ІСТОРІЯ
ЗАЛІЗНЯЦЬКОЇ
ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ
І СТУПЕНЯ
Школа – це храм знань,
високої моралі і необмеженої творчості вчителів і їхніх вихованців.
Пристосоване приміщення для навчання (дякова
хата)
Основне приміщення школи , що побудоване
земством в 1900 році.
В
народі називалося «Червона школа»
Оновлене приміщення школи і сьогодні радо
зустрічає школяриків.
Залізнячка – село, яке має свою цікаву історію.
Виникло воно в ІІ половині 18 століття в 10км на південь від міста
Звенигородки, вздовж правого берега річки Гнилий Тікач. За деякими
енциклопедичними припущеннями, в наслідок стоянки в цій місцевості гайдамаків,
що в 1768 році під проводом Максима Залізняка наступали на Умань. Існує народний переказ, що серед перших поселенців
була також дружина Максима Залізняка, в зв’язку з цим село і має таку назву.
Село стояло на шляху сполучення Звенигородки і Катеринополя, що сприяло
його економічному розвитку.
Знання, освіта,
грамотність завжди були в пошані розумних, дійових, кмітливих українців. Якою
була тодішня освіта ми добре знаємо з біографії та творів
Т. Г. Шевченка.
Освіта пов’язувалась в основному з грамотними людьми – священнослужителями,
попами, дяками, в кращому випадку – жителями села, що повернулися з військової
служби.
В кінці 19 століття в селі було відкрито церковно-приходську школу на три класи з одним учителем, який навчав 50
учнів. Основу освіти складало святе писання, початки грамоти – читання і
письмо. Вчитель за роботу отримував 10-12 пудів хліба. За переказами старожилів
перша школа в селі була на тому місці, де зараз проживає Бовкун С.Це була
куркульська хата і першим учителем у цій школі був Ганжа, а потім Сазон
Андрійович /прізвище не запам’яталось /тільки пам’ятають, що бив учнів по вухах
за різні провини.
В
основному діти (особливо дівчатка) закінчували лише перший клас, бо вони мусили
працювати в селянському господарстві вдома .Особливо здібні, обдаровані діти
після закінчення 3 го класу продовжували навчання в Єрківському двохкласному
училищі.
У 1900 році була побудована земством типова початкова школа на одну
класну кімнату і кімнату для вчителя. в селі дітей було багато, а тому, в
середині 20 століття були навіть паралельні класи. Крім основного приміщення
учні навчалися в двох спустошених куркульських хатах. Починаючи з другої
половини 20 століття контингент учнів почав зменшуватись, а тому класи стали
сполученими. Два вчителі навчали 4 класи. Деякий час у шкільному приміщенні був
дитячий садок, а тепер знову школа, звичайно дещо перебудована. Старі
куркульські хати з часом прийшли в
непригодність і були демонтовані.
В хаті дяка Очеретяного Степана
в 1929 році (початок колективізації) була відкрита початкова школа.
У 1932 – 1934 роках вчив дітей вчитель Кошолап Микита Романович. В
одній кімнаті при школі жив священник . Ще в довоєнні роки вчителями були Качур
Семен та Клочан Сергій. Першого вересня 1939 року Єрківська селищна школа була
перетворена в десятирічку і в червні 1940 року був перший випуск
десятикласників серед яких були і наші
односельчани.
Вчитель:
Кошолап Микита Романович
1930 – 1932 р.
Багато випускників
Залізняцької школи стали учасниками Великої Вітчизняної війни, де за мужність і
патріотизм, який вони виявляли на фронті, нагороджені орденами та медалями.
Серед них генерал Міняйло Василь Йосипович, видатні воєнні льотчики
Трембовецький Микита Семенович, Глоба Іван Лаврович. На даний час залишився один живий учасник тих
страшних подій – Попович Тиміш.
Попович Тимофій Ларіонович
1945 рік.
Вчитель: Зінаїда Дем’янівна.
Учениця Тригубенко (Скоромна) Ніна
1955 рік.
Випускниця: Тригубенко (Скоромна)Ніна
В післявоєнні роки вчителями були Трембовецька Анна Йосипівна,
Трембовецький Василь Федорович, Поліщук Євдокія.
Вітряненко Тетяна Яківна, яка в
роки Великої Вітчизняної війни виконувала обов’язки зв’язківця Тальнівської
підпільної організації, командиром якої був письменник Кузьма Кіндратович Гриб.
Учні їх класів мали прекрасну підготовку по їх програмі,
дисципліновані, працелюбні, готові до будь якої роботи.
Навчання проводилося в двох приміщеннях в яких тяжко було розмістити
всіх дітей, що прийшли вчитися, адже за чотири роки війни діти переросли. За
партами сиділо по три учні. Зошити зшивалися з окремих листків паперу, який
купувався на базарі, їх розграфлювали для каліграфії та письма самі класоводи.
Чорнило робилося з цибулиння, бузини; ручка учнівська і перо були великими
цінностями, олівець простий – розкіш. Крейду для писання збирали, відкопували в
ярах, де її вимивала вода.
Конспект учителя
Так писали учні чорнильним пером.
Пропис
Зразок написання літер
Письмове приладдя вчителя
Учнівська ручка та чорнильниця
Важкою була справа з
відвідуванням. Важкі матеріальні умови не давали змоги батькам (вірніше
матерям) забезпечити своїх дітей – учнів одягом та взуттям. Часто в сім’ях була
лише одна пара чобіт на кількох учнів, яку носили по черзі, часто учні
приходили в батьківському взутті. У сильні холоди учні залишалися вдома – не
було теплого одягу.
Шкільні приміщення опалювалися дровами, які треба було не тільки
привезти, попиляти та нарубати, а ще й заготовити в лісі.
Щоденно кожен вчитель брав участь в громадсько-політичній та масовій роботі на селі. Колектив школи
разом з активом села жив активним життям: робота агітатором, художня
самодіяльність, випуск стінгазети, полівок, політінформації на
двадцятихатках.
Курси вчителів 1 – 4 класів. Інститут
удосконалення м. Черкаси
1965р.
Вчитель: Вітряненко Тетяна Яківна
Народилася:14. 01.
1915 року с. Танське, Тальнівського району, Черкаської обл....
Померла :30. 05.2006
року
Освіта :вища.
Закінчила Уманське педагогічне.
Вітраненко (Каземіренко) Тетяна Яківна
Трудова діяльність до
війни: вчитель в селі Бабанки Тальнівського району.
Бойовий шлях: у 1942
році стала членом Тальнівської підпільної організації, що діяла проти фашистів
на Уманщині, Бабанщині, Тальнівщині під командуванням письменника Кузьми
Кіндратовича Гриба.
Перемогу зустріла на
Батьківщині.
Була нагороджена
орденом «Отечественная война ІІ ст.» та декількома медалями.
Трудову діяльність
після війни почала у 1946 році в Залізняцькій початковій школі
Катеринопільського району ,Черкаської області..
Спогад про те ,як за
завданням командування загону, Тетяні Яківні вдалося заагітувати роту
карателів, що стояла в селі Танському, відмовитися від служби фашистам, куди вони
були насильно мобілізовані, і перейти в загін. Темної, дощової ночі в умовлене
місце,Тетяна Яківна подала сигнал до дій і рота карателів, розгромивши
фашистську варту та розправившись з провокаторами, захопила з собою кулемети та
іншу зброю, була потаємною стежкою проведена в партизанський загін.
У 1950 році, після закінчення
Корсунь – Шевченківського училища у школу був направлений учителем другого
класу Вітряненко Дмитро Гнатович, який на довгі роки став директором школи.
Працювали в чотирьох: Мілько Іван Вакулович, Мілько Ніна Онуфріївна, Вітряненко
Дмитро Гнатович, Вітряненко Тетяна Яківна. За життя Дмитро Гнатович зібрав
історико – етнографічний матеріал про наше село і залишив його на згадку для
односельців у школі, як і збірку віршів про село, про друзів, односельчан,
побратимів – учасників Великої Вітчизняної війни.