Форум / kursiv

Теми для публікацій та розмов


www.chuykovka.kursiv.com.ua/
15 лютого 2011 / kursiv

Чуйківка
14 грудня 2010 / kursiv

Відпочинок
14 грудня 2010 / kursiv

Питання-відповіді Інтерв'ю Всі записи

1

/ kursiv Тема: Відпочинок

с. Чуйківка є центром сільської ради, до складу якої входять такі населенні пункти: с. Чуйківка, с. Бугор, с. Микитське, с. Об’єднане.
Свого герба та прапора сільська рада не має.
с. Чуйківка розташоване за 22 км від районного центру смт. Ямпіль та за 5 км від залізничної станції Хутір-Михайлівський. Межує: з півдня – з Марчихино-Будською сільською радою, з заходу – з Дружбівською міською радою, з півночі – з Середино-Будським районом, зі сходу межує з населеними пунктами Російської Федерації.
Площа сільської ради складає 311 га, із них с. Чуйківка – 257 га, с. Бугор -22 га, с. Микитське – 24 га, с.Об’єднане – 8 га.
На території ради проживає 707 чоловік населення, із них: с.Чуйківка-682 чоловіки, с. Бугор – 25 чоловік, в с. Микитське та с. Об’єднане населення не проживає.
Історична довідка
Село засноване в ХVІІІ ст. Назва населеного пункту походить від назви одягу : «чуйки» – верхній одяг до коліна, який шили місцеві жителі і торгували ним. Також мешканці займалися смолокурінням, лісозаготівлею.
Радянську владу встановлено в січні 1918 р.
У Великій Вітчизняній війні брало участь 400 односельців, 264 з них загинули, 112 нагороджені орденами й медалями.
У роки війни в селі було створено розгалужену мережу партизанських явок і резервів за рахунок яких поповнювався партизанський загін „За Родину”. 19 лютого 1942 німецько-фашистські загарбники провели каральну операцію по виявленню і знищенню партизанських родин з сіл Об’єднане, Микитське (Чуйківська сільрада). Розстріляних членів партизанських родин було поховано на околиці села в урочищі Ляді. У 1990 на місці поховання було встановлено мармурову стелу.
Навічно залишиться в серцях чуйківчан пам’ять про юного героя Костю Яніна, якій ціною свого життя врятував генерала П.І.Батова. У вересні 1943року, відступаючи, фашисти замінували лісову дорогу і міст біля Чуйківки. 5 вересня 1943 на підступах до села з’явилися радянські танки, які швидко йшли у напрямку замінованого мосту. Щоб зберегти життя радянським танкістам і бойову техніку, Костя, не вагаючись, вибіг на заміновану дорогу і підірвався.
За цей подвиг юного героя, посмертно, було нагороджено орденом Вітчизняної війни 2 ступеня. У 1956 р на могилі Кості Яніна встановлено обеліск.
У центрі села споруджено Меморіальний комплекс на честь воїнів визволителів та загиблих земляків.
В селі знаходиться діюча церква Успiння Богородицi - пам’ятка архітектури й мiстобудуванння місцевого значення.
Дерев’яна одноверха церква стоїть у рiвниннiй мiсцевостi на пагорбi край села над рiчкою Гибин. Пiсля 1709 р. згiдно з грамотою російського царя Петра 1 гетьман Іван Скоропадський передав Чуйкiвку державному канцлеру графу Гаврилу Головкiну. При ньому в 1730 р. й була збудована дерев’яна тридiльна одноверха Успенська церква. В 1753 р княгиня Кочубей перебудувала церкву. У 1930-х рр. церкву закрили, зруйнували верхнiй ярус дзвiницi й перетворили на сiльський клуб. 3 1943 р. будiвля знову почала використовуватися за прямим призначенням. В 1983 р. у церквi зробили ремонт силами парафiяльноi громади.
Успенська церква в Чуйківці є безцiнною пам’яткою народної дерев’яної архiтектури, найдавнiшою на Сумщинi дерев’яною церквою, що эберегла свої первiснi форми. За монументальнiстю образу, масштабністю й композицiйною довершенiстю їй немає рівних серед уцiлiлих тридільних одноверхих дерев’яних храмiв Лiвобережноi Украiни. Її досліджено у 1990 р., включено до Зводу пам’яток iсторi та культури України (том Сумська область).

Видатні земляки
Сапсай Петро Данилович – інженер – винахідник ракетних систем, проживає в м. Київ.
Солодовник Нестор Семенович (1906 р.н.) – генерал-майор бронетанкових військ, провідний спеціаліст Головного розвідуправління з проблем гострих міжнародних відносин, начальник кафедри військової академії, військовий аташе Радянського посольства в Німеччині, автор літературної праці „М.М.Неплюєв і Воздвиженське Трудове Братство”, нині покійний.
Образ Василь Сидорович (16.08.1922 р.н.)генерал-лейтенант, був начальником Полтавського вищого військового артилерійського училища. Нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни та Червоної Зірки, багатьма медалями, зараз у відставці.

14 грудня 2010


1




  Закрити  
  Закрити