Сім. стан: заміжня
Місце проживання: леніна 46
Катеринопіль Черкаська Область
Люди Черкаської області Катеринопіль
Відношення до паління: різко негативно
Відношення до алкоголю: різко негативно
Надихають: книги
Останній візит: 19 лютого 2013, 15:45
Сторінку створено: 19 лютого 2013
Підписка на оновлення сторінки
Додайте та налаштуйте сповіщення на свій е-мейл
Перейти |
Останні фото
|
|
|
|
|
|
|
|
ЮВІЛЯРИ-ЗЕМЛЯКИ
ЗГАДАЙМО ОЛЕГА ОРЛОВСЬКОГО
(до 90-річчя від дня народження)
Гортаю сторінки автобіографічної повісті нашого земляка, педагога і літератора Олега Леонідовича Орловського «Юність на війні», що побачила світ у видавництві «Молодь» 40 років тому накладом 30 тисяч примірників і вже давно стала бібліографічною рідкістю.
Це хвилююча розповідь про війну, про хлопця, який пішов добровольцем на фронт і в дев’ятнадцять років став капітаном артилерії, про героїзм воїнів, бойове побратимство.
На республіканському конкурсі на кращий прозовий твір про молодого сучасника, проведеному в 1971 році, твір відзначений другою премією.
Народився Олег Орловський 25 січня 1924 року в селі Ямпіль Катеринопільського району Черкаської області. Батька репресували у 1937 році сталінські опричники. Олег став сином «ворога народу»…
Закінчивши в 1941 році середню школу, пішов добровільно на фронт, брав участь в обороні Києва, Москви, в боях за визволення десятків міст і сіл від фашистських загарбників. В 1944 році після тяжкого поранення в званні капітана демобілізувався з армії і працював на різних роботах в ямпільському колгоспі. Після війни одружився.
З 1952 по 1954 рік – студент Ізмаїльського учительського інституту, а з 1954 року – вчитель Ямпільської восьмирічної школи. Працюючи за фахом, вчився заочно в Київському педагогічному інституті на мовно-літературному факультеті, який закінчив у 1961 році.
У 1973 році, після реорганізації Ямпільської неповносередньої школи, родина переїздить на постійне місце проживання до міста Ватутіного. Разом з дружиною, Фросиною Юхимівною, вчителькою початкових класів, виховали трьох синів – Юрія, Володимира і Віктора.
Мало хто знає, що було продовження повісті «Юність на війні» під назвою «На довгій ниві», де автор проводить героїв своєї військової повісті шляхами повоєнного життя, важкого відбудовного періоду. Але завершити задумане не довелось…
Мене вразили слова, якими письменник завершує рукопис повісті «На довгій ниві»: «Життя прекрасне… і прожили ми його непогано. Доля любить мужніх. Може тому, що й жінки люблять мужніх, а доля – жіночого роду. Вони не люблять плаксивих, хто колінкує перед ними. Та й взагалі, в житті діє закон: хто втратив мужність – гине… Тому, оглядаючи своє минуле, ми з тобою маємо підстави сказати: ми вдячні тобі, наша доле, ми любимо тебе!..».
Валерій БУРІЙ
'Юність на війні'
26 ЛИПНЯ
100 років від дня народження О.В. Килимника
З НОТАТНИКА КРАЄЗНАВЦЯ
ДОБРА ЗГАДКА ПРО ОЛЕГА В. КИЛИМНИКА-РОЗЕНБЕРГА
Зберігаю книги з дарчими написами і листи нашого знаного, а сьогодні уже призабутого земляка - літературознавця, критика Олега Володимировича Килимника, як реліквії. Не вдалось йому , учасникові Другої світової, дожити до свого 90-ліття...
Дуже хотів він побувати в Ямполі, де народився - не судилося. Як він любив свою маленьку батьківщину - про це в кожному листі до автора цих рядків (чи вдастся їх опублікувати і видати - сам Господь знає), в його останній сороковій книзі ''Незабутні'' (К., 1998).
Укоротили віка нашому землякові переїзд з Хрещатика на нову квартиру, загострення давніх хвороб. ''Переїжджати на нову квартиру - рівносильно познайомитись на практиці з пожежою'', - писав в одному з останніх листів Олег Володимирович.
Мало хто знає, що справжнє прізвище нашого краянина - РОЗЕНБЕРГ. Зміну прізвища О.В. Килимник пояснив мені так: ''Я взяв прізвище дружини і мене скрізь знають як Килимника... У німців був міністр пропаганди Розенберг. Зрозуміло, що носити одне прізвище одного з фашистів я не міг і не хотів...''. Ось така інтимна подробиця.
О.В. Килимник - доктор філології, професор, член Спілки письменників України. Автор книжок ''Володимир Сосюра'', ''Андрій Головко'', ''Олесь Гончар'', ''Юрій Яновський', ''З вершини літ'', ''Незабутні'' та ін. В останній книзі дуже багато цікавого краєзнавчого, автобіографічного матеріалу - варто її перечитати...
Помер наш славний земляк на 88-му році життя 2 лютого 2001 року. Похований в Києві.
Гості сторінки
Поділіться сторінкою в соцмережах:
Закрити |