|
| У Сатанові відбувся огляд-конкурс художньої самодіяльності “Таланти Надзбруччя” - читати далі... |
3 травня 2017
Де той хутір .Це містечко.Колишній рай центр?
8 березня 2017
|
8 березня 2017 |
| Анонсований у Сатанові гірськолижний курорт навіть не почали будувати - читати далі... |
12 січня 2017
| Язичницький і єврейський центр - Сатанів - читати далі... |
20 грудня 2016
| Сатанів. Місце для зцілення тіла й натхнення душі - читати далі... |
30 листопада 2016
| Сатанову не вдалося стати одним із семи чудес України - читати далі... |
10 листопада 2016
| Сатанівські мінводи буде розливати “Арден палац” з Ізраїля - читати далі... |
21 жовтня 2016
Селище розташоване на лівому березі річки Збруч (притока Дністра), на території національного природного парку «Подільські Товтри». На правому березі Збруча сусідом Сатанова є село Калагарівка Гусятинського району Тернопільської області. Віддаль до обласного центру Хмельницького, якщо рухатися по шосе через Городок і Ярмолинці, становить близько 75 км. Віддаль до колишнього обласного та губернського центру Кам'янця-Подільського — 71 км. Біля Сатанова розташоване Збручанське родовище мінеральних вод. Селище міського типу Сатанів займає центральне положення в курортній місцевості і є місцем розселення обслуговуючого персоналу курорту, центром трудового тяготіння, культурно-побутового обслуговування цілої групи сільських населених пунктів: з півночі — Сатанівка, Юринці, Покровка, зі сходу — Кам'янка, Спасівка, з півдня — Сатанівська Слобідка, Кринцілів. Сатанів опинився поза густою мережею залізниць, що вкрили Україну. Від Сатанова до найближчої залізничної станції Закупне, що лежить на лінії Копичинці — Гусятин — Ярмолинці, 20 км. Зате через Сатанів проходять два територіальні автомобільні шляхи: (Галич — Підгайці — Теребовля — Сатанів — Городок) і (Білогір'я — Теофіполь — Базалія — Війтівці — Сатанів — Кам'янець-Подільський — Стара Ушиця). Перший із цих шляхів дозволяє, перетнувши Збруч, потрапити на Тернопільщину. Якщо ж рухатися ним не на захід, а на схід, то, здолавши 26 км, ми потрапимо в районний центр Городок. Продовживши рух далі (тепер уже територіальним автомобільним шляхом), ми прибудемо в Ярмолинці, а звідти магістральним автомобільним шляхом доберемося і до Хмельницького — нинішнього обласного центру. Від Сатанова до Хмельницького близько 75 км. Другий із цих шляхів дозволяє, здолавши 31 км, потрапити у Війтівці — на магістральний автомобільний шлях міжнародного значення. Якщо ж рухатися не на північ, а на південь, то через Чемерівці потрапимо в Кам'янець-Подільський — колишній губернський і обласний центр. До нього від Сатанова 74 км. Від селища відходить ще один коротесенький територіальний автомобільний шлях, який має всього 3 км. Це під'їзд до курорту Сатанів. Поверхня місцевості, де розташувався Сатанів, погорбова, розчленована ярами та балками. Долина Збруча в межах Сатанова каньйоноподібна. Площа зелених насаджень становить 57,7 га. Пересічна температура січня становить ?5,5 °C, пересічна температура липня — +18,7 °C. За рік випадає 540 мм опадів. Назва міста походить, за твердженням істориків, від слова «Сат» — велике село. За іншою версією — від римського «Sat an non». Археологічні знахідки (багато давньоримських монет та інших речей) дають підстави стверджувати, що місто засноване ще римлянами. За легендою, римський легіон, часів імператора Траяна, під проводом центуріона Тонілія в 105 році нашої ери проходив на північ від Дністра. На високому березі невідомої річки полководець звернувся до своїх легіонерів «Сат ау нон?» («зупинимось, чи підемо далі»). «Сат!» — одноголосно вигукнуло стомлене військо. З тієї пори виникло тут поселення, яке назвали Сатанів. Але перша писемна згадка про Сатанів припадає на 1404 рік. За третьої версії, турецькі яничари після невдалих спроб його завоювати назвали густу лісну околицю поселення «клятим місцем». Оригінальний підхід до розшифровки топоніма «Сатанів» запропонували студент-лінгвіст Євген Палійчук і кандидат хімічних наук Юрій Палійчук. У статті «Готський шифр на карті України», опублікованій 2008 року в київському журналі «Науковий світ» (видавець — Вища атестаційна комісія України), вони пишуть: «Вийшовши в IV ст. н. е. з території нинішньої України в Західну Європу, готи стали тим субстратом, з якого в подальшому сформувалось багато народів Європи (німці, французи, англійці й інші). Звичайно, можна припустити, що їхня мова повинна мати хоч якусь спорідненість із мовою пращурів — готів. І що ж? Виявилось, що нинішні англійська і, меншою мірою, німецька можуть бути тим ключем, який легко відкриває нам значення незрозумілих для нас, нинішніх, топонімів». Щодо Сатанова автори зазначають: «ніякого сатани там не водилося, просто Збруч в тому місці плив тихо, спокійно дзюрчав — sough (sau) — шелест, дзюрчання». Дослідниця українського язичництва, доктор філософських наук Галина Лозко зауважила: «На нашу думку, і топонімічні назви Чортків і Сатанів мають язичницьку семантику, про що з незрозумілих причин не повідомляють мовознавці, намагаючись етимологізувати ці назви з іноземних мов». Оксентій Онопенко в словнику «Образи української міфології в історії і географії» виводить назву «Сатанів» від латинського «satus» — сіяти. Історики минулого століття стверджували, що в околицях Сатанова на берегах Збруча в X—XI столітті був побудований Звенигород, яким з 1125 року правив Володимир — син князя Галицького. Згідно з підумками Всесоюзного перепису населення 1989 року, в Сатанові було 1774 мешканці (816 чоловіків і 958 жінок). Достеменний час виникнення Сатанова невідомий. Перша писемна згадка про Сатанів припадає на 1404 рік, коли польський король Владислав II Ягайло дав Петру Шафранцю Сатанів з околицями та Зіньків, зобов'язавши його за це виставляти на королівську службу загін озброєних людей для оборони прикордонних земель, зокрема й Сатанова. 1431 — Сатанів і Зіньків переходять до Петра Одровонжа; із цього часу Сатанівські землі належали Одровонжам, їх нащадкам та спадкоємцям понад 300 років. 1436 — польський король Владислав III надав Сатанову німецьке (магдебурзьке) право. 1442 — Сатанів отримує статус містечка. XVI століття. Сатанів — одне з прикордонних селищ, які складають укріплену оборонну лінію польсько-литовської держави на її південному кордоні. Статус прикордонного поселення стримував розвиток Сатанова. Для забезпечення захисту жителів містечка його власники Одровонжи побудували на високому березі над Збручем замок. Але, незважаючи на це, Сатанів багато разів ущент спалювали татари. Це змусило Польського короля Сигізмунда II в 1532 році на 8 років звільнити від податків його жителів. Пільги, які Одровонжи надавали тим, хто селився на їх землях, залучали нових мешканців. Статус прикордонного поселення сумісно з небезпекою нападу татар створювали сприятливі умови для розвитку торгівлі та ремесел. Уже в 1565 році в Сатанові працює 15 ремісників, в 1566 році — 50, а в 1583 році — 58 ремісників за 16 спеціальностями. Наприкінці XVI століття за 3 версти від містечка виникає Свято-Троїцький монастир, у стінах якого починає свою діяльність Арсеній Сатанівський, видатний релігійно-просвітний діяч свого часу. XVII століття 1617—1618 — татари двічі спалюють і грабують містечко 1641 — Сатанів вдруге отримує магдебурзьке право середина XVII століття — починає діяти братська школа 1648 — містечко захоплюють козаки 1651 — Сатанів спалюють татари 1667 — за Андрусівським мирним договором Сатанів відходить до Польщі 1676 — містечко захоплюють турки; у кровавій битві загинуло 4 тисяч мешканців 1699 — Поділля повернене Польщі XVIII—XIX століття 1702 — в Сатанові та його околицях спалахує селянське повстання, яке було жорстоко придушене. Каральний загін був розташований в Сатанівському Свято-Троїцькому монастирі, там же відбувалися тортури та страти повсталих. 1711 — в Сатанові зупинився російський цар Петро I, який повертався з турецького походу. Він жив у хаті на околиці містечка. Ця хата зберігалась до середини XIX століття. 1720-ті роки — власник Сатанова Адам Миколай Сенявський укріпив замок та його мури й вали, що оточували місто Із 1744 року в Сатанові щорічно проводяться ярмарки, які здійснили значний вплив на національний склад та кількість мешканців. 1780 — в Сатанові налічується 527 будинків 1793 — після третього поділу Польщі Поділля відходить до Російської імперії 1796 — Сатанів входить до складу Проскурівського повіту Подільської губернії. Власниками містечка на цей час були Потоцькі. 1830 — в Сатанові вже 688 дворів та 2786 мешканців 1861 — напередодні реформи 1861 року в Сатанові налічується 403 кріпаки чоловіка 1864 — населення містечка складає 3199 мешканців. 135 селянських дворів не мали земельних наділів та користувались присадибними ділянками, розміри яких коливались від 0,5 до 0,7 десятин. 1874 — населення Сатанова складає 4677 мешканців кінець XIX століття — населення становить 5 тисяч мешканців, в місті є дві православні церкви, костел, синагога, три водяні млини, слюсарні майстерні, маслоробний та пивоварний заводи. 1899 — розпочинає роботу цукровий завод, збільшують виробництво цегельний та черепичний заводи, каменоломня, два шкіряні заводи. XX століття початок XX століття — у Сатанові проходить 9 ярмарків на рік, базар кожні два тижня, торгує 81 лавка. 1911 — побудовано земську лікарню; працює парафіяльна школа листопад 1917 — у містечку проголошено радянську владу. 1918 — під час громадянської війни припинив роботу цукровий завод 1923—1930 — Сатанів — центр Юринецького району Проскурівського повіту. 1926 — відновлено цукровий завод; відкрито початкову школу 1927 — побудовано семирічну школу 1931 — у Сатанові стала виходити районна газета «Комуна» (згодом — «Колгоспна правда») 27 лютого 1932 — Сатанів входить до новоствореної Вінницької області 1933 — дала перший струм Сатанівська ГЕС 22 вересня 1937 — Сатанів входить до Кам'янець-Подільської області, виділеної з Вінницької; завершено будівництво середньої школи; 1938 — Сатанів став селищем міського типу 1941—1944 — в Сатанові зруйновано ГЕС, МТС, поліклініку, 136 житлових будинків 1945—1950 — роки відбудови та відновлення: знову стала до ладу ГЕС, відбудовано житлові будинки, побудовано плодоконсервний завод, значно озеленено селище — посаджено понад 200 дерев, установлено пам'ятник Леніну. 1966—1969 — побудовано 4 двоповерхові будинки, будинок для вчителів, проведено водопровід, побудовано автостанцію, заасфальтовано та освітлено центральні вулиці. Пам'ятки архітектури, культури, історії, природи Сатанівський замок До пам'яток архітектури національного значення належать: Синагога (Базарна площа). Сьогодні синагога, закладена в XV столітті, перебуває в критичному стані; Сатанівський замок, XIV—XVI століття; Міська брама, XV—XVI століття; Свято-Троїцький монастир, XVI—XVIII стодіття (Сатанівська Слобідка): Троїцька церква, перша половина XVI століття; Дзвіниця та келії, перша половина XVII століття; В'їзна брама, XVIII століття. До пам'яток архітектури місцевого значення належать: Комплекс споруд цукрового заводу (кінець XIX століття); Будинок цукрозаводчиці (кінець XIX століття); Корпуси лікарні (1910 рік); Комплекс споруд школи (1926—1937 роки); Некрополь — єврейський цвинтар, що має поховання, починаючи з XVI століття; Водяний млин (XIX століття). Скульптура скорботного Ісуса в Сатанові — найдавніший в Україні пам'ятник, присвячений визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. У Сатанові є невеликий ландшафний парк «Сатанівська перлина», який тягнеться понад Збручем. 20 серпня 1996 року Указом Президента України його оголошено парком-пам'ятокою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Поблизу Сатанова розкинувся ботанічний заказник Сатанівська дача. |
22 лютого 2012
| Ip: 92.112.71.50
Сатанівська Слобідка Село Городоцького району, над Збручем, в 3 км на південь від Сатанова. Троїцький монастир (ХVІ-ХVІІІ ст.) складається з Троїцької церкви (1654) із сонячним годинником на південній стіні, келій із дзвіницею того ж періоду і в'їзної брами (XVIII ст.). В 1744р. монастир внаслідок перебудови набув рис. бароко. За свою історію монастир належав і греко-католикам, і православним. Можливо, монастир починався як печерний: у скелях над Збручем чимало недосліджених гротів. В 1989р. святиню повернули місцевій православній громаді, триває її реставрація. У монастирі правив службу відомий просвітитель Арсеній Сатановський. На прохання московського царя Олексія Михайловича під час Ніконовської реформи митрополит Київський Сильеестр Косів послав 1649р. до Москви Арсенія Сатановського та Єпифанія Славинецького. Вони керували перекладом і редагуванням богословських книг (по ним дотепер правлять службу у всіх православних храмах України й Росії) і займалися зміцненням руської самосвідомості в Москві. |
2 березня 2008
| Ip: 92.112.71.50
(1404 року заснування, 2,2 тис. мешканців) Місто-курорт Городоцького р-ну, над Збручем. Добратися сюди можна автобусами з Городка, Кам'янця-Подільського або Тернополя. Сатанів славиться своїми мінеральними джерелами. їх використовують санаторії 'Товтри', 'Збруч' і 'Берізка'. У місті багато стародавніх пам'яток архітектури й археології. Найстарішими за правом можуть вважатися залишки поселення періоду неоліту поблизу Сатанова, кургани біля містечка і сліди Траянового (Змієвого) вала, що тягнеться від Сатанова на південний схід на 30 км. Найбільш визначною пам'яткою містечка є замок, розташований на високому лівому березі Збруча (ХІV-ХVІ ст., перебудови 1724р.). Свого часу він був найбільшим із замків Надзбруччя. Почали будувати його магнати Одровонжі. Вони володіли краєм до 1523р.. а продовжили їхню справу нові господарі Сатанова, Сенявські. В 1711р. у замку побував російський самодержець Петро І. Дотепер збереглися значні фрагменти замкових мурів і три вежі, що виходять на Збруч. На жаль, з 1895р. і донині на території замку розміщається цукровий завод. Найдавніша частина замку, кругла вежа, діаметром 6 м і заввишки в чотири яруси, являє дуже рідкий приклад давньоруського оборонного зодчества. Історики датують її не пізніше ніж XIV ст.: бійниці вежі призначені для того, щоб стріляти з лука, а не вогнепальної зброї. 1618р. поселення отримало Магдебурзьке право, але незабаром було зруйноване спочатку козачими військами, а 1651р. і козаками разом з татарами-союзниками. Пізніше, як і все Поділля, Сатанів потрапив під владу Туреччини (1676-99). Про ці часи нагадує порубана турецькими палашами ікона в Юр’ївській церкві. Від міських укріплень, які колись оточували все місто, збереглася потужна міська брама (XV-XVI ст., 1724) на півдні містечка. Над одним із в'їздів - кам'яна плита з гербом Сенявських, що прославляє Адама Миколу Сенявського та його ратні подвиги. Якщо від вежі піднятися сходами трохи вище, погляду відкриється відома сатанівська синагога (1514-32) у мавританському стилі, більше схожа на мініатюрний замок. В інтер'єрах - сліди ліплення і настінних розписів. Якщо ж віл міських воріт пройти в напрямку Сатанівської Слобідки, дорога приведе до стародавнього єврейського цвинтаря. Багато хто вважає його надгробки справжніми витворами мистецтва. На території міської лікарні збереглася колона з фігурою скорбного Ісуса (1653) - найстаріша пам'ятка Визвольної війн під проводом Б. Хмельницького Тоді, взявши без штурму міст козаки вирізали не тільки весь замковий гарнізон, але й мирних-жителів. На згадку про учинену різанину Мартин Калиновський наказав поставити в Сатанові це пам'ятний знак. У центрі Сатанова працює кілька барів і кафе, найпопулярніше 'Філін'. |
2 березня 2008
|
| Закрити |
