|
Від села Мости на південний захід десь на віддалі 9-ти кілометрів до 1944 року існувало село Гурби, в якому востаннє проживали колоністи з Польщі осівши тут на викуплених землях з кінця XIX ст. За картою 1915 року масштабу 1:1000, Гурби зарисовані на перехресті кількох доріг вздовж вулиці серед просторих лісів. Околиця Гурбів була заселена у прадавні часи. Археологічні пошуки виявили тут знаряддя праці, побуту раннього середньовіччя, а дещо пізніше знайдено вістря до списа, остроги, залізні наконечники стріл. З періоду неоліту виявлено велику крем'яну робітню і багато крем'яних знарядь. Під час дослідів 1891 року в урочищі Плавилівка, ім'я якої, видно, приховує сліди 'плавильної індустрії', знайшли залізний обачний меч і дві бойові сокири, а в інших місцях - контури старовинних курганів, понищених валів. На піщаних валах у різні часи знаходили багато брилок залізної руди (лімоніту), а при розкопках 1872 року - малі пласти кам'яного вугілля. У записах Гурби виринають з кінця XVII століття. Так, за хронікою 1654 року, 40 польських карателів, залишаючи 'имение Гурбы', попали в засідку козацько-селянського загону і зазнали великих втрат. У 1703 році 'при дороге на Гурбы' побито й пограбовано шинкаря Шульцмана, а скарга за 1800 рік звинувачує 'гурбенских будников' за викрадення з 'буд' великої кількості поташу, проданого роз'їзному крамарю. На той час у Гурбах, за свідченням старожилів, жили так звані 'будники', котрі тут виробляли поташ, гонги, дьоготь і мали при дорозі корчемку, спалену в 1856 році Поземельні плани 1867-1895 років зарисовують 'Гурбы' як колонію при великому болоті Мшане, назва якого приховує поняття 'мохове'. У кінці XIX століття Гурби мали 29 дворів, 358 мешканців, будинок старої корчми з XVIII століття, смолярню, дворову пасіку посесорів Мізоча, бо на той час значною частиною гурбенських земель володіли графи Карвицькі, котрі утримували тут у своїй власності понад 5000 гектарів площі переважно лісомасивів, чагарникових пустищ. Назва 'Гурби' ще не вивчалась. У ній допустимо бачити приховане відоме з XIX століття прізвище (прізвисько) Гурб (Гурба), що, ймовірно, від старовинного імені типу Гор(е)б(ор), де значення 'Нехай буде запальним, хай бореться!', або поняття 'горбань'. Найменш правдоподібно, як це в народній етимології, пов'язувати Гурби зі 'словом' горби. Навесні 1944 року Гурби спостигла трагічна доля. Обманом завербовані у гурбенські ліси навколишні юнаки з вояками УПА мали завдання протистояти каральним загонам НКВД, котрі оточили ліс і почали винищувати оборонців. Точилась запекла, жорстока боротьба нерівних сил. У результаті село було спалене, а багато нападників та оборонців загинуло. Вшановуючи пам'ять цієї борні нещодавно представники громадськості Рівненщини прийняли рішення вшанувати пам’ять Героїв Гурбенського бою та збудувати в урочищі Гурби Пантеон Слави, в якому будуть перепоховані знайдені останки вояків УПА і солдатів. А поруч з Пантеоном Героїв – спорудити Свято-Воскресенський чоловічий монастир на Повстанських могилах. Так, у 2006 році відбулося урочисте закладання першого каменя та розпочато будівництво збірного Пантеону Слави Героїв Гурбенського бою в урочищі Гурби Здолбунівського району. Того ж 2006 року на свято Покрови, покровительки українського козацтва та вояків УПА, відбулося відкриття першої черги Пантеону та перепоховання останків знайдених загиблих вояків «армії без держави»… Восени 2007-го відбулося відкриття другої черги Пантеону Героїв, перепоховання ще двох знайдених останків та встановлення колони зі скульптурою Божої Матері — Покрови. Колона Божої Матері являє собою шестиметрову вертикальну основу, обкладену сірим гранітом і триметрову скульптуру Божої Матері. Посилання: 1. http://a-starosta.na... 3. http://www.zdol.rv.u...=13 |
10 квітня 2011
|
| Закрити |
