Питання-відповіді Інтерв'ю Всі записи

1

Рошко Андрій, користувач 1ua
Андрій Рошко
http://www.derev.org... border='0' width='530' height='397' alt='Фото Олени Крушинської, квітень 2009 р.' align='center' hspace='8' vspace='5' style='border: 0px; text-align: -webkit-center; background-color: rgb(255, 248, 220);'>

Фото Олени Крушинської, квітень 2009 р.

http://www.derev.org... border='0' width='530' height='397' alt='Фото Олени Крушинської, квітень 2009 р.' align='center' hspace='8' vspace='10' style='border: 0px;'> 

Михайло Сирохман пише:
У великому селі Ракошині варто повернути ліворуч і, проїхавши села Кальник і Кузьмино,завітати в Руську Кучаву , де збереглася, хоч і відчутно перероблена та вкрита металом, але, все-таки, справжня лемківська церква, присвячена св. Архангелу Михаїлу.
Колись це був чудовий архітектурний твір з усіма ознаками лемківського стилю – високою вежею з бароковим завершенням над бабинцем, шатровими дахами над навою та вівтарем. Сьогодні збереглася гарна галерея з різьбленими стовпчиками, що обходить з трьох сторін бабинець і наву (це характерна ознака закарпатських лемківських церков). Мандрівна лемківська доля не оминула і цю святиню. Збудовано її в селі Руське у XVIII сторіччі (хоч переказують, що в Руське церкву теж звідкись привезли)і перевезено в Руську Кучаву в першій половині ХІХ сторіччя. Можливо, саме тоді шатрові лемківські верхи, що їх видно в інтер'єрі,було закрито двосхилим дахом. Пізніше сильна буря знесла барокову верхівку, яку більше не відновлювали, а вкрили вежу бляшаним чотирикутним наметом. У 1986 році церкву оббито бляхою. Зараз споруда виглядає невтішно: повипадали різьблені стовпчики ґанку, дах над вівтарем підперто стовпами, колоди зрубу сильно попсовано часом і шкідниками. Якщо церква занепаде, то картина лемківського будівництва Закарпаття, і так доволі бідна, збідніє ще більше, а ми втратимо ще один дерев'яний шедевр. А можна не миритися з втратами, повернути церкві первісний вигляд і збагатитися ще на одну лемківську церкву.
Бойківські церкви розташовані серед гір, на високих схилах. Тому гори служать ніби природним постаментом для невеликих церков. Храми не сперечаються з горами, а радше розважливо увінчують схили, ніби виростаючи з них. Лемківські церкви прикрашають села передгір'я. Найчастіше вони стоять на невеличких підвищеннях або й на рівнині. Бездоганний смак не зраджує майстрам. Можливо, саме середовище підказало необхідність високої вежі, яка, за відсутності натуральних підвищень, стає оптичною й естетичною домінантою місцевості. Розташування церкви в Руській Кучаві – ще одне цьому підтвердження. [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008]. 

http://www.derev.org... border='0' width='530' height='397' alt='Фото Олени Крушинської, квітень 2009 р.' align='center' hspace='8' vspace='10' style='border: 0px;'> 

13 листопада 2016

Рошко Андрій, користувач 1ua
Андрій Рошко

Руська Кучава Мукачівський район

Церква св. арх. Михайла. XVIII ст. (можливо, 1733). (УПЦ)

Колись це була чудова лемківська церква з усіма ознаками лемківського стилю – високою вежею з бароковим завершенням над бабинцем, шатровими дахами над навою та вівтарем. Дотепер збереглася гарна галерея з різьбленими стовпчиками, що обходить з трьох сторін бабинець і наву (це характерна ознака закарпатських лемківських церков).

У 1778 р. в селі була дерев’яна церква.

Теперішню церкву збудували в селі Руське в XVIII ст. (хоч переказують, що в Руське церкву теж звідкись привезли) і перевезли в Руську Кучаву в першій половині XIX ст. Можливо, саме тоді шатрові лемківські верхи закрили двосхилим дахом, і тепер тільки всередині нави та вівтаря видно шатрові стелі з заломами.

Пізніше сильна буря знесла барокову вер -хівку, яку більше не відновлювали, а вкрили вежу бляшаним чотирикутним наметом. У 1986 р. церкву оббито бляхою.

Нині споруда виглядає невтішно – повипадали різьблені стовпчики ґанку, дах над вівтарем підперто стовпами, колоди зрубу дуже попсуті часом і шкідниками. Якщо церква занепаде, то картина лемківського будівництва Закарпаття, і так дуже бідна, збідніє ще більше, а ми втратимо ще один дерев’яний шедевр.

Дерев’яна дзвіниця є типовою для сіл Мукачівщини – чотирикутна каркасна конструкція з дуба, вкрита чотирисхилим наметом. Два більші дзвони виготовила фірма “Акорд” у 1931 р. замість реквізованих у Першу світову війну. Очевидно, тоді ж для дзвонів зроблено дзвіницю. Найменший дзвін – стародавній, з написом “DOMINE VOX MEA INAURIBUS TUIS”.

ДжерелоСирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 192 – 193.

12 листопада 2016


1


  Закрити  
  Закрити