Цю історію мені
розповів один мисливець про свого собаку. Було це на Рокитнівщині де і по нині
вечорами вовки ходять по селу і забирають собак і вчать молодь як полювати. Таких
сільських гостей мені самому не раз приходилось бачити. Бувало ідеш у ввечері, а
вовк у зубах тягне до лісу по селу собаку. На ніч собак ховали. Бо бувало
виходиш зранку з хати, а біля будки лежить ціпок і собача голова.
Ось одного разу
прийшли вовки і до мого собаки розповідає чоловік. Довго вони вовтузились але
собаки так і не взяли. Тому що у мене був великий мисливський собака. На другу
ніч прийшли вже троє і після недовгої сутички забрали мого Дуная у ліс. Я думав
що вже більше не побачу свого собаку. Та яке було моє здивування коли через три
дні мій собака повернувся весь у ранах додому. Я думаю що вони його не зовсім
задушили і закопали десь у болоті. Але він прийшов до тями і повернувся назад.
