Вопросы-ответы Интервью Все записи

... 13 ...

Сова Микола, пользователь 1ua
Микола Сова

http://shpolyanochka... itemprop='url' style='color: rgb(51, 51, 51); display: inline-block; min-height: 0px; line-height: inherit; margin: 0px 0px 5px; border: none;'>КУБОК ЧОРНОГО МОРЯ ВДРУГЕ ПРИЇХАВ НА ШПОЛЯНЩИНУ

http://shpolyanochka... style='color: rgb(0, 136, 204); text-decoration: none;'>http://shpolyanochka... alt='Команда хлопців «Імпульс» Шполянської ДЮСШ із тренерами Сергієм ТРОХИМЦЕМ і Оксаною ХАПАТЬКО.' itemprop='image' style='max-width: 100%; height: auto; vertical-align: middle; border: 0px;'>

Команда хлопців «Імпульс» Шполянської ДЮСШ із тренерами Сергієм ТРОХИМЦЕМ і Оксаною ХАПАТЬКО.

З 28 червня по 4 липня в селищі Грибівка, що на Одещині, відбулись Всеукраїнські змагання з пляжного футболу се­ред дівчат на Кубок Чорного моря-2015. Вже друге літо поспіль організатором турніру став тренер-старійшина з м. Мо гилів-Подільський Вінницької області Сте­пан Пустовіт.

Позмагатися з футболістками інших областей мали змогу команди трьох вікових груп Шполянської ДЮСШ, яких виховує тренер-викладач Віталій Гонча­ренко.

За кубок Чорного моря-2015 боролись команди Івано-Франківської обл. (м. Горо­денка), Черкаської (м. Черкаси, м. Шпо­ла, м. Катеринопіль) та Вінницької обл. (м. Тульчин, м. Могилів-Подільський та с. Сугаки). Відрадно, що перемога знову, як і торік, дісталась шполянкам — старшій віковій групі. На другому місці — черка­щани, Городенка здобула бронзу.

Середня вікова група проводила найбільше ігор, адже тут було представ­лено сім команд. У запеклій боротьбі, показавши характер та волю до пере­моги, чемпіонами стала команда м. Чер­каси, а шполянки, поступившись їм у післяматчевих пенальті, стали срібними призерами. На третій сходинці зупини­лась команда з м. Могилів-Подільського.

Молодша вікова група м.Шпола зайня­ла третю сходинку, поступившись м. Ка теринопіль та с. Сугаки.

Всі призери були нагороджені кубками та дипломами змагань.

Команда м. Тульчина, в зв’язку з від’їздом раніше запланованого, отримала малий кубок змагань. Учасники змагань сподіваються на те, що започат­кований чемпіонат стане традиційним і у майбутньому до нього долучатиметься все більше команд.

Увага багатьох відпочивальників на морському узбережжі була постійно при­кута до турніру, який проходив безпосе­редньо на піску біля моря. Вони активно підтримували команди, висловлювали за­хоплення ентузіазмом тренерів, завдяки яким можливі такі поїздки для дітей — і корисні, і пізнавальні. Деякі вболівальники навіть брали участь у грі тренерів проти юних спортсменок.

Дівчатка використали можливість гар­но відпочити, брали участь у різноманітних конкурсах та розвагах. Незабутнім зали­шиться для них урочиста мить привітання улюбленого вчителя Віталія Миколайо­вича з 40-річним ювілеєм! Дні пролетіли швидко. Гарному настрою сприяла і по­года, яка радувала сонячними днями, тож команди загоряли та купались в морі впродовж всього тижня. Всі юні спор­тсменки отримали багато вражень і за­доволення від поїздки та з нетерпінням чекатимуть наступних змагань.

http://shpolyanochka... style='color: rgb(0, 136, 204); text-decoration: none;'>http://shpolyanochka... alt='r65ko' width='400' height='300' style='max-width: 100%; height: auto; vertical-align: middle; border: 0px; margin: 5px; float: right;'>В Грибівці змагались і команди хлопців

За інформацією тренера Шполянської ДЮСШ Оксани Хапатько, на тиждень раніше у Грибівці з ініціативи того ж Сте­пана Пустовіта відбувся Всеукраїнський турнір з пляжного футболу на Кубок Чор­ногоморя-2015, в якому взяла участь команда юнаків «Імпульс» Шполянської ДЮСШ. Завдяки проявленому характеру наші хлопці здобули бронзові нагороди змагань. Всі ігри проходили емоційно та дуже цікаво.

Тренери Шполянської ДЮСШ щиро вдячні дирекції закладу та батькам за до­помогу в організації поїздок.

Наталія ДАВИДЕНКО (фото автора).

19 июля 2015

Сова Микола, пользователь 1ua
Микола Сова

Шполяни святкували Івана Купала

http://shpola-rada.g... alt='' width='200' align='right' style='margin: 0px 0px 0px 10px; padding: 0px; border: 0px none; outline: 0px; vertical-align: baseline; max-width: 100%; background: transparent;'>Багато шполян побували на традиційному святі Івана Купала, тож оповідати про це дійство мабуть не варто. Зазначимо тільки, що свято організували:

Шполянська міська рада, міський Будинок культури - директор Лідія Поліщук та художній керівник Василь Стась; керівник ансамблю народних інструментів «Вечорниці» та «Соловейко» Сергій Мельник;  керівник гурту «Шанс» Юрій Присяжний; керівник танцювального ансамблю «Барвінок» Едуард Присліцький, керівник танцювального ансамблю «Еліта» Леся ОсадчукСпонсором свята був ПАТ «Шполянський завод продтоварів», міська рада підготувала подарунки для переможців конкурсів, а приватний підприємець Сушко В.В. допоміг з транспортом.

http://shpola-rada.g... alt='' width='600' style='margin: 0px auto; padding: 0px; border: 0px none; outline: 0px; vertical-align: baseline; max-width: 100%; display: block; background: transparent;'>


8 июля 2015

Сова Микола, пользователь 1ua
Микола Сова
Добровольці зі Шполи обіцяють, що сепаратисти не пройдуть

 Волонтери зі Шполи (Черкаська область) відвідали земляків, які перебувають на передовій в зоні АТО. Передали  від рідних та небайдужих громадян міста: продукти харчування, засоби гігієни, змінний новий одяг.
Неймовірно радо зустріли подарунок від центральної районної бібліотеки- книги. Волонтери передали книги капелану 18 батальону мотопіхоти.
Наші діти постійно долучаються до волонтерських акцій, передають власноруч зроблені вироби, щоб підтримати бойовий дух наших бійців, так Дмитро Гедзенко  трьох років, з пластиліну зробив військовий транспорт, та вихованці недільної школи при церкві Різдва Пресвятої Богородиці зробили листівки. Ці вироби волонтери вручили нашим бійцям ЗСУ військової частини 2604.
В здійснені нашої поїздки нам допомогли: СПОП «Відродження»-150л пального. Вул.Танкістів-1000грн та продукти харчування. Купріянова Н-20грн, Присяжненко  К-20грн, Терещук К-50грн, Щур Л.В-20грн, Калита В-200грн, Заболотня-100грн та продукти, Пікало А-50грн. Кузевич П-50грн, Олійник П-300грн, Олійник І-400грн, Павлов -30грн, Петрівна-10грн, Браунер-10грн, Попіленко-10грн, Семенена-30грн, Кваша-20грн, Пахолко-30грн, Ларсонова Л-50грн, Калицька Л-100грн, Шевченко І-100грн, Дубина-50грн, Шурубалко Т-100грн, Ткаченко Н-100грн, Масякін П-50грн, Тертична В-100грн, Петро з ринку-50грн, Короленко-100грн, Галя-10грн, Калита О -100грн, Присяжненко О-200грн, Лисенко М-50грн, Кошова Н-100грн, Журик В-100грн, Кошовий В-50грн, Каландирець -50грн, Коцюрба-50грн.
Продукти харчування вул.Корольова,З. Космедемянська, Калигірська, Енгельса, Невська, Кавказька, Київська, Васильківська, Чехова, Рильського.
А також на купівлю в військову частину 2604 ЛУАЗ-3303долучились: найбільшу частину коштів Н-6000грн. Чапля-1000грн, Л.І-1000грн, Кукурудза І-1000грн, Кишінько В-500грн, Шполянська районна прокуратура-400грн, акумулятор -Кошова А.В.
Незабаром авто буде доправлене в частину.
Депутат Шполянської міської ради Кишінько В.

8 июля 2015

Сова Микола, пользователь 1ua
Микола Сова

Сьогодні Герою Саші Кондратюку було б 33 роки... Молодий, юний, хоробрий, наш Герой! Він врятував на полі бою багато своїх побратимів...Згадайте його. 20 липня-півроку з дня його загибелі.

Світлина від Lili Usyk.
Світлина від Lili Usyk.
https://www.facebook... data-live='{"seq":"1630075097271811_1630103290602325"}' id='u_jsonp_21_y' style='margin: 0px; padding: 0px;'>

4 июля 2015

Сова Микола, пользователь 1ua
Микола Сова

ШПОЛЯНЩИНА —


прекрасна  сторона

Шполянщино рідна, велична земля,

Я сумую і в снах тебе бачу.

Мила серцю, прекрасна, чарівна моя,

Як згадаю, душа моя плаче.

V..

Найдорожча, багата моя сторона,

Рідна шпола і Матусів рідний,

Ви для мене єдині, мов брат і сестра,

Пам’ять серця і вічна, і вірна.

Синє небо і чиста ранкова зоря,

Солов’я дзвінкий спів на світанку,

Вмиті перлами-росами луки й поля —               І

Буду все це любить до останку.

. --        '      

І бузкове повітря в веснянім саду,

Коли Матусів цвітом буяє,'

В Шполі свічі каштанів коханням цвітуть,

Сонце золотом в небі сіяє.

Чисті скверики в ріднім містечку І сріблясті ялинки рядами.

Це близьке все до болю сердечку,

Тільки сум, тільки жаль, що без мами.

Приїздю до батьків на могилки святі І землі святій кланяюсь низько,

Що дала вічний спокій для всіх,

Котрі в Царстві й до Бога так близько.

Краю мій, ти душі дорогий оберіг,

Де калина рясна білим цвітом, де колосся важке нахилилось до ніг і лелека гніздо звив для діток.

Такі славні і мудрі мої земляки!

Ви згуртовані в націю справжню,

Хай дає Бог вам миру на довгі віки,

Сили вам подолати війну цю останню.

Людмила ЧОРНА.

Шпола—Одеса.

  «Шполяночка плюс»   3.07 2015р.

4 июля 2015

Сова Микола, пользователь 1ua
Микола Сова

 

НА КОЛІНА НЕ СТАНЕМ

Україно моя,

знов тривожні часи в нас настали

Підлий ворог-сусід зазіхає на землі твої. Хоч землі в нього — тьма,

та, як бачимо, все йому мало

І він нищить міста, і він спалює села мої.

Злість його роздира,

що свою ми будуєм державу

По законах своїх,

нам не треба вказівок з Кремля. Українці мої, хоч страшне в цього ворога жало. Станьмо мужньо в бою,

хай не стогне вкраїнська земля!

Хай народяться в ній молоді і відважні герої, Що на праведний бій

волелюбний народ поведуть. Бог і Правда свята переможуть ворожую зброю. На коліна ніколи не станем

і повік вороги не діждуть.
ОЛЕКСАНДР СВЕРДЮК.
м.Шпола.
«Шполяночка плюс»
5.06.2015р.



5 июня 2015

Сова Микола, пользователь 1ua
Микола Сова

http://shpolyanochka... itemprop='url' style='color: rgb(51, 51, 51); display: inline-block; min-height: 0px; line-height: inherit; margin: 0px 0px 5px; border: none;'>ВІН ЗАВЖДИ ЖИТИМЕ У НАШИХ СЕРЦЯХ

http://shpolyanochka... style='color: rgb(0, 136, 204); text-decoration: none;'>http://shpolyanochka... alt='' itemprop='image' style='max-width: 100%; height: auto; vertical-align: middle; border: 0px;'>

13 квітня — сумнопам’ятний день для громади парафії Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ КП (м. Шпола). Два роки вже минуло від дня, коли перестало битися надзвичайно добре і чуйне серце нашого духовного наставника —отця Вадима САЛОМАТІНА, ієрея, благочинного церков УПЦ Київського патріархату Шполянського району.

Та для нас, його пастви, рідних, близьких, друзів, добрих знайомих — він не помер. Він завжди з нами, із небес допомагає нам йти вірним шляхом за заповітами Божими. Ця тяжка для нас втрата, безмежне горе і смуток ніколи не загояться. Однак розуміємо, що Бог так звелів, приймаємо це як Господнє випробування. У пошуку духовних істин ми йшли до Бога, міцно тримаючись за його руку, опираючись на його просвітницькі уроки, проповіді, вчилися прощати ворогів своїх, змирятися і поборювати гординю — найбільший людський гріх.

Нам відкривалися всі таїни Христового вчення, котрі ведуть до спасіння душ наших. Глибокий сенс проповідей отця Вадима вселяли в нас надію, віру і бажання єднатися во єдину Христову сім’ю. Такою була його місія на короткому шляху в цьому житті. Сьогодні він на Небі, а світлі діла його не залишилися без підтримки продовжувачів — наших вірян.

З великою вдячністю згадуємо отця Вадима, який усе своє свідоме життя присвятив жертовному служінню Церкві та ближнім. Молимось Всемилосердному Господу, щоб оселив душу Свого вірного священнослужителя в оселях Небесних та укріпив віру його рідних. Світла і вічна пам'ять Вам, отче! Ви завжди житимите в наших серцях!

Громада парафії Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ КП (м. Шпола).

10 апреля 2015

Сова Микола, пользователь 1ua
Микола Сова

Черкащина: шанувальники гумору хочуть прославити рідну Шполу

http://shpola.in.ua/... rel='lightbox[3920]' title='1' class='cboxElement' style='border: 0px; margin: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(116, 51, 153); background: transparent;'>http://shpola.in.ua/... alt='' width='150' height='150' style='border: none; margin: 4px 24px 12px 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline; display: inline; float: left; background: transparent;'>Команда Клубу веселих і винахідливих «99 франків» (Черкаський державний бізнес –коледж), дуже часто виступає в Черкасах у залі Філармонії. Її учасники виграли фінал молодіжної ліги КВВ в палаці молоді, побували на Лізі Сміху в Одесі,нещодавно побували на Лігі сміху в Рівному «Західна ліга сміху» (пройшли в 2 тур, потрапили на гала концерт, представляли м Черкаси)

Серед учасників команди є мешканець села Надточаївка, Шполянського району Сергій Кравченко. За його словами, команда «99 франків» успішна і талановита, «єдиний мінус це те, що немає спонсора. Хотіли б знайти. Хочемо розширювати свої виступи, щоб про нас знали не тільки Черкаси а й уся область, особливо Шполянський район.

Якщо у Шполі проводяться  заходи і в них не вистачає частинки гумору — тоді ми йдемо до вас.

Команда «99 франків» — шукайте позитив у всьому».

http://shpola.in.ua/... rel='lightbox[3920]' title='3' class='cboxElement' style='border: 0px; margin: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(116, 51, 153); background: transparent;'>http://shpola.in.ua/... alt='' width='807' height='538' style='border: none; margin: 4px 24px 12px 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline; display: inline; float: left; max-width: 100%; height: auto; background: transparent;'>

http://shpola.in.ua/... rel='lightbox[3920]' title='2' class='cboxElement' style='border: 0px; margin: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(116, 51, 153); background: transparent;'>http://shpola.in.ua/... alt='' width='1280' height='872' style='border: none; margin: 4px 24px 12px 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline; display: inline; float: left; max-width: 100%; height: auto; background: transparent;'>

http://shpola.in.ua/... rel='lightbox[3920]' title='1' class='cboxElement' style='border: 0px; margin: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline; color: rgb(116, 51, 153); background: transparent;'>http://shpola.in.ua/... alt='' width='1280' height='850' style='border: none; margin: 4px 24px 12px 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline; display: inline; float: left; max-width: 100%; height: auto; background: transparent;'>


9 апреля 2015

Сова Микола, пользователь 1ua
Микола Сова

http://shpolyanochka... itemprop='url' style='color: rgb(51, 51, 51); display: inline-block; min-height: 0px; line-height: inherit; margin: 0px 0px 5px; border: none;'>НОВИМ РАЙОННИМ ВІЙСЬКОВИМ КОМІСАРОМ СТАВ УЧАСНИК АТО ОЛЕКСАНДР ТИХОНОВ

http://shpolyanochka... style='color: rgb(0, 136, 204); text-decoration: none;'>http://shpolyanochka... alt='' itemprop='image' style='max-width: 100%; height: auto; vertical-align: middle; border: 0px;'>

Четвертого березня 2015 року наказом командувача Сухопутних військ Збройних сил України призначено на посаду Шполянського районного військового комісара черкащанина Олександра ТИХОНОВА.

Народився Олександр Тихонов у 1960 році на Сумщині. Закінчив у 1983 році Сизранське вище військове авіаційне училище льотчиків (Росія). Трудовий військовий стаж здобув в Україні. Спочатку служив у Німеччині, потім, у 1987 році долею судилося нести службу в гарячій точці — в Афганістані, а після демобілізації служив в Одеському окрузі м. Березівка-2. Після виходу на пенсію, у 1995 році, отримав квартиру у Черкасах і працював далі у створеному Спілкою ветеранів Афганістану кооперативному будівельному підприємстві. Одружений, має доньку.

Стати вдруге учасником бойових дій, тільки вже як оборонець рідної країни, Олександру Івановичу судилося у 2014 році. І хоча був вже військовим пенсіонером, підполковником запасу, не уявляв собі подальшого життя поза участю в обороні України. Тому був мобілізований у травні минулого року і призначений начальником штабу, першим заступником командира батальйону територіальної оборони «Черкаси» (нині — 14-ий окремий мотопіхотний батальйон), в якому несуть службу і шполяни. Про наших земляків у Олександра Івановича склалося добре враження — відповідальні, мужні, патріотичні. Знайомий і з нашими волонтерами, які неодноразово привозили гуманітарну допомогу до місця ло-калізації батальйону.

— Нині ми завершили другу хвилю четвертої мобілізації, яку виконали на 100%. Починаємо призов строкової служби, — наголошує Олександр Тихонов. — Хочу зазначити, що важливо: хлопці-призовники в зону АТО не йтимуть, вони проходитимуть військову підготовку у військових частинах. В зоні бойових дій я жодного призовника не зустрічав. Мобілізовані — це інша категорія військових. Вони проходять 54 дні вишколу у навчальних центрах, після чого відбувають в зону АТО. Дай Бог, щоб не було повномасштабної війни, бо тільки тоді, коли в усій країні буде введено військовий стан, зміниться підхід до відбору бійців на передову. Дуже сподіваємось, що перемогу здобудемо, не зазнавши наступу ворога на інші території нашої держави.

Сьогодні близько 200 жителів Шполянщини мобілізовано до лав Збройних сил України. Але цей список не містить добровольців, котрі боронять Україну у складі формувань Національної гвардії, ОУН та інших. Але новопризначений районний військовий комісар намагається підтримувати з ними зв’язки, з деякими вже провів зустрічі. Заявив про готовність допомогти ветерану цієї війни, пораненому у боях АТО Віктору Савчуку в реєстрації районної громадської організації воїнів АТО району. Докладаються зусилля на виконання плану залучення транспортних одиниць для потреб зони АТО. До речі, на шість одиниць військової техніки, які досі знаходились на території шполянської автошколи, видано наряд № 247 командира військової частини А0119, генерала-майора О.П. Сергія на їх передачу. Нині 2 одиниці вже відправлено до військової частини, а 2 знаходяться на тех-нічному ремонті.

Не байдужий Олександр Тихонов і до економічного стану Шполянщини, зокрема, прагне сприяти збереженню заводу запасних частин на рівні інформаційного зв’язку по лінії Міноборони. Не останню свою роль вбачає у патріотичному вихованні молоді і всього населення району, піднятті національного духу, на чому неодноразово наголошував і голова Черкаської облдержадміністрації Юрій Ткаченко.

Наталія СТОРЧАК. Фото Віктора КРАВЧЕНКА.

2 апреля 2015

Сова Микола, пользователь 1ua
Микола Сова

Шполянський сільський голова Сергій Коваль «втратив страх» на Карачуні

http://dzvin.org/wp-... data-slb-group='57233' data-slb-active='1' data-slb-internal='0' style='-webkit-transition: all 0.2s linear; transition: all 0.2s linear; color: rgb(68, 68, 68); outline: none 0px; background: transparent;'>http://dzvin.org/wp-... alt='Віктор Савчук, комісований із тяжкими пораненнями, Сергій Бондар та Сергій Коваль, - побратими з Майдану та війни дуже хотіли сфотографуватись біля імпровізованої стели у центрі Черкас на честь Героїв Небесної Сотні та Героїв війни на Сході, серед яких багато їхніх друзів. Кажуть, що пам’ять про них дає сили боротись із агресором, і з байдужістю, і з корупцією…' width='600' height='400' style='height: auto; border: 0px; vertical-align: middle; max-width: 100%; opacity: 1; transition: all 0.4s ease-in-out 0s; -webkit-transition: all 0.4s ease-in-out 0s; margin-bottom: 20px; outline: transparent solid 1px;'>

Віктор Савчук, комісований із тяжкими пораненнями, Сергій Бондар та Сергій Коваль, – побратими з Майдану та війни, – дуже хотіли сфотографуватись біля імпровізованої стели у центрі Черкас на честь Героїв Небесної Сотні та Героїв війни на Сході, серед яких багато їхніх друзів. Кажуть, що пам’ять про них дає сили боротись із агресором, і з байдужістю, і з корупцією…

«На Сході легше – там тебе не турбує курс долара, ціна на бензин і ти точно знаєш, де твій ворог», – так по-народному просто характеризує ситуацію в країні сільський голова Товмача Шполянського району, один із лідерів громадського руху «За єдність, реформи і справедливість» Сергій Коваль. Він, ветеран Помаранчевої революції, з перших днів був на Майдані, коли вибухнула Революція Гідності, а тоді разом із двома побратимами – Віктором Савчуком та Сергієм Бондарем – записався добровольцем на фронт. Та взяли у військо його не одразу, тож Коваль встиг вісім разів відвезти гуманітарну допомогу своїм товаришам із Майдану – у батальйон Кульчицького. Одного разу залишився з ними на два тижні, бо вони вели тяжкі бої за гору Карачун. Там він, як скромно і з оптимізмом зінається, остаточно «втратив страх».

«Я нікому не сказав удома, що залишуся. Але мої знають, що якщо я прийняв рішення, то так і буде. Тоді просто привіз нашим хлопцям продукти, – розповідає чоловік. – А мені кажуть, мовляв, на гору не можна – стріляють. Ну, звісно, я ж не міг повезти продукти назад, тож почав шукати спосіб дістатися своїх. Спершу просив дати мені БТРа у командирів. Відмовили – небезпечно. Тоді знайшов такого собі Армена – відомого волонтера, який їздить на швидкій допомозі. Мене посадили  в швидку, прикидали продуктами і так завезли у місто. А от назад виїхати не вдалось (слухаючи пана Сергія, здається, що він не надто і намагався – авт). У результаті на дванадцять днів залишився на горі Карачун. Воював нарівні із хлопцями – мені видали бронежилет та автомат. Цікаво, що на Карачун приїхав у неділю, а в понеділок нам довелося витримати три обстріли за день. Більше того – надвечір ще й вишка впала. Ми якраз були в окопі… Коли ж наші відстояли Слов’янськ, відбулась ротація. Разом із хлопцями поїхав до столиці, де й здав зброю. Чи страшно було? Так, але до всього звикаєш. Там я остаточно втратив свій страх», – згадує сільський голова.

Сергій Коваль, всміхаючись у вуса, каже, що за 10 років став ветераном двох революцій і однієї війни. Правда, війна – ще не закінчилась, тож на лізти на піч зарано.

«Ніколи не думав, що ми так «профукаємо» результати Помаранчевої революції, в якій я брав активну участь ще будучи підприємцем. У 2005 році, до речі, вступив до лав політичної партії «Батьківщина» і залишався там до літа 2014 року, коли наша фракція у Шполянській міській раді не проголосувала за переіменування вулиці на честь Героїв Небесної Сотні. А Революція Гідності для мене почалася на другий день після того, коли на Майдані Незалежності в Києві «Беркут» розігнав студентський протест. Але зразу поїхати в столицю не міг, бо мав залагодити певні справи, а в неділю 2 грудня, одразу після весілля хрещеника поїхав до столиці. І після того брав участь у всіх «боях» – поході до Верховної Ради, під час першого «розгону», з першої хвилини на вулиці Грушевського, їздив із «Автомайданом» в гості до Януковича. Практично додому приїжджав на день – два переодягтися, помитися, підписати документи в сільській раді. Дружина мовчки готувала речі, бо знала – ніщо не затримає мене вдома надовго. А щоб не виникало запитань по роботі, то брав відпустки за свій рахунок. Нагальні питання координував із секретарем сільської ради по телефону. Утім, у селі з розумінням поставились до моєї позиції, бо переважна більшість думала так само», – без пафосу розповідає Коваль.

«Перший момент, що асоціюється зі страхом – це протистояння на Грушевського, коли почали розриватися світло-шумові гранати. Після того було 20 лютого, штурм, і кров на Майдані. Виносив загиблих і це також було страшно. Але знаєте, хлопців із Небесної Сотні не «небесний поклик» повів на кулі снайперів – це був відчай, що у своїй країні так запекло боронячи свої переконання ми не можемо нічого зробити. Допекло, якщо одним словом сказати. Вони не думали тоді, що своєю смертю таки переламають режим», – відверто зізнається Сергій Коваль.

Потім подібне Сергій Коваль переживав у своїх волонтерських поїздках до Волновахи, Маріуполя, Дебальцево, коли вже сам воював добровольцем під Донецьком.

«Ех, там таке було! Не треба нікому про те знати в деталях», – махає рукою пан Сергій, дивлячись кудись у простір, певне ще раз, як у калейдоскопі, гортаючи страшні картини війни.

«Хіба раз вже подумки прощався із дітьми, із дружиною, з товаришами, розуміючи, що зараз можеш загинути? У Вуглегірську на нас вилетів їхній танк «Т-72», БТР і «Урал», а ми за 30 метрів із автоматами стоїмо. А потім це розуміння засіло десь глибоко у підсвідомості, і всі фізіологічні прояви страху, типу холодний піт, «дерев’яні» ноги – зникли на завжди», – ніби вперше замислившись над значенням сказаного, зазначив чоловік.

«Може, десь за нас у той момент хтось молився», – вголос подумав пан Сергій, так і не розказавши, як же вдалося врятуватись із згаданої халепи.

«Рішення про те, що піду на фронт я прийняв із перших днів війни, записався добровольцем у військкоматі, але не одразу знайшов можливість задум реалізувати, бо комісари пропонували затяжний шлях. Та й був «прив’язаний» хворобою сина. Потім зібрав сесію сільської ради, пояснив свою позицію, знову взяв відпустку за свій рахунок. Але координував роботу по телефону, як колись, бо ми ще реалізовуємо ПРООНівський проект, хочемо в школі замінити вікна, зробити опалення… Пішов у Нацгвардію – батальйон Кульчицького, де, як я вже сказав, воювали мої побратими ще з Майдану. Навички я мав, бо служив в армії, але армія і війна – це зовсім різні речі. Чесно кажучи, справжні бойові навички отримав на Карачуні. Ще там звик із думкою, що одну гранату завжди треба тримати для себе, бо ніхто не бере у полон добровольців, а якщо і беруть, то ніхто не чув, щоб обмінювали нацгвардійця чи бійця «Азову» чи «Айдару». Нас там таких називають «нациками» і «фашистами», і ставляться відповідно… Координація між добровольчими батальйонами та збройними силами бажає бути кращою, і озброєння. Бо коли під Логвиново вийшли танки, то ми, відступаючи, втратили всі свої автомобілі – у нас «Нісани» були, які волонтери купили… Не розумію, чому не посилили оборону Дебальцево, яке тримали рік, але так і не укріпили?.. Однак найгірше, що може бути на війні – це перемир’я. За три дні «миру» ми втрачали інколи більше хлопців, ніж під час боїв. І догрались, що виходили із «котла» пішки..» – буденним голосом переказує «несинхронізовані» ще у пам’яті важкі спогади чоловік.

«А ще я не розумію, як у нас під час «евакуації» мирного населення із Дебальцево під контролем місії ОБСЄ може таке бути, щоб по людей приїжджали російські генерали, ходили по позиціях наших військових, видивлялися?» – ставить риторичне запитання Сергій Коваль.

Нині він насправді боїться лише одного – людської байдужості.

«Тут, в тилу, бачу болото. Найгірше на фронті було, коли дзвонили і казали, що тут думку громади щодо призначення голови райдержадміністрації знову проігнорували, там ще щось заблокували чиновники, ціни полізли. І знаєте, як давить? Думаєш, я тут воюю, а там, вибачте, гнида сидить і не хоче підтримать людей, – розпачливо знову махає рукою Коваль. Але одразу ж твердо додає. – Треба закінчити війну. Але ніхто не має права сьогодні все списувати на війну. Думаю, нам треба повертатись до радикалізму, блокувати адміністрації, дороги. І нехай нам владці не розказують, що це на користь Путіна! Вони повинні розуміти, що у терпіння народного є межа, повинні бачити, що наближаються до цієї межі. Ми маємо щодня нагадувати владі, у який спосіб нинішні керманичі потрапили у високі кабінеті. Бо вони про це не хочуть сьогодні говорить. І доки ми воюємо, тут до Верховної Ради знову проходять зубики-ничипоренки-бобови, які голосували за закони 16 січня».

У очах пана Сергія знову спалахує войовничий вогник і він переконливо відчеканює:

«Я вірю, що і це ми переможемо! Ми уже перейшли точку неповернення, на героїчних прикладах Небесної Сотні, кіборгів, Героїв Сходу будуть виростати нові покоління незламних українців. Є народ, який вже зараз готовий відстоювати своє законне право, тож влада буде українською!»

Тетяна Воронцова

17 марта 2015


... 13 ...


  Закрыть  
  Закрыть