Велика Вітчизняна війна… Наше село німці окупували 28 серпня 1941 року. На бронемашинах і мотоциклах вони їхали через ліс з боку с. Єнькова Рудня. Через так звану Лису гору (так називають гору в лісі і до цього дня) вони зайшли в Слободу і попрямували до мосту через річку, щоб зайти в Бреч. Але мосту не було. Червоноармійці, відступаючи в сторону села Чепелів, підірвали його. Не потрапивши до нашого села, німці розвернулися і знову пішли до с. Єнькова Рудня. Там розібрали одну хату, повернулися назад, зробили переправу і, увійшовши в село, окупували його. Коли йшли лісом з Єнькової Рудні, взяли в полон 12 наших солдат. Яка їх доля – ніхто не знає. У вересні 1943 року село Бреч (нині Сновське) було звільнено від фашистів. Під час його визволення загинуло 11 червоноармійців. Їх тіла поховані місцевими жителями. 348 односельців пішло на фронт, 246 із них так і не повернулися додому.

У пам’ять про воїнів-односельців, які полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни, у 1964 році споруджено обеліск (на фото): на постаменті могутня фігура воїна-визволителя у військовому спорядженні з автоматом у руках, і юна дівчина з вінком із житніх стебел, перевитих квітами, який вона схилила до ніг солдата. По обидва боки пам’ятника височать дві стели, на яких виписані імена тих односельців, що не повернулися до рідних домівок, а навіки залишилися в братських могилах від рідно Чернігівщини до самого Берліна. Перед пам’ятником – надгробок, де перепоховані ті 11 солдат, котрі загинули при визволенні нашого села.

на честь дня Перемоги у селі було закладено парк навпроти будинку культури. Серед односельців Орденом «Червоної Зірки» було нагороджено 8 чоловік, Орденом Слави ІІІ ступеня – 1, Орденом Слави ІІ ступеня – 2;

Медаллю «За бойові заслуги» - 5 чоловік, Медаллю «За відвагу» - 7, Медаллю «За доблесний труд в роки Великої Вітчизняної війни» - 1, Медаллю «За оборону Москви» - 1, Медаллю «За оборону Заполяр’я» - 1, Медаллю «За визволення Варшави» - 1, Медаллю «За взяття Калінінграда» - 1, Медаллю «За взяття Берліна» - 1. Медаллю «За Перемогу над Німеччиною» нагороджені всі учасники бойових дій, переможці над фашистськими загарбниками.

На 1 січня 2008 року Сновська сільська рада налічувала 822 жителі (враховуючи села Михайлівка і Є.Рудня, що входять до сільради). З них 560 – жителі с. Сновське (серед них 58 дітей, 50 мешканців юнацького віку).

На початку минулого століття десь у 1905 р. в Бречі була збудована за кошти жителів села велика та красива дерев’яна церква. Стояла вона на місці південної частини теперішнього шкільного саду. Церква носила назву Троїцької, звідкіля і храм у нашому селі на Трійцю. Разом з церквою була побудована і церковно-приходська школа. До цього періоду у селі була єдина початкова земська школа. У 1939 р. церкву у селі розібрали і з її матеріалу побудували зерносховище та сільський клуб.

       В Сновському є фельдшерський пункт, що розташований в центрі села. Радіус обслуговування три кілометри. Він має три кімнати, обладнані по призначенню, а також аптечний пункт. По закінченню Чернігівського медичного училища з 1 квітня 1984 року завідуючою Сновського ФП працює Костюченко Валентина Михайлівна.

Також в Сновському ФП є молодша медична. Серед медичних працівників добру згадку у односельчан мають Койдан Василь Юхимович, Голота Іван Митрофанович та Павленко Анна Тимофіївна.

Нині до Сновської сільради входять населені пункти Михайлівка, Сновське та Єнькова Рудня. Перша відома згадка про Сновське датується 1667 роком, коли, згідно грамоти царя Олексія Михайловича, село Бреч і належні до нього землі відійшли до Троїцько-Іллінського монастиря. За народною легендою, першими поселенцями були 5 братів: Василь, Павло, Микола, Клим і Сергій. З їх іменами пов’язане виникнення в селі найбільш поширених нині прізвищ – Васько, Павленко, Миколаєнко, Клименко і Сергійко. Поселення своє люди назвали Бреч, на честь річки, береги якої дали їм притулок. Жителі села були казенними селянами. Землю одержали від казни за викуп на ревізьку чоловічу душу. Платили річний натуральний податок. При гетьманаті  Бреч належала до Синявської сотні. При гетьмані Мазепі селом володів чернігівський полковник Юхим Лизогуб, після нього – полковник Павло Полуботок. У 1730 р. село перейшло у володіння чернігівського полковника Михайла Богдановича. 14 дворів належало чернігівському полковнику В. Дунін-Борковському. Були тут також землі, що належали Троїцько-Іллінському монастирю. В описі Новгород-Сіверського намісництва за 1779-1781 рр. сказано: «С одной стороны речка Бречь, на которой монастырская плотина и на оной мельничных амбаров 2, с других же трёх сторон расчищенное поле и пуща. В сей деревне: винокуренный завод, публичного же и партикулярного строения никакого нет. Итого обывателей 24» (тобто 24 двори). Пуща була багата на ліс, тому жителі возили на продаж у Синявку та Березне пиляні дошки, тес, дрова і з цього мали свій прибуток. А от хліборобство не одержало розвитку, бо землі були бідні. У 1896 р. проживають казенні селяни, 130 дворів, 740 жителів (375 чоловіків, 365 жінок), є хлібозапасний магазин, питейний дім. Розповідь про історію села буде неповною, якщо не згадати про інше поселення, яке розташоване на правому березі річки. Називалось воно колись Слобода Гута або Гутище. Назва пов’язана з ремісничою справою по виготовленню скла. Слободою цю частину нинішнього Сновського називають і досі (на цій частині нині знаходиться дитячий садок). Слобода Гута була «поселена» чернігівським полковником Ю. Лизогубом на вільній землі при полковій гуті. Потім Слободою володів Полуботок, за ним Павло Скоропадський. У 1780 р. Слободою володів бунчуковий товариш Данило Симоновський. За документами 1859 р. у Губищі було 33 двори, 213 жителів. У 1896 р. проживали селяни-власники, було 72 двори, 465 жителів і хлібозапасний магазин.

СНОВСЬКЕ (до 1962 року — Бреч) — село, центр сільської Ради, розташоване за 4 км від районного центру і залізничної станції Щорс. Дворів — 464. Населення — 2010 чоловік. Сіль­раді підпорядковані села Михайлівна і Носівка. У Сновському міститься колгосп «Іскра», за яким закріплено 3806 га сільськогосподар­ських угідь, у т. ч. 1828 га орної землі, і 1833 га лісу. Вирощують переважно зернові культури. Тваринництво молочного напряму. За досягнен­ня в розвитку сільського господарства 46 пере­довиків виробництва нагороджено орденами й ме­далями.

В селі є восьмирічна школа, де навчається 183 учні й працює 13 учителів, клуб, бібліотека, медичний пункт.

Село відоме з 1858 року.

Радянська влада встановлена в січні 1918 ро­ку. Комсомольська організація створена в 1920 році, партійна — в 1930.

За тимчасової німецько-фашистської окупації Сновське було партизанським селом. 348 жите­лів його захищали Батьківщину на різних фронтах, 246 чоловік загинули в боях, 140 — за бойові заслуги нагороджені орденами й медалями. В 1962 року на братській могилі радянських воїнів, що полягли в боях за визволення села від гітлерівців,  встановлено обеліск.