Валентин Щокін

Юрій Рудик, 46 років, уродженець села Майків Гощанського району Рівенської області.

Помер сьогодні, 4.12.2017 у Дніпрі, в лікарні Мечникова від надважкого поранення в голов, яке отримав 18-го листопада на фронтах Національно-Визвольної Війни.

Петро Зубкевич

СВЯТО-ПАРАСКЕВСЬКА ЦЕРКВА С. МАЙКІВ

Священик Анатолій Андрієвський,
настоятель Свято-Параскевського храму
с. Майків Гощанського р-ну

«Не имамы иныя помощи, не имамы 
Иныя надежды, разве Тебе, Владычице»
(Кондак Богородиці)

Всім народам, які вірують в Істинного Бога, сказав Господь радісні слова втіхи: 'Я з вами до кінця віку'. Цар Давид сповіщає нам радість велику: 'С нами Бог, разумейте, языцы, и покоряйтеся: яко с нами Бог'. У всіх океанів і морів, якими б вони не були великими, є береги. Любов Божа не має берегів, вона безмежна і незбагненна.

Подібна любові Божій - любов Божої Матері до роду християнського, бо Вона сказала після свого Святого Успіння Святим Апостолам і всім вірним Церкви Христової: 'Радуйтесь! Я з вами у всі дні'. Святе звернення до Божої Матері завжди на вустах віруючих православних християн. Не описати всіх слів, з якими звертається душа людська в своїх печалях, скорботах, зітханнях до Заступниці роду християнського. Вірні діти Церкви Христової, після Спасителя, возносили і возносять найбільшу похвалу Божій Матері. Богоматір наділила чудесною силою багато Своїх ікон. Її величають більше чотиристами акафістами.

'Пресвята Богородице, спаси нас!' Це моління і вдень і вночі по всій Вселенній возносять люди впродовж двотисячолітньої історії Церкви Христової. Ми не знаємо ні одного православного храму, ні одного православного віруючого серця, для якого Божа Матір не була б дорогою і рідною Святинею. Вона - наша радість, наша надія, наша втіха, наша віра і надійна Молитвениця та Заступниця.

Окрасою церкви святої мучениці Параскеви, нареченої П'ятницею, що знаходиться в селі Майків Гощанського району, є благодатна ікона Пресвятої Богородиці. Вона написана на дереві. Ця ікона є широководною рікою Божественної благодаті для всіх віруючих. До неї, як до цілющого джерела, і до цього часу не перестають приходити віруючі богомольці. Чудесні знамення благодаті Божої, звершені біля святої ікони по молитвах і ходатайству Пресвятої Діви в наш час і з давніх пір, переходячи із вуст в уста, ставали достоїнством переказів. Час стирав в народній пам'яті деталі кожного окремого випадку, але це, навпаки, утверджувало в свідомості народу переконання в їх дійсності, внаслідок чого віра в чудотворну силу святої ікони не зменшувалася, а все більше і більше укріплялась і підтверджувалася новими проявами милосердя Божого по молитвах Його Пречистої Матері.

Але перш за все не можна не визнати чудесним саму історію дерев'яного храму, в якому знаходиться чудотворна ікона. Наша Свято-Параскевська церква побудована в 1745 році, але ким - невідомо. Дерев'яна, на кам'яному фундаменті, покрита листовим залізом. Давньоукраїнського архітектурного стилю із куполами та вівтарем на схід. Церква, що була побудована в селі Майків до існуючого храму, знаходилася в іншому місці, і на честь якого святого була побудована - люди не пам'ятають. Старожили розповідають, що перша церква в селі була розташована на південь від нинішньої, на відстані ? верстви поблизу джерела, яке має назву Святоха. Пояснюють це освяченням води на Водохреща, Стрітення та інші свята.

Інші доводять, що Майківська церква знаходилась на кургані, який розкинувся на південний захід від сучасної. Ця церква згоріла, а разом з нею і церковні архіви. Люди вважали, що після пожежі, яка знищила окрасу і берегиню Православної Віри, не залишилося нічого. При розкопках на місці пожежі знаходили речі церковної атрибутики - канделябри, підсвічники, олов'яні злитки. Згодом розкопки припинилися. Люди принишкли, засумували, особливо у свята, і продовжували своє щодення у праці, клопотах і турботах. Але людські думки - то лише припущення. 

Невідомому сьогодні по імені боговірному селянинові наснився дивний сон: ікона Пресвятої Богородиці з маленьким Іісусом на руках, що була у згорілому храмі, просить, щоб її відкопали на пожарищі і забрали, тому що їй там сиро та холодно.

Спочатку віщий сон сприйняли як вигадку односельця, але він повторився вдруге і ікона просилася забрати її із згарища. До попереднього додалася розповідь Матері Божої про те, що в ікони обгоріла під час пожежі спина і їй там дуже не зручно. Після третього повтору віщого сну почалися пошуки. І які щасливі були лиця натруджених селян, коли з-під глини, піску та попелу дістали ікону Пресвятої Богородиці. Від вогню вона обвуглилась і дала тріщини розміром з гусяче перо. Але Божественне обличчя Богоматері залишилося цілим і непошкодженим. Люди молилися, дякували Господові за те, що від храму залишилася така прекрасна ікона Божої Матері із Младенцем на руках і їх спомин про храм. Проте в серцях людей затаїлася тривога, що ж робити далі, адже храм згорів, а місце ж Чудодійної ікони саме там. От і вирішили селяни передати ікону Божої Матері на збереження до Гощанської церкви, щоб пізніше забрати її у село Майків. З урочистостями було відправлено ікону до Гощі.

Новий храм побудували та освятили 10 листопада на честь мучениці Параскеви, нареченої П'ятницею. А перед Різдвом Христовим Хресним ходом, з хоругвами та церковним співом, ікона знову прибула у Майківську церкву. Після очищення плям, потемнілу від пожарища ікону поставили на своє старе місце. Священик здійснив урочисту відправу. А ввечері перед Різдвяним богослужінням староста, засвічуючи лампадки та панікадило, помітив неземне світло. Це світилася відновленою позолотою ікона Богоматері. Священик, побачивши перед вівтарем це Боже чудо, впав на коліна, почав молитися і з усіма прихожанами припадав у поклонах до землі. Різдвяна відправа розпочалася з прославлення новонародженого Іісуса та відновлення Чудодійної ікони Божої Матері. Поклонитися іконі приходили сотні паломників, прохаючи у Заступниці здоров'я, терпіння, добра.

Завдяки чудодійній силі ікони Божої Матері від майківців відступила смертельна хвороба - іспанка, від якої помирали цілі сім'ї. А під час Першої світової війни ікону знову було відправлено до Гощанського храму, тобто у безпечне місце. Проте повернути її потім ніяк не могли, думали, що ікона не збереглася. Та з'явився в селі проповідник Серафим, який розповів настоятелю отцю Володимиру дивний сон, в якому ікона Божої Матері просилася назад додому. Але на його слова не звертали уваги. Лише після того, коли в Майкові помер церковний ключник, потім - староста, а пізніше ще й священик (як застерігала у снах Серафима Божа Матір), люди все-таки вирішили дізнатися про долю ікони. Знайшовши ікону уцілілою та неушкодженою, майківці повернули її у свою церкву, але пізніше силою її було забрано назад у Гощанський храм. Та ця чудодійна ікона по благодаті Всемилостивого Бога повернулася до храму святої Параскеви.

Спасла православних християн ікона Богоматері і під час німецької навали. В день народження Іоанна Хрестителя, 7 липня, фашисти замучили поблизу церкви отця Володимира, а всіх людей зігнали до храму, щоб спалити разом із ним. Та знову сталося чудо: тиху молитву парафіян до ікони Божої Матері було почуто на небесах. Завдяки силі чудодійної ікони люди залишились живими, а храм - неушкодженим.

Майківська ікона Божої Матері зцілила дочку місцевого священика, який з часом став запеклим атеїстом і навіть виїхав із рідного села на Кавказ. Проте порятунку від нестерпної хвороби дочки він прохав саме у тієї чудодійної ікони, біля якої колись і сам здійснював богослужіння. Подолавши тисячі кілометрів, він і сам покаявся у своїх гріхах та повернувся обличчям до Бога.

Образ Богоматері являє і понині зцілення та втіху усім тим, хто з вірою приходить до нього. В наш час у Майківському храмі є свідчення благодатної помочі біля образу Цариці Небесної. Це свідчення є лише малою частиною із того благодатного потоку, який сходить на нас грішних від чудотворної ікони, що дарує зцілення душі і тіла. А скільки є воістину чудес, про які ми не знаємо і не бачимо, які відбуваються у душах, приводять невіруючих до віри, нерозкаяних до покаяння, відчайдушних до спасіння, скорботних до радості.

Навіть від недавнього пограбування вберегла сільську церкву Божа Матір, до якої щонеділі припадають православні прихожани з щирими молитвами, просячи у неї заступництва.

Чи живе людина далеко від храму, пригнули її до землі прожиті роки, і тому лякає відстань, але бажання побувати в храмі, помолитись, подати записочку, відслужити молебень чудотворній іконі Божої Матері, може востаннє вдихнути церковного повітря, перемагає все! І поспішає така людина в храм вдосвіта, заходить, як ходатай перед Богом про всіх близьких своїх, про тих, хто хотів би, але вже не може дійти, і про тих, хто зовсім забув храм. Кожен з нас не раз бачить протоптані доріжки до Її чудотворних ікон, але ніхто, окрім Єдиного Бога не знає, яким океаном сліз политі ці святині і якою кількістю зітхань віруючих сердець вони овіяні. Тому тільки за одне це ми повинні дякувати Господу, що маємо таку Матір, що ми не сироти, що у кожного з нас є де виплакати своє горе і розказати про свої негаразди та біди.

Один із сучасних богословів повчає: 'Коли ти сумуєш, впадаєш у відчай, і печаль терзає тебе, а сльози ллються з твоїх очей, - знай, що Цариця Небесна, як і твій Небесний Отець, бачать кожну твою сльозу і чують кожне зітхання. В ці тяжкі хвилини твого життя ти нагадай своєму серцю, якщо воно про це забуває, що у тебе є Небесна Заступниця, яка пообіцяла бути із тобою до кінця віку. Іди до намолених поколіннями віруючих людей святих ікон Богородиці, перед якими схиляли коліна тисячі твоїх предків, і відкрий своє наповнене страждань серце перед Небесною Матір'ю, як ти його відкрив, чи відкриваєш перед своєю рідною матір'ю'.

Надруковано в щорічнику 'Рівненська єпархія - 2009'

Петро Зубкевич

МАЙКІВ

Село моє в пахучім цвіті

Мені всміхається здаля!

Для мене ти - одне на світі,

Бо тут мій край, моя земля!

Історична довідка

Про походження назви села є кілька припущень. Одне з них - у травневі (майові) дні тут дуже проявлялася краса місцевої природи. Заслуговує на увагу і міркування, що першопоселенцем у цій місцевості був мисливець чи воїн на ймення Майко.

Про першу згадку села також немає однозначного твердження. В 'Історії міст і сіл УРСР. Ровенська область' значиться 1577 рік, а в праці Ярослава Пури 'Походження назв населених пунктів Ровенщини' інше посилання на документи за 1558 рік. В кінці XVII – на початку ХVІІІ століття селом володіли Гойські герба Кирдей. Один із них Гаврило (пізніше  Габріель) Гойський, який у 1587 році входив до складу тих, хто переглядав Литовський статут.  Село Майків перейшло йому у спадщину від батька. Згодом село перейшло до Понінських. За їх панування тут жителі виконували обов'язкову повинність по 3-4 дні на тиждень. За Російської імперії Майків входив до складу Довженської волості. У селі було лише кілька чоловік, що вміли читати і писати. Першу школу започаткував місцевий благодійник Яків Шиманський, а офіційно церковно-приходську школу відкрито 30 жовтня 1884 року у селянській орендованій хатині.

З вересня 1920 року по вересень 1939 року село перебувало під владою панської Польщі. На віддалі 2 км від села проходив кордон, село потрапило у прикордонну смугу. Майків став центром однойменної гміни. На той час тут діяла двокласна школа, а в 1934 - стала чотирикласною, ще через рік - шестикласною. У вересні 1939 року село Майків, як і  вся Західна Україна, увійшло до складу Української РСР. Було утворено сільську раду, головою якої був  Фломенбой Сруль, а потім Поліщук Нечипор Костянтинович. Невдовзі розділили поміщицькі та панські землі між селянами і у 1940 році організували колгосп ”Перше травня”. 70 жителів села воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, загинуло 24 чоловіки, пропало безвісті 10 чоловік. В ніч на 14 січня 1944 року село було звільнено від фашистських загарбників. Колгосп відновили у 1949 році під назвою 'Нове життя'. Тепер матеріальна база донедавна СВК ім. Шевченка практично зруйнована.

Окрасою села є пам'ятка архітектури ХVІІІ ст. – дерев'яна церква Святої Параскеви (1745 рік).

МАЙКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Село Майків  розташоване на південний схід від селища Гоща. Межує на південному сході  з Хмельницькою областю. До складу сільської ради інші села не входять. Площа населеного пункту Майків становить 218 га. Всього земельних ресурсів – 1973 га.

Кількість населення – 612 осіб. Селяни отримали 484 земельні паї, які орендує ТзОВ «АГРО ХХІ». В селі працюють: сільська рада, ЗОШ І-ІІ ступенів, церква, клуб, бібліотека, ФАП, 2 магазини.

Сировинні запаси: пісок та глина.  Ведуться роботи по газифікації села.

З квітня 2006 року по даний час сільську раду очолює Савчук Петро Степанович.