|
Нехода Іван Іванович : ЯК ГРИЦЬ ГРИНЧИШИН СВОЄ ЩАСТЯ ШУКАВЯК ГРИЦЬ ГРИНЧИШИН СВОЄ ЩАСТЯ ШУКАВ1Опадає цвіт із вишень Білим інеєм на шлях... Розкажи нам, Гриць Гринчшин, Як ти їздив по світах, В дальні землі в тридев'яті - Своє щастя там шукати? 2 Щастя? Це - як на канаті, Хочеш взяти - спробуй, лізь! Скрізь було нас: і в Канаді, Й в Аргентині... Словом, скрізь. А моє - його ж, бач, мало - У Париж мене загнало. 3 Дві руки людині дано, Збуть їх - справа не легка, Коли вся земля у пана - В Завадовського Юрка, А у мене - гнів трясе! - Що під нігтем - то й усе! 4 Дві руки - куди їх діти? Вигиналися в дугу, В одну руку брали діти, Брали торбу у другу, - Йшли голодні, босі й голі, Йшли шукать своєї долі. 5 За життя того старого Що в дитинстві знали ми? Їде пан - звертай з дороги, Шапку панові зніми, Подорожником слухняним Простилайся перед паном! 6 Бачиш, он в гнізді лелеки На одній нозі тремтять? Так і ми в ті дні далекі, Бо другою - ніде стать. На одній - тупу, тупу Коло пана на цепу. 7 Був австрійський стяг над нами, Польський був, та теж чужий. Пан стояв двома ногами, А Гринчишин - на одній. Та були ще дві руки, Що стисткались в кулаки! 8 Дві руки були зі мною, А в руках батіг - агей! Їхав, лан орав весною. Заливався соловей, Сонце грало в росах трав. Їхав - панський лан орав. 9 Поле, полечко зелене! Я виорюю тебе, Та зростеш ти не для мене, Прийде пан - усе згребе. Так щороку, з роду в рід. 'Тпру!' - та й випряг на обід. 10 Вийняв хліба шмат, цибулю, Соловеєчку ти мій! Пану - все, а Грцю - дулю? Будь ти проклят, світ такий! Кривда скрізь, біда безкрая... Взяв газету та й читаю. 11 Хто ти, Грицю? Панський конюх, Пройдеш вік, як борозну, Так і вмреш, і ні за понюх, Як то кажуть, тютюну. На одній нозі - тупу Коло пана на цепу. 12 В пана вуха, як у зайця, Ще гостріші очі, бач? Як ти, Грицю, не ховайся, А підгледів доглядач. 'А, попався Гриць Гринчишин? А подай газетку лишень!' 13 Потім пан позвав до себе: 'Так і так... шукаєш прав? Нам політиків не треба! Бунтуват?' - і прогнав. Дві руки - куди їх діти? Будь ти проклят, панський світе! 14 Осипався цвіт із вишень Білим снігом на спориш. Взяв дружину Гриць Гринчишин, Взяв дитину - і в Париж, В дальні землі в тридев'яті Свої руки продавати. 15 Гнувсь у пана, жінка - в пані, - На чотири на руки. Скрізь було нас: і в Шампані, І в Парижі, - батраки. Кілька літ тривав той торг, Щоб придбать землі хоч морг. 16 Син трирічний - за плечами, А за паспорт - мозолі... Босими вивчав ногами Географію землі. Піднімались гирла рік З поту нашого, що тік! 17 Розливались поту ріки Та шляхами чотирма. Тысно в світі чоловіку, Як землі йому нема. Вчивсь Гриць Гринчишин в бджіл: Су да су... І пнувсь, як віл. 18 Кілька літ і зим холодних, На одній нозі? Дарма! Су до су - п'ять тисяч злотих, Щоб стояти обома! Щоб двома стоять на ній, Не на панській - на своїй. 19 Пада сніг, ой пада білий, Всі дороги замело... Здрастуй, рідне, здрастуй, миле Завидовичі-село! Тут землі собі купив. Всі три морги. Три і пів. 20 Двоє рук і серце тепле... Скільки сліз солоних спив Я за тебе, рідна земле, За три морги! Три і пів! А тепер моя ти, ось... Мріяв, гнувся - і збулось! 21 Йшла весна, рясна, крилата, Всіх пригріла, як могла. Вийшов Гриць - пора орати, Знов біда - нема тягла. Знов до пана гнути спину, Щоб позичив конячину? 22 А не діждеш, пане! Дзуськи! Позичав у курлуків. Арифметика ж куркульська От: за оранку й посів Відробляти мав, як борг, - Десять днів за кожен морг. 23 Ще й звозити ж його треба! А землі - три морги й пів... Ціле літо не на себе - На куркульський борг робив. Що не морг, то й десять діб. Ой гіркий був той наш хліб! ........................................... 24 Збили вісь життя старого, Од панів зоставсь лиш прах. Йде Гринчишин край дороги По колгоспівських ланах. Поле й поле вздовж і вшиир, Він - колгоспний бригадир! 25 Оцією ось рукою (А рука його важка) - Гнав він долом і горою Завадовського-панка. Ще й землі йому нагріб, В акурат - на цілий гріб! 26 Дві руки людині дано. Де їх діти? Зрозумів! Однією бити пана, А другою - куркулів. Дві руки тепер з руки, Бо ведуть - більшовики! 27 Дві руки і серце тепле... Скільки сліз солоних спив Він за тебе, рідна земле, За три морги! Три і пів! А тепер - моя ти ось! Віддаю тебе в колгосп! 28 Йде Гринчишин полем, степом - Зеленіє вільний лан. Під ясним радянським небом - Сам собі Гринчишин пан! На своїй землі кує Щастя знайдене своє. 29 Од старого - шрам на лобі Та ще гудзики старі, Де лежать орли дводзьобі, Збиті променем зорі. Шрам - загладить днів метіль, А орлів - віддам в утиль! 30 А землі старої зморшки Згладим, згоїм - молодій! Голубі мої волошки, Соловеєчку ти мій! Хто багатший в світі є? Все це - наше, Все - моє! 31 Рідний стяг горить над нами, Серце гріє, обніма. Міцно Гриць стоїть ногами - На своїй землі! Двома! Тепле серце, гострий зір - Свого щастя бригадир! с. Завидовичі, 1940 http://www.poetryclu...=13931 |
3 лютого 2012
|
| Закрити |
