Форум села Харліївка Житомирської області: новини

Форум Харліївки

Питання-відповіді

Інтерв'ю

Всі записи

Запитання

Сторінка Розробників Яка найпривабливіша вулиця для проживання?

Відповідь
Ip: 46.211.73.146 - Калініна

Запитання

Сторінка Розробників Чи є розподіл сміття?

Відповідь
Ip: 46.211.73.146 - Так

Запитання

Сторінка Розробників Насколько большой подпольный (теневой) бизнес, как с ним борются?

Відповідь
Ip: 185.177.190.232 - Да

Запитання
Ищу родственников Гавриленко Григорий Федорович

Відповідь
-

Запитання
Моя мама родом из этого села. Родилась в 1931 году. Её отец - Гандзюк Иван Андреевич. Кто мама я не знаю. Может ли кто то помочь выяснить кто моя бабушка?

Відповідь

Татьяна Гавриленко Здравствуйте Пользователь! Это можно сделать через официальный запрос в свой ближайший ЗАГС. Надо только доказать родство с мамой (скан Вашего свидетельства о рождении и, если меняли фамилию, то документ подтверждающий это). В России принимают такие запросы и отправляют в Украину.

Запитання
Гавриленко Григорий Фёдорович

Відповідь

Юрій Гай Вказуйте максимум інформації і шукайте самостійно тут: http://www.teatrskaz.... Ще можна питати тут: https://archives.gov... https://ru.rodovid.o... https://www.myherita... https://www.familyse... https://prashhur.com... https://pra.in.ua/uk...

Запитання
Купить дом

Відповідь

Юрій Гай Всім і оптом: а) вказуйте максимум інформації, б) спочатку шукайте самостійно по ресурсах http://www.teatrskaz.... Ще можна питати тут: https://archives.gov... https://ru.rodovid.o... https://www.myherita... https://www.familyse... https://prashhur.com... https://pra.in.ua/uk... .

Запитання
Купить дом

Відповідь

Запитання
Добрый день. Остались ли в селе Присяжнюки?

Відповідь
Екатерина Присяжнюк Остались ли Присяжнюки?

Євгеній М С. Харліївка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Країна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Попільнянський
Рада Харліївська сільська рада
Код КОАТУУ 1824787801
Основні дані
Засноване 1605
Населення 686
Площа 4,623 км?
Густота населення 148,39 осіб/км?
Поштовий індекс 13540
Телефонний код +380 4137
Географічні дані
Географічні координати 49°56?14? пн. ш. 29°19?03? сх. д. (G)Координати: 49°56?14? пн. ш. 29°19?03? сх. д. (G)
Середня висота
над рівнем моря 213 м
Водойми річка Кам'янка
Місцева влада
Адреса ради 13540, Житомирська обл., Попільнянський р-н, с.Харліївка, вул.В.Житомирська,6а , тел. 77-2-35
Харлі?ївка — село в Україні, Попільнянському районі Житомирської області. Населення становить 686 осіб.
В книзі Лаврентія Похилевича 'Сказания о населенных местностях Киевской губернии' видання 1864 року село Харліївка відноситься до Сквирського повіту Київської губернії: 'Харлиевка, село при реке Камянке, на 5-ть верст выше Хейлова (прим. - нині с. Красногірка Попільнянського району). Жителей обеего пола 1366; земли 3281 десятина. Принадлежит статскому советнику Егору Шаврову, купившему у Вильгельма Радзивилла. Приходская церковь во имя Преображения Господня, деревянная на каменному фундаменту, построена помещиком Шавровым в 1851 году. По штатам причислена к 5-му классу (прим. - від 500 до 700 прочан чоловічої статі. До штату церкви входили свіщенняи, дячок, паламар та проскурня); земли имеет 96 десятин'. Прежння церковь была построена в 1722 году. Приходских дворов в 1746 году было 70.
'Харлеевка — село Киевской губернии, Сквирского уезда, при реке Камянке, в 33 верстах от города Сквиры и в 12 верстах от станции Попельня Юго-Западной железной дороги. 273 двора и 3060 жителей, православная церковь, церковно-приходская школа; несколько мельниц и кирпичных заводов'.(Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона (1890-1907))
У 1932–1933 рр. село Харліївка входило до складу Харліївської сільради Попільнянського району Київської області. За даними сільради, у 1932–1933 рр. від голоду загинуло 248 селян, імена яких на сьогодні встановлено (мартиролог укладений на підставі довідки Харліївської сільради, що базується на свідченнях очевидців Вітенко Л.М., Дідик Н. С. Дубовенко В.К., Ніщинського І. М., Прокопець М. Т.):
Бердичівська Галина Іванівна, 6 років;
Бердичівська Ганна Іванівна, 9 років;
Бердичівська Марія, 32 роки;
Бердичівський Василь Іванович;
Бердичівський Іван, 1898 р. н.;
Бердичівського (прізвисько Кобили) сім’я з чотирьох чоловік;
Величко Василь Степанович, 3 роки;
Величко Марія Корніївна,
Величко Марія Степанівна, 1 рік,
Величко Олександр Якович,
Величко Софія,
Величко Степан Степанович, 34 роки,
Воловенко Григор, 32 роки,
Воловенко Ликера Гапонівна, 29 років,
Гавриленко Іван Данилович, 7 років,
Гандзюк Арсен Телемонович, 6 років,
Гандзюк Марина,
Гандзюк Пилип,
Гандзюк Степанида та її п’ятеро дітей,
Гандзюк Телемон,
Гандзюк Яків Телемонович,
Гандзюк Яків,
Ганзюк Устим,
Гаркав’юк Палажка Василівна, 34 роки,
Гаряча Марія Василівна,
Гаряча Наталка Василівна,
Гаряча Ярина Василівна,
Гарячий Іван Васильович,
Гвоздецька Варвара Гапонівна, 43 роки,
Гвоздецька Марія Петрівна, 62 роки,
Гвоздецька Текля, 28 років,
Гвоздецький Гаврило Іванович, 64 роки
Гордієнко Василь,
Гордієнко Ганна Тарасівна,
Гордієнко Ганна,
Гордієнко Дуня Тарасівна,
Гордієнко Євдокія Тарасівна,
Гордієнко Євдокія,
Гордієнко Іван Іванович, 18 років,
Гордієнко Іван Миронович, 38 років,
Гордієнко Іван Остапович,
Гордієнко Микола Іванович, 4 роки,
Гордієнко Микола Тарасович,
Гордієнко Микола,
Гордієнко Мирон,
Гордієнко Мирон,
Гордієнко Михайло Остапович,
Гордієнко Мотря Тарасівна,
Гордієнко Мотря,
Гордієнко Ольга Тарасівна,
Гордієнко Ольга,
Гордієнко Петро Іванович, 3 роки,
Гордієнко Пріська,
Гордієнко Тарас,
Гордієнко Федір Тарасович,
Гордієнко Федір,
Горіга Григор Лаврович та його сім’я з шести чоловік,
Гриненко Євдоким,
Гриненко Олекса Данилович,
Джус Ілько Петрович, 45 років,
Джус Софія Ільківна, 8 років,
Джус Федір Ількович, 12 років,
Дзюбенко Микола,
Дзюбенко Текля, 14 років,
Дідик Андрій Тодосьович,
Дідик Варка Тодорівна,
Дідик Василь Тодосьович,
Дідик Ганна,
Дідик Микола Тодосьович,
Дідик Оляна Тодорівна,
Дідик Тодось,
Дубовенко Галина Іванівна,
Дубовенко Олекса,
Зінич Софія,
Кабруки (прізвисько), сім’я з шести чоловік,
Касянчук Іван Северинович,
Катерина (прізвище не відоме),
Клименко Любов Федорівна, 13 років,
Клименко Петро Федорович, 13 років,
Ковальчуків сім’я з шести чоловік,
Колосовський Данило Миколайович,
Кравчук Єфросинія,
Кравчук Іван Антонович,
Кравчук Каленик,
Кудляк Василь Мифтодович,
Кудляк Віра Мифтодівна,
Кудляк Ганна Мифтодівна,
Кудляк Іван Мифтодович, 11 років,
Кудляк Марія Мифтодіївна,
Кудляк Мифтод,
Кудляк Михайло Мифтодович,
Кудляк Наталка Сидорівна, 43 роки,
Кудляк Оксень,
Кудляк Оляна,
Кудляк Тетяна Сидорівна, 25 років,
Лепко Григор та його шестеро дітей,
Ліщинська Марія Кирилівна, 1 рік,
Ліщинська Оксана та її шестеро дітей,
Ліщинський Анатолій Іванович,
Ліщинський Василь Іванович, 7 років,
Ліщинський Іван Демедьович,
Ліщинський Іван Демидович,
Ліщинський Іван Іванович, 11 років,
Ліщинський Петро Іванович, 9 років,
Лузан Остап Хтонкович,
Лупа Захар та його дружина,
Майстренко Омелян Якович, 36 років,
Мачуляк Дмитро Євдокимович, 4 роки,
Мачуляк Євдоким та його дружина,
Мачуляк Килина Савівна, 30 років,
Мачуляк Марія Дмитрівна, 8 років,
Мачуляк Наталка Семенівна, 42 роки,
Мачуляк Яків Дмитрович, 14 років,
Мачуляк Яків Танасович,
Мельниченко Василь Іванович,
Монастирецька Катерина,
Монастирецька Люба Миколаївна,
Монастирецька Марія, 25 років,
Монастирецький Григор, 27 років,
Монастирецький Микола Лукійович,
Монастирецький Микола,
Муляр Василь Дмитрович,
Муляр Дмитро Пилипович та його четверо дітей,
Насад Пріська,
Насад Текля,
Насада Тетяна,
Одуд Логвин Гапонович, 59 років,
Околіта Іван Якович,
Околіта Марія Яківна,
Околіта Христя,
Олексійчук Григор,
Олексійчук Павло Григорович,
Олійник Володимир Іванович,
Олійник Ганна Остапівна, 38 років,
Олійник Ганна Харитонівна, 7 років,
Олійник Григор Харитонович,
Олійник Михайло Харитонович,
Потопальський,
Присяжнюк Лукій,
Присяжнюк Марта,
Присяжнюк Надія Лукіївна,
Присяжнюк Степан Лукійович,
Присяжнюк Трохим Григорович та його сім’я з п’яти чоловік,
Прокопенко Григор,
Прокопенко Євгенія Михайлівна,
Прокопенко Олександр,
Прокопенко Петро,
Прокопенко Пріська Наумівна,
Прокопенко Софія Іванівна, 4 роки,
Прокопець Дмитро Тодосьович, 9 років,
Прокопець Дмитро,
Пугач Єтнух та його син,
Пугач Єгор Євтухович,
Репко Лазар Трохимович,
Рогатюк Василь Прокопович,
Рогатюк Микола Гнатович, 1 рік,
Рогатюк Микола Прокопович, 9 років,
Рогатюк Ольга Прокопівна, 7 років,
Рогатюк Петро Прокопович,
Рогатюк Прокіп Йосипович, 42 роки,
Рогатюк Софія Митрофанівна, 41 рік,
Рогатюк Тимофій Григорович,
Северин (прізвище не відоме),
Старунська Антоніна Олександрівна, 7 років,
Старунська Ганна, 17 років,
Старунська Ганна, селянка,
Старунська Наталка Олександрівна,
Старунська Оляна Логвинівна,
Старунська Оляна Олександрівна, 5 років,
Старунська Ольга Аврамівна, 8 років
Старунський Аврам Денисович, 38 років,
Старунський Василь Митрофанович,
Старунський Василь Олександрович, 12 років,
Старунський Іван Аврамович,
Старунський Іван Митрофанович,
Старунський Максим Олександрович, 14 років,
Старунський Олександр Денисович, 45 років, та його сім’я з десяти чоловік,
Шалабай Антоніна Несторівна, 1 рік,
Шалабай Василь Максимович,
Шалабай Зінаїда Максимівна, 11 років,
Шалабай Лідія Несторівна, 2 роки,
Шалабай Максим Корнійович, 48 років,
Шалабай Михайло,
Шалабай Петро, 2 роки,
Яремчук Данило Юхимович,
Яремчук Іван, 59 років,
Яремчук Ольга Данилівна,
Яремчук Юхим Іванович, 29 років.

(Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область.)
Про трагедію жителів села Харліївки Попільнянського району розповів односелець і свідок тих страшних років - Іван Горкушенко:

„За всю багатовікову історію моя рідна Харліївка не зазнала більшого горя, ніж у цю епоху “будівництва соціалізму”, як вірні ленінці називали 30-ті роки. Ніхто не винищував моїх земляків - ні монголо-татари, ні польські завойовники - з такою люттю, як свої більшовики... Я був свідком цієї небаченої трагедії. Добре пам’ятаю, як сільські активісти, керівники заходили в кожне подвір’я і забирали все: зерно, крупи, картоплю, овочі... Не залишали людям ні склянки пшона чи борошна - все забирали, а потім висипали на дорозі в пилюку. Мені, тринадцятирічному, це особливо запам’яталося. Виходить, що забирали продукти не для того, щоб нагодувати робітників промислових центрів, а щоб приректи на голодну смерть селян... У нашої сусідки Софії Кудляк було шестеро дітей. В середині 1933-го померли і чоловік, і діти. У сусіда Семена Старунського голод забрав дружину і четверо дітей. В тяжких муках умирали друг мого дитинства Федько Гандзюк і його батько Соловей... І так у кожній хаті. Люди вмирали цілими родинами, кутками, вулицями... За один день в селі померло 23 чоловіки! В роки гласності Павло Стеценко (секретар сільради у 33-му році) признався мені, що в тому році в Харліївці померло більше як 500 чоловік. Аби моїй правнуці Настуні і Вам, юним, зриміше було уявити цю трагедію нашого народу, наведу для порівняння ще одну цифру - це втрати моїх односельчан в роки війни. За 4 роки війни на фронтах загинуло 113 моїх односельців... Нашій матері з п’ятьма дітьми пощастило, тому що два старші сини і донька вирвались з тієй облоги, в яке більшовицький режим узяв село і всю Україну, і виїхали в Ленінград. Я пас худобу і люди мене підгодовували'.
'13 листопада 1939 року радянські війська перейшли фінський кордон — розпочалася Зимова війна. .. На цю війну були мобілізовані майже всі чоловіки Попільнянського району. Так, із сіл Паволоч, Парипси, Харліївка забрали по сто чоловіків із кожного села'. (Газета Голос України від 29 січня 2011 року № 17 (5017)).
'Мабуть, жоден історик не передасть так точно і яскраво події перших днів і місяців фашистської окупації, як це занотував у своєму щоденнику Юрко Шлапак із села Лебединці. Цей щоденник Юрія Шлапака, котрий геройськи загинув у бою з фашистами, зберігається в моєму архіві. У вересневі дні 1941 року під Києвом на аеродромі в Броварах проходили підготовку члени створеного ЦК КП (б)У Самгородського підпільного районного комітету партії, котрі мали висадитись десантом у районі с. Чорнорудка Житомирської області. А приземлились десантники 10 вересня того року перед світанком у районі сіл Лебединці - Гарапівка - Міньківці. Чутки про це облетіли всі села району. Забігали, захвилювались німці й поліцаї. Але в той час мало хто знав, хто ці парашутисти. Деталі вияснились лише на судовому процесі над поліцаями Біликом і Пастовенським, що відбувся в Андрушівці у січні 1986 року. Зі свідчень підсудних поліцаїв та зі слів свідків тих подій ми дізналися, що це був десант членів Самгородського підпільного райкому КП(б)України, який мав завдання, що стосувалися організації підпілля і партизанського руху на території Вінницької області. Ось що розповіла очевидець тих подій мешканка села Гарапівка П. С. Октябрьова: «...Я бачила, як розстрілювали парашутиста поліцаї. Ще зранку ми почули, що спустилися радянські парашутисти. Комендант, староста і поліцаї стали шукати їх. Одного було підстрелено ще у повітрі. На пошуки десантників із Андрушівки приїхав поліцай Макаревич та багато інших. Знайшли одного парашутиста. Поліцай Білик розстібає кителя десантника і забирає гребінець, годинника та папери. Запрягли коней і підстреленого десантника привезли до клубу. Він попросив води. Жінки принесли. Пристрелив парашутиста Білик після тортур. Йому відрізали вуха, ніс. Потім підводою відвезли тіло за кладовище і закопали. Але перед цим його роздягнули. Пізніше парашутиста перезахоронили». Розповідь на процесі Й. Т. Шуляка з Гарапівки: «Це було у вересні 1941 р. Десант висадився на світанку. Був туман. Один парашутист заліг у ямці біля дерева і відстрілювався з автомата. Коли закінчились патрони, він кинув гранату у поліцаїв, які наступали. А потім його, пораненого вдруге, пристрелив поліцай. «Це єврей», - сказав він. Інший парашутист прийшов до Степана Козачука, щоб обсушитися. Він потрапив з парашутом в озеро...». В. Л. Скибинська з Гарапівки згадувала: «Чутка про десант схвилювала людей. Потім стріляли. Михалко Берладин (поліцай) прокричав: «Вертайтесь, бо по вас відкриємо вогонь». Одного підстрелили і привезли до клубу, де зібралось чимало людей...». У В. С. Галич з Лебединець у пам’ятку залишилося: «Знала Білика. Бачила парашутистів. Коли поліцаї почали стріляти, мама йшла в Міньківці. Біля дуба лежав убитий парашутист... На другий день на підводі їхали німець і поліцай. Вони сміялися з парашутистів, котрих везли, особливо з дівчини-парашутистки, яка сиділа на підводі, низько схиливши голову. На ній була сіренька хустина і така ж кофтина. Фашисти потішалися над нею... Трьом парашутистам, з яких один був поранений, вдалося тоді добратися до лісу”. Вчителька історії з с. Бровки В. В. Кращенко розповіла на судовому процесі, що вона була свідком того, яким тортурам піддавали фашисти парашутиста, якого привезли до Лебединець. «Осінь, йшли дощі. Нас, дівчат і юнаків, фашисти з карального загону, що стояв у Бровках, змушували щоденно чистити дорогу, по якій ходив гауптман. Бачимо - їде підвода, на якій 4 чоловіки з автоматами, а між ними - людина зі зв’язаними руками. Бранець махнув нам головою. Його повезли до штабу. А через годину німці розбігаються по селу і зганяють всіх людей на дорогу. Потім виводять цю людину в сірому костюмі. Десь 17 чи 18 німців оточують чоловіка колом за 2-3 кроки, і всі починають його колоти ножами. Люди плачуть, а у нього - ні сльозинки. Всі відвертаються і хочуть тікати. Та німці повертають нас і кричать: «Смійтесь»... Потім наколотили літр соляного розчину і стали поливати рани патріота цим розчином. Після цього повели його фашисти до могили німецького солдата, що був раніше вбитий партизанами, і стали бити кованими чобітьми. Майже непритомного його доставили до дрезини і повезли в напрямку Харліївки». Під час зустрічі на судовому процесі з дочкою Іларіона Павловича Машинського Людмилою Іларіонівною Войтюк я порадив їй провести пошуки останків її батька-патріота в Харліївці. Незабаром ми одержали від неї листа: «...Саме завдяки вашій пораді я зв’язалась з харліївськими партизанами і розшукала місце захоронення нашого батька. До квітня минулого року його ім’я не було відоме, хоча всі мешканці села знали і бачили, як над ним знущалися карателі, поки не замучили на смерть. Він мужньо витримав тортури і не сказав ворогам ні слова, навіть свого прізвища і звідки він». Завдяки рідним Машинського та Білаша, а також відомостям, одержаним на судовому процесі, нам вдалось встановити, що десантна група складалась із 10 чоловік, у т. ч. була одна дівчина-радистка. Ось склад цієї групи: Анатолій Євсійович Барський - командир групи, секретар Самгородського РК КПУ. Загинув смертю героя і похоронений в с. Гарапівка. Після війни останки героя було перезахоронено в рідному Самгородку, де встановлено пам’ятник. Іларіон Павлович Машинський - комісар групи, 2-й секретар Самгородського РК КПУ до війни. Загинув як герой-патріот. Захоронений на ст. Харліївка. Дмитро Кіндратович Білаш - до війни працював директором Медвідської школи Калинівського району. Загинув. О. Г. Русов-Новодранов - голова Вінницької обласної планової комісії. Загинув. А. С. Афанасьєв - заворг відділом профспілок. Загинув. Холявко - інструктор ЦК КПУ. Загинув. Дівчина-радистка. Прізвище невідоме. Закатована. П. П. Дзюблюк - заступник голови Уланівської районної ради, залишився живим. Помер у 1967 р. М. К. Десюк - заступник голови Самгородської райради. Залишився живим. Помер після війни. До речі, П. П. Дзюблюк та М. К. Десюк, згідно з довідкою ОК КПУ, вважаються такими, що «не виконали партійне завдання». Прізвище десятого парашутиста й досі невідоме'. (Йосип Лоханський, історик-краєзнавець. Газета 'Новини Андрушівщини' від 08.04.2010).
В центрі села розташований пам'ятник Невідомому солдату, на гранітних плитах якого викарбувані прізвище жителів села, що загинули в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками в 1941-1945 роках. На сільському кладовищі, вже в роки незалежності, відкрито пам'ятний знак жертвам голодомору 1932-1933 років.
В Харліївці діє загальноосвітня середня школа І-ІІІ ступенів, розміщена в колишньому приміщенні церкви по вул. Житомирській, 1.
Відповідно до Указу Президента Україи від 3 грудня 2009 року № 1011/2009 почесне звання 'Мати-героїня' присвоєно жительці с. Харліївка Гордієнко Наталії Іванівні - матері п'яти дітей.

Закрити