|
| Вибухонебезпечну знахідку виявили у Куцівці - читати далі... |
22 серпня 2017
| У Куцівці на Смілянщині вшановували Осьмачку (ФОТО) - читати далі... |
15 травня 2017
| Куцівка запрошує черкащан долучитися до вшанування Тодося Осьмачки - читати далі... |
11 травня 2017
| Премію імені Тодося Осьмачки отримає у Куцівці Сергій Пантюк - читати далі... |
9 травня 2017
Історія і сучасність Пам’ять – неоціненний скарб кожного народу. Там є майбутнє, де пам’ятають минуле і його творців. Забуті імена. Колись чиясь жорстока і підла рука намагалась викреслити і віддати забуттю справжніх витязів української літератури. Це стосується і Тодося Осьмачки. Колискою його дитинства стало село Куцівка на Черкащині. Після закінчення місцевої школи екстерном склав іспит на звання земського вчителя при Київській першій гімназії. Потім вчителював у рідному селі. 1921 рік ознаменувався тим, що Тодось Осьмачка вступив до Київського інституту народної освіти, який не закінчив, став працювати вчителем у Києві. Свою ідеологічну позицію він яскраво висловив у 1932 році, звернувшись із проханням до влади виїхати за кордон через неможливість вільно творити. Звичайно, йому не дозволили. Почались його блукання різними містами, арешти, психіатричні лікарні. Невлаштованість особистого життя переслідувала Тодося Осьмачку і за кордоном, куди він виїхав у 1944 році. Уже перша збірка «Круча» виразно окреслила спрямованість поета-символіста. У прозових творах «План до двору» та «Ротонда душогубців» знайшли відображення трагічні події колективізації та голоду 30-х років ХХ століття. Його життєвий шлях закінчився у 1961 році на чужині. Вічний спокій Тодось Осьмачка знайшов далеко від України у США. У роки незалежності Тодось Осьмачка своїми творами нарешті повернувся в Україну, а значить, і в рідне село, де 16 травня 2013 року відбулася лірично-поетична толока «Хата Осьмачки», присвячена 118-й річниці від дня народження відомого письменника, перекладача. Вшанувати майстра пера до рідного його села приїхали гості із Києва, Черкас, Сміли. Валентина Коваленко, голова Черкаської обласної організації НСПУ, відзначила неординарність постаті Тодося Осьмачки, його геніальність, сподівання, що тіло повернеться в рідне село: «І дасть Бог, а ми вже хотіли цього, що може все-таки Осьмачка зможе примандрувати із тих світів, куди помандрував колись далеко, сюди до своєї землі. Ми вже говорили, і уже почалися перші перемовини із Америкою про те, як би переправити Тодося Осьмачку додому. Думаємо, що все-таки і його мрія збудеться, і наша». На неоднозначність постаті письменника у своєму виступі наголосив голова районної ради Олег Косенко, зазначивши, що постать була не простою, навіть трагічною, адже Тодось Осьмачка зазнав репресій та арештів. На урочистих заходах сільському голові Ігорю Волошину було вручено подяку від Ігоря Коваленка, голови благодійного фонду «Тодось Осьмачка». Варто відзначити, що пошанування митця слова відбувається на всеукраїнському рівні. Серед присутніх та учасників свята – секретар Національної спілки письменників України Сергій Пантюк, який у своєму виступі зазначив: «Кажу все-таки, що я дочекаюсь того часу, що ми будемо на його могилі… У моїх руках є книжки: оце Семенко, оце Гео Шкурупій, це серія «Розстріляне Відродження», яку започаткував і почав вести «Смолоскип». Я уклінно звертаюсь до вас, пані Валентино, до Володимира Поліщука, до Володимира Ткаченка: треба упорядкувати Осьмачку – і ми його видамо у такому форматі, куди б увійшли всі його твори». Можна погодитися із головою Черкаської обласної організації НСПУ Валентиною Коваленко про те, що Осьмачка страждав за Україну та за правду. Серед присутніх – Олекса Різників, уродженець села Куцівки, багаторічний в’язень мордовських таборів, який приїжджає щороку. Гість згадав слова Сталіна про те, що письменники будуть жити в селі, і знайдете там людину, яку всі люблять, усі поважають для того, щоб знищити її. І немає тут нічого дивного, адже із історії ми знаємо про часи сталінських репресій… Пан Олекса присутнім запропонував власну поезію: На цім крилі до тебе примайну, На тім приляжу, тим крилом прикриюсь, а це, залітане, надламане, утну. Багатокрилість. Залітане! Залатаних – нема! Нема залежаних, а є лиш незалежні. Я стільки крил бездумно наламав, Б’ючись об світу боки протилежні! Не шанував, не скнарив, не беріг. З таких висот в такі шугав низини. Лиш радістю хлоп’ячою горів: Ростуть невпинно. Ні! Обезкриліти і впасти не дано. Мені судилась буряна рухливість. Мене п’янить, сильніше за вино, Багатокрилість. Широко представлені поетичні надбання справжнього борця за свободу, правду Тодося Осьмачки, адже звучали вірші у виконанні учасників літературного театру Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького під керівництвом заслуженої артистки України Тамари Власенко. Справді, Анна Квартальова, Альона Тарасенко, Людмила Шліхта, Ярослав Литвин настільки душевно та емоційно читали твори, що створювалась атмосфера присутності генія поетичного та прозового слова Тодося Осьмачки. Звучать слова – а ми уявляємо написане митцем. Складається таке враження, що у віршах зображена сучасність, те, що хвилює як молодь, так і старше покоління. Насправді ж, будемо сподіватися: Тодось Осьмачка прийшов із минулого у сучасне. У його творах бачимо і погляд у майбутнє. Любов до батьківщини передано у вірші «Розкрила небо України» (як образно сказано): Моя тужлива Україно, таку тебе я полюбив… Тільки справжній патріот міг би так написати. Хочеться цитувати й цитувати: Омиті дощами та шумами трав Шляхи прогинались в степу до канав. За гори під сонцем лягав І билося серце тривожно, І груди боліли від жал… У селі шанують поета, знають його творчість, у бібліотеці створено кімнату-музей, яку мали змогу відвідати учасники заходів. Тут Валентина Коваленко подарувала книги. Потім учасники урочистих заходів поїхали до Храму Різдва Святої Богородиці, який відвідував і сам поет. Одна із вулиць села Куцівки названа ім’ям Тодося Осьмачки, де гостинні жителі пригостили усіх присутніх смачними варениками. Пам’ятною і символічною у селі є меморіальна дошка, на якій викарбувані слова: «Тут була хата, в якій народився і виріс Тодось Осьмачка». Саме на цьому місці вручалася перша Всеукраїнська премія Тодося Осьмачки, заснована Черкаською обласною організацією НСПУ, за підтримки Смілянського міськрайонного благодійного фонду «Тодось Осьмачка» та підприємства «Булатецькі брати». Цією почесною нагородою відзначено письменника Мирослава Дочинця. Диплом та грошову винагороду у розмірі 5 тисяч гривень лауреатові передасть Сергій Пантюк. Поети, а також учні місцевої школи мали змогу взяти участь у поетичних читаннях, презентувати як власну творчість, так і інших письменників, звучали навіть пісні. Конкурс є конкурс, тому голосуванням було визначено переможців. Ними стали: Яна Коваленко (ІІІ місце), Володимир Ткаченко (ІІ місце) та Олекса Різників (І місце). Учасники поетичної толоки отримали «Холодний Яр» від Черкаської організації НСПУ, книги видавництва «Смолоскип», а також солодощі від спонсора – кондитерської фабрики «Меркурій». Після закінчення свята присутні смакували юшкою, кашею… Слово і слава поета вічні, як оця земля, небо і сонце, як вічний український народ. Оксана ГАЛАЄВА, член НСПУ |
7 червня 2013
|
Автор Черкаський край Друк Каюсь, про село Куцівку як батьківщину фактично нещодавно відкритого співвітчизникам поета Тодося Осьмачки знала побіжно. Швидше із розповідей місцевого вчителя Сергія Коломійця, який колись чи не вперше надрукував свої власні вірші саме в “Черкаському краї”. На щастя, це вже були часи української Незалежності, тож не доводилось озиратися, вимовляючи ім’я фактично свідомо викресленого з української літератури автора. Хоча й досі знайти твори Тодося Осьмачки в пересічній книгарні — річ проблематична. Минулого четверга, під час проведення в Куцівці, на Смілянщині, традиційної літературної толоки, голова обласної організації Національної спілки письменників України Валентина Коваленко мала приємну можливість представити присутнім, насамперед землякам поета, том вибраних творів вимушеного вигнанця з рідної землі. Ошатно виданий за кошти обласного бюджету, він, безумовно, увійде до числа книг, за якими полюватимуть справжні поціновувачі рідного слова. Книгу Валентина Коваленко “вихопила” з видавництва, не чекаючи друку повного накладу в 700 примірників. Будемо сподіватися, хутко знайдуться спонсори-патріоти, які долучаться до благородної справи і зроблять цей том доступним для всіх, хто має право знати все, що досі свідомо замовчувалось у нашій гіркій історії. На будинку культури села Куцівка кілька років тому з’явилася меморіальна дошка із зображенням Тодося Осьмачки з викарбуваними на них рядками: Моя тужлива Україно, Таку тебе я полюбив. І за одну твою сльозинку Навіки голову згубив… За годину після урочистостей у центрі села виступили голова районної ради Олег Косенко, сільський голова Ігор Волошин, гості з Черкас і Києва. Учасники толоки піднялися на пагорб, де виросла у 1810-му році велична церква Різдва Пресвятої Богородиці, нещадно зруйнована в радянські безбожні часи. Сама її історія стане наочною ілюстрацією того, в яких умовах довелося жити й творити Тодосю Осьмачці та його ровесникам, які цензурні терни довелося проходити навіть письменникам-класикам (у своєму щоденнику інший наш земляк Сергій Єфремов у 1929-му, саме коли Тодось Осьмачка видав останню в дорепресивний радянський час книгу “Деспотам”, напише: ”На цензурному примірнику Коцюбинського ІІІ і ІV томів напис червоний:” Всюди “бог” писати з малої літери”!). Церковний хор у храмі, де хрестили в 1895-му році Теодосія, сина місцевого робітника Степана Осьмачки, тепер співає славу Богові і землі, яка нам Богом дарована. На вулиці, що носить ім’я Тодося Осьмачки, біля однієї з сільських осель, гостей зустріли смачнющими варениками, що чекали у полив’яних макітрах, і цілим відром води, яку щойно витягли з криниці, із глибини, повідомили жителі, 32-ох метрів, холодної, живильної, рідної, яку, мабуть, не раз згадував у роки свого вимушеного вигнання великий син цієї землі. Зрозуміло, в радянські часи, коли проходили курс наук у сільській школі, ці жінки, які навперейми кинулися пригощати учасників толоки, ні про якого Осьмачку не доводилось навіть пошепки згадувати. “Мені мама, звали її Ганною, якось розповідала про їхню родину, — каже Катерина Антонівна Підмайстерець, жителька вулиці Тодося Осьмачки. — Як же вони бідували, самому Тодосю доводилось часто навіть у скиртах ночувати, постійно голодував”. Але ж настирливо, як колись батько, який зумів ціною неймовірних зусиль із робітника, наймита стати ветеринаром, прагнув Тодось освіти, вступив до Київського університету. Про багато які з подій того періоду він згодом напише, але й раніше, і в роки студентства живе — як дише, вільно, не озираючись на обставини. Відверто радить Павлові Тичині спершу походити українськими селами, перш ніж співати хвалу комінтерну і бути революціонером. Дорікає майбутньому автору вірша “Партія веде”, що той “позичає” в Тодося ряд образів. Після цього Тичина не стримує своїх почуттів і в 1922-му році відверто обурюється: “Осьмачку не люблю. Хай собі він буде геній, а не я — не в тім річ”. А очевидно — і в тім також, бо незалежності в часи, коли йде натиск на українське слово, думку, уже прийшов край. Одного за одним арештовують представників української інтелігенції, серед яких чимало друзів Тодося. Сам він пробує дістатися польського кордону — затримують і висилають у Свердловську область, тікає з-за грат і робить нову спробу перейти кордон. Після чергового арешту змушений вдатися до симуляції душевної хвороби, в результаті потрапляє до психіатричної лікарні… А всього й прагнув бути щасливим на рідній землі. Біля пам’ятного каменя, де колись була хата родини Степана Осьмачки (це вже у нинішніх межах фактично за селом, на високому пагорбі, звідки відкривається неймовірної краси краєвид, що охоплює ставок-підкову, насадження дерев, із листям сріблястого забарвлення, диких оливок), учасники толоки читали власні вірші, співали пісень, присутні підприємці обіцяли поповнювати фонд імені Тодося Осьмачки. Ще до того лунали пропозиції перенести прах поета в його рідне село. Хоч насправді, скидається, куди важливішим стало б активне відродження Куцівки, яка, кажуть, трохи раніше славилася найкращою в усій Смілянщині картоплею, в господарстві всім вистачало роботи. Мабуть, із повернення цієї слави, як і з упорядкування дороги, має початися наше вшанування села, яке дало світові видатного поета. Як відбудували громадою, з допомогою й за підтримки влади, храм Різдва Пресвятої Богородиці, зараз варто саме так, включно із пропагандою творчості фактично не відомого загалу українського генія, розпочати загальноукраїнську толоку (слово для робіт обрано дуже влучно!). Щоб 16-го травня 2015-го, коли на нас чекає 120-річчя від народження видатного сина Черкащини, учасників торжеств зустріла оновлена, але така постійно мила серцю ювіляра Куцівка. Ганна Шквар |
25 травня 2013
|
Черкаська інтелігенція відзначила 118-ту річницю з дня народження великого українського письменника Тодося Осьмачки. Невеликий гурт небайдужих політиків, письменників, культурних та громадських діячів “під проводом” очільниці черкаських письменників Валентини Коваленко, секретаря Національної спілки письменників Сергія Пантюка та двох не визнаних ЦВК черкаських нардепів Миколи Булатецького та Леоніда Даценка зібрався у маленькому сільці Куцівка Смілянського району, – де письменник народився. Із влади був лише сільський голова Ігор Волошин, бо, як він скрушно зітхає, причетність до такої знакової фігури української літератури на життя села із двохсот дворів майже не впливає. “Двічі на рік до нас приїжджають люди вшанувати Осьмачку. А так ми самі тут . Земельні паї взяла в оренду київська фірма, яка роботи місцевим селянам не дає. Приїхали, виорали, поїхали, і восени – зібрали, поїхали. Дороги не ремонтуються, а що нам вдається робити для достойного підтримання пам’яті про Осьмачку- коштами благодійників. Кілька років тому, ще при Ющенку трохи щось було зроблено, а тоді влада про нас забула”, – сумно розповів голова села. Прикметно, що жителі села до урочистостей майже не долучаються. Напевне, всі на городах, і їм не до культури, бо треба дбати про хліб насущний. Хати – бідні, жителі – переважно середнього і похилого віку. Школа маленька, вчиться всього 44 учні, а вчителі – майже всі доїжджають. “У нас немає заможних людей, – каже сільський голова. – Роботи в селі немає, то немає молоді, немає статків”. На честь Осьмачки делегація влаштовує концерт, основою якого стає виступ літературного театру заслуженої артистки України Тамари Власенко. Потім вручає сільській бібліотеці чергову “порцію” рідкісних книжок, які, швидше за все, не буде кому читати. Тоді всі вирушають до церкви. А це – справді унікальна будова із унікальною історією. Її звели ще на початку 19 століття, а в радянські часи намагались знищити та так і не змогли. “Вижив” навіть дерев’яний хрест, який тепер став пам’ятником. По дорозі від церкви до місця, де колись над великим ставом стояла хата Осьмачки, жителька однієї хати традиційно пригощає гостей смачними варениками з картоплею та пивом. Для неї це неабияка честь, тому вона завжди дуже ретельно готується до приїзду письменників із столиці. А вже найвеселіше дійство розгортається біля мармурового каменя, що позначає місце, де була хата. Цього року воно ознаменувалось іще однією подією – врученням літературної премії імені Тодося Осьмачки. “Слово обласна десь “заникалось”, коли ми премію реєстрували, тож вона автоматично стала загальноукраїнською, – виступила Валентина Коваленко. – А лауреат у нас достойний, двічі номінувався на Шевченківську премію, і от став переможцем нашої – це Мирослав Дочинець за книгу “Вічник. Сповідь на перевалі духу”. Сам він родом із міста Хуст Закарпатської області, тому сьогодні не зміг приїхати”. Премію взявся передати секретар спілки Сергій Пантюк. А забезпечити її матеріальними ресурсами – Микола Булатецький. “До заснування премії долучилось об’єднання “Булатецький і брати”, але це не про рідних моїх братів іде мова, хоч вони теж беруть участь, а про всіх, схожих зі мною по духу, хто відстоює українську культуру та історію”, – підкреслив сам Булатецький. Урочисте вручення премії плавно переросло в конкурс, на якому дітки місцевої школи за читання віршів виграли чимало цукерок і книжок. Тетяна Воронцова |
19 травня 2013
|
16 травня в с. Куцівка на Смілянщині відбулась традиційна Осьмачківська толока, присвячена 118–ій річниці з дня народження уродженця цього населеного пункту, відомого українського поета Тодося Осьмачки. Розпочинаючи захід, голова Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України Валентина Коваленко запросила всіх присутніх, жителів та гостей району, урочисто відзначити цей день, взявши участь в Осьмачківській толоці та врученні першої літературної премії імені великого поета. – З гордістю святкуємо сьогодні річницю з дня народження Тодося Осьмачки, – звернувся до громадськості голова Смілянської районної ради Вадим Косенко. – Наша земля виплекала митця світового масштабу, дала йому талант, мудрість, духовні сили боротися проти ідеологічного пресу, за свободу творчості, переймаючись долею всіх земляків. Після Тараса Шевченка він вище за будь–кого підняв у поезії могутній і трагічний образ українського селянства, надав йому космічних вимірів. Поет завжди прагнув образно представити історичний шлях України, аби усвідомити, куди летить нове століття, як буде стелитися доля українців у майбутньому. У заході взяли участь відомі митці Черкащини та гості з інших регіонів України. Поміж них – секретар НСПУ Сергій Пантюк. Він, зокрема, сказав, що для нього Тодось Осьмачка – один із 5 поетів, який перевернув його світогляд, коли Сергій був ще дитиною, підлітком, студентом, в часи, коли сам писав вірші. – Ви – щасливі люди, – звернувся до жителів Смілянщини Сергій Пантюк, – що є земляками такого велетня поезії, як Тодось Осьмачка. Маю надію, ми дочекаємося того дня, коли повернемо поета на Батьківщину. Ще одним гостем цього дня був відомий письменник з Одеси, багаторічний в’язень таборів Олекса Різників, який, вітаючи всіх, зачитав декілька своїх віршів. Людина живе в своєму слові, допоки її згадують. Тож перед громадськістю зачитували вірші письменника учасники літературного театру ЧНУ ім. Б.Хмельницького під керівництвом заслуженої артистки України Тамари Власенко. Приємно, що гості, які завітали на Смілянщину, подарували Куцівській бібліотеці збірки видатних українських письменників. Між тим, учасники свята після того, як посмакували традиційними куцівськими варениками, піднялися на кручу, місце, де розташована свого часу була хата поета. Саме тут відбулося нагородження першого лауреата літературної премії імені Тодося Осьмачки. На премію претендувало 15 лауреатів, поміж яких Наталка Поклад, Станіслав Бондаренко, Василь Горбатюк, Павло Щириця та ін. За умовами конкурсу твори письменників мали бути глибинними, архетипно–українськими, щоб 'дихали Україною'. У підсумку – премію отримав Мирослав Дочинець з м. Хуст Закарпатської області за роман 'Вічник. Сповідь на перевалі духу'. Окрім того, Валентина Коваленко презентувала всім першу збірку поезій та поем Тодося Осьмачки, що видана за кошт обласного бюджету. |
17 травня 2013
|
Медики навіть не знали справжньої причини хвороби – її знали тільки друзі поета, який жив у постійному страху розправи з боку радянського КДБ... Тодось народився 1895 року у селі Куцівка (нині – Смілянського району). Тут здобув середню освіту і написав перші поеми. Закінчивши Київський інститут народної освіти, працював у школах столиці радянської України. Входив до літературного угруповання 'Ланка' та організації МАРС ('Майстерня революційного слова'). У 30-х роках, коли почалися сталінські репресії і перші арешти серед митців, вже відомий і шанований у літературних колах України і Європи Осьмачка спробував перейти західний кордон. Його спіймали і відправили до Бутирки, Лук'янівської в'язниці, а пізніше – до Кирилівської психіатричної лікарні. Звідти йому вдалося втекти до рідної Куцівки... У 1942 році Тодось Осьмачка з'явився в окупованому німцями Львові. Ось як згадував про цей час Юрій Стефаник: 'Пригадую квітень 1942-го, коли передбачувана Осьмачкою космічна катастрофа прийшла, а по українській землі котилися німецькі танки, несучи з собою великі надії, а разом з тим ще більші руїни і розчарування. Несподівано, саме перед Великоднем, рознеслася вістка по Львову, що з України прийшов Тодось Осьмачка. Він пішки мандрував аж із своєї Черкащини від своїх любих сестер у Куцівці'. Саме у Львові Осьмачка вперше читав уривки із своєї філософської поеми 'Поет'. Завершував же її написання вже... у таборі для переміщених осіб у Німеччині, звідки пізніше перебрався до США. Весь світ зачитувався творами емігранта-українця. Завдяки його творам 'План до двору' та 'Ротонда душогубців' світ дізнавався більше про звірства НКВС під час колективізації, голодомор і нищення українства. Митець часто виступав перед українськими емігрантськими громадами, їздив по світу, але його боязнь розправи від агентів КДБ перетворилася на справжню хворобу. Він нерідко потрапляв у 'психологічні провалля', коли страх змушував підніматися серед ночі і полишати домівки друзів, де знаходив прихисток... Цей страх буквально вбив його: поет упав на вулиці німецького Мюнхена, звалений нервовим паралічем. Перевезений літаком до лікарні у США, він ще прожив два місяці, та його здоров'я врешті не витримало... Підготував: Олександр БРАВАДА Джерело: Прес-Центр |
14 травня 2013
|
Благодійний фонд 'Тодось Осьмачка', Черкаське відділення Всеукраїнського фонду культури, виробниче господарство 'Булатецькі брати' та обласна письменницька організація НСПУ Черкащини 16 травня 2013 року на батьківщині Т. Осьмачки в с. Куцівка, що на Смілянщині, затіває лірично–поетичну толоку 'Хата Осьмачки'. На сторінці конкурсу у 'Фейсбуці' йдеться наступне: 'Бути Затолокою уповноважений Сергій Пантюк – секретар по роботі з молодими авторами, голова приймальної комісії НСПУ. Він не тільки вручить відзнаки та подарунки переможцям, а ще й власноруч пригостить черпаком каші, яку приготує козак Охрім. Збиратися розпочнемо о 10–ій годині ранку, з відвідин музейного куточка та церкви Різдва Святої Богородиці, в якій хрестили майбутнього письменника. Після цього збираємось в урочищі, де встановлений пам’ятний знак на місці, де була хата Осьмачок. Ось там об 12–00 і почнемо толочити. Спочатку послухаємо Валентину Коваленко – Голову Журі літературної премії імені Тодося Осьмачки, яка повідомить громаді ім’я переможця і з генеральним спонсором Миколою Булатецьким вручить належні йому відзнаки. А потім – черга головних дійових осіб. Кожен охочий 'толочити', читає власні твори і цим отримує подвійний статус учасника і члена журі, що буде потверджене номером учасника і 'кулем' для голосування. Хто отримає найбільше 'кулів', той і стане переможцем. Твори лауреатів будуть опубліковані в газеті 'Літературна Україна' та інших популярних часописах. Скільки часу займе оте толочіння, прогнозувати складно, а ось сидіти за обіднім столом, вшановувати переможців, смакувати козацьку кашу разом з прихопленими з собою стравами, жартувати, співати (а хтось, може, й станцює) будемо аж поки не стомимось. Цього разу на толоці 'Хата Осьмачки' гостюватимуть найактивніші учасники Всеукраїнського поетичного марафону 'Віршень' із Києва. І останнє: якщо ви вирішили їхати на толоку, повідомте завчасно про це за тел. (097) 266 61 68. Якщо ж ви з’явитесь без попередження, то ми тільки зрадіємо такій несподіванці. Оргкомітет толоки 'Хата Осьмачки': С.Пантюк, М.Булатецький А.Волошин. В.Поліщук, В.Коваленко, В.Ткаченко, І.Коваленко, О.Власов'. Джерело: Всеукраїнська незалежна суспільно-громадська газета 'Козацький край' |
14 травня 2013
|
| Закрити |
