Оксана Кононова-Лотоцька Місцева ресторація. Їй вже давно змінили офіційну назву на «Бутербродна», однак для всіх вона завжди була, є і, мабуть, буде «Чайною» - де наливають далеко не чай При цьому «Чайна» не змінює зовнішнього вигляду вже кілька десятиліть
Оксана Кононова-Лотоцька Польський цвинтар давно покинутий, він майже повністю заріс чагарями та барвінком. Могили та склепи там почали розривати з приходом совітів. На жаль, ситуація до наших днів не змінилася, й місце занедбане.
Оксана Кононова-Лотоцька Склепіння у цій споруді було зроблене за цікавою технологією – рельєф збитий із тонких дощечок. Потиньковані й побілені, знизу вони виглядали, як міцне надійне мурування. Вся конструкція – це я вже з власної пам’яті – кріпилася на товстезній балці, прокладеній під дахом. Тепер ця балка рухнула й лежить на підлозі разом з рештками «мурувань», вкриваючись мохом.
Оксана Кононова-Лотоцька До Другої світової Мельниця розташовувалася на території Польщі і була невеликим містечком. На згадку про той час лишилися руїни польського костьолу. А старші люди так і ділили у розповідях епохи на «за Польщі» і «за совєтів»
Оксана Кононова-Лотоцька Тепер, коли кордон відкрили, помітно, що хтось із поляків побував на могилах предків, а в одному місці навіть поставили сучасний символічний простий хрест з іменем. Хотіла б я познайомитися з поляками, чиї предки теж колись жили у Мельниці поруч із моїми предками-українцями…
Оксана Кононова-Лотоцька Розповідають, що, коли в селі організували колгосп і почали будувати клуб, то знадобилися в тому клубі лави. І то сьогодні на завтра – до якогось засідання. То якийсь «розумник» навикопував на польському цвинтарі трун, зроблених з добротних дубових дощок і змайстрував із них лави для клубу. Ну, в те приміщення вже навіть після того, як ці лави винесли, рік ніхто зайти не міг – через запах
Оксана Кононова-Лотоцька Мельниця не справляє враження вкрай депресивного вимираючого села, яких тепер чимало можна побачити, від’їхавши на кілька кілометрів від пожвавленої траси. Однак і про те, що це було досить жваве містечко, тепер здогадатися важко. Від повного занепаду теперішнє село, вочевидь, трохи рятує школа, до якої їздять вчитися діти з навколишніх населених пунктів. Це – один з кількох корпусів школи
Оксана Кононова-Лотоцька Меморіал у пам’ять про вояків УПА, які діяли в районі с.Мельниця. Раніше ця братська могила була занедбана і заросла, і нам, дітям, старші не хотіли розповідати про це поховання, казали: «Там поховані… повстанці» - і все
Оксана Кононова-Лотоцька На православному цвинтарі збереглися могили австрійських вояків часів Першої світової. На таких хрестах можна знайти не тільки австрійські імена, але й угорські та якісь слов’янські, вочевидь, чеські чи словацькі – імперія є імперія
Оксана Кононова-Лотоцька Біля церкви – могила мельничан, яких фашисти заарештували й зігнали однієї з хат, а тоді наказали виходити по одному. Серед них був досвідчений упівець. Він здогадався, що так усіх і розстріляють. Знав також – якщо не виходитимуть, фашисти кинуть гранату. Тож порадив всередині хаті зачаїтися за якимись прикриттями, наприклад, меблями. Сталося, як він передбачав. Тож частині ув’язнених після вибуху вдалося вижити і навіть втекти. Однак пощастило не всім…
Оксана Кононова-Лотоцька Православна церква в Мельниці. Розповідали, ніби вона – справжня козацька. З плином часу вона опинилася серед і лісу і була перенесена по дощечці до села. Якщо це так, то їй пару сотень років.
Оксана Кононова-Лотоцька За совітів з храму традиційно зробили склад, а одному чоловікові з місцевих доручили забілити розписи, якими були вкриті стіни споруди. Він усе забілив, лише одну – Христа з чашею Граалю – навідріз відмовився зафарбувати, мовляв, сон бачив. А який, розповідати не схотів. Та однаково той чоловік за два тижні помер за таємничих обставин