|
Залізнячка[ред. • ред. код]Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. https://uk.wikipedia... class='image' title='Дрожчаний Віктор' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background: none;'>https://upload.wikim... width='512' height='768' data-file-width='512' data-file-height='768' style='border: 0px; vertical-align: middle;'>
Залізнячка — https://uk.wikipedia... title='Село' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background: none;'>село в https://uk.wikipedia... title='Україна' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background: none;'>Україні, в https://uk.wikipedia... title='Єрківська селищна громада' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background: none;'>Єрківській селищній територіальній громадіhttps://uk.wikipedia... title='Катеринопільський район' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background: none;'>Катеринопільського району https://uk.wikipedia... title='Черкаська область' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background: none;'>Черкаської області. Населення становить 855 осіб У центрі села стоїть Дмитрівська церква, побудована в 1773 році, яка вважалась унікальною пам'яткою дерев'яної архітектури Правобережжя. Хрестоподібна у плані, вона була складена із тесаних дубових брусів, що з'єднувались у «риб'ячий хвіст» без залишку. У 1990-ті роки її обклали цементною шубою, частково розібравши дерев'яний каркас. Ймовірно, назва села походить від імені козацького отамана періоду Коліївщини Максима Залізняка (близько 1740 - після 1768), гайдамацького повстання (1768-1769 рр. ), який по дорозі на Умань спорудив у селі дерев'яну церкву, залишки якої після спалення в 30-х роках червоноармійцями знаходяться відразу за руїнами місцевого будинку культури. Під шаром грунту виявляються товстий шар попелу, ковані чотиригранні цвяхи, залишки цегляної кладки. Недалеко, під час риття канави, виявлені рештки двох ченців. У центрі села в приватному володінні стоїть старовинний великий (близько 2-х метрів) кам'яний хрест, на околиці села (царина) стоїть майже такий же. Недалеко в лісі раніше знаходилася (ще в 70-х роках) могила, з великою кам'яною плитою з древніми написами, потім вона кудись зникла. По деяким даним, це захоронення належить нареченій Максима Залізняка, яка отримала поранення під час збройної сутички в Смілій, і загинула на шляху в Умань, який пролягав через село. Біля кладовища на горі, (на якому перші написи на хрестах відзначаються з 1700-х років), в кінці сімдесятих років 20 ст. знайдені сліди давньої печі з залишками глиняних виробів - горщиків, мисок, що відносяться, мабуть, до слідів періоду трипільской культури 7 - 6 тисячоліть до н.е. В іншому місці, при копанні ями під льох на глибині 3-х метрів були знайдені кістки мамонта. Вони були здані в шкільний музей. При виїзді з села біля мосту над річкою Гнилий Тікич знаходиться постійно діюче джерело з незабутньо смачною холодною водою, незамерзаюче взимку. За розповідями, в горі знаходиться величезне підземне озеро з цілющою водою. Рядом з джерелом лежать напівзруйнований камені зі слідами древніх написів. За розповідями місцевих старожилів, в цьому джерелі козаки отамана Максима Залізняка освячували шаблі перед походом на Умань. При виїзді з села на трасу Катеринопіль-Звенигородка біля перехрестя знаходиться скіфська могила, в якій були знайдені останки скіфського воїна. Під час ВВВ район села був в центрі бойових дій Червоної Армії і німецько-фашистських загарбників, знаменитої Корсунь-Шевченківської операції в лютому 1944 року, де здійснювалося змикання кільця оточення німецьких військ Червоною Армією. І в наші дні в околицях села іноді знаходять сліди війни: - патрони, гільзи, гранати, снаряди, і бомби, поіржавівші деталі зброї. За розповідями очевидців тих суворих днів, в болоті під Лемешівським лісом, відступаючи, десь потонув німецький важкий танк. У центрі села знаходяться магазин, школа, церква, дитячий садок, медпункт, а також меморіал полеглим односельцям у Велику Вітчизняну Війну. Посилання[ред. • ред. код]
|
Максим Залізняк мив шаблю на Катеринопільщині. Тут поховали його кохану Історичні джерела (зокрема праця Похилевича) стверджують, що назва села Залізнячка Катеринопільського району походить від покладів болотної руди, виявленої на території поселення. Однак старожили пов’язують її з Максимом Залізняком, а точніше – з його коханою. 'За переказами Миколи Романовича Онуфрієнка та Андрія Петровича Трембовецького, вояки Максима Залізняка йшли через територію їхнього села на Умань. У Смілі ранили жінку ватажка повстанців, а тут поховали. В честь неї й назвали село. Донедавна навіть надгробок у лісі був, однак останнім часом десь зник. Старожили кажуть, що біля сільського джерела Залізняк з побратимами зупинявся на відпочинок та шаблі мив. А про шахти з видобутку руди, та й про саму руду, у селі чомусь ніхто ніколи не чув', ? розповідає місцевий житель 48-річний Микола Шевченко. 7 козаків засновників Фактично відсутні дані, коли виникло поселення на місці теперішньої Залізнячки. Є тільки інформація про церкву, яку побудували 1773 року. Микола Васильович стверджує: 'Я, будучи ще малим, бачив надгробні плити на цвинтарі, датовані 1720-м роком, але люди казали, що були й старіші надгробки'. В селі вважають, що його заснували десь у другій половині ХVII сторіччя сім козаків: Скоромний, Дріжчаний, Гомбовський, Трембовецький, Онуфрієнко, Глоба й Шевченко. Їх потомки заселяють Залізнячку й донині. Цілюще джерело Славиться Залізнячка також своїм джерелом. До нього їдуть люди з Ватутіного, Звенигородки, навколишніх сіл по воду. Численні експертизи говорять про те, що вода тут нічим не поступається тій, що в Куяльнику. Але мало хто знає, що насправді це джерело складається з трьох ? основного і двох побічних. Микола Шевченко каже: 'З одного джерела воду пили, з другого брали на прання (там і місце для цього було обмуроване), а з третього (найменшого) ? лікували очі. До цього джерела монахи направляли багатьох людей для зцілення, й самі приходили звідусіль, тижнями жили тут, лікувалися, брали воду з собою'. Тарас Шевченко і Залізнячка Місцевий краєзнавець Дмитро Гнатович Вітраненко (нині покійний) переконував, що коло нинішньої Залізнячки проходив чумацький шлях, а Тарас Шевченко, який свого часу теж мандрував з батьком у Крим по сіль, у поезії 'Тече вода з-під явора' описав сільське чудодійне джерело, оскільки іншого такого у цій місцевості, на думку дослідника, не було (за переказом Миколи Шевченка). Громада села мріє реконструювати місце, де розташоване легендарне джерело ? 'Ринва'. Закликає всіх охочих долучитися до цієї справи. Тетяна ІВАШКЕВИЧ |
Дмитрівська церква, 1773 р., смт. Єрки, Катеринопільський р-н Дерев'яна, хрестова в плані, одноголова. Побудована з тесаних дубових брусів, сполучених замком «риб'ячий хвіст» без залишку. До центрального восьмигранного з рівними гранями об'єму зі сходу і заходу примикають грановані п'ятистінні зруби на ширину грані центрального зрубу, а з півночі і півдня - прямокутні зруби такої ж ширини. Всі зруби однієї висоти. У композиції споруди домінує центральний об'єм, завершений плескатим шатровим верхом на барабані, утвореному продовженням граней основного восьмерика. Стіни зрубів прорізані крупними віконними отворами з трапецієвидними перемичками. Всі фасади увінчані трикутними фронтонами, карнизи декоровані різьбленими облямівками. Частини споруди скомпоновани в центричний силует. У інтер'єрі бічні ланки підпорядковані по висоті розкритому центральному об'єму і сполучені з ним арками-вирізами. В інтер'єрі всі зруби поєднуються завдяки великим фігурним аркам-вирізам. Збереглися різьблені ригелі та залишки розписів. |
|
Закрити |