Артур Буковинець

Майор Чаплигін

Наша школа Сторожинецький районний ліцей знаходиться на вулиці Чаплигіна. Хто він? Це майор Петро Борисович Чаплигін воїн визволитель

54-го Украпрайону військового з’єднання, воїни якого визволяли Сторожинецький район від німецько-фашистських загарбників, а також вели наступ в Карпатах де завдали поразки німецьким військам.

                Перед штурмом Карпат майор Чаплигін одержав термінове завдання: забезпечити проходи через мінні загородження ворога перед хребтом Обчина Маре. Під вогнем гітлерівців чаплигінці знешкодили близько трьох тисяч мін. Сапери знемагали від втоми. І тоді там, на передньому краї, де в герці зіткнулися життя і смерть, з’явився начальник інженерної служби. Безстрашність командира додала солдатам нових сил і відваги.

                Оповідають: смертельно поранений, він ще звівся на ноги і, спираючись на автомат, пішов лугом на величезне, немов криваве, сонце, яке бачив востаннє. Кілька бійців кинулися, щоб підхопити командира, але він упав мертвий...

                Ім’я майора Петра Борисовича Чаплигіна стоїть першим на граніті братської могили в Сторожинці. Фронтові дороги привели героя на буковинську землю з Великої Жирівки Фотежського району Курської області. Після закінчення гірничого технікуму Петро Борисович працював інженером шахт Краснодону і Красний Луч 3-біс, №6 і №12. Звідси в сорок першому був мобілізований і направлений на фронт.

                За бойові заслуги нагороджений орденом Вітчизняної війни і двома орденами Червоної зірки. Бойовий шлях Чаплигіна проліг від Сталінграда до Карпат. Про начальника інженерної служби 54-го Укріпрайону не раз писали фронтові газети.

                Прізвище Павла Матвійовича Якобошвілі викарбуване на граніті після Чаплигіна другим. Війна зробила двох воїнів великими друзями. Коли не стало Чаплигіна, майор Якобошвілі в дуже складній і напруженій обстановці очолив саперний підрозділ.

                У бойовому документі 54-го Укріпрайону зазначено:  «...За десять днів наступу сапери підрозділу, яким командували Чаплигін і Якобошвілі, знищили майже 15 тисяч мін».

                Бійці любили свого командира. Він був для них взірцем дисциплінованості, мужності.

                Учні та вчителі Сторожинецького районного ліцею пам’ятають героїв-визволителів, шнановують їх. В ліцеї проводяться багато заходів це усні журнали, виховні години, уроки пам’яті та мужності, шкільні вечори та учнівські конференції на тематику визволення нашого краю та Сторожинеччини від німецько-фашистських загарбників в роки Другої світової війни.

Матеріал підготували вчитель історії Сторожинецького районного ліцею Тинок Сергій Анатолійович (вчитель вищої категорії, „Старший вчитель“) з групою дітей 11-А класу.

Артур Буковинець

Майор Чаплигін

Наша школа Сторожинецький районний ліцей знаходиться на вулиці Чаплигіна. Хто він? Це майор Петро Борисович Чаплигін воїн визволитель

54-го Украпрайону військового з’єднання, воїни якого визволяли Сторожинецький район від німецько-фашистських загарбників, а також вели наступ в Карпатах де завдали поразки німецьким військам.

                Перед штурмом Карпат майор Чаплигін одержав термінове завдання: забезпечити проходи через мінні загородження ворога перед хребтом Обчина Маре. Під вогнем гітлерівців чаплигінці знешкодили близько трьох тисяч мін. Сапери знемагали від втоми. І тоді там, на передньому краї, де в герці зіткнулися життя і смерть, з’явився начальник інженерної служби. Безстрашність командира додала солдатам нових сил і відваги.

                Оповідають: смертельно поранений, він ще звівся на ноги і, спираючись на автомат, пішов лугом на величезне, немов криваве, сонце, яке бачив востаннє. Кілька бійців кинулися, щоб підхопити командира, але він упав мертвий...

                Ім’я майора Петра Борисовича Чаплигіна стоїть першим на граніті братської могили в Сторожинці. Фронтові дороги привели героя на буковинську землю з Великої Жирівки Фотежського району Курської області. Після закінчення гірничого технікуму Петро Борисович працював інженером шахт Краснодону і Красний Луч 3-біс, №6 і №12. Звідси в сорок першому був мобілізований і направлений на фронт.

                За бойові заслуги нагороджений орденом Вітчизняної війни і двома орденами Червоної зірки. Бойовий шлях Чаплигіна проліг від Сталінграда до Карпат. Про начальника інженерної служби 54-го Укріпрайону не раз писали фронтові газети.

                Прізвище Павла Матвійовича Якобошвілі викарбуване на граніті після Чаплигіна другим. Війна зробила двох воїнів великими друзями. Коли не стало Чаплигіна, майор Якобошвілі в дуже складній і напруженій обстановці очолив саперний підрозділ.

                У бойовому документі 54-го Укріпрайону зазначено:  «...За десять днів наступу сапери підрозділу, яким командували Чаплигін і Якобошвілі, знищили майже 15 тисяч мін».

                Бійці любили свого командира. Він був для них взірцем дисциплінованості, мужності.

                Учні та вчителі Сторожинецького районного ліцею пам’ятають героїв-визволителів, шнановують їх. В ліцеї проводяться багато заходів це усні журнали, виховні години, уроки пам’яті та мужності, шкільні вечори та учнівські конференції на тематику визволення нашого краю та Сторожинеччини від німецько-фашистських загарбників в роки Другої світової війни.

Матеріал підготували вчитель історії Сторожинецького районного ліцею Тинок Сергій Анатолійович (вчитель вищої категорії, „Старший вчитель“) з групою дітей 11-А класу.

Артур Буковинець

Майор Чаплигін

Наша школа Сторожинецький районний ліцей знаходиться на вулиці Чаплигіна. Хто він? Це майор Петро Борисович Чаплигін воїн визволитель

54-го Украпрайону військового з’єднання, воїни якого визволяли Сторожинецький район від німецько-фашистських загарбників, а також вели наступ в Карпатах де завдали поразки німецьким військам.

                Перед штурмом Карпат майор Чаплигін одержав термінове завдання: забезпечити проходи через мінні загородження ворога перед хребтом Обчина Маре. Під вогнем гітлерівців чаплигінці знешкодили близько трьох тисяч мін. Сапери знемагали від втоми. І тоді там, на передньому краї, де в герці зіткнулися життя і смерть, з’явився начальник інженерної служби. Безстрашність командира додала солдатам нових сил і відваги.

                Оповідають: смертельно поранений, він ще звівся на ноги і, спираючись на автомат, пішов лугом на величезне, немов криваве, сонце, яке бачив востаннє. Кілька бійців кинулися, щоб підхопити командира, але він упав мертвий...

                Ім’я майора Петра Борисовича Чаплигіна стоїть першим на граніті братської могили в Сторожинці. Фронтові дороги привели героя на буковинську землю з Великої Жирівки Фотежського району Курської області. Після закінчення гірничого технікуму Петро Борисович працював інженером шахт Краснодону і Красний Луч 3-біс, №6 і №12. Звідси в сорок першому був мобілізований і направлений на фронт.

                За бойові заслуги нагороджений орденом Вітчизняної війни і двома орденами Червоної зірки. Бойовий шлях Чаплигіна проліг від Сталінграда до Карпат. Про начальника інженерної служби 54-го Укріпрайону не раз писали фронтові газети.

                Прізвище Павла Матвійовича Якобошвілі викарбуване на граніті після Чаплигіна другим. Війна зробила двох воїнів великими друзями. Коли не стало Чаплигіна, майор Якобошвілі в дуже складній і напруженій обстановці очолив саперний підрозділ.

                У бойовому документі 54-го Укріпрайону зазначено:  «...За десять днів наступу сапери підрозділу, яким командували Чаплигін і Якобошвілі, знищили майже 15 тисяч мін».

                Бійці любили свого командира. Він був для них взірцем дисциплінованості, мужності.

                Учні та вчителі Сторожинецького районного ліцею пам’ятають героїв-визволителів, шнановують їх. В ліцеї проводяться багато заходів це усні журнали, виховні години, уроки пам’яті та мужності, шкільні вечори та учнівські конференції на тематику визволення нашого краю та Сторожинеччини від німецько-фашистських загарбників в роки Другої світової війни.

Матеріал підготували вчитель історії Сторожинецького районного ліцею Тинок Сергій Анатолійович (вчитель вищої категорії, „Старший вчитель“) з групою дітей 11-А класу.

Артур Буковинець

Окупація Буковини Румунією. Розвиток Сторожинця від 1918 року до 40-х років XX століття.

Після того, як розпалась у 1918р. Австро-Угорська монархія, першим політичним заходом нової влади стало надання місць окружного начальника, бургомістра та інших ключових посад у Сторожинці виключно представникам румунської національності. Так, тривалий час, з 1919 по 1940рр., посаду секретаря громади обіймав Палдюк, який змінив своє прізвище на Паладі. Протягом 1919-1940рр. 6ургомістри повітового міста досить часто змінювали один одного. Вони належали до різних політичних

партій. 3часта професійна діяльність останнього починалася 3 стосунків з селянами і закінчувалася світськими раундами 3 адвокатами і великими землевласниками. Бургомістр міг висуватися від конкретної впливової полійчної партії. Остання  6ула засо6ом досягнення політичної влади та еталоном вимірювання активності політичного життя громадян міста. Та 6ули випадки, коли посадовці об'єктивно та безкорисливо представляли інтереси міста.

Містом управляла примарія та громадська рада. На посаду примаря могла претендувати лише особа, яка мала вищу освіт. Вона призначалась губернатором. Так, 4 квітня 1931р. гаеета «Час» повідомляла, що «6ургоміністрСторожинця Щербан Флондор подався з 11 радниками до демісії  (у відставку). Причиною було те, що громадська рада зро6ила о6струкцію (6локування рішень) при прийнятті 6юджету міста».

Будівлю міської управи з оглядовим карнизом-майданчиком для дозорця-пожежника 6уло зведено передПершою Світовою на вулиці Ізісіогкаігзїгаззе (нині-Головна). Будівля ратуші чудово поєднує пізню еклектику з елементами модерну. Нині тут працює виконком міської ради.

посилання:  http://bukportret.in...>http://bukportret.in...