|
Депутати села прийняли рішення по благоустрою кладовища та зібрано вже частину кошті за які будуть проводитися роботи. Плануються початися з 09.12.15 року по 12.12.15 року кожного дня з 9:00 год |
3 грудня 2015
«Художник повинен
бути вільним…» Художник-реставратор Дмитро МИХАЙЛИШИН Народився с. Нижнє
Синьовидне, на Сколівщині 02.01.1950р.
Восьмирічку закінчив в селі, а продовжив навчання в ЗОШ №6 м. Стрия, яку
закінчив 1966р. Навчався у Львівському Інституті прикладного та
декоративного мистецтва за спеціальністю
художня кераміка. В різні періоди
свого творчого життя малював,творив з
душею. Приймав участь у художньо-мистецькій виставці «Яворівщина» 1969р. та багатьох інших виставках. Подальша
доля пов’язала Дмитра з відродженням Церков, їхніх пишних убранств. Він почав художньо-реставраційні роботи,малював образи до багатьох Церков
району, а саме-Орова, Тухлі, Труханова, Верхнього Синьовидного та інших,а
також столиці-Києва, в Храмі на
Троєщинні. Важка, виснажлива і кропітка
праця забирала багато часу щоб в усій
красі постала Церква селах Монастирець, Гірному що на Стрийщині.
Тут руками Дмитра Михайлишина розписано
повністю ці Церкви та виготовлено
і намальовано іконостаси. Усе його життя
–це тяжка праця,яка приносить духовне і моральне задоволення. Його
підтримкою, як звичайно стали обоє його
синів, Андрій і Роман Михайлишини, котрі обоє здобули вищу освіту
у Київській Духовній Семінарії та
вірою і правдою служать Господу, допомагаючи батькові творити прекрасне, відроджувати нашу
духовність. Мрія Дмитра,- взяти мольберт та податися в гори,
змалювати рідні Карпати і духовні святині,що розкидані,як ті перли по наших
бойківських селах та організувати першу
в його житті мистецьку виставку.
Ігор
Чудійович- член Національної Спілки
Журналістів України Сколе,02.01.2015р.
|
2 січня 2015
|
|
28 листопада 2014
|
|
28 листопада 2014
| Ip: 91.124.13.89 В селі немає ніяких скель, як пише Антон. Скелі є в с. Тишівниця та с. Розгірче, які розташовані неподалік села. |
28 серпня 2008
| Ip: 92.112.95.131
Скелі й печери Довбуша Ботаніко-геоморфологічний заповідник (100 га) і пам'ятка природи. Скелі-стовпи заввишки до 30 м височіють над деревами серед карпатського лісу. Серед них можна відзначити на заході найвищий Тюльпан (до 40 м висотою), на південному заході від нього - Ляльку, а також на півночі, біля дороги, відокремлений Вітряний млин. На деякі зі скель є прокладені маршрути. З їхніх вершин відкриваються захопливі краєвиди, у т.ч. і на хребет Парашки, а на південний схід - гору Ключ, що в 1914 р. стала ареною запеклих боїв між Січовими Стрільцями й російськими військами. Основна група скель півколом охоплює з півночі й сходу внутрішню площу, із західної сторони обмежену ровом і оборонним валом. У щілині між скелями є сходи. Тут був скельний монастир-фортеця давньоруського періоду (ІХ-ХІІІ ст.). Він входив у систему фортець Карпатської оборонної лінії, що охороняли карпатські перевали (див. Урич, Верхнє Синьовидне, Розгірче). Він складається з 3 рукотворних печер, залишків колодязя (глибина 6 м), валів з і бійницями, ровів. Висота входу в основну печеру становить 1,6 м. Над нею є площадка, де раніше була дерев'яна будівля. Праворуч розташовується печера (висота 2,3 м). її називають 'стайнею'. А поруч - маленька господарська печера. За легендами, у цих печерах ховалися опришки на чолі з Олексою Довбушем, звідси й назва комплексу. Ці печери неодноразово відвідував І. Франко (вірш «Бубнище»). Потрапити до них можна від с. Бубнище, від Нижнього Синьоводного (на південний схід р. Тишівниці, 11 км) і від Розгірче (12 км). |
2 березня 2008
| Ip: 92.112.110.136
(1691 року заснування, 1,1 тис. жителів) Сколівський р-н. Дерев'яна гуцульська церква Успіння Богородиці (1803) і дзвіниця (XVIII ст.). |
2 березня 2008
|
| Закрити |
