення 'городища',залишки якого знаходяться за 300 метрів на захід від сучасного села в урощищі 'Вал'.Підтвердженням цього є архелогічні знахідки,що датуються Х-ХІІ століттям,зразки якого знаходяться у Волинському краєзнавчому музеї, і в музеї історії села.Сліди людського життя в даній місцевості сягають в далеку давнину,в епоху неоліту,свідками якого є знайдені знаряддя праці і речі домашнього побуту.У середині ХІІ століття поселення з невідомих причин занепадає.

         найдавніші писемні відомості про Городище Друге відносяться до 1452 року,коли князь лев свидригайло віддав його разом з кількома іншими селами Петрові митницю.На 1545 рік Городищем володіли пани Білостоцькі,в обов'язок яких входило забезпечення трьох замкових городищ.У податкових документах за 1570 рік названо п'ять власників села,- Василя та Романа Білостоцьких,Богдана Смиковського,Олено Гніздицького,і Василя Холинівського.Найбільша власність належала Василю білостоцькому - 36 дворів,30 городників,корчма,млин,який стояв до 1906 року.

          Була в той час і церква,бо серед платників податків названо і священника.

           Приблизно 400 років тому назад село було розташоване в районі Свято-Троїцького храму,який був збудований у 1779 році.На місці колишнього храму зараз знаходиться побудована у 1929році нова церква,що є точною копією колишньої.

           В той час село нараховувало до сотні дворів.По серед села стояла криниця-журавель,одна на все село.Сліди її зберігаються і до сьогоднішніх днів.

            Метрів триста південіше села протікала річка Нюрка,яка зараз називається Линівка.

            Проти церкви біля річки був великий ставі водяний млин.У заплаві річки були великі джерела,які місцеве населення називало 'безоднями'.

             На схід від села через річку була висипана висока гребля і побудований міст.Сліди греблі збереглися і до сьогоднішніх днів.

             За кріпацьких часів 19 ст. всі землі і саме населення було власністю  поміщика Стерновського.У центрі села стояв його фільварок,обсаджений високими деревами.Хати в оселі стояли близько одна до одної.Протягом кінця дев'ятнадцятого початку двадцятого століття виникло кілька пожеж.які знищили значну частину села.Старожили села пам'ятають дві великі пожежі,які знищили фільварок Стерновського.

            В знак охорони від стихійних лих і хвороб селяни спорудили  пам'ятний хрест 'Фігура',який зберігається і досі.

            У 1910 році за Столипінькою реформою селяни почали розселятися на хутори.Землю надавали на одне господарство пропорційно 'їдокам'.Але вже у 1912 році почали виділятися куркульські господарства ,які скуповували землю в маломіцних господарів.У селі вже було кілька селянських господарств.Хутори простягалися в східному напрямку від села двома лініями довжиною по 4 кілометри.

          Біля церкви була побудована церковно-приходська школа,в якій працював один учитель.В цей час викладали у школі арифметику,релігію та церковно-слов'янську мову.

          Під час першої світової війни через село проходила лінія фронту.Саме тут відбувалися важкі бої,які тривали 6 місяців.Частина села була спалена.В цей час згоріла приходська школа.Про важкі бої свідчить могила російських солдат,що знаходиться поблизу села Угринова.

           З 1921 по 1939 рік село знаходилось під владою Польщі.З-за польського панування селяни жили дуже бідно,кращі землі належали поміщику Зволінському і польськім колоністам.Населення терпіло національний гніт. школи на той час не було.Більшість населення було неписьменним.  

           У 1939 році Городище-2 в складі західноукраїнських земель було приєднане до Радянської Укрїни.Землю роздали селянам,побудували школу.

           У роки другої світової війни з 1941 по 1943 рік село попало під німецьку окупацію.В навколишніх лісах діяли невеликі партизанські загони,а також боївки УПА.Учасниками УПА були і городищани,які вели нещадну боротьбу з німецькими окупантами,і були репресовані в Сибір.

           Школа на під час окупації була закрита,навчання відновилося в 1944 році,в якій навчали три вчителі.

           У 1941-1947 роках був організований колгосп 'Більшовик',у 1949 році утворений колгосп 'Перемога'.Його організатором був К.П.Ковальчук. 

           У 1955 році відкрито семирічну школу.

            У 1992 році побудоване нове приміщення школи.