Форум смт Макарів Київської області

Форум Макарового

Питання-відповіді

Інтерв'ю

Всі записи

...

Запитання
Мер Макарова

Відповідь
-

Запитання
Газифицирован ли населенный пункт

Відповідь
-

Запитання
Купить

Відповідь
-

Запитання
новости

Відповідь
-

Запитання
нові назви вулиць

Відповідь
-

Запитання
Хто пройшов до райради від партіі Нові обличчя

Відповідь
-

Запитання
пожары

Відповідь
-

Запитання
Год открытия Торгового центра

Відповідь
-

Євгеній М Макарів
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
смт Мака?рів
Герб Макарова Прапор Макарова
Макарівська селищна рада
Країна Україна
Область/АРК Київська область
Район/міськрада Макарівський район
Рада Макарівська селищна рада
Код КОАТУУ: 3222755100
Офіційний сайт: —
Основні дані
Засноване 1506 як с.Воронин
Статус із 1956 року
Площа 62.76 км?
Населення Ў10389 (01.01.2011)[1]
Густота 165.5 осіб/км?
Поштовий індекс 08002
Телефонний код +380 4578
Географічні координати 50°27?35? пн. ш. 29°48?53? сх. д. (G)Координати: 50°27?35? пн. ш. 29°48?53? сх. д. (G)
Водойма Річка Здвиж
Відстань
Найближча залізнична станція: Бородянка
До станції: 20 км
Селищна влада
Адреса 08000, Київська обл. Макарівський р-н, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 30
Мака?рів
Мака?рів — селище міського типу, адміністративний центр Макарівського району Київської області.
Розташований у мальовничій місцині на березі річки Здвиж.
До складу Макарівської селищної ради входять села Калинівка (Макарівський район), Фасівочка і Зурівка.
Зміст
1 Населення
2 Історія
2.1 Від початків поселення до св. Димитрія (Туптала)
2.2 Від кінця XVIII — до початку ХХ ст.ст.
2.3 Макарів в СРСР і за сучасності
3 Економіка
4 Соціальна сфера: медицина і освіта
5 ЗМІ
6 Культура, краєзнавство, фестивалі
6.1 Заклади культури та дозвілля
6.2 Творчі колективи, краєзнавство і фестивалі
7 Релігія
8 Архітектура
9 Персоналії
10 Галерея
11 Виноски
12 Джерела, посилання та література
Населення
1864 — 1 880 (православних 585, римських католиків 88, євреїв 1207);
1887 — 3 037 (православних 1205, римських католиків 107, євреїв 1725);
2001 — 11 860.
Історія
Докладніше: Історія Макарова
Поблизу Макарова знайдено артефакти й рештки поселень доісторичних епох, виявлено залишки давньоруських городищ ІХ—ХІІ століть. Біля сучасного селища проходив один зі Змійових валів.
[ред.]Від початків поселення до св. Димитрія (Туптала)
Початкова історія Макарова пов'язана із селом Воронин, яке входило до числа Ясинецьких маєтків литовських феодалів Івашенцевичів (Васенцевичів). Вперше згадується в складі маєтностей Ясинецьких 1506 року[2]. Макар Васенцевич, який став постійно жити у Воронині, змінив своє прізвище на Макарович, а назву села на Макарів.
Наприкінці XVI століття Микола (Михайло), внук Макара, перетворив макарівське дворище на фортецю: побудував замок, оточив його валами, на гребені яких спорудив частокіл з дерев, що мали загострені стовбури. Фортеця мала кілька добре укріплених воріт з постійною обороною. Через рови перекидалися містки. З півдня замок захищала річка Здвиж. Ім'я наступного власника Макарова, польського коронного стражника С. Лаща, асоціювалося з неймовірною жорстокістю щодо селян.
Скульптура Данила Туптала в Макарові.
Потому великий маєток Макаревичів розділили між собою нащадки цього роду по жіночій лінії — князі Збаразькі, Любомирські і Харлінські, зокрема Макарів з околицями дістався Харлінським.
Під час Хмельниччини (1648—76) Макарівський маєток Харлінських був спалений, а місцеве населення активно долучилося до українського національно-визвольного руху. У 2-й половині XVII століття попри намагання польських панів тримати місцеве населення у покорі воно не раз ще поставало — у середині 1660-х макарівські селяни долучилися до повстання і походів на чолі з овруцьким полковником Дециком; у 1694 році Макарів звільнили козаки Семена Палія. У цей час у містечку діяла Макарівська сотня Київського полку. Цей же період пов'язаний із найвідомішим уродженцем Макарова — церковним і культурним діячем св. Дмитрієм Ростовським (Данило Туптало).
За умовами Прутського трактату (1711) Макарів лишався під владою Польщі. На початку XVIII століття село належало одному з найбільших магнатів Правобережжя князеві Любомирському, згодом — ксьондзеві Каєтану Росцішевському, що в 1768 році (під час Коліївщини), змушений був тікати від гайдамацьків на чолі з Іваном Бондаренком, чий загін зайняв і зруйнував Макарів. Невдовзі народний спротив було жорстко придушено. В останні роки польського панування в замку розміщувався невеликий гарнізон, озброєний гарматами.
Від кінця XVIII — до початку ХХ ст.ст.
Унаслідок поділів Польщі (1772, 1793, 1795) Макарів у 1804 став волосним центром Київського повіту Київської губернії. Станом на 1846 рік у ньому мешкали 946 жителів.
У XIX столітті відбувається економічний розвиток Макарова — так у 1866 році тут діяли невеликі підприємства: винокурний, пивоварний і два шкіряних заводи, цегельня. Щороку тут відбувалося 14 ярмарків.
На початку ХХ століття Макарів уже був великим містечком, яке належало поміщику М. фон Мекку. Жителі Макарівської волості брали участь в російсько-японській війні (1904—5), революції 1905-1907 років, Першій світовій війні, подіях 1917-1920 років.
У 1917 році, зокрема, Макарів став осередком гострої боротьби між місцевими органами Української Центральної Ради і більшовицьким революційним комітетом. Під час Української революції (1917—1921) влада у Макарові змінювалась неодноразово, допоки влітку 1920 року містечко остаточно було окуповано Радянською Росією.
1921 році Макарівщина та Бишівщина анексовані на користь маріонеткової адміністрації Радянської України.
Макарів в СРСР і за сучасності
1923 Макарів став районним центром у складі Київської округи, від 1932 року — у складі Київської області.
Пам'ятний знак Жертв Голодомору та репресій у Макарові.
У 1920-х роках на Макарівщині розгорталась колективізація, у 1930-х роках на Макарівщині лютував сталінський терор. Під час Голодомору (1932—33) у Макарові та районі відбирався врожай і продукти харчування, внаслідок чого кількість жертв убивства голодом склала 3 450 осіб, з них — 99 дітей. Винні не покарані.

У грудні 1940 року в Макарові була організована районна сільськогосподарська виставка, яку відвідали 10 тисяч колгоспників району і делегації 20 районів області.
Під час Другої світової війни Макарів з 10 липня 1941 року по 8 листопада 1943 року під німецькою адміністрацією, перебував у складі рейхскомісаріату «Україна». На території Макарівського району базувалися диверсійні загони НКВД С. Ковпака та М. Наумова, які здійснювали терористичну діяльність, провокували цивільну німецьку адміністрацію на контртерор проти українського населення.
У 1950—1960-х роках - спроби відновити господарства Макарова і Макарівщини — створені автопарк, міжколгоспне будівельне підприємство, комбінат комунальних підприємств, ремонтно-будівельну організацію, медичне училище.
Від 1956 року Макарів — селище міського типу.
Після Чорнобильської трагедії (1986) Макарів і район прийняв і облаштував численних переселенців.
Від 1991 року Макарів — у незалежній Україні. У 1990—2000-х відбулися значні зміни в економіці міста, але місто і район традиційно лишаються орієнтованими на виробництво і перероблення сільськогосподарську продукцію. Цьому, зокрема, сприяє створений у 2000 році Макарівський сільський сервісний центр, що надає послуги сільському населенню.
2005 соратник Президента Віктора Ющенка Роман Безсмертний (родом з Мотижина Макарівського району) в Макарові презентував розроблену ним адміністративно-територіальну реформу[4].
Поступово відроджується духовність, розвивається культура — у 2007 році у Макарові був затверджений і прийнятий селищний герб; була відкрита і освячена церква на честь святого Димитрія Ростовського, у якій знаходиться частинка мощей цього святого; встановлено величний пам'ятник на його честь.
Економіка
Макарівщина традиційно є сільськогосподарсько орієнтованою — основними напрямками сільськогосподарського виробництва є вирощування зернових, зернобобових, технічних культур, в тому числі картоплі та льону, а також виробництво молока і м'яса, вирощування худоби та птиці. Саме з метою покращення соціальної інфраструктури та розвитку послуг в Макарівському районі в 2000 році був створений і успішно діє Макарівський сільський сервісний центр, який надає послуги сільському населенню; також працює кредитна спілка власників особистих підсобних господарств району «Господар».
Автостанція «Макарів».
Специфікація економік району зумовила також те, що понад 2/3 у загальному обсязі промислової продукції припадає на виробництво товарів народного споживання, причому на 90% це харчова і переробна промисловість[5].
Загалом промисловість Макарівського району представлена близько 10 основними підприємствами, причому майже всі мають недержавну форму власності. В структурі промислового виробництва пріоритетне місце належить харчовій промисловості. У Макарові, зокрема, працюють хлібозавод, цегельний та льонозавод, ряд інших незначних виробництв.
Загалом на Макарівщині — понад 200 малих підприємців. Населення району обслуговують 3 стаціонарні ринки і близько 300 об'єктів торгівлі та громадського харчування.
Макарів має автомобільне і автобусне сполучення із Києвом та сусідніми райцентрами Київщини та Житомирщини. У селищі функціонує автостанція. Найближчою залізничною станцією для Макарова є станція «Бородянка», на відстані 25 км у сусідньому райцентрі Київщини смт Бородянці.
Соціальна сфера: медицина і освіта
Медичне обслуговування населення Макарова та району здійснє Макарівська центральна районна лікарня. Вже за незалежності України у центральній лікарні відкрито оснащене реанімаційне відділення, укомплектовано сучасним обладнанням кабінети ультразвукової та функціональної діагностики, ендоскопічний кабінет.
У Макарові діє мережа навчальних закладів — загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних і спеціальних[6].
Дитсадок «Барвінок»
Макарівські загальноосвітні заклади:
Макарівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – природничо-математичний ліцей» (директор Тарнавський Володимир Миколайович; вул. Піонерська, 30;
Макарівський навчально-виховний комплекс 'загальноосвітня школа І ступеня - районна гімназія' (директор Ащенко Надія Василівна; вул. Ватутіна, 10);
Макарівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 (директор Білім Галина Володимирівна; вул. Шкільна, 9).
Дошкільні навчальні заклади Макарова — Макарівський ДНЗ «Барвінок» (вул. Ватутіна, 13), Макарівський ДНЗ «Теремок» (вул. Проектна, 8), Макарівський ЦРД «Пролісок» (вул. Проектна, 5).
Позашкільні освітні заклади в Макарові:
Центр творчості дітей та юнацтва ім. Д. Туптала (керівник Годенков Ігор Леонідович; вул. Фрунзе, 37);
Дитячо-юнацька спортивна школа (директор Підорін Олександр Олександрович; вул. Фрунзе, 27);
Міжшкільний навчально- виробничий комбінат (директор Герасименко Михайло Олексійович; вул. Фрунзе, 60);
Макарівський ДБ «Барвінок».
Вищу освіту (профільну) в Макарові можна здобути у Макарівському медичному училищі. ЗМІ
Логотип газети «Макарівські вісті»
Місцеві засоби масової інформації у Макарові[7]:
районна газета «Макарівські вісті» — видається з 1932 року; нині засновниками видання є Макарівська районна державна адміністрація, районна рада, трудовий колектив редакції газети;
ТРК «Авіс» — засновником і керівником є Вареник Юрій Олександрович; мовлення здійснюється 4 години на добу щоденно, окрім понеділка; фактичне покриття включає не лише Макарівський, а й Бородянський та Фастівський райони.
Культура, краєзнавство, фестивалі
Районний будинок культури.
Макарівська Центральна районна бібліотека для дітейКінотеатр «Ольвія».
Заклади культури та дозвілля
Заклади культури Макарова:
Районний будинок культури;
Макарівський історико-краєзнавчий музей (вул. Богдана Хмельницького, 23) — заснований у 1967 році як історичний, зібрання матеріалів з історії, культури і персоналій Макарівщини;
галерея сучасного образотворчого мистецтва (вул. Фрунзе, 27) — відкрито у 2005 році, діє при районному будинку культури;
кінотеатр «Ольвія»;
доросла і дитяча бібліотеки.
Для юних талантів у Макарові працює дитяча музична школа.
У Макарові функціонує районний стадіон «Колос».
Улюбленим місцем відпочинку макарівців та проведення різноманітних культурних і дозвільних заходів є так званий Панський парк на березі Здвижу.
Творчі колективи, краєзнавство і фестивалі
Творчі колективи Макарова[8]:
аматорський фольклорний колектив «Чебреці» (художній керівник — Гончаренко Галина Федорівна, заслужений працівник культури) — дав близько 20 повних самостійних концертів, бере участь у різноманітних фольклорно-етнографічних і культурних фестивалях, оглядах, заходах.
аматорський хореографічний колектив «Ясочка» (керівник — Смоленська Оксана Анатоліївна) — бере участь у концертах, присвячених відзначенню державних та професійних свят.
хоровий ансамбль «Свят-коло» (керівник — Степурко Віктор Іванович, член спілки композиторів України) — започатковано і проведено перший фестиваль духовної музики ім. Данила Туптала; бере участь у концертах та урочистостях.
У Макарові функціонує краєзнавчий клуб «Пошук» під керівництвом Д. Нетреби. Для підростаючого покоління щороку в селищі проводиться районний туристичний зліт юних туристів «Козацькі походи».
Серед інших районних свят і фестивалів, які організуються і проводяться останнім часом (2000-ні) у Макарові[9]:
Районний фестиваль духовної музики імені Данила Туптала. Узагалі в містечку розробляється проект духовно-історичного культурно-освітнього центру імені Дмитрія Ростовського, куди мають увійти пам'ятник і проектований музей землякові, духовна бібліотека;
театралізоване дійство «Ось і прийшла до мене неділенька зелена», що відбувається щочервня на Зелені Свята на центральній площі Макарова, біля районного будинку культури;
щолипневе театралізоване свято на березі Здвижу в Панському парку «Ой на Івана, ой на Купала».
Релігія
Дві основні православні церкви Макарова:
Свято-Дмитріївська церква
Свято-Дмитріївська церква — храм на честь Святителя Дмитрія, митрополита Ростовського Української Православної церкви Київського Патріархату почали будувати в 2004 році; освячення храму здійснив 10 листопада 2007 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні архиєпископа Переяслав-Хмельницького Димитрія, благочинного району та настоятеля протоієрея Богдана Лисиченка, чисельного духовенства міста Києва та єпархії[10]. 27 жовтня 2010 року настоятель храму в ім'я святителя Димитрія Ростовського протоієрей Богдан Лисиченко перейшов до Української Православної Церкви (Московського патріархату) і, змінивши установчі документи, перевів у цей патріархат Свято-Димитріївську церкву. Представники УПЦ КП назвали це «рейдерським захопленням». Конфлікт не вичерпано й досі[11][12].
Свято-Іллінська церква (УПЦ МП) — як парафія (Свято-Іллінська) у Макарові бере початок у XIX столітті; існував дерев'яний храм. Будівництво кам'яної церкви для потреб відновленої 1991 року релігійної громади під патронатом УПЦ МП[13] було розпочато на початку 1990-х років; освячено храм у серпні 2007 року[14]. Архітектура
Барельєф на фасаді Макарівського районного будинку культури
У Макарові не лишилося зразків старої архітектури. Забудова селища — переважно сільська, втім центральна частина справляє приємне враження охайного містечка завдяки, в першу чергу, вдалій організації 2 площ, а також оточуючій забудові — окремі будівлі сталінського періоду (з характерним для них виглядом), успішно перемежовані з модерними будинками, тобто відсутність зразків шаблонної (зокрема для райцентрів) сірої радянської забудови 1970-х років, якщо і є, то в реконструйованому вигляді; пануючим кольором у середмісті Макарова є білий (світлий) — колір фасадів значного числа будинків. Домінантою центральної площі є хоча і типовий, але гарний в архітектурному і функціональному плані районний будинок культури, доволі яскраво доповнений барельєфом в українському національному дусі.
Архітектурне обличчя Макарова формують також селищні пам'ятники — у центрі це численні радянські пам'ятники на вшанування подій і героїв Великої Вітчизняної війни та встановлене за незалежності України (2007) погруддя Тараса Шевченка; поряд із центром у районі Свято-Дмитріївського храму створено оригінальну меморіальну ділянку вже у 2-й половині 2000-х років — пам'ятник Святителю Дмитрію (Дмитро Туптало) і пам'ятний знак Жертвам Голодомору і репресій.
Докладніше: Пам'ятники Макарова
Персоналії
Відомі уродженці Макарова:
Туптало Данило Савич (Димитрій Ростовський, Туптало Данило, Туптало Дмитро) (грудень 1651, Макарів, Київщина — 28 жовтня ст. ст. 1709, Ростов) — святий, митрополит Ростовський та Ярославський, церковний діяч, вчений, письменник і проповідник. Український письменник, історик, богослов і релігійний діяч.
Паламаренко Анатолій Несторович (народився 12 липня 1939) — майстер художнього слова, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка.
У Макарові багато років жив радянський поет Б. Д. Палійчук[15], нині проживає член Спілки композиторів України, лауреат премій імені Л. Ревуцького, І. Огієнка, Б. Лятошинського, М. Лисенка, автор численних симфонічних та оперних партитур композитор В. І. Степурко.
Галерея
Центральна площа Макарова.
У центрі селища.
Поштамт і Макарівське відділення Укртелекому
Свято-Іллінська церква (УПЦ МП).
Площа біля автостанції

Євгеній М История Макарова
История названия города Макарова
Макаров-районный центр Киевской области, поселок городского типа, расположен за 56 километров на запад от Киева на обеих берегах реки Здвиж(приток Тетерева). Население около 11, 8 тысяч человек.
До конца XVI столетия поселение на месте современного Макарова называлось Воронино. В средине XIV столетия Воронино и близлежащие села попали под власть литовских князей. В 1385 году была заключена Кревская уния, которая предусматривала включение Великого княжества Литовского в состав Польского государства. В 1569 году по Люблинскому договору территория современного Макарова отошла к Польше. Среди литовских феодалов, которые получили за службу земли в Украине, был Васенцевич,(Ивашенцевич), который получил на Киевщине земли с селами Воронино, Бородянка, Наливайковка, Борисов, Мотыжин, Колонщина, Липовое и другими аж до Фастова. Польские источники сообщают, что он постоянно жил в Литве, владел там родовым поместьем. Он сделал Воронино своей резиденцией. Его внук, Макар Васенцевич, окончательно переехал в Украину и стал постоянно жить в Воронино. Через некоторое время он изменил название села на Макаров. Он заставил своих потомков принять фамилию Макаревич. Потомки Васенцевичей владели Макаровом до средины XVIII столетия. Согласно Зборовскому договору 1649 года Макаров стал центром одноименной сотни Киевского полка.
Автор: Elena на 20:00

...

Закрити