Питання-відповіді Інтерв'ю Всі записи

1

Запитання
Графік руху автобусів смт петрове кривий ріг
Відповідь
-

18 березня 2018

Запитання
заміна назв вулиць петрове
Відповідь
-

7 вересня 2017

Запитання
переіменування вулиць
Відповідь
-

9 червня 2017

Запитання
що придбано дитячий садок

Відповідь
-

9 червня 2017

Запитання
видатні люди петрово

Відповідь
-

2 червня 2017

Запитання
переіменування вулиць
Відповідь
Ruban Vladimir, користувач 1ua
Vladimir Ruban
леніна

11 березня 2017

Запитання
Графік руху автобусів на Кіровоград
Відповідь
-

13 січня 2017

Запитання
назви вулиць

Відповідь
-

25 грудня 2016

Аврамишина (Савицька) Галина, користувач 1ua
Галина Аврамишина (Савицька)

http://www.w3.org/19... id='sites-page-title-header' style='' align='left'> Петрівський район

 
 
                                                                ГЕОГРАФІЧНЕ РОЗТАШУВАННЯ

           Петрівський район розташований у східній частині Кіровоградської області на відстані 95 км від обласного центру - міста Кіровограда в межах Придніпровської височини, у степовій зоні. Район межує: на півночі - з Олександрійським районом, на заході - з Новгородківським і Долинським районами Кіровоградської області, на сході - з П'ятихатським, на південному сході — з Криворізьким районами Дніпропетровської області. Крайні точки: північна - біля с. Червоносілля, південна - південніше с. Луганки, західна - на захід від с. Водяного, східна - західніше с. Ганнівки.

          Територія району становить 1 195 км2.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ УСТРІЙ

          У районі 2 селищні й 13 сільських рад, яким підпорядковані 39 населених пунктів: Балахівська селищна рада (смт Балахівка), Петрівська селищна рада (смт Петрове, с. Новомануйлівка, с. Олсксандродар, с. Покровка), Богданівська сільська рада (с. Богданівка, с. Мала Ганнівка, с. Солдатське), Водянська сільська рада (с. Водяне, с. Маловодяне, с. Сабадапюве), Ганнівська сільська рада (с. Ганнівка, с. Володимирівка, с. Рядове), Зсленська сільська рада (с. Зелене, с. Артсмівка),Іванівська сільська рада (с. Іванівка), Іскрівська сільська рада (с. Іскрівка, с. Новофедорівка), Йосипівська сільська рада (с. Йосипівка), Луганська сільська рада (с. Луганка, с. Братське), Малинівська сільська рада (с. Малинівка), Новостародубська сільська рада (с. Новий Стародуб, с. Мар'янівка, с. Олімпіадівка, с. Фсдорівка, с. Червоносілля), Петрівська сільська рада (с. Петрівське, с. Зелений Гай, с. Лани, с. Олександро-Мар'ївка), Червонокостянтинівська сільська рада (с. Червонокостянтинівка, с. Баштине, с. Краснопілля, с. Лелеківка, с. Новопетрівка), Чечеліївська сільська рада (с. Чечеліївка, с. Олександрівка).

СИМВОЛИ РАЙОНУ 

Герб

         У синьому полі срібна вузька балка: у верхній частині щита золоте полуденне сонце, внизу - золоті перехрещені булава та колос.

Прапор

          Прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, у верхньому древковому куті якого зображені перехрещені жовті булава та колос. Складається з трьох горизонтальних смуг: синьої, білої та синьої; співвідношення ширини смуг 3:1:1.

Пояснення символіки

           Срібна вузька балка є символом річки Інгулець, що протікає територією Петрівщини і має велике значення у формуванні району.

             Зображення сонця у верхній частині щита символізує життя, тепло і світло.

          У даному випадку цей символ опосередковано походить від поховальних могил (курганів), щ,о височать на території району. Археологи стверджують, що за віком вони ровесниці єгипетських пірамід, також пов'язують їх семантичне, підкреслюючи солярну символіку цих двох культур.

            Перехрещені булава та колос характеризують Петрівщину як козацький край, землі якого входили до вольностей Війська Запорозького, з чим і пов'язаний початок їх заселення. Козацька (отаманська) шапка в оздобленні гербового щита та булава в гербі нагадують про роль кошового отамана Петра Калнишевського та козацького руху в історії Петрівщини.

            Автор символіки В. Є. Кривенко. Символіку Петрівського району затверджено рішенням сьомої сесії Петрівської районної ради 24-го скликання 28 березня 2003 року.

                                                          НАСЕЛЕННЯ

          Населення району становить 28,6 тисячі чоловік. За національним складом абсолютна більшість - це українці. Мовою населення Петрівського району є українська.

            На території району діють релігійні громади Української православної церкви Московського патріархату (смт Балахівка, Петрове, с. Новий Стародуб, Володимирівка, Чечеліївка, Іскрівка, Пстровське), церкви євангельських християн-баптистів Всеукраїнського союзу об'єднань євангельських християн-баптистів (с. Повий Стародуб, Чсрвоносілля, Рядове, Володимирівка), Церква Божа «Церква Ісуса Христа» Союзу «Церкви Божої України» (смт Петрове, с. Зелене), християн віри Євангельської «Церква Божа в пророцтвах». об'єднання релігійних громад християн віри євангельської «Церква Божа і? пророцтвах вУкраїні Воскресіння» (с. Повий Стародуб).

          На Петрівщині зареєстровані районні організації понад ЗО політичних партій. Найчисленніші осередки мають Аграрна партія України (1 003 члени), Народно-демократична партія (423), «Трудова Україна» (350), ВО «Батьківщина» (228),ПНЕРУ(165),СДПУ(о) (153), Комуністична партія України (102).

          Зайнято в усіх сферах економічної діяльності 12,9 тис. чоловік, у тому числі в промисловості -1,1 тис. чоловік, у сільському господарстві - 2,9 тис. чоловік, малих підприємствах - 0,55 тис. чоловік.

             Унаслідок ринкових перетворень, особливо в сільському господарстві, у районі спостерігається надлишок робочої сили. Усього потребують працевлаштування 537 чоловік. Реальним способом вирішення проблеми зайнятості є створення нових робочих місць у галузях економіки та розвиток малого підприємництва. У 2003 році на вільні та новостворені робочі місп^ було працевлаштоване 359 безробітних.

            За підсумками 2003 року у сфері малого бізнесу постійний заробіток мали більше однієї тисячі громадян. У 2003 році зареєстровано 122 суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі 13 юридичних осіб. Кількість суб'єктів малого підприємництва на 10 тис. населення складає 207 одиниць.


                           ПРИРОДНІ УМОВИ І ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

Геологічна будова

          Територія Петрівського району розташована на Азово-Подільському кристалічному масиві, який значною мірою обумовлює рельєф даної території.

Кристалічні породи вкриті пізнішими відкладами третинного (піски, глини) і значною товщею відкладів четвертинного періодів, останній представлений в

основному лесами.

Рельєф

          Рельєф району хвилястий, розчленований річковими долинами, численними балками та ярами. Найвища точка над рівнем моря - 174 м, знаходиться на

південний захід від с. Братського.

        Рельєф належить до широкохвилястого водно-ерозійного типу, за винятком західної прирічкової частини, якій властивий акумулятивний тип водно-ерозійного рельєфу. Широкохвилястий тип рельєфу характерний територіям корінного плато зі стародавньою, добре вираженою водно-ерозійною мережею.

          Балки, що розміщені на досліджуваній території, глибокі, широкі, з великою протяжністю, але порівняно мало розгалужені.

           Заплава річки Інгулець являє собою рівнинну місцевість з сильно вираженим рельєфом. На її поверхні часто зустрічаються як негативні (западини малих розмірів), так і позитивні (горби, насипи) форми рельєфу.

            Утворилися вони внаслідок дії річкової води. Заплава, як правило, заболочена й часто заливається водою (навесні при розтаванні снігу, влітку – при сильних зливах).

             У цілому рельєф району дуже складний, а цс, у свою чергу, обумовлює велику строкатість ґрунтового покриву. Рельєф території значно впливає на процеси ґрунтоутворення, щ,о виражається в перерозподілі елементів природної родючості, у зв'язку з різним припливом води в різних умовах рельєфу. Рельєф відіграє велику роль і в розвитку ерозійних процесів.

Клімат

           Клімат помірно континентальний, напівзасушливий, з тривалим жарким літом та короткою малосніжною зимою.

          Найтепліший місяць року - липень (середньомісячна температура повітря становить +21,1 °С). Найхолодніший місяць - січень (середньомісячна температура -5,8 °С).

             Середньорічна температура повітря становить +8 °С.

             Тривалість безморозного періоду в середньому становить 160 днів.

           Загальна річна кількість опадів - у середньому 430 мм. Найбільша кількість їх випадає влітку, а найменша - взимку.

               Перерозподіл опадів за сезонами є несприятливим: у період весняної вегетації рослин опадів випадає мало, максимальна кількість їх спостерігається в період з травня до серпня, але через їх зливовий характер, а також через високу температуру повітря та інтенсивне випаровування їх недостатньо для підтримки вологи в ґрунті.

             У зимовий період сніжний покрив через часті відлиги нестійкий, у роки з раннім похолоданням він з'являється на одну-дві декади раніше середніх термінів, а в роки з теплою зимою — на один-півтора місяці пізніше. У середньому за зиму налічується 75 днів із сніговим покривом. Руйнування стійкого снігового покриву, як правило, спостерігається в першій декаді березня. Найпізніше сходження спігоіюго покриву зафіксовано в другій декаді квітня. Висота снігового покриву - до 8 см.

              Важливим кліматоутворюючим фактором є циркуляція повітряних мас, особливо в холодний період року. Характерною особливістю зими є велика мінливість температури в різні роки: амплітуда коливання температури в січні становить 20 °С.

             У літній період циклонічна діяльність згасає, температура стає більш стійкою. Найбільших значень температура повітря досягає в період з травня до вересня.

Поверхневі води

           Територія Петрівського району розділяється рядом річок басейну Дніпра. Найбільш значущими з них є: річки Інгулець, Жовта, Бешка, Зелена, Всрблюжка. Річкова сітка району помірно розвинуга, середня густота окремих частин її басейну, з урахуванням річок довжиною менше 10 км, становить 0,3 км/км2, ширина долин коливається від 0,5 до 2,5 км, ширина заплав річок від 50 до 500 м. Глибина залягання і рунтових вод різна: на плато вона становить 25-30 м, на днищах балок і в долині річки 0,5-1,5 м.

Ґрунти

            Згідно з агрогрунтовим районуванням, складеним Українським науково-дослідним інстіпутом землеробства, територія Петрівського району входить у південно-східну частину Кіровоградської області, де земельний покрив порівняно однаковий.

          У долинах рік переважають алювіальні ґрунти, на схилах долин і вододілах - звичайні середньогумусні чорноземи і тільки в південній частині району частково вклинюються малоіумусні чорноземи.

Флора і фауна

            За характером рослинного світу територія району належить до підзони різнотравних злакових степів Придніпровського округу.

            Район характеризує наявність невеличких лісків, степових чагарників (терників). У деревостої лісків переважають низькорослі дерева - дуб, ясен, клен та інші.

           Росте ліщина, глід, терен, дереза, шипшина, ожина, степова вишня, багато трав.

           Тваринний світ Петрівщиии, незважаючи на значне господарське освоєння території та фрагментацію природних біотопів, залишається відносно багатим. Цьому сприяє географічне положення даної території, а також наявність невеликих, відокремлених ділянок ландшасіугу із цінними природними комплексами. Здебільшого і і,е балки. Складний рельє'4') таких ділянок зумовлює утворення широкого спектра екологічних умов - від посушливих верхніх частин схилів до заболочених днищ. Балки Петрівського району зберегли в природному стані рослинність та тваринний світ головним чином завдяки своїй непридатності для сільськогосподарського використання. Оточені розораними землями, нерідко вони є єдиним сховищем для тварин та птахів, своєрідним Ноєвим ковчегом.

           Видовий склад хребетних тварин балок є типовим для північної степової зони України. Серед вищих тварин переважають види, що тяжіють до деревно-чагарникових заростів, степових ділянок та водойм.

              Із ссавців у Петрівському районі, зокрема у Власівській балці, мешкають козуля, заєць-русак, лисиця звичайна, єнотоподібна собака, зрідка зустрічається свиня дика, а на межі з агроценозами зустрічається ховрах рябий та кріт звичайний.

             У .заростях чагарників з поодинокими деревами є багато птахів, таких як витютень, фазан, сорока, сойка, синиця велика, вівсянка звичайна, коноплянка, зеленяк та інші. Зрідка зустрічається крук та одуд.

             У ІІетрівському районі добре представлена група водоплавних та навколоводних тварин, які населяють річки району та невеличкі водойми. Ядро водно-болотного комплексу утворюють птахи, такі як лиска, водяна курочка, пастушок та крижень. З Іскрівського водосховища часто злітають лунь болотяний та мартини - звичайний і сріблястий. На лугових ділянках зустрічаються кулики та дрібні пастушкові.

           На степових ділянках на початку весни можна побачити небагато хребетних тварин. Найчастіше трапляються польові жайворонки, куріпки сірі та сліпаки.

            Улітку фауна Петрівського району значно збагачується за рахунок появи птахів, ш,о прилітають пізно, таких як іволга, бджолоїдка, різні славки, ковалики, плиски та інші, а також плазунів. Нерідко можна зустріти на території Петрівщини степову гадюку та багато ящірок.

Природно-ресурсний потенціал

            У долинах річок і глибоких балках залягають кристалічні породи, корисні копалини: граніт, буре вугілля, уран, графіт, пісок, залізна руда.

             На території Петрівського району 103 847 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 87 159 га ріллі, 828 га багаторічних насаджень, 15 635,8 га пасовиш,, 5 656,8 га лісів та інших лісовкритих площ, 4 280,5 га забудованих земель, 1 948,9 га земель знаходяться під водою.

              Лісистість району становить всього 4,6 % при оптимальній 10— 12 °6. До того ж недостатня забезпеченість населення паливом під час опалювального сезону стала причиною поширення в районі незаконних порубок дерев у лісах, зелених лісонасадженнях, зелених зонах населених пунктів.

             На території району 42 ставки з площею водного дзеркала 696 га. Одне водосховище з площею водного дзеркала 1 110 га, яке використовується для водозабезпечення смт Петрове, с. Петровського, Володимирівки та Жовтих Вод.

           Прогнозні запаси підземних вод становлять 4,5, а затверджені - 3,5 млн М1 на рік.
 

Екологія, охорона природи

             Багато рослин, що ростуть на території району, занесені в Червону книгу України. Налічується багато лікарських видів. Але внаслідок нераціонального використання земель та інтенсивного рекреаційного навантаження кількість деяких видів рослин різко зменшується. Інтенсивного антропогенного впливу зазнають і мисливські угіддя району, що призводить до скорочення чисельності деяких тварин.

             Погіршення екологічного стану внутрішніх водойм, низька ефективність заходів із штучного відтворення рибних запасів негативно впливають на якісний склад цих запасів, зменшують кількість риби.

               Важливою проблемою для району є збереження існуючих заповідних територій для охорони унікальних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу.

             У Петрівському районі існує 5 заповідних об'єктів місцевого значення (заповідні ботанічні урочища «Питомник», «Новомогильне», «Ганнівське» та «Бабеньківське», орнітологічннн заказник та ботанічний заказник загальнодержавного значення Власівська балка площею 1 193,7 га.
 
http://1ua.com.ua/sm...>http://1ua.com.ua/sm...>http://1ua.com.ua/sm...>

31 липня 2010

Аврамишина (Савицька) Галина, користувач 1ua
Галина Аврамишина (Савицька)

Історія заснування і походження назви району приводить нас в далекі часи Запорізької Січі – осередку і, одночасно, організації вільного козацтва за дніпровськими порогами.

Весною 1648 року в урочищі Жовті Води ( за 18 км. Від Петрового) загони Богдана Хмельницького розгромили авангард польських військ. Ця перемога мала велике значення для дальшої визвольної боротьби українського народу, вінцем якої було проголошення возз’єднання України з Росією. В боях під Жовтими Водами вирішалась доля і частини дикого степу. В урочищах і балках, по яких притоки несли свої води до Інгульця, виходці із Січі осідали зимівниками та хуторами. Роком заснування Петрового можна вважати 1709 рік. Хутір Петрика мав кілька землянок, хат-мазанок, та козацьку церкву-каплицю.

Бурхливі часи 1709 року (коли царські війська зруйнували Запорізьку Січ) поклали свій відлунок на життя хутора Петрика. Він запустів, але після повернення запорожців, швидко почав заселятися одруженими запорожцями та постолатами, виходцями з гетьманщини Правобережної України на території Нової Сербії і Новослабудського полку.

В період Нової Січі (1734-1935 рік) с.Петрове було великою Запорізькою слободою, в якій налічувалося біля 300 дворів, був чималий церковний прихід, до якого належали навколишні села і хутори. В 1775 році в Петровому працює поштова станція. Поля Петрівського району були місцем для збору російських і козацьких військ перед походом проти поляк і татар.

У травні 1775 року царський уряд ухвалив „истребить кошових козаков”. Після ліквідації останнього коша запорізького, слобода Петрове була виділена в державні маєтності.

В 1784 році Петрове увійшло до складу Олександрійського повіту Херсонської області. Поселення мало низенькі селянські хати, які тулились над обривами річки. Степи славились тріпчастою ковилою, водились дикі кози, вовки, лисиці, зайці, борсуки, тхори, дрофи.

Лихим був в історії села 1840 рік. На Інгульці сталася катастрофа-повінь. Водою було занесено водяні шляхи, хати, стайні.

В 1863 році, з ліквідацією військових поселень, Петрове перетворюється в цивільне поселення (село). До складу Петрівської волості тоді входили с.Петрове, Мар’янівка, Новоселівка, Графитівка, Ново-Григорівка, Іванівка (Сабадашеве) хутори Шапошніков та інші. В ті часи землі Петрівщини активно заселялися, бо були багаті та родючі. В основному населення займалося хліборобством, , землю обробляли ралами і дерев’яними плугами , але були торгівці, ремісники. В самім Петровому щороку проводились 4 ярмарки, базари по неділях, середах, п’ятницях. В 1877 році відкрито земську школу. Перший випуск відбувся в 1879 році.

В 70-х роках XIX століття на околиці с.Петрове жив один із перших дослідників Криворізького залізорудного басейну О.М.Поль. В 1872 році він відкрив на землях Власівської балки багаті поклади графіту, а також залізні руди, каолін, тощо. Згодом в Петровому почала працювати графітна копальня, та розвідкове добування залізної руди.

Широкого розмаху набув революційний рух селян в 1905 році. На мітингах, сходах збиралися селяни, де виступали з політичними промовами революційно настроєні  робітники Криворізьких рудників, сільські активісти.

А восени запалали маєтки. Селянський рух був жорстоко подавлений царськими військами. Але розправа не припинила боротьби. Навесні 1906 року організувались революційні гуртки, які поширювали політичну літературу, вели роз’яснювальну роботу серед селян, вивчали революційні пісні.

Крім політичної агітації гуртківці завозили з міст Олександрії, Кривого Рогу, Катеринославу нелегальну зброю, вибухівку. Через студента Кузьменка було налагоджено зв’язок з Петербургом.

Важким тягарем для петрівців було введення сталінської земельної політики. В 1908-1909 році вийшли із сіл на хутори і відруби 14 господарств. Багато бідняцьких і середняцьких господарств, землі яких закупили куркулі, розорилися

Однією з найскладніших сторінок в історії Петрового були 1917-1921 роки. Тут в глухих степах колишньої Херсонщини почалася найжорстокіша боротьба за встановлення радянської влади. В цей час Петрівська волость ввійшла до складу Криворізького повіту, і всі події того часу тісно пов’язані з діяльністю більшовиків Криворіжжя.

Весною 1921 року організовується перша комуна, в яку вступили колишні партизани-бідняки. Весною 1921 року вперше було засіяно 30 гектарів колективної землі.

З 1922 по 1926 рік майже 1000 сімей вийшли із селянських общин і заснували нові села: Червонокостянтинівка, Виночаївка, Петропіль, Мишоловки, Вершиновласівка та інші.

До революції в Петровому було організовано судоощадне та кредитне товариство. На їх основі в 1925 році було створено сільськогосподарський банк, який допомогав селянам з кредитами для придбання сільськогосподарських машин та інвентаря.

В лютому 1927 року на графітній котельні створено шахтний комітет профспілки, первинна парторганізація, комсомольська організація.

В 1929 році Петрове стає районним центром в складі Криворізького округу. В 1930 році, після ліквідації округів Петрове входить до складу П’ятихатського району. В 1935 році знову організовано Петрівський район (з П’ятихатського, Новгородківського, Новопразького районів), із 92756 гектарами землі, 16 сільськими радами, 66 колгоспами, 2 радгоспами, 3 МТС і 1 м’ясорадгоспом.

З початку Великої Вітчизняної війни 4219 чоловік Петрівського району пішли захищати Батьківщину, з них майже 400 петрівців.

8 серпня 1941 року Петрове захопили фашисти. Більш, як 200 молодих хлопців та дівчат вони відправили на каторгу до Німеччини. Були зруйновані і спалені всі господарські приміщення колгоспів, МСТ, школи та майже 100 будинків місцевих жителів.

В районі велася боротьба проти окупантів. Було створено підпільні групи (1942 рік) в селах Богданівні, Петровому, Рядовому та група опору з частини вчителів та молоді  селища Петрового.

21 жовтня 1943 року війська Другого Українського фронту визволили від німецько-фашистських загарбників Петрове – перший районний центр Кіровоградщини. Двома днями раніше ( 19 жовтня) – село Зелене.

Жорстокі бої за кожен населений пункт на землях Петрівщини тривали до 6 березня 1944 року. За визволення району загинуло близько 10000 воїнів.

Відроджувати сільське господарство допомагали трудівники РРФСР і республік Середньої Азії. Протягом 1945-1948 років вони надіслали колгоспам Петрового і МТС насіння, худобу, 50 тракторів, 25 моторів, тощо.

На кінець 1947 року зросла врожайність зернових, збільшилось поголів’я великої рогатої худоби. У 1950 році 7 колгоспів Петрового об’єднались у три великі господарства – імені Леніна, імені Калініна та імені ХХ-річчя Жовтня. На річці Інгулець трудівники села спорудили колгоспну гідроелектростанцію, що дало можливість механізувати трудомісткі роботи на токах і фермах. В хати колгоспників прийшла електрика.

За післявоєнні роки, починаючи з 1950 року, в господарствах району першочергова увага в галузі будівництва приділялася зміцненню матеріально-технічної бази культури  та освіти. В усіх населених пунктах побудовано клуби, будинки культури та школи.

Найвизначніші побудови 1950-х років – це Петрівський маслозавод (1952), Іскрівське водосховище (1956).

3 квітня 1963 року Петрове набуло статусу селища міського типу. В 1970 році в районному центрі побудовано стадіон.

У районі прокладено 258 кілометрів автомобільних шляхів, у тому числі 211 кілометрів з твердим покриттям.

В кінці 70-х років створюється база по видобутку залізної руди. Працюють два залізорудні кар’єри – Петрівський та Артемівський. Запаси залізної руди при освоєнні проектної потужності обох кар’єрів 13 млн. тонн на рік, розраховані на період експлуатації понад 100 років. За період експлуатації кар’єрів у найсприятливіші роки добувалося понад 6 млн. тонн руди, яка направлялась на збагачення до м.Кривого Рогу.

За якихось 5-10 років в Петровому виросли два мікрорайони „Сонячний” та „Артемівський” з п’ятитисячним населенням.

У 80-х роках у районному центрі побудована школа на 1200 учнів, лікарняний комплекс (терапевтичне, інфекційне відділення) центральної районної лікарні, 20 кілометрів дороги з твердим покриттям для сполучення з с.Петрового з м.Кіровоградом (через Новогородківський район), будинок побуту, банно-пральний комбінат.

В 90-х роках розпочинає будівництво своєї промислової бази і діяльність агропромфірма „Лідер” (млин, макаронний цех, олійниця).

В 2000 році на території району почали функціонувати 5 приватних АЗС, ряд приватних кафе-барів, магазинів.

Важливою подією в житті району стала його газифікація, яка розпочалася ще в 70-х роках – газифіковані села Володимирівка, Петрівське, Луганка, Іскрівка. У 1996 році прийшло голубе паливо в районний центр – селище міського типу Петрове. На січень 2004 року по селищу прокладено 24,9 кілометрів розгалуджуючих газових мереж, газифіковано  більше 1000 квартир.

На сьогодні в районі функціонують дочірнє підприємство „Хлібодар” Петрівського райспоживтовариства та підприємство Петрівська виправна колонія №49, які випускають промислову продукцію і відносяться до облікованого кола підприємств, також діють малі підприємства, що переробляють значну кількість сільськогосподарської продукції, виробляють товари народного споживання; працює Петрівська районна друкарня.

На території Петрівського району розташований Петрівський кар`єр №3,4 ВАТ „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, на якому працює біля 700 чоловік та проводиться видобуток залізної руди до 400 тисяч тонн у місяць.

До послуг жителів району чотири банки, п`ятдесят сім культосвітніх закладів, з них: районний будинок культури, тринадцять сільських будинків культури, п`ять сільських клубів, три профспілкових будинки, центральна районна дитяча бібліотека, двадцять  чотири сільські бібліотеки, дві дитячі музичні школи ( смт.Петрове, с.Новий Стародуб), сім музеїв.

В районі працюють два лікарських, сім амбулаторно-поліклінічних  заклади, двадцять фельдшерсько-акушерських пунктів.

Про виховання підростаючого покоління дбають працівники двадцяти одного дошкільного закладу, Центру дитячо-юнацької творчості та дитячо-юнацької  спортивної школи „Олімп”.

Сільське господарство району представлено одним колективним сільськогосподарським підприємством, шістьма сільськогосподарськими виробничими кооперативами, чотирма приватними сільськогосподарськими підприємствами, трьома приватними підприємствами, чотирма товариствами з обмеженою відповідальністю. Крім того, на сільськогосподарській ниві працюють сто тридцять селянських фермерських господарств.

Для допомоги фермерам, сільськогосподарським підприємствам, індивідуальним господарствам, населенню району в матеріально-технічному забезпеченні створені і діють представництво Кіровоградської фірми „Агро ленд”, торгові марки „агро-Союз”, приватне підприємство „Краснюк Л.В.” З цією ж метою засноване ТОВ „Петрівський Торговий Дім”.

Петрівський район є батьківщиною багатьох талановитих людей, революціонерів, діячів культури, літератури.

Вихідцями з району є: український літературознавець – славісний член-кореспондент Академії наук України Г.Д.Вервес – уродженець села Петрове, український вчений-агромеліоратор, член кореспондент Академії наук України М.О.Тюлєнєв – уродженець села Ганнівка, революційний народник Леонід Аполлонович Дическуло, який брав участь у групі „чайковців” (Одеса, 1874) і ходіння в народ, а у 1988 році примкнув до „південних” бунтарів, письменник І.С. Хоменко, уродженець села Зеленого,йому належить збірка віршів „Дуби на схиляються”, „Солов’їні світанки”, „Живе зерно”, драматична поема „Марина Чурай”, твори для дітей, співак, народний артист України О.М. Таранець, теж уродженець села Зеленого, письменник, революціонер-народник С.М. Степняк-Кравчинський, уродженець села Новий Стародуб, заслужений лікар УРСР М.І. Попов, уродженець села Новий Стародуб. Вихідцями з району є Герої Радянського союзу: Ткаченко П.П. уродженець села Федорівка, Онищенко Г.Х. уродженець села Ганнівка, Бунда С.К. уродженець села Вовчанка, Щур Ф.А. уродженець села Чечеліївка, Погорілий С.О. уродженець села Новий Стародуб, Галучак І.Ф. уродженець села Баштино, Дригін В.М. уродженець села Чечеліївка. Повні кавалери ордена слави Ковпак Олексій Павлович, Косолапов Віктор Григорович.

Гордість Петрівщини відважний моряк, контр-адмірал М.Г.Байсак, прототип головного героя роману Василя Кучера „Голод” Михайла Бойчака. Михайло Григорович Байсак автор кількох книжок, лауреат літературної премії імені Фадеєва.

З 1999 року розпочато газифікацію селища. На січень 2004 року по селищу прокладено 24,9 кілометрів розгалуджуючих газових мереж.

http://1ua.com.ua/sm...>http://1ua.com.ua/sm...>

31 липня 2010


1


  Закрити  
  Закрити