Сучасні невичата,  тобто жителі Невицького, як мені здається , за деякими незначними винятками, мало цікавляться історією свого села. Хоча вже зараз завдяки сільській інтелгенції відомо, де знаходиться могила Югасевича-Склярськиого Івана (1741—1814), переписувача і упорядника рукописних книг, поета, художника та збирач фолкльору. Родом з с. Прикра на Пряшівщині, освіту він здобув у Галичині, від 1775 був «півцоучителем», церковним куратором та старостою с. Невицьке Ужгородської округи. Уклав або переписав кілька збірників церковних пісень, додаючи до них і світські пісні; каліграфічно переписав 30 «Ірмологіонів»; укладав календарі на сто літ, у які вносив власні вірші та фолкльорні твори. Один з таких календарів (1809) містить найбільшу тогочасну добірку 370 укр. прислів'їв («Общая присловія во товаристві неуких»). Свої рукописи Ю.-С. ілюстрував власними малюнками. Малював ікони. Це інформація з Вікіпедії.

(1285 року заснування, 1 тис. мешканців)

Ужгородський р-н, в 12 км від Ужго­рода. Навершині скелі вулканічного походження на висоті 125 м над річ­кою Уж лежать залишки замку (ХІІ-ХІІІ ст.), які свідчать про славну минувшину. Він контролював доро­гу через ущелину до Польщі й Гали­чини. Уперше згадується 1274р. як королівський замок. У1311-1317 рр. був оплотом повстання руської знаті проти угорського короля Карла Роберта. Захопивши фортецю, Карл Роберт передає її у володіння графам Другетам. Вони зміцнили й розширили замок і зробили його центром своїх володінь на Ужанщині. Він складався із трьох ліній оборони - зовнішнього валу, рову, внутрішнього валу із фортечною стіною і чотирма вежами. У цен­трі замку височить донжон, увінчаний шатровим покриттям з оглядовим майданчиком. Звідси відкривається чудовий вигляд на гори і греблю на р. Уж. 1644р. Тран­сільванський князь Дьєрд II Ракоці захопив і зруйнував замок. Парк Вагнера (1879). 10-метровий стовп вулканічного туфу.

с. Невицьке, Ужгородський район, Закарпатська область

Невицьке знають переважно тому, що розташоване воно біля відомого Невицького замку, архітектурної пам’ятки ХХІІІ ст. Про замок інформації в Інтернеті достатньо, тому скажу тільки, що всі легенди про нього навряд чи записані.

Невицьке, дуже затишне невеличке село, лежить в Ужанській долині вздовж шосе та залізниці. По оба боки села, що постягається приблизно на кілометр - два, здіймаються вкриті грибними лісами пагорби. Та перш ніж потрапити до лісу, вам доведеться подолати річку вбрід, а щоб потрапити до лісу навпроти – перейти через міст, бо там знаходиться глибоководний канал. Місцеві любителі рибної ловлі та грибарі мають що робити ціле літо.

Корінні жителі села – це вже дуже незначна частина його мешканців, бо завдяки своєму дуже вигідному географічному положенню село весь час розбудовується. Влітку будинки потопають у квітах, адже кожна господиня вважає за обов’язок посадити коло хати квіти кращі, ніж у сусідки.

До центру Ужгорода з Невицького можна доїхати за 10-15 хвилин маршруткою або автобусом. В селі зупиняють електрички, які їдуть на Ужоцький перевал або і далі до Самбора, до Львова.

В селі є початкова школа, дитячий садок, амбулаторія, бібліотека, культосвітній заклад, який звуть клуб, футбольне та волейбольне поле. Є магазини, кав’ярня, майстерня з пошиву та ремонту одягу.

Корінні жителі села зберегли його самобутню культуру та мову. До цього часу тут розмовляють дуже колоритною місцевою говіркою, може,  це русинська…

Вишивання здавна було улюбленою справою невичанських газдинь. До цього часу у вишивках переважають кольори блакитний, світло-рожевий, бузковий, відтінки зеленого. Ці рушники, вишиті здебільшого хрестиком або гладдю, не сплутаєш ні з якими іншими. Хліб загортали у спеціальний рушник – хлібувку, немовля, щоб зручно було носити на руках пригортали до себе теж спеціальним рушником – забула назву… І все вишите, а по краях сплетені дуже гарні «стряпки».

В’язання крючком – ще один коник невичанок. До сьогодні також збереглися ткані на дерев’яних кроснах доріжки. Якщо поритись по прабабусиних скринях-ладах, які на потемнілому дереві зберегли сліди інкрустації, то можна знайти гуню чи оплічя. Дуже шкода, що залишки старожитностей плинуть від нас щодалі за часом, як за водою.

Село має дуже високий рекреаційний потенціал в плані зеленого туризму.

З офіційного веб-сайту Верховної Ради України.

http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=02.03.2007&rf7571=11745

Історична дата утворення  - 1285 році  

Поштовий індекс  89410 

Річка Уж  

Територія (тис.кв.м) 90000 7 

Населення сільське (тис.осіб) 1.032 8 

Щільність населення (осіб/кв.км) 11.470