Форум Тарноруди

Питання-відповіді

Інтерв'ю

Всі записи

Список людей що загинули в боях за Тарноруду

http://tarnoruda.org...> SAM_0865 http://tarnoruda.org... alt='' height='300' width='400'>

1.Аристов Г.Ф. – рядовой
2.Алимбаев С.А.-рядовой
3.Антонов Г.П.-ефрейтор
4.Антилин М.Д.- рядовой
5.Андреев И.Т.-рядовой
6.Беляков А.- рядовой
7.Болотов В.П.-ефрейтор
8.Беисов Т.- рядовой
9.Бесштаников С.И.-ефрейтор
10.Ворошин А.П.- рядовой
11.Втарыгин Г.П.-ефрейтор
12.Васильков И.А.- рядовой
13.Ватулин Ф.С.-сержант
14.Великов А.П.-мл.лейтенант
15.Гаврилов А.И.-ефрейтор
16.Гизатулин Р.Б.-мл.сержант
17.Григорьев Г.Д.- рядовой
18.Гилев И.В.- рядовой
19.Гришин С.С.-гвард.младш.лейтен.
20.Гордиевич Г.В.-лейтенант
21.Дружинин Н.И.- рядовой
22.Дубров И.Б.- рядовой
23.Жаканов С.- рядовой
24.Захаров М.С.- рядовой
25.Заносов М. – рядовой
26.ЗарытовА.А.- рядовой
27.Иванов А.Е.- рядовой
28.Кушкумбаев К.- рядовой
29.Компанеец М.К.- рядовой
30.Калашников Г.И.- рядовой
31.Комельков В.М.- рядовой
32.Кирпичев Т.М.- рядовой
33.Кучеров М.М.- рядовой

http://tarnoruda.org...> SAM_0884 http://tarnoruda.org... alt='' height='225' width='300'>
34.Кузнецов А.М.-ефрейтор
35.Какенов С.-мл.сержант
36.Колачев А.С.-гв.лейтенант
37.Кручинин М.З.-гв.ст.лейтенант
38.Коногоров М.П.-лейтенант
39.Левинский И.И.-ефрейтор
40.Лозов А.В.- рядовой
41.Меньшаков М.К.-мл.сержант
42.Моисеенков В.А.-гв.лейтенант
43.Малаличев Н.К.-ефрейтор
44.Морозов П.Д.- рядовой
45.Могильников И.М.- рядовой
46.Никифорова Е.И.-сержант
47.Новиков Н.А.-мл.сержант
48.Носков П.П.-ефрейтор
49.Осипов И.В.-мл.сержант
50.Осинцев И.К.- рядовой
51.Прохоров В.М.-мл.сержант
52.Помарцев П.С.-мл.сержант
53.Пастушков И.Т.-гв.ст.лейтенант
54.Почивалов П.К.- рядовой
55.Пололин Г.К.- рядовой
56.Петров В.А.- рядовой
57.Пичушкин П. Я.- рядовой
58.Привезенцев Д.В.- рядовой
59.Ревякин А.А.- рядовой
60.Ревякин В.К.-мл.лейтен.
61.Рилеев И.В.- рядовой
62.Рожков А.С.-ефрейтор
63.Сазонов В.М.- рядовой
64.Соловьев Н.И.- рядовой
65.Серсенгалиев Т.- рядовой
66.Сафонов Н.А.-мл.серж.
67.Сухов В.С.-мл.серж.
68.Стрижков Д.В.-мл.серж.
69.Торопыгин В.И.-мл.серж.
70.Тихонов В.П.-мл.сержант
71.Трегубенко М.М.- рядовой
72.Тутарев П.И.- рядовой
73.Тарячев А.И.- рядовой
74.Тагильцев И.А.-ефрейтор
75.Унжаков М.А.- рядовой
76.Флоров А.М.-мл.сержант
77.Федоров Н.Д.-ефрейтор
78.Хлусов Н.П.- рядовой
79.Чинов В.Ф.-мл.серж.
80.Чистов Н.Г.-мл.серж.
81.Чугунов Т.Н.-мл.серж.
82.Шифроненко Ф.П.-мл.серж.
83.Шайхулин Т.Х.- рядовой
84.Ширяев А.Н.- рядовой
85.Шевелов В.А.- рядовой
86.Шунин А.И.-сержант

http://tarnoruda.org...> SAM_0882 http://tarnoruda.org... alt='' height='225' width='300'>

Andriy Maykher

Катерина Сенявська ініціатор перебудови костелу в Тарноруді

Катерина Сенявська ініціатор перебудови костелу в Тарноруді

http://upload.wikime... alt='' height='500' width='400'>

Катерина Сенявська до заміжжя — Костка; пол. Katarzyna Sieniawska, жила в період з 1576 по 1648 — представниця польської шляхти. Родовий герб — Донброва. Донька Яна Костки та Софії Одровонж що володіли половино Галичини і частиною Поділля.

Одружилася з Адамом Єронімом Сенявським (1576—1616). Її приданим були Меджибіж, Сатанів, Тарноруда а також Зіньків із навколишніми селами.

У Сенявських було трьоє синів — Миколай народився близько 1598 помер 17 квітня 1636, Олександр з 1599 по 1621 та Прокіп з 1602 по 1626. Катерина Сенявська пережила чоловіка та усіх синів. Усі четверо були поховані в костелі в Бережанах. Коштом Катерини Сенявської всім їм було встановлено пам’ятники. 1920 року саркофаги Адама Єроніма Сенявського та трьох його синів Миколая, Прокопа й Олександра вивезено до Вавельського замку. Там вони перебувають і понині.

У 1641 році Катерина Сенявська власниця Сатанова піднесла містечко до статусу міста та, зі згоди польського короля, надала поселенню магдебурзьке право. Собі вона обумовила право призначати війта міського начальника та право остаточно розв’язувати всі судові справи громади. За цю «дуже сумнівну автономію» так її охарактеризовано у виданні «Парафії та церкви Подільської єпархії», 1901 власниця поклала на міщан обов’язок будувати та тримати справними міські укріплення, а також забезпечувати їх артилерією та бойовими припасами.близ. Одним з найбільших пам’ятників що залишила у спадок Катерина Сенявська на Поділлі є Костел божої матері Святого Скапулярія що знаходиться у Тарноруді, вона перебудувала святиню з деревяного костелу oj cnjzd p 1355 року на камінний в чудовому Бароковому стилі в 1643 році. Костел зберігся і функціонує до нині всі бажаючі можуть оглянути святиню що знаходиться в Волочиському районі в Тарноруді.

Andriy Maykher

Про Зелений туризм як перспективу для Тарноруди

Зелений туризм дає можливість ознайомитися з культурою краю, його історією, http://cs306604.user...> тарноруда туризм http://cs306604.user... alt='' height='300' width='400'>

релігією і природним потенціалом. Враховуючи безцінний природний потенціал, неповторну красу українського краю, багатство і щедрість української землі, різноманітність природних ресурсів, помірний клімат, насичене подіями історичне минуле України, гостинність місцевих жителів – український зелений туризм може по праву вважатися візитною карткою нашої країни.

Зелений туризм в Україні набирає все більшої популярності та актуальності. Ні для кого не секрет, що для того, щоб по-справжньому зрозуміти історію країни, потрібно їхати в її сільську місцевість, оскільки саме там збереглася до наших днів незаймана сучасністю культура українського народу, її національний побут і багата природа з лісами, ріками і горами . Ми пропонуємо унікальну можливість відвідати наймальовничіші куточки України

Зелений туризм – відпочинок для тих, хто любить і цінує природу, а також для тих хто просто хоче весело і з користю провести свою відпустку або вихідні.

Зелений туризм це реальна перспектива для Тарноруди.

Andriy Maykher

Ізабела Любомирська (Чарторийська)

Ізабела Любомирська (Чарторийська) Чарторийські тарноруда

http://www.e-literac... alt='' height='475' width='400'>

Любомирська Ізабела (уроджена Ельжбета Гелена Анна Чарторийська; 21.05.1733, за ін. відомостями — 1736, м. Варшава, померла вона в Польщі — 25.11.1816, м. Відень, Австрія — меценат і колекціонер творів мистецтва епохи рококо.

Дочка Олександра Августа Чарторийського, руського воєводи, представника українсько-польського роду Чарторийських, дружина великого коронного маршалка Станіслава Любомирського від 9 червня 1753, прабабця Альфреда Потоцького, намісника Галичини.

У власності Любомирської були польські палаци у Віланові, Урсинові та «Мон Кото» на Мокотові. Вона поклала наріжний камінь під будівництво Народного театру у Варшаві. На зламі XVIII та XIX ст. була ініціаторкою перебудови замку в Ланьцуті також вона збудувала чудовий зразок обороних церков на поділлі у містечку Тарноруда в 1816 році.

Одна з найвідоміших жінок Речі Посполитої у XVIII ст. Брала активну участь у політичних іграх свого часу. Спочатку була прихильною до короля Станіслава Августа Понятовського, а згодом боролася з ним. З огляду на невдачі своєї політичної боротьби переїхала спочатку до Парижа, а після вибуху Великої французької революції перебувала у Відні. Крім політичної діяльності вирізнялася як особлива опікунка селян.

Володіла 14 містами і 366 селами, значна частина яких була розташована на українських землях, серед них і с-ще Сатанів тепер Городоцького р-ну Хмельницької обл. та містечко Тарнорудаіз навколишніми селами.

Мала чотири доньки —

Ельжбету (1755—1783),

Олександру (1760—1836),

Констанцію Малгожату (1761—1840)

Юлію (1764—1794).

Andriy Maykher

Стопа Ісуса Христа в Тарнорудi

Сталось неймовірне в Волочиському районі відкрилась Стопа Ісуса Христа.

В с. Тарноруда завдяки зйомкам поверхні кращої якості компанією Гугл нашому погляду відкрилось чудо озеро що в Тарноруді виявилось має дивовижну форму стопи і не простої стопи а стопи Ісуса Христа, найцікавіше те що на озері є острів і він на фотознімках є як те що це цвях забитий при розп’ятті .http://volochisk.at....> тарноруда http://volochisk.at.... alt='' height='281' width='399'>

Форму цю свою озеро набрало після того як було розформовану ГЕС і на залишках Водосховища зробили каскад ставів. Площа озера має карколомні розміри більше 200 гектарів.

Як не дивно озеро існує вже більш як 50 років і за весь цей час не було жодного утопленика на озері це може свідчити лише про одне це місце є не простим а благословенним.

Поглянувши на інші стави по р. Збруч наприклад с. Вочківці

Там озеро теж не мале розміри близько 140-160 гектар то там статистика каже сама утопельників кожного року не бракує.

В Тарноруді ж при площі 200 Гектар немає середня глибина 2,5 – 3 м на ямах сягає 5-7 метрів.

Звичайно знайдуться і скептики ті хто скаже що то брехня , але справжні віруючі люди ніколи не відкинуть знаку з вища і будуть вірувати бо віра робить нас сильнішими.

Andriy Maykher

Леонід Шиманський про Тарноруду Поляни та Зайчики де У кожному живе по шістсот чоловік!!!

Над цим думають всі, хто хоче бачити її самоврядною

Про те, що реформування системи місцевого самоврядування вкрай потрібне, говориться давно і всіма. Час від часу ідея спалахує вогнем цікавості у найвищих ешелонах влади. Потім настає період її масового обговорення із залученням всіх самоврядних структур та їх представників — від очільників міст до сільських голів. При цьому всі гаряче вступають у дискусію, пропонують свої варіанти, діляться досвідом, здобутим під час закордонних поїздок. А за тим … все затихає. І так до нового проголошення реформ.

Черговим пунктом на цьому шляху стали і нинішні ініціативи Президента країни і концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. І знову тема дуже потрібна і актуальна. Правда, із нею поспішати не стали.

Для політиків така стратегія — обережна і далекоглядна, бо принаймні тепер не доведеться ризикувати своєю репутацією, якщо все завершиться лише черговим проголошенням намірів. А що думають з цього приводу практики? Своїми думками поділилися ті, для кого самоврядування — не загальне поняття, а щоденна робота.

http://www.golos.com... alt='' height='400' align='middle' width='300'>

Саме до такої думки схиляється голова Волочиської районної ради Леонід Шиманський:

— Територія, земля — це те основне багатство, яким має володіти самодостатня громада. Бо воно є головною передумовою розвитку чи то промислової, чи то сільськогосподарської, чи туристичної, чи будь-якої іншої інфраструктури. А вже ті в свою чергу мають принести надходження до місцевого бюджету. Щоб побачити справді ефективний територіальний поділ Леонід Іванович пропонує повернутися до територіального устрою середини вісімдесятих років минулого століття, котрий, на його думку, був найефективнішим. У той час сільрада була прив’язана до території у три-п’ять тисяч гектарів. Як правило, її обробляло одне господарство, яке було спроможним заробити кошти не тільки для свого розвитку, а й для утримання соціальної сфери села. Саме за колгоспні гроші було зведено чимало сільських лікарень, шкіл, дитячих садків, клубів…

— Але з часом почали перемагати амбіції окремих керівників, котрі почали дрібнити колгоспи. І при цьому кожен новий голова був не проти мати свою сільраду, — переконаний Леонід Іванович. — А в результаті ми отримали у спадщину тисячі сільських рад без грошей і реальних повноважень.

— Є у нас, приміром, три сусідні села — Зайчики, Тарноруди та Поляни, — продовжує голова. — У кожному живе по шістсот чоловік. І у кожного — своя сільрада, сільський голова, і хоча і скромний, але свій штат чиновників. Та при цьому всі вони однаково не можуть дати собі раду, не знають, куди подітись із своїми проблемами, насамперед фінансовими. То чи не доцільніше було б їм усім об’єднатися в єдину громаду? Чи додасть таке формальне об’єднання надходжень до місцевого бюджету? Думається, навряд чи. Чи вдасться багато зекономити державних коштів на скороченні посад секретарів? Очевидно, що ні. То в чому ж тоді сенс такого об’єднання?

— Я зрозумів це, коли побував у французькій Тулузі, — підтримує ідею міський голова Старокостянтинова Микола Мельничук. — Населення міста становить 400 тисяч чоловік. Але об’єднана тулузька громада —вдвічі більша. Бо до неї входить населення навколишніх невеличких сіл та містечок. І це не формальність. Це насамперед можливість спільно заробляти гроші до бюджету і спільно розподіляти їх саме на те, що важливо для всіх жителів, а не одного міста. При цьому ніхто не вважає себе бюджетоутворюючим містом, а хтось — дотаційним селом.

У нас же, на жаль, залишається більше роз’єднуючих, ніж об’єднуючих чинників. І бюджетний в тому числі. Бо кожна нижча рада думає, як би вирвати більший шматок із бюджету вищої, і ця вертикаль наскрізь пронизує всю країну.

Заробленим ділитися не дуже хочеться

Як важко діляться місцеві бюджети, знають всі, хто причетний до цього. Бо всім і на все не вистачає. Доводиться визначати пріоритети там, де їх навіть теоретично неможливо визначити, бо кому більше потрібні гроші — хворому на ліки, школі на нові вікна, чи на будівництво дитячого садка для сільської малечі? Однак при цьому переважна більшість міських голів впевнена, що їхні міста ніколи не були б дотаційними, якби все зароблене залишалося на місці, а не відправлялося до державної скарбниці. — Силу місцевого самоврядування чи не найповніше я зрозумів, коли, побувавши в нідерландському Маастріху, дізнався про його бюджет, — поділився враженнями міський голова Кам’янця-Подільського Микола Сімашкевич.

Одним із основних джерел надходжень до місцевої казни для обох міст є туристичний бізнес. Кам’янець з усіх сил прагне його розвинути і заманити до себе туриста. Але ще кілька років тому двадцять відсотків готельного збору залишалось у міській казні. Тепер ця сума зменшена до одного відсотка. В результаті місто, яке прагнуло самостійно заробити на свій розвиток, очікує державних дотацій.

І справа навіть не в тому, наскільки справедливим є їх розподіл. Найбільша свобода громади полягає не в тому, щоб самостійно використати субвенції, а в тому, щоб самим заробити достатньо для свого життя і розвитку. Тож в ідеалі потребують від держави не стільки фінансової підтримки, скільки створення того інвестиційного клімату, котрий дозволив би запросити до туристичного містечка інвесторів.

Якщо гроші згори, то й підказки звідти

Право бути самодостатнім містом Славута отримала ще 380 років тому, — не без гордості розповідає тамтешній міський голова Василь Сидор. — Магдебурзьке право чітко визначало його права і обов’язки, і ніхто, в тому числі і держава, не могли їх порушувати. Тепер після стількох віків ми знову у пошуку таких вольностей. А головне — фінансової основи, котра підкріплювала б їх. Що з того, що сесії місцевих рад можуть на свій розсуд ділити бюджетні кошти? Адже розподіл цей відбувається, виходячи не так із бажань чи потреб громади, як із можливостей завжди обмежених бюджетів. Як наслідок — традиційно передбачуваний результат: дороги залатати нічим, відремонтувати каналізацію немає за що, утримувати зайвий медпункт — неможливо… Пояснення у переважній більшості одне: якщо населений пункт на дотації, то розкошувати немає як, треба дякувати і за те, чим допомогли зверху.

— Але за що і кому має дякувати Славута, котра щорічно збирає до 160 мільйонів гривень різних податків і зборів, — запитує голова. — Із цієї суми на місці залишається 30 мільйонів. Потім ще 70 мільйонів гривень ми отримуємо дотації. А куди ж дівається решта?

Добре, якщо пощастить, і на твоїй території працює такий промисловий гігант, як Хмельницька АЕС. Своїми відрахуваннями до бюджету вона може прогодувати не одне село. Та коли поруч немає нічого подібного? Як виживати крихітним ружичанкам, правдівкам та ясинівкам?

Реально вони вже давно не мають свого голосу і забули про будь-які бажання? Бо що може хотіти, а тим більше — вимагати бідняк, у якого порожньо в кишенях.

Можливо, це дещо гротескне порівняння, але саме на нього схожі теперішні стосунки громади із державою. Вони народилися не зараз — тягнуться десятиліттями. Але вибудувати нові, попри спільне бажання обох сторін, так нікому і не вдалося. То ідеї були утопічними, то рішучості в діях бракувало, а то й просто бажання щось змінювати.

Хмельницький.

ДУМКА

Тільки у Волочиському районі, де нині діє понад чотири десятки сільрад, майже від половини з них можна було б з легкістю відмовитися. Бо нині вони успішно справляються лише з єдиним завданням — йдуть з простягнутою рукою до будь-кого, аби випросити гроші, техніку, яку-небудь спонсорську допомогу. Але хто і заради чого має все це роздавати?

Цифра

Туристичне містечко Маатріх у Голландії практично таке ж за населенням, як і Кам’янець-Подільський. Пріоритетом для обох є туризм. Однак річний бюджет європейського туристичного центру становить 1,4 мільярда євро, українського — 27 мільйонів гривень.

Andriy Maykher

Тарнорудський Храм Ісуса Милосердного

Андрій Майхер, історик-краєзнавець

http://www.credo-ua.... alt='' title='Тарнорудський храм' class='alignnone size-full wp-image-64441' height='360' width='480'>

У подільському краї, на річці Збруч, є у Волочиському районі населений пункт Тарноруда. Мало хто з мешканців Хмельницького та області взагалі чули про нього. Як і про чудотворну ікону Ісуса Тарнорудського – на превеликий жаль!

1583 року, як тут панували магнати з роду Одровонжів, Тарноруда отримала магдебурзьке право. Для тих, хто призабув: це середньовічне міське право давало дозвіл проводити ярмарки, мати магістрат і багато інших привілеїв. Серед міст нинішньої Хмельниччини, які отримали магдебургію, були Кам’янець-Подільський, Сатанів, Дунаївці, Смотрич… і Тарноруда.

' Коли донька Яна Костки і Софії Одровонж вийшла заміж за Адама Єроніма Сенявського (1576–1616), її посагом були Меджибіж, Сатанів, Тарноруда, а також Зіньків із навколишніми селами

За переказами, коли у цих місцях стояв пагорб, століттями порослий густим терном, випало тут полювати якомусь Андрієві з Ріпни. І коли він пробрався крізь терен на вершину пагорба, раптом побачив образ Ісуса Сумного. До того часу в Андрія довго боліло серце, але як він узяв образ у руки – біль минув. Схвильований знахідкою мисливець відніс знахідку додому, але образ дивним чином повернувся в гори над Збручем. Історія повторилася кілька разів. Зрештою чоловік розповів про диво місцевому парафіяльному священику. Той же попросив показати місце, де знайшовся образ, і порадив поставити тут каплицю.

http://www.credo-ua.... alt='' title='Тарнорудський храм' class='alignnone size-full wp-image-64442' height='351' width='480'>

Двоє безіменних братів у 1355–1365 рр. зводять тут перший храм, ще дерев’яний. Коли донька Яна Костки і Софії Одровонж вийшла заміж за Адама Єроніма Сенявського (1576–1616), її посагом були Меджибіж, Сатанів, Тарноруда, а також Зіньків із навколишніми селами. На місці дерев’яної церковці Катерина Сенявська звеліла поставити муровану святиню (1643 р. – саме цим роком датують появу римо-католицької парафії в Тарноруді). Храм освятив Кам’янецький єпископ Стефан Рупнеський. Він же свого часу, перед переїздом до Луцька, освятив храми в Червоногруді, Товстому, Старій Синяві та Проскурові.

1754 року тарнорудський храм перебудувала в пізньобароковому стилі Ізабелла Чарторийська (уроджена Ельжбета Гелена Анна Чарторийська), меценат і колекціонер творів мистецтва епохи рококо.

Ізабелла була донькою Олександра Августа Чарторийського, руського воєводи, представника українсько-польського роду Чарторийських, дружиною Великого коронного маршала Станіслава Любомирського (від 9 червня 1753), прабабкою Альфреда Потоцького, намісника Галичини. Вона володіла 14 містами і 366 селами, значна частина яких була розташована на українських землях Поділля та Галичини, і була однією з найвідоміших жінок Речі Посполитої у XVIII ст. Брала активну участь у політичних іграх свого часу, заклала наріжний камінь під будівництво Народного театру у Варшаві. Ізабелла Чарторийська й маршал Станіслав Любомирський звели у Тарноруді ще один храм; але це окрема історія.

http://www.credo-ua.... alt='' title='Двір не вміщав усіх коней та возів під час прощ до чудотворного образу' class='alignnone size-full wp-image-64448' height='377' width='480'>

Що ж до нашого храму, то його оточували старі дерева, і хоч яки просторий був двір довкола будівлі, він не вміщав усіх коней та возів під час прощ до чудотворного образу. Стіни храму були до 1,5 м завтовшки, склепіння вкрите рослинними орнаментами. Сім вівтарів храму мали багату оздобу. Чудотворний образ (69,5 на 54 см, олійна фарба на полотні) знаходився за трьома заслонами в головному вівтарі. 1773 року образ «одягли» у срібні шати з золоченою короною. З досліджень польських реставраторів відомо, що на початку XVIII ст. ікона пережила пожежу, була перемальована, а потім зберігалася в занадто вологому приміщенні. Швидше за все, всі ці негаразди відбувалися під час гонінь на католиків і за Барської конфедерації.

http://www.credo-ua.... alt='' title='Тарнорудський храм' class='alignnone size-full wp-image-64443' height='353' width='480'>

Вежі та мури, які видно на старих зображеннях, охороняли цвинтар, розбитий довкола храму. Цвинтар, на жаль, не зберігся. Є непогане зображення тарнорудської святині, створене відомим білоруським мандрівником Наполеоном Ордою 1734 року, ще до перебудови в пізньобароковому стилі. Після землетрусу 14 серпня 1802 р. склепіння храму потріскалося. До нього прибували великі паломництва, як бачимо на фотографії 1899 року. На початку ХХ ст. (до 1909) настоятелем у Тарноруді був о.Броніслав Карчевський. Він організував при храмі хор та оркестр, закупивши всі потрібні інструменти. Отець славився суворістю до пияків, розганяв тих, хто до півночі веселився у місцевій корчмі. Його наступника Броніслава Роговського в часи громадянської війни охороняли від біди місцеві озброєні парубки. На фото 1918 року з польського архіву видно, що кількість паломників зросла: люди шукали надії та порятунку у Бога.

http://www.credo-ua.... alt='' title='Кількість паломників зросла' class='alignnone size-full wp-image-64444' height='314' width='480'>

Як прийшли радянські комісари, все змінилось. Ікону Броніслав Роговський 1920 року вивіз до Тернополя, і спинилась вона у своїх мандрах аж у польському містечку Зельонка Паслецька, де перебуває і нині.

' Підземелля з криптами засипали. 5-го серпня 1935 року було знищено вівтар і порубано лавки та дерев’яні скульптури – щоб не заважали танцювати. Парафіяльну бібліотеку спалили. У приміщенні влаштували склад міндобрив

Ось виписка з архіву про пограбування Тарноруди совєтами: «Из храма в местечке Тарноруда было конфисковано 16 килограммов золота и серебра так называемых квот. В этом приходе находился чудотворный образ Иисуса Милосердного. Люди, которые с верой молились возле этого образа, в чудесный способ исцелялись от неизлечимых болезней. Благодарные за исцеление верующие люди складывали в дары свои благодарности кольца, цепочки, изготовленные из разных драгоценных металлов разные части человеческого тела и так далее.»

До Тарнорудської парафії належав шерег населених пунктів теперішніх Тернопільської та Хмельницької областей. Тернопільщина: Фащівка, Кокошинці, Мала Лука, Рожиськ, Турівка та інші; Хмельниччина: Канівка, Постолівка, Зайчики, Бубнівка, Соломна, Гречана, Липівка, Сербинів, Ріпна, Юридика, Вигнанка (Тарнорудська – зараз входить до складу Тарноруди).

1934 року храм було зачинено, в приміщенні влаштували клуб і танцювальну залу, а ще певний час тримали збіжжя. Підземелля з криптами засипали. 5-го серпня 1935 року було знищено вівтар і порубано лавки та дерев’яні скульптури – щоб не заважали танцювати. Парафіяльну бібліотеку спалили. У приміщенні влаштували склад міндобрив. Слідкували за спорудою погано: з даху здерли бляху, добрива заливали дощі, пізніше обвалилися старі склепіння.

http://www.credo-ua.... alt='' title='Тарнорудський храм' class='alignnone size-full wp-image-64445' height='328' width='480'>

У 1990-ті роки святиню повернули віруючим. Стан костелу був жалюгідний, але паломники не забули про нього. Багато з тих віруючих повиїжджали, хто у США, Канаду чи Польщу. А ті, хто жив в Україні, організували реконструкцію, за активної підтримки о.Владислава Ванаґса, на пожертвувані кошти.

Тарнорудський храм, на наше переконання, має бути включений у список об’єктів охорони пам’яток архітектури Волочиського району. Загалом 13 об’єктів готуються до подання в Державний реєстр пам’яток архітектури. А кошти, до речі, не виділено навіть на виготовлення паспортів встановленої форми.

http://www.credo-ua.... alt='' title='Ікона Ісуса Тарнорудського' class='alignnone size-full wp-image-64446' height='440' width='336'>

Ікона Ісуса Тарнорудського сьогодні не славиться чудесами, як це було свого часу в Тарноруді. Паломників у Польщі багато, але не зрівняти силу молитви у місці її дарування людям.

Вірних в Україні потрібно підтримати, а присутність цього важливого і сильного образу дасть віруючим сили та примножить віру в подолання всіх бід і перешкод. Для паломників із Польщі не становить труднощів перетнути кордон. Скасування візового режиму спростило це до мінімуму. А ось із України в Польщу дістатися складніше не лише з огляду на матеріальні клопоти.

Чудотворна ікона Ісуса Тарнорудського може стати тим маленьким, але дуже важливим стимулом, який дасть надію на відродження. На наших землях може відновитись давній паломницький центр. І не тільки для католиків, а й для всіх християн, хто потребує допомоги, хто не забув, що таке Віра і Любов до Бога.

Andriy Maykher

Списки реабілітованих жертв Сталінського терору з Тарноруди

Бжуско Броніслав Іванович 1936 р. н с. Тарноруда поляк, немовля. У 1936 висланий разом з батьками в Казахстан. Звільнений із спец поселень в 1956 р. Реабілітований згідно з Законом України від 17.04.91. (П-15639, архів УМВС).
Бжуско Іван Францович 1984р. с. Тарноруда поляк,http://politics.zt.u...> <a target=_blank href="http://politics.zt.ua/i/news/f-1304125930.jpg http://politics.zt.u... src='http://politics.zt.u... alt='' height='300' width='400'>
Бжуско Йосип Йосипович 1893р. с. Тарноруда поляк,
Бубляс Болеслав Францович 1904р. с. Тарноруда поляк,
Бубляс Іван Казимирович 1901р. с. Тарноруда поляк,
Бубляс Йосип Павлович 1901р. с. Тарноруда поляк,
Бубляс Казимир Казимирович 1896р. с. Тарноруда поляк,
Бубляс Франц Адамович 1899р. с. Тарноруда поляк,
Бульбак Анастасія Леонтіївна 1894р. с. Тарноруда полька,
Бульбак Іван Терентійович 1886 р. с. Тарноруда поляк,
Бульбак Марія Іванівна 1924 р. с. Тарноруда полька,
Бульбак Никифор Терентійович 1900 р. с. Тарноруда поляк,
Вальчак Каспар Тимофійович 1903 р. с. Тарноруда поляк,
Вальчак Станіслав Каспарович 1899 р. с. Тарноруда поляк,
Ващишин Василь Платонович 1898 р. с. Тарноруда українець,
Вешко Іван Леонтійович 1902 р. с. Тарноруда українець,
Вив’юрко Франц Владиславович 1909 р. с. Тарноруда поляк,
Винярчук Франя Станіславівна 1888 р. с. Тарноруда полька,
Вітко Блажко Варфоломійович 1898 р. с. Тарноруда поляк,
Возняк Варфоломій Варфоломійович 1880 р. с. Тарноруда поляк,
Войдило Іван Піусович 1904 р. с. Тарноруда поляк,
Войдило Йосип Піусович 1910 р. с. Тарноруда поляк,
Войдило Олександра Мартинівна р. с. Тарноруда полька,
Волинський Андрій Семенович 1896р. с. Тарноруда поляк,
Волинський Іван Іванович 1901р. с. Тарноруда поляк,
Волянин Броніслав Іванович 1907р. с. Тарноруда поляк,
Волянин Гаврило Григорович 1876р. с. Тарноруда поляк,
Волянин Іван Іванович 1901р. с. Тарноруда поляк,
Волянин Розалія Іванівна 1879р. с. Тарноруда поляк,
Гайданський Йосип Іванович 1912р. с. Тарноруда поляк,
Галка Іван Севастянович 1898р. с. Тарноруда поляк,
Галка Франц Григорович 1906р. с. Тарноруда поляк,
Гаріян Василь Никифорович 1902р. с. Тарноруда українець,
Головко Іван Григорович 1900 р. с. Тарноруда українець,
Грабовський Каспар Андрійович 1891р. с. Тарноруда поляк,
Гребенюк Ганна Степанівна 1910р. с. Тарноруда полька,
Гринько Степан Павлович 1912р. с. Тарноруда українець,
Гринько Іван Павлович 1910р. с. Тарноруда українець,
Гринько Йосип Августинович 1913р. с. Тарноруда поляк,
Губай Іван Матвійович 1905р. с. Тарноруда українець,
Дозорець Платон Леонтійович 1882р. с. Тарноруда українець,
Дозорець Василь Гнатович 1906р. с. Тарноруда українець,
Делегурський Іван Владиславович 1908р. с. Тарноруда поляк,
Дзингель Адам Адамович 1988р. с. Тарноруда поляк,
Диндал Йосип Вікентійович 1909р. с. Тарноруда поляк,
Довгальський Іван Олександрович 1900р. с. Тарноруда поляк,
Довгальський Йосип Карлович 1889р. с. Тарноруда поляк,
Довгальський Йосип Олександрович 1906р. с. Тарноруда поляк,
Дола Андрій Петрович 1905р. с. Тарноруда поляк,
Дола Антон Йосипович 1902р. с. Тарноруда поляк,
Дола Порфирій Іванович 1888р. с. Тарноруда поляк,
Дуда Антон Йосипович 1902р. с. Тарноруда українець,
Дуда Іван Карлович 1904р. с. Тарноруда поляк,
Дуда Франц Мартинович 1904р. с. Тарноруда поляк,
Жураківська Яніна Павлівна 1922р. с. Тарноруда полька,
Земба Станіслав Андрійович 1897 с. Тарноруда поляк,
Камінський Блажей Петрович 1878р. с. Тарноруда поляк,
Камінський Варфоломій Гргоровч 1914 р. с. Тарноруда поляк,
Камінський Войцех Петрович 1890р. с. Тарноруда поляк,
Камінський Іван Григорович 1895 р. с. Тарноруда поляк,
Камінський Йосип Григорович 1904 р. с. Тарноруда поляк,
Камінський Йосип Францович 1915 р. с. Тарноруда поляк,
Камінський Павло Іванович 1899 р. с. Тарноруда поляк,
Камінський Сигізмунд Іванович 1888 р. с. Тарноруда поляк,
Камінський Франц Григорович 1907 р. с. Тарноруда поляк,
Карвацький Андрій Вікентійович 1913р. с. Тарноруда поляк,
Карвацький Іван Вікентійович 1904р. с. Тарноруда поляк,
Карвацький Йосип Іванович 1893 р. с. Тарноруда поляк,
Карвацький Франц Вікентійович 1910 р. с. Тарноруда поляк,
Ковальська Євгенія Іванівна 1897 р. с. Тарноруда полька,
Когут Іван Семенович 1897р. с. Тарноруда поляк,
Когут Микола Петрович 1897р. с. Тарноруда українець,
Колцун Андрій Андрійович 1900р. с. Тарноруда українець,
Космина Степан Степанович 1908р. с. Тарноруда українець,
Куля Броніслава Миколаївна 1908р. с. Тарноруда полька,
Куля Станіслав Титович 1907р. с. Тарноруда поляк,
Куля Франц Миколайович 1901р. с. Тарноруда поляк,
Кушніров Пилип Іванович 1896 р. с. Тарноруда українець,
Майхер Йосип Кузьмич 1910 р. с. Постолівка українець, малописемний, завгосп колгоспу . Заарештований 30.08.37 Звинувачення :шпигунство. Трійкою УНКВС Кам’янець-Подільської обл.. 28.09.37 засуджений на 10років позбавлення волі у ВТТ. Помер в ув’язненні 26.09.42 Реабілітований прокуратурою Прикарпатського ВО 30.05.89. (П-22804, архів УСБУ).
Майхер Михайло Казимирович 1902р. с. Соломна, полк малописемний , колгоспник. Заарештований 28.12.37 . Звинувачення : контрреволюційна діяльність. НКВС і Прокурором СРСР 02.02.38. засуджений до розстрілу. Вирок виконаний 23.02.38. Реабілітований згідно з Законом України від 17.04.91. (П-24304, ДАХмО)
Майхер Олександр Іванович 1895 р. с. Постолівка, поляк, малописемний , колгоспник. Заарештований 15.03.33. Звинувачення : контрреволюційна діяльність. Особливою нарадою колегії ДПУ УРСР 28.04.33 засуджений на 3 роки позбавлення волі у концтаборі. Реабілітований військпрокуратурою Прикарпатського ВО 30.07.89 (П-6456, архів УСБУ)
Майхер Тимофій Климентійович 1901р. с. Постолівка, поляк, малописемний колгоспник . Заарештований29.12.37 Звинувачення :шпигунство. НКВС і Прокурором СРСР 02.02.38 Реабілітований військ трибуналом Прикарпатського ВО06.09.58. (П-6456, архів УСБУ)
Майхер Фаїна Олександрівна 1928р. с. Тарноруда полька, утриманка. У 1936р. вислана разом з батьками в Казахстан . Звільнена із спец поселення 16.06.55. Реабілітована згідно з Законом України від 17.04.91. (П-4264., арів УМВС)
Мелех Семен Семенович . с. Тарноруда українець,
Мельник Дмитро Микитович 1901р. . с. Тарноруда українець,
Мізера Анастасія Кайтанівна 1909р. . с. Тарноруда полька,
Мізера Андрій Францович 1910р. . с. Тарноруда поляк,
Мізера Броніслав Андрійович 1929р. . с. Тарноруда поляк,
Мізера Володимир Лук’янович 1908р. . с. Тарноруда поляк,
Мізера Франц Андрійович 1936р. . с. Тарноруда поляк,
Оконський Павло Іванович 1909р. . с. Тарноруда українець,
Олянін Антон Францович 1903. с. Тарноруда поляк,
Олянін Броніслав Францович 1910р. . с. Тарноруда поляк,
Олянін Іван Іванович 1885 р. . с. Тарноруда поляк,
Олянін Іван Францович 1889р. . с. Тарноруда поляк,
Олянін Йосип Францович 1897р. . с. Тарноруда поляк,
Олянін Мечислав Францович 1884 р. . с. Тарноруда поляк,
Олянін Михайло Йосипович 1877р. . с. Тарноруда поляк,
Олянін Станіслав Францович 1912р. . с. Тарноруда поляк,
Орловський Казимир Казимирович 1889р. . с. Тарноруда поляк,
Павенський Владислав Йосипович 1910р. . с. Тарноруда поляк,
Павенський Іван Блажейович 1910р. . с. Тарноруда поляк,
Павенський Йосип Антонович1907р. . с. Тарноруда поляк,
Павенський Йосип Іванович 1902р. . с. Тарноруда поляк,
Павенський Йосип Йосипович 1899р. . с. Тарноруда поляк,
Павенський Йосип Сильвестрович 1899р. . с. Тарноруда поляк,
Павенський Петро Іванович 1871р. . с. Тарноруда поляк,
Павенський Петро Петрович 1908р. . с. Тарноруда поляк,
Пастер Василь Степанович 1898 с. Тарноруда поляк,
Петрушко Варфоломій Григорович 1877
Петрушко Йосип Григорович
Полець Антон Францович 1931р. . с. Тарноруда поляк,
Полець Єва Антонівна 1888 р. . с. Тарноруда полька,
Полець Йосип Францович 1928р. . с. Тарноруда поляк,
Рорат Болеслав Сигизмундович 1903р. . с. Тарноруда поляк,
Рорат Франц Іванович 1903р. . с. Тарноруда поляк,
Рорат Франц Сигизмундович 1906р. . с. Тарноруда поляк,
Росол Іван Іванович 1904р. . с. Тарноруда поляк,
Росула Йосип Іванович 1901. с. Тарноруда поляк,
Сахадин Броніслав Йосипович 1910р. . с. Тарноруда поляк,
Сахадин Петро Іванович 1906. с. Тарноруда поляк,
Свіжак Андрій Францович 1913р. . с. Тарноруда поляк,
Свіжак Іван Іванович 1885р. . с. Тарноруда поляк,
Свіжак Лаврентій Антонович 1902р. . с. Тарноруда поляк,
Сек Йосип Семенович 1907р. . с. Тарноруда поляк,
Сек Софія Титівна 1900р. . с. Тарноруда полька,
Сек Франц Павлович
Сікора Іван Францович 1885р. . с. Тарноруда поляк,
Сікора Йосип Матвійович 1896р. . с. Тарноруда поляк,
Сікора Павло Герасимович 1908р. . с. Тарноруда поляк,
Сікора Франц Герасимович1905р. . с. Тарноруда поляк,
Сікора Якуб Матвійович 1882р. . с. Тарноруда поляк,
Сіньков Семен Ілліч 1897р. . с. Тарноруда поляк,
Скоропада Броніслав Йосипович 1898р. . с. Тарноруда поляк,
Скоропада Йосип Казимирович 1898
Скоропада Марія Йосипівна 1900р. . с. Тарноруда поляк,
Слива Домінікія Каспарівна1885
Сохацький Блажей Климентійович 1923
Схабович Казимир Кайтанович 1905р. . с. Тарноруда поляк,
Творик-Щур Микола Миколайович1905р. . с. Тарноруда поляк,
Франковський Станіслав Станіславович 1904р. . с. Тарноруда поляк,
Целько Габріелла Іванівна 1886р. . с. Тарноруда поляк,
Целько Денис Каспарович 1906р. . с. Тарноруда поляк,
Целько Йосип Каспарович 1908р. . с. Тарноруда поляк,
Целько Станіслав Каспарович 1889р. . с. Тарноруда поляк,
Чиж Йосип Трохимович 1898р. . с. Тарноруда українець,
Щур Йосип Францович 1901р. . с. Тарноруда поляк,
Щур Вікентій Францович 1885р. . с. Тарноруда поляк,
Щур Розалія Станіславівна1923р. . с. Тарноруда полька,
Щур Франко Францович1875р. . с. Тарноруда поляк,
Яблонський Іван Ілліч 1888р. . с. Тарноруда поляк,
Яловий Федір Мусійович 1905р. . с. Тарноруда українець,
Ястремський Владислав Карлович 1894р. . с. Тарноруда поляк,

Andriy Maykher

МОЄ РІДНЕ СЕЛО – ДОБРОТИ І ЛЮБОВІ КРИНИЦЯ… Про день села в Тарноруді

http://tarnoruda.org... title='Посмотреть все записи автора admin'>

Кожне місто чи село має свою давню історію, традиції та звичаї. Село Тарноруда є тим населеним пунктом Волочиського району, де історія села багата й цікава, а традиції

http://volrada.km.ua... alt='' height='250' width='333'>

На сцені в Тарноруді

та звичаї предків передаються з покоління в покоління, відроджуються та процвітають.

Є в селі унікальний костел Матері Божої Святого Скапулярія, церква-костел Святого Станіслава, палац-маєток Мордвінових, два єврейських та два християнських акрополі, прикордонні застави Російської та Австро –Угорської імперій, пейзажний парк з алеєю більш як 100-літніх лип та багато інших цікавих історичних місць.

Своє свято село святкує щороку на Вознесіння Господнє.

Ось і цього року 13 червня жителі громади об’єднали зусилля для організації свята у рідному будинку культури.

Розпочалось свято піснею «Марш Поділля», яку виконали місцеві аматори.

Вітав цього дня своїх односельчан сільський голова П.А.Возний, який зазначив, що Тарноруда – це прекрасне село, в якому живуть хороші й щирі люди.

Поздоровлення з нагоди визначної події та цінні подарунки отримали жителі села від почесних гостей: представників народного депутата України С.П.Лабазюка, новообраного депутата районної ради А.Й Змрочка, депутата районної ради В.М.Сергійчука, заступника генерального директора ТОВ «Волочиськ-агро» Л.П.Адамчук, керуючого АФ«Тарноруда» ТОВ «Волочиськ-агро» В.П.Комісарчука.

Ведучі свята перш за все привітали ветеранів Великої Вітчизняної війни, афганців, чорнобильців-ліквідаторів, матерів-героїнь та багатодітні сім’ї, пенсіонерів та працівників соціальної сфери.

Концертну програму дзвінкоголосим співом продовжували учасники художньої самодіяльності, а запальними танцями ? найменші жителі села. Відомий на всю Україну найбільшою колекцією картоплі А.Резнік сам написав та виконав пісню «Про Тарноруду».

http://volrada.km.ua... alt='' height='250' width='333'>

Сільський голова

А на завершення концерту фольклорний колектив місцевого будинку культури «Веселі забави» подарував усім гостям жартівливі пісні та гуморески.

Надзвичайно колоритною також була виставка робіт тарнорудських майстринь з бісеру.

Свято завершилося народним гулянням. Жителі села Тарноруда — одна велика родина, тож святкування було по – родинному затишним.

Andriy Maykher

Паломництво до Тарноруди з міста Волочиськ 2013 !!

http://tarnoruda.org...>

http://tarnoruda.org... height='235' width='300'>

Тарноруда Паломництво 1899 рік

Запрошуємо всіх бажаючих приєднатись до Паломницької ходи з міста Волочиськ в село Тарноруда Волочиського Району Хмельницької області до Чудотворного Образу Ісуса Тарнорудського Милосердного в Костел Божої Матері Святого Скапулярія 21 липня 2013 рок. Хода Формується о 6. 00 біля костелу Пресвятої Трійці села Користова.

Для людей похилого віку буде організовано безкоштовний автобус, для попереднього запису телефонувати за номером +38 (068) 32 88 388 відповідальна Павенська Лариса. Для учасників ходи мати з собою зручний одяг та взуття, відповідно до погоди. Тел.+38 (068) 05 96 240 відповідальна Міла Слободян. Для ЗМІ в 14:30 зустріч з Єпископом та Священиками. В 15:00 урочиста служба Єпископа Кам’янець діє цезії Леона Дубравського.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА:

http://tarnoruda.org...>

http://tarnoruda.org... height='200' width='300'>

Паломницька Хода

Тарноруда – село Волочиського району Хмельницької області відоме з 1404 року в середні віки отримує Магдебурзьке право в 1583 році. По легенді століттями на горі порослій тереном, випало тут полювати Андрію з Ріпни, і коли він вибрався крізь терен на вершину пагорба, раптом побачив образ Ісуса Сумного. До того в нього боліло довгий час серце, але після того, як узяв він образ у свої руки, раптом пройшла біль, і серце більше в нього не боліло. Схвильований знахідкою мисливець відніс ікону до себе додому, але образ дивним чином повернувся в гори над Збручем. Історія повторюється кілька разів. Опісля того розказав про цей інцидент місцевому священику. Той попросив показати те місце, де чоловік знайшов Образ, і порадив йому побудувати тут каплицю. Два безіменні брати в 1355-1365 рр. зводять тут перший костел, ще дерев’яний. В ХІХ ст.. Тарноруду можна порівняти з сучасними центрами паломництва як Почаїв та Зарваниця.

Всі контакти:

Відповідальна за пішу ходу +38 (068) 32 88 388 Павенська Лариса.

Відповідальна за автобус +38 (068) 05 96 240 Міла Слободян.

Відповідальний за Прес реліз +38 (097) 96 07 008 Майхер Андрій.

Сайт http://www.tarnoruda...>www.tarnoruda.org.ua

Закрити