|
Відповідь
Николай Хворостенко не знаю
29 вересня 2015
Відповідь
Николай Хворостенко не знаю
29 вересня 2015
Відповідь
Николай Хворостенко не знаю
29 вересня 2015
Відповідь
Николай Хворостенко не знаю
29 вересня 2015
У центрі Василькова, травень 2010 року Основні дані Країна Україна Регіон Київська область Район/міськрада Васильківський район Код КОАТУУ 3210700000 Засноване 988[1] Магдебурзьке право 1586 Статус міста з 1796 року Населення ?36 678 (01.12.2012)[2] Агломерація Київська агломерація Поштові індекси 08600—08606 Телефонний код +380-45 71 Координати 50°11?11? пн. ш. 30°19?50? сх. д.? / ?50.186389° пн. ш. 30.330556° сх. д. (G)Координати: 50°11?11? пн. ш. 30°19?50? сх. д.? / ?50.186389° пн. ш. 30.330556° сх. д. (G) Міста-побратими Дзяржинськ День міста друга субота вересня Відстань Найближча залізнична станція Васильків-2; Васильків-1 До станції 0,58; 8,28 км До обл./респ. центру - фізична 33,6 км - залізницею 46,5 км - автошляхами 35,5 км До Києва - фізична 33,6 км - залізницею 46,5 км - автошляхами 35,5 км Василькі?в — місто обласного підпорядкування у Київській області, районний центр, розташоване за 30 км на південь від Києва на річці Стугна. Васильків є центром Васильківського району. Обов'язки мера, на даний момент, виконує секретар ради, Тетяна Гладкова. Зміст 1 Історія 1.1 Княжа доба 1.2 Литовсько-польська доба 1.3 Козаччина 1.4 Російська імперія 1.5 20 сторіччя 2 Економіка 3 ЗМІ 4 Культура 5 Релігія 6 Пам'ятки та пам'ятники 7 Персоналії 8 Виноски 9 Джерела, посилання та література Історія Княжа доба 988 рік першої згадки про Васильків Історія поселень на річці Стугні налічує кілька тисяч років. Трипільська культура, а також скіфські пам'ятки щедро відмітились на Васильківщині. Перше поселення існувало на місці Василькова ще в глибоку давнину. 988 року з волі Володимира Великого тут було збудовано фортецю для захисту Києва з півдня від набігів степових кочівників — на його думку мала кількість міст навколо Києва робила княжу столицю уразливою. Цей рік і прийнято вважати роком заснування Василькова. У 995 році Печеніги знов прийшли до Полян і напали на город Василів (Васильків), що Володимир назвав на своє християнське ім'я (Василій). У тому Василєві раніш, як ще Володимир був поганином (язичником), були його тереми, а в них жили його жінки. Володимир вийшов проти Печенігів з невеликою дружиною, але Печеніги її розбили, а сам князь, пересидівши якийсь час під мостом, ледве втік. Так описував історик Микола Аркас княжі пригоди. Володимир полюбляв Василів як місце для полювання і розваг. Фортецю оточили земляними валами і ровами, й на кілька сотень років Василів стає надійним форпостом на торговому шляху з Києва до Європи. Свою сучасну назву Васильків отримав з легкої руки Юрія Долгорукого від імені сина князя — Василька Юрійовича, якому батько подарував його після захоплення Київського престолу. У 1157-му році місто переходить в удільне володіння Василька Юрійовича (його ще називали Васильком Пороським). Місто було одним із центрів оборони, ремесла та торгівлі Київської Русі. Деякий час місто навіть було центром незалежного князівства. Після спустошливої татарської хвилі середини XIII ст. місто сильно постраждало, але вижило. На початок наступного століття Васильків згадується як крупний торговий центр. Після вигнання у 1362-му році татар з Києва князь Ольгерд приєднує ці землі до Великого князівства Литовського. Проте татари час від часу продовжували нападати на Київ, витоптуючи і Васильків. У записах 1552-го року Васильків згадується як запустіле селище. Відродженням Василькова опікується Києво-Печерський монастир, адже саме у Василєві народився в 1009-му році засновник монастиря Феодосій Печерський. Монастир володів в цих краях певними землями, і навіть збудував у відродженому Василькові замок. Литовсько-польська доба Грамоту на володіння усім містом монастир отримав лише від польського короля Стефана Баторія, у 1586-му. Монахи просто сказали, що стара княжа грамота на Васильків в них... згоріла. Тож король і видав «дублікат». Одночасно Васильків отримує Магдебурзьке право, тобто право на самоуправління, проведення торгів, ярмарок. Однак це не заважає Києво-Печерському монастирю призначати до Василькова свого управителя. Козаччина Під час Хмельниччини Васильків — сотенне місто. Ось як описують тогочасне місто його гості: « Мы проехали четвертую мылю, и быв встречены сотником с пятидесятью всадниками, прибыли к городу Василико (Васильков), коему действительно приличествует такое имя (т. е. царский), ибо он велик, крепок и составляет не один, а три больших города с цитаделями и укреплениями, один внутри другого на вершине неприступной горы. Нас встретили за городом, священники и народ с хоругвиями поднялись с нами к самому высокому месту города и привели нас в благолепную церковь во внутри третьей крепости, во имя Антония и Феодосия Великих, то есть двух святых земли козацкой. » План міста Василькова Київської губернії, затверджено 21 квітня 1826 року, Санкт-Петербург Найвищою владою в тогочасному Василькові вважався управитель від лаври, городничий чернець. Він керував, судив, призначав і збирав податки, наділяв землею, доглядав господарство монастиря. На початок XVIII у місті налічувались чотири брами і чотири церкви. Церква св. Антонія і Феодосія (Печерських) 1758-го року збереглася до наших днів. П'ятикупольний храм збудований на пагорбі, у стилі українського барока. Проте час йде, влада церковна поступово замінюється владою світською. Крім того тут з'являється Васильківський форпост, у місті все більше квартирують війська. Це стосується і наших днів — ще з холодної війни тут розміщується повітряна база. У 1792-му році постає ще один збережений до наших днів храм — Свято-Миколаївська церква. У 1796-му році Васильків набув статусу міста. Російська імперія Будинок декабристів у Василькові Будинок XIX століття у Василькові У 1797-му році після приєднання до Росії Васильків стає центром повіту. 1825 року військові частини, що тут базувалися, брали участь у повстанні декабристів. В грудні розквартирована тут армія без жодного пострілу здається повстанцям-декабристам, на чолі з Михайлом Бестужевим-Рюміним. Вже під новий 1826-й рік до Василькова прибуває Сергій Муравйов-Апостол із сумною звісткою. За кілька днів повстання остаточно придушують. Неодноразово, ще з кріпацтва, буває у Василькові Тарас Шевченко. На шевченківський час припадає ось цей опис Василькова: « Настоящее состояние Василькова довольно ничтожно. В нем всего только два каменных дома, улицы не мощенные, множество неопрятных деревянных хижин оскорбляют взор путешественника. Церквей в нем 4, из которых 3 каменные, домов вообще 700 с лишним, лавок 52, трактирных заведений 2, питейных домов 33. » Проте у другій половині XIX століття в містечку мешкає вже понад десять тисяч жителів, діють кілька фабрик (тютюнові, миловарні), заводів (цегельні, цукроварні, свічкові, пивоварні). Проводяться ярмарки, розвивається підприємництво. Статистика 1897-го: 13 крамниць, 15 рундуків, 48 шинків і 7 трактирів. 20 сторіччя У 1918—19 роках місто декілька разів звільнялося від більшовистського контролю Українською армією. Після революційних років Васильків стає райцентром. Наприкінці 20-х років минулого століття значна частина населення міста працювала на заводі дубильних екстрактів, 4-му держшкірзаводі та інших підприємствах. Багато жителів займалось кустарними промислами: вичиняли шкіру, шили та ремонтували одяг і взуття. Характерною особливістю економічного розвитку Василькова в 30-ті роки був широкий розвиток кооперації. В 1927 році діяли 4 шкіряні артілі, які того ж року об’єднались в артіль ім. Першого травня. Працювало кілька товариств: споживче, кооперативно-орендно-позичкове, сільськогосподарське, кредитне та ін.[3] В 1929 році на базі декількох кооперативних об’єднань створено завод «Транспортер», який випускав дрібний сільськогосподарський інвентар. На території сьогоднішнього ринку працював деревообробний завод. В місті працювали артіль «Керамік», гончарні цехи якого виготовляли посуд, вишивальна артіль, де виготовляли одяг, рушники, білизну. Працював млин. В місті працювали установи і організації, діяли лікарні, де працювали кваліфіковані лікарі і фельдшери. Не менш важливим і складним завданням була організація народної освіти й культурно-масової роботи. В місті в 2-х будинках синагог відкрилися школи. Розвивалась торгівля, працювали трактири, обмінні пункти, постійно діяв базар, на якому було багато критих рундуків (ларьків). На ринку можна було купити все: від коня до гвіздка. Недарма жителі сіл називали Васильків «купи-продай». У вересні 1930 року була започаткована газета «За більшовицькі темпи», яка стала рупором радянської влади, диригентом здійснення програми колективізації і Голодомору. В 30-ті роки у Василькові був дитячий будинок для безпритульних дітей. Саме цей заклад в період Голодомору 1932-1933 років врятував життя багатьом дітям, яких деякі селяни змогли привезти і залишити на місцевому базарі, де їх забирали міліціонери. Ще з однієї синагоги було зроблено залізничний вокзал.[4] Початок 30-х років минулого століття увійшов у історію міста як період різкого повороту від політики НЕП, яка давала певний, хоча й контрольований більшовицькою владою, простір для підприємництва і розвитку приватної ініціативи в усіх сферах виробництва, до практично повного знищення приватної власності. До 1933 р. в місті проживало приблизно 10 тис. населення. Організований в українському селі штучний голод, який забрав життя тисяч жителів Васильківського району, зачепив і місто. Його населення, яке складалось на 49% з єврейських родин, хоч і жило у своїй переважній більшості незаможно, але не голодувало. Службовці державних установ і організацій, працюючі на підприємствах і в різних артілях отримували крім заробітної плати продуктові пайки, тому хоч і жили впроголодь, але від голоду не помирали. А от у прилеглих селах люди пухли і навіть мерли від голоду. Прикладом може стати село Піски, яке з часом було поглинуте містом. У ньому від голоду померли десятки людей.[5] З 1935-го Васильків за офіційною класифікацією знову не селище, а місто. У місті знаходиться Васильківська повітряна база, заснована тут у роки холодної війни. Економіка У теперішній час (2000-ні) у Василькові працюють підприємства харчової, легкої, обробної та інших галузей промисловості. У місті розвивається мале підприємництво. Головні підприємства Василькова[6]: ВАТ «Васильківський шкірзавод» — спеціалізується на виготовленні хромових шкір для рукавичок, верху взуття, підкладки із свиної шкірсировини і шкірсировини великої рогатої худоби. У наш час[Коли?] основний вид продукції — хромовий напівфабрикат, що йде переважно на експорт; ТОВ «СлаВа» — одним із засновників товариства є КП «Васильківська шкірфірма». Підприємство виготовляє жорсткий шкіртовар та напівфабрикат, деталі низу взуття та клей міздряний. Обсяг виробництва підприємства становить близько 27% від обсягу виробництва в цілому по місту; ВАТ «Васильківський завод холодильників». — основні види промислової продукції підприємства — труби теплоізольовані. Крім того, підприємство виготовляє інші вироби побутового призначення: вироби з дерева, меблі, гіпсокартонні системи, пінобетон, труби поліетиленові для газу/води; ТОВ «ВЗХ-Стар» — засновником товариства є ВАТ «Васильківський завод холодильників». Основною продукцією, яку виробляють на підприємстві є холодильні агрегати міні-бару, запчастини для холодильників, також підприємство здійснює роботи промислового характеру (ремонт холодильних агрегатів, наповнення деяких видів промислових газів в балони); ДП АТ '«Київхліб» Васильківський хлібозавод' — основною діяльністю підприємства є виробництво хліба та хлібобулочних виробів. Щодня випікається більше 20-ти найменувань продукції, а загалом освоєно її випуск понад 50-ти найменувань, з них понад 10-ти — хліба; ЗАТ «Васильківхлібопродукт» — підприємство займається виробництвом та реалізацією борошна, крупи манної, висівки та комбікормів. В обсягах виробництва продукції в цілому по місту близько 25,6% — обсяг виробництва ЗАТ «Васильківхлібопродукт»; ТОВ «Хімтек» — займається виготовленням пакувальної тари з поліетелену; ДП «Стімекс-Профіль» — на виробничих площах займається виробництвом сучасних віконних виробів, металопластикових, алюмінієво-світлопрозорих конструкцій; ТОВ ВФ «Санрайс» — займається виробництвом пиломатеріалів, дошки для підлоги; ТОВ «Васильків-млин» — на підприємстві виготовляють борошно, круп'яні та макаронні вироби; ПП «Васильківська майоліка» — створене у 2005 році на базі промислових приміщень заснованого у 1928 році «Васильківського майолікового заводу». Підприємство випускає керамічну продукцію. ТП 'Богдан' - послуги вантажо перевезення ЗМІ Засоби масової інформації Василькова[7]: друковані: Васильківська міськрайонна громадсько–політична газета «Життя і слово» (2 737 примірників); Васильківська міжрайонна рекламно-інформаційна газета «Вечірній Васильків» (3 000 примірників); Васильківська рекламно-інформаційна газета «Діловий Васильків» (20 000 примірників); Васильківська рекламно-інформаційна газета «Контакт плюс» (до 0,5 ум. друк. арк. / 4 стор.ф-ту А4 / 1 раз на місяць); Васильківська міськрайонна громадсько–політична газета «Новий Васильків» (8 ум. друк. арк., 2 рази на місяць); радіо: редакція Васильківського міськрайонного радіомовлення. Культура Васильківська дитяча школа мистецтв Заклади культури Василькова: міськрайонний будинок культури; кінотеатр «Дружба»; дитяча школа мистецтв. У місті працюють 2 музеї: краєзнавчий музей; музей авіації. У Василькові діє понад 15 гуртків і клубів за інтересами. Релігія Собор Антонія і Феодосія Миколаївська церква Церква Різдва Богородиці Храм Святого Рівно-Апостольного Великого князя Володимира Біля джерел духовної спадщини Василькова стоїть видатна постать його уродженця — подвижника, світоча православ'я преподобного Феодосія Печерського. У теперішній час (2000-ні) у Василькові діють такі релігійні громади[8]: Церква Різдва Богородиці (УПЦ МП); Собор Антонія і Феодосія (УПЦ МП); Свято-Миколаївська Церква (УПЦ МП); Новоапостольська церква; Церква Адвентистів 7-го дня; Релігійна громада харизматичної Християнської церкви; Церква Євангельських християн-баптистів; Свято-Покровська парафія (УПЦ КП); Українська православна церква, парафія Архистратига Михаїла Церква Святого Рівно-Апостольного Великого князя Володимира (УПЦ КП); Релігійна громада (місцевої церкви) християн віри Євангельської „Відродження”; Релігійна громада ХВЄ „Спасіння”; Церква „Відродження” християнської віри Євангельської П’ятидесятників; Церква „Васильківський корпус, армія спасіння”; Благодать і любов Христа; Свідки Єгови; Церква повного Євангелія харизматичне „Слово і Віра”; Церква „Бога живого”. 19 Церква 'Ковчег спасіння' У Василькові чимало храмів, причому деякі з них є історико-архітектурними пам'ятками: Собор Антонія і Феодосія (1758); Свято-Миколаївська церква (1792); Церква Різдва Богородиці (1859); Храм Святого Рівно-Апостольного Великого князя Володимира; Каплиця «Криниця Преподобного Феодосія Печерського» (1832); Каплиця «Живоносне джерело» (1994); 2 молитовних доми. Пам'ятки та пам'ятники Серед історико-архітектурних пам'яток Василькова — стародавнє городище, давні міські храми і декілька старовинних світських споруд: Собор Антонія і Феодосія (1758); Миколаївська церква (1792, вул. Шевченка, 11); дерев'яна Церква Різдва Богородиці (1859, вул. Декабристів, 216); адмінбудинок 1817 року, по вул. Декабристів, 1; колишня синагога (зараз будівля школи № 2); городище X—XIII століть, залишки Змієвих валів. Чимало васильківських архітектурних та історичних пам'яток у теперішній час (2000-ні) потребує коштів на реставрацію[9]. У Василькові — трохи більше 10 пам'ятників, переважна більшість з яких присвячена подіям та особистостям Великої Вітчизняної війни (встановлені за СРСР), вже за незалежності були відкриті меморіал воїнів-афганців та повнофігурний оригінальний пам'ятник молодому Кобзареві. Докладніше: Пам'ятники Василькова Персоналії Відомі особистості, пов'язані з Васильковом: Павлюк Петро Іванович — воїн Армії УНР, партизан загону Струка. Радзієвський Олексій Григорович — український хірург та уролог, небіж (племінник) Івана Нечуя-Левицького. Леонід Клименко (20 жовтня 1894 — 23 травня 1945, Мюнхен, Німеччина) — сотник Армії УНР. Мельниченко Олекса Федорович - козак 2-ї Васильків дані з Вікіпедії У центрі Василькова, травень 2010 року Основні дані Країна Україна Регіон Київська область Район/міськрада Васильківський район Код КОАТУУ 3210700000 Засноване 988[1] Магдебурзьке право 1586 Статус міста з 1796 року Населення ?36 678 (01.12.2012)[2] Агломерація Київська агломерація Поштові індекси 08600—08606 Телефонний код +380-45 71 Координати 50°11?11? пн. ш. 30°19?50? сх. д.? / ?50.186389° пн. ш. 30.330556° сх. д. (G)Координати: 50°11?11? пн. ш. 30°19?50? сх. д.? / ?50.186389° пн. ш. 30.330556° сх. д. (G) Міста-побратими Дзяржинськ День міста друга субота вересня Відстань Найближча залізнична станція Васильків-2; Васильків-1 До станції 0,58; 8,28 км До обл./респ. центру - фізична 33,6 км - залізницею 46,5 км - автошляхами 35,5 км До Києва - фізична 33,6 км - залізницею 46,5 км - автошляхами 35,5 км Василькі?в — місто обласного підпорядкування у Київській області, районний центр, розташоване за 30 км на південь від Києва на річці Стугна. Васильків є центром Васильківського району. Обов'язки мера, на даний момент, виконує секретар ради, Тетяна Гладкова. Зміст 1 Історія 1.1 Княжа доба 1.2 Литовсько-польська доба 1.3 Козаччина 1.4 Російська імперія 1.5 20 сторіччя 2 Економіка 3 ЗМІ 4 Культура 5 Релігія 6 Пам'ятки та пам'ятники 7 Персоналії 8 Виноски 9 Джерела, посилання та література Історія Княжа доба 988 рік першої згадки про Васильків Історія поселень на річці Стугні налічує кілька тисяч років. Трипільська культура, а також скіфські пам'ятки щедро відмітились на Васильківщині. Перше поселення існувало на місці Василькова ще в глибоку давнину. 988 року з волі Володимира Великого тут було збудовано фортецю для захисту Києва з півдня від набігів степових кочівників — на його думку мала кількість міст навколо Києва робила княжу столицю уразливою. Цей рік і прийнято вважати роком заснування Василькова. У 995 році Печеніги знов прийшли до Полян і напали на город Василів (Васильків), що Володимир назвав на своє християнське ім'я (Василій). У тому Василєві раніш, як ще Володимир був поганином (язичником), були його тереми, а в них жили його жінки. Володимир вийшов проти Печенігів з невеликою дружиною, але Печеніги її розбили, а сам князь, пересидівши якийсь час під мостом, ледве втік. Так описував історик Микола Аркас княжі пригоди. Володимир полюбляв Василів як місце для полювання і розваг. Фортецю оточили земляними валами і ровами, й на кілька сотень років Василів стає надійним форпостом на торговому шляху з Києва до Європи. Свою сучасну назву Васильків отримав з легкої руки Юрія Долгорукого від імені сина князя — Василька Юрійовича, якому батько подарував його після захоплення Київського престолу. У 1157-му році місто переходить в удільне володіння Василька Юрійовича (його ще називали Васильком Пороським). Місто було одним із центрів оборони, ремесла та торгівлі Київської Русі. Деякий час місто навіть було центром незалежного князівства. Після спустошливої татарської хвилі середини XIII ст. місто сильно постраждало, але вижило. На початок наступного століття Васильків згадується як крупний торговий центр. Після вигнання у 1362-му році татар з Києва князь Ольгерд приєднує ці землі до Великого князівства Литовського. Проте татари час від часу продовжували нападати на Київ, витоптуючи і Васильків. У записах 1552-го року Васильків згадується як запустіле селище. Відродженням Василькова опікується Києво-Печерський монастир, адже саме у Василєві народився в 1009-му році засновник монастиря Феодосій Печерський. Монастир володів в цих краях певними землями, і навіть збудував у відродженому Василькові замок. Литовсько-польська доба Грамоту на володіння усім містом монастир отримав лише від польського короля Стефана Баторія, у 1586-му. Монахи просто сказали, що стара княжа грамота на Васильків в них... згоріла. Тож король і видав «дублікат». Одночасно Васильків отримує Магдебурзьке право, тобто право на самоуправління, проведення торгів, ярмарок. Однак це не заважає Києво-Печерському монастирю призначати до Василькова свого управителя. Козаччина Під час Хмельниччини Васильків — сотенне місто. Ось як описують тогочасне місто його гості: « Мы проехали четвертую мылю, и быв встречены сотником с пятидесятью всадниками, прибыли к городу Василико (Васильков), коему действительно приличествует такое имя (т. е. царский), ибо он велик, крепок и составляет не один, а три больших города с цитаделями и укреплениями, один внутри другого на вершине неприступной горы. Нас встретили за городом, священники и народ с хоругвиями поднялись с нами к самому высокому месту города и привели нас в благолепную церковь во внутри третьей крепости, во имя Антония и Феодосия Великих, то есть двух святых земли козацкой. » План міста Василькова Київської губернії, затверджено 21 квітня 1826 року, Санкт-Петербург Найвищою владою в тогочасному Василькові вважався управитель від лаври, городничий чернець. Він керував, судив, призначав і збирав податки, наділяв землею, доглядав господарство монастиря. На початок XVIII у місті налічувались чотири брами і чотири церкви. Церква св. Антонія і Феодосія (Печерських) 1758-го року збереглася до наших днів. П'ятикупольний храм збудований на пагорбі, у стилі українського барока. Проте час йде, влада церковна поступово замінюється владою світською. Крім того тут з'являється Васильківський форпост, у місті все більше квартирують війська. Це стосується і наших днів — ще з холодної війни тут розміщується повітряна база. У 1792-му році постає ще один збережений до наших днів храм — Свято-Миколаївська церква. У 1796-му році Васильків набув статусу міста. Російська імперія Будинок декабристів у Василькові Будинок XIX століття у Василькові У 1797-му році після приєднання до Росії Васильків стає центром повіту. 1825 року військові частини, що тут базувалися, брали участь у повстанні декабристів. В грудні розквартирована тут армія без жодного пострілу здається повстанцям-декабристам, на чолі з Михайлом Бестужевим-Рюміним. Вже під новий 1826-й рік до Василькова прибуває Сергій Муравйов-Апостол із сумною звісткою. За кілька днів повстання остаточно придушують. Неодноразово, ще з кріпацтва, буває у Василькові Тарас Шевченко. На шевченківський час припадає ось цей опис Василькова: « Настоящее состояние Василькова довольно ничтожно. В нем всего только два каменных дома, улицы не мощенные, множество неопрятных деревянных хижин оскорбляют взор путешественника. Церквей в нем 4, из которых 3 каменные, домов вообще 700 с лишним, лавок 52, трактирных заведений 2, питейных домов 33. » Проте у другій половині XIX століття в містечку мешкає вже понад десять тисяч жителів, діють кілька фабрик (тютюнові, миловарні), заводів (цегельні, цукроварні, свічкові, пивоварні). Проводяться ярмарки, розвивається підприємництво. Статистика 1897-го: 13 крамниць, 15 рундуків, 48 шинків і 7 трактирів. 20 сторіччя У 1918—19 роках місто декілька разів звільнялося від більшовистського контролю Українською армією. Після революційних років Васильків стає райцентром. Наприкінці 20-х років минулого століття значна частина населення міста працювала на заводі дубильних екстрактів, 4-му держшкірзаводі та інших підприємствах. Багато жителів займалось кустарними промислами: вичиняли шкіру, шили та ремонтували одяг і взуття. Характерною особливістю економічного розвитку Василькова в 30-ті роки був широкий розвиток кооперації. В 1927 році діяли 4 шкіряні артілі, які того ж року об’єднались в артіль ім. Першого травня. Працювало кілька товариств: споживче, кооперативно-орендно-позичкове, сільськогосподарське, кредитне та ін.[3] В 1929 році на базі декількох кооперативних об’єднань створено завод «Транспортер», який випускав дрібний сільськогосподарський інвентар. На території сьогоднішнього ринку працював деревообробний завод. В місті працювали артіль «Керамік», гончарні цехи якого виготовляли посуд, вишивальна артіль, де виготовляли одяг, рушники, білизну. Працював млин. В місті працювали установи і організації, діяли лікарні, де працювали кваліфіковані лікарі і фельдшери. Не менш важливим і складним завданням була організація народної освіти й культурно-масової роботи. В місті в 2-х будинках синагог відкрилися школи. Розвивалась торгівля, працювали трактири, обмінні пункти, постійно діяв базар, на якому було багато критих рундуків (ларьків). На ринку можна було купити все: від коня до гвіздка. Недарма жителі сіл називали Васильків «купи-продай». У вересні 1930 року була започаткована газета «За більшовицькі темпи», яка стала рупором радянської влади, диригентом здійснення програми колективізації і Голодомору. В 30-ті роки у Василькові був дитячий будинок для безпритульних дітей. Саме цей заклад в період Голодомору 1932-1933 років врятував життя багатьом дітям, яких деякі селяни змогли привезти і залишити на місцевому базарі, де їх забирали міліціонери. Ще з однієї синагоги було зроблено залізничний вокзал.[4] Початок 30-х років минулого століття увійшов у історію міста як період різкого повороту від політики НЕП, яка давала певний, хоча й контрольований більшовицькою владою, простір для підприємництва і розвитку приватної ініціативи в усіх сферах виробництва, до практично повного знищення приватної власності. До 1933 р. в місті проживало приблизно 10 тис. населення. Організований в українському селі штучний голод, який забрав життя тисяч жителів Васильківського району, зачепив і місто. Його населення, яке складалось на 49% з єврейських родин, хоч і жило у своїй переважній більшості незаможно, але не голодувало. Службовці державних установ і організацій, працюючі на підприємствах і в різних артілях отримували крім заробітної плати продуктові пайки, тому хоч і жили впроголодь, але від голоду не помирали. А от у прилеглих селах люди пухли і навіть мерли від голоду. Прикладом може стати село Піски, яке з часом було поглинуте містом. У ньому від голоду померли десятки людей.[5] З 1935-го Васильків за офіційною класифікацією знову не селище, а місто. У місті знаходиться Васильківська повітряна база, заснована тут у роки холодної війни. Економіка У теперішній час (2000-ні) у Василькові працюють підприємства харчової, легкої, обробної та інших галузей промисловості. У місті розвивається мале підприємництво. Головні підприємства Василькова[6]: ВАТ «Васильківський шкірзавод» — спеціалізується на виготовленні хромових шкір для рукавичок, верху взуття, підкладки із свиної шкірсировини і шкірсировини великої рогатої худоби. У наш час[Коли?] основний вид продукції — хромовий напівфабрикат, що йде переважно на експорт; ТОВ «СлаВа» — одним із засновників товариства є КП «Васильківська шкірфірма». Підприємство виготовляє жорсткий шкіртовар та напівфабрикат, деталі низу взуття та клей міздряний. Обсяг виробництва підприємства становить близько 27% від обсягу виробництва в цілому по місту; ВАТ «Васильківський завод холодильників». — основні види промислової продукції підприємства — труби теплоізольовані. Крім того, підприємство виготовляє інші вироби побутового призначення: вироби з дерева, меблі, гіпсокартонні системи, пінобетон, труби поліетиленові для газу/води; ТОВ «ВЗХ-Стар» — засновником товариства є ВАТ «Васильківський завод холодильників». Основною продукцією, яку виробляють на підприємстві є холодильні агрегати міні-бару, запчастини для холодильників, також підприємство здійснює роботи промислового характеру (ремонт холодильних агрегатів, наповнення деяких видів промислових газів в балони); ДП АТ '«Київхліб» Васильківський хлібозавод' — основною діяльністю підприємства є виробництво хліба та хлібобулочних виробів. Щодня випікається більше 20-ти найменувань продукції, а загалом освоєно її випуск понад 50-ти найменувань, з них понад 10-ти — хліба; ЗАТ «Васильківхлібопродукт» — підприємство займається виробництвом та реалізацією борошна, крупи манної, висівки та комбікормів. В обсягах виробництва продукції в цілому по місту близько 25,6% — обсяг виробництва ЗАТ «Васильківхлібопродукт»; ТОВ «Хімтек» — займається виготовленням пакувальної тари з поліетелену; ДП «Стімекс-Профіль» — на виробничих площах займається виробництвом сучасних віконних виробів, металопластикових, алюмінієво-світлопрозорих конструкцій; ТОВ ВФ «Санрайс» — займається виробництвом пиломатеріалів, дошки для підлоги; ТОВ «Васильків-млин» — на підприємстві виготовляють борошно, круп'яні та макаронні вироби; ПП «Васильківська майоліка» — створене у 2005 році на базі промислових приміщень заснованого у 1928 році «Васильківського майолікового заводу». Підприємство випускає керамічну продукцію. ТП 'Богдан' - послуги вантажо перевезення ЗМІ Засоби масової інформації Василькова[7]: друковані: Васильківська міськрайонна громадсько–політична газета «Життя і слово» (2 737 примірників); Васильківська міжрайонна рекламно-інформаційна газета «Вечірній Васильків» (3 000 примірників); Васильківська рекламно-інформаційна газета «Діловий Васильків» (20 000 примірників); Васильківська рекламно-інформаційна газета «Контакт плюс» (до 0,5 ум. друк. арк. / 4 стор.ф-ту А4 / 1 раз на місяць); Васильківська міськрайонна громадсько–політична газета «Новий Васильків» (8 ум. друк. арк., 2 рази на місяць); радіо: редакція Васильківського міськрайонного радіомовлення. Культура Васильківська дитяча школа мистецтв Заклади культури Василькова: міськрайонний будинок культури; кінотеатр «Дружба»; дитяча школа мистецтв. У місті працюють 2 музеї: краєзнавчий музей; музей авіації. У Василькові діє понад 15 гуртків і клубів за інтересами. Релігія Собор Антонія і Феодосія Миколаївська церква Церква Різдва Богородиці Храм Святого Рівно-Апостольного Великого князя Володимира Біля джерел духовної спадщини Василькова стоїть видатна постать його уродженця — подвижника, світоча православ'я преподобного Феодосія Печерського. У теперішній час (2000-ні) у Василькові діють такі релігійні громади[8]: Церква Різдва Богородиці (УПЦ МП); Собор Антонія і Феодосія (УПЦ МП); Свято-Миколаївська Церква (УПЦ МП); Новоапостольська церква; Церква Адвентистів 7-го дня; Релігійна громада харизматичної Християнської церкви; Церква Євангельських християн-баптистів; Свято-Покровська парафія (УПЦ КП); Українська православна церква, парафія Архистратига Михаїла Церква Святого Рівно-Апостольного Великого князя Володимира (УПЦ КП); Релігійна громада (місцевої церкви) християн віри Євангельської „Відродження”; Релігійна громада ХВЄ „Спасіння”; Церква „Відродження” християнської віри Євангельської П’ятидесятників; Церква „Васильківський корпус, армія спасіння”; Благодать і любов Христа; Свідки Єгови; Церква повного Євангелія харизматичне „Слово і Віра”; Церква „Бога живого”. 19 Церква 'Ковчег спасіння' У Василькові чимало храмів, причому деякі з них є історико-архітектурними пам'ятками: Собор Антонія і Феодосія (1758); Свято-Миколаївська церква (1792); Церква Різдва Богородиці (1859); Храм Святого Рівно-Апостольного Великого князя Володимира; Каплиця «Криниця Преподобного Феодосія Печерського» (1832); Каплиця «Живоносне джерело» (1994); 2 молитовних доми. Пам'ятки та пам'ятники Серед історико-архітектурних пам'яток Василькова — стародавнє городище, давні міські храми і декілька старовинних світських споруд: Собор Антонія і Феодосія (1758); Миколаївська церква (1792, вул. Шевченка, 11); дерев'яна Церква Різдва Богородиці (1859, вул. Декабристів, 216); адмінбудинок 1817 року, по вул. Декабристів, 1; колишня синагога (зараз будівля школи № 2); городище X—XIII століть, залишки Змієвих валів. Чимало васильківських архітектурних та історичних пам'яток у теперішній час (2000-ні) потребує коштів на реставрацію[9]. У Василькові — трохи більше 10 пам'ятників, переважна більшість з яких присвячена подіям та особистостям Великої Вітчизняної війни (встановлені за СРСР), вже за незалежності були відкриті меморіал воїнів-афганців та повнофігурний оригінальний пам'ятник молодому Кобзареві. Докладніше: Пам'ятники Василькова Персоналії Відомі особистості, пов'язані з Васильковом: Павлюк Петро Іванович — воїн Армії УНР, партизан загону Струка. Радзієвський Олексій Григорович — український хірург та уролог, небіж (племінник) Івана Нечуя-Левицького. Леонід Клименко (20 жовтня 1894 — 23 травня 1945, Мюнхен, Німеччина) — сотник Армії УНР. Мельниченко Олекса Федорович - козак 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу Ситник Михайло — український поет. Дячков Володимир Якович - (*27.07.1937, м. Васильків - 3.11.2008,м. Чернівці)- український письменник, літературознавець,критик і публіцист. Народився 27 липня 1937 р. у сім'ї службовців у місті Васильків Київської області. У 1960 р. закінчив філологічний факультет Чернівецького державного університету, після чого вчителював. З 1963 р. - на творчій роботі в газеті 'Радянська Буковина', з 1991 р. - відповідальний секретар обласної газети 'Буковина'. Володимирові Дячкову належать розгорнуті літературно-критичні нариси про творчість Є. Фоміна, М. Ткача, П. Осадчука, студії з проблем розвитку сучасної літератури, статті про особистості пісенного жанру та пейзажного вірша, численні рецензії на книжки В. Бабляка, С. Крижанівського, Б. Гончаренка, В. Бровченка, В. Колодія, Т. Севернюк та інших, з якими виступав на сторінках журналів 'Вітчизна', 'Дніпро', 'Жовтень', (сучасна назва 'Дзвін'),'Радуга', 'Прапор', у газеті 'Літературна Україна'. Володимир Дячков - автор оповідань, есе, етюдів 'Близька далечінь' (Чернівці, 1997, Чернівці, 2011), 'Зблиски на зламаному веслі' (Чернівці: Буковина, 1999), 'Тісно вітрові поміж куль' (2001) (про кіноактора В. Литовського, який зіграв роль Пушкіна в довоєнному фільмі 'Юнсть поета'), 'Свічечка на штормовому вітрі' (Чернівці: Зелена Буковина,2006). Член Національних спілок журналістів (з 1965 р.) та письменників України (з 1997 р.), лауреат літературної премії ім. Дмитра Загула за збірку оповідань 'Свічечка на штормовоу вітрі' (2006). Помер 3 листопада 2008 р. в м. Чернівцях. У 2011 р. за сприяння меценатів, представників мыської влади та працівникыв газети 'Буковина',де у свій час працював автор,видано книгу 'Близька далечынь', над упорядкуванням якої працювали Семен Цидельковський та Віталій Колодій. бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу Ситник Михайло — український поет. Дячков Володимир Якович - (*27.07.1937, м. Васильків - 3.11.2008,м. Чернівці)- український письменник, літературознавець,критик і публіцист. Народився 27 липня 1937 р. у сім'ї службовців у місті Васильків Київської області. У 1960 р. закінчив філологічний факультет Чернівецького державного університету, після чого вчителював. З 1963 р. - на творчій роботі в газеті 'Радянська Буковина', з 1991 р. - відповідальний секретар обласної газети 'Буковина'. Володимирові Дячкову належать розгорнуті літературно-критичні нариси про творчість Є. Фоміна, М. Ткача, П. Осадчука, студії з проблем розвитку сучасної літератури, статті про особистості пісенного жанру та пейзажного вірша, численні рецензії на книжки В. Бабляка, С. Крижанівського, Б. Гончаренка, В. Бровченка, В. Колодія, Т. Севернюк та інших, з якими виступав на сторінках журналів 'Вітчизна', 'Дніпро', 'Жовтень', (сучасна назва 'Дзвін'),'Радуга', 'Прапор', у газеті 'Літературна Україна'. Володимир Дячков - автор оповідань, есе, етюдів 'Близька далечінь' (Чернівці, 1997, Чернівці, 2011), 'Зблиски на зламаному веслі' (Чернівці: Буковина, 1999), 'Тісно вітрові поміж куль' (2001) (про кіноактора В. Литовського, який зіграв роль Пушкіна в довоєнному фільмі 'Юнсть поета'), 'Свічечка на штормовому вітрі' (Чернівці: Зелена Буковина,2006). Член Національних спілок журналістів (з 1965 р.) та письменників України (з 1997 р.), лауреат літературної премії ім. Дмитра Загула за збірку оповідань 'Свічечка на штормовоу вітрі' (2006). Помер 3 листопада 2008 р. в м. Чернівцях. У 2011 р. за сприяння меценатів, представн |
16 березня 2013
 www.vasilkov.com.ua www.vasilkov.com.ua cайт міста Васильковаwww.vasilkov.com.ua |
11 квітня 2008
| Ip: 92.112.114.49
с Мар’янівка (Васильківський р-н) Музеї: Меморіальний музей-садиба І. Козловського. кін. XIX — поч. XX ст. |
9 березня 2008
| Ip: 92.112.114.49
м. Васильків (Васильківський р-н)Засноване 988 р. князем Володимиром Великим і назване на честь його християнського імені (до 1157 р. — Василів). 1240 р. місто зруйнували татаро-монголи. 1586 р. воно здобуло Магдебурзьке право. Пам'ятки: Собор святих Антонія та Феодосія, 1756—1758 рр. Миколаївська церква, 1792 р.: вул. Шевченка, 11. Городище літописного міста Василів Адміністративний будинок, 1817р. У ньому розмішувався штаб Чернігівського полку. Пам'ятний знак декабристам |
9 березня 2008
| Ip: 193.110.106.250 www.vasilkov.info - информационный портал города Василькова и васильковского района |
18 жовтня 2007
VIP www.vasilkov.info - Інформаційний портал міста Василькова.www.vasilkov.info |
25 серпня 2007
|
| Закрити |
