|
Школа
На Херсонщині біля
Каховської ГЕС масово загинула риба (ФОТО, ВІДЕО) Дохлою рибою та раками вкрите узбережжя біля села Веселе Бериславського району Херсонщини та у місті Нова Каховка, що розташоване на протилежному березі Про це повідомляють користувачі на сторінці 'Херсон вдень і вночі' у Facebook , передає Depo.Херсон.
Масову загибель риби та раків зафіксували місцеві мешканці у Каховському водосховищі неподалік гідроелектростанції. 'Херсонська область, Бериславський район, село Веселе… Весь берег в мертвих бичків і раках. На відео погано видно, але, зі слів очевидців, вода червона', - повідомила дописувачка. За словами інших користувачів, подібне спостерігається й на протилежному березі – біля Нової Каховки.
Нагадаємо, раніше у Запоріжжі річка почервоніла від скидання невідомих речовин.
|
У Каховському водосховищі
після масової загибелі риби виявили величезну пляму невідомого походження Пляму жовто-червоного кольору виявили на Каховському водосховищі на Херсонщині інспектори з охорони навколишнього природного середовища після того, як у водоймі сталася масова загибель бичків Про це повідомили у прес-службі Херсонської ОДА, передає Depo.Херсон. У водосховищі в районі села Бабино Верхньорогачинського району загинула щонайменше тонна бичків. Під час обстеження водойми приблизно в ста метрах від берегу фахівці виявили пляму жовто-червоного кольору. Площа плями приблизно 700 квадратних метрів. Походження забруднення невідоме, як і те, чи пов'язана пляма з масовим замором риби. Фахівці відібрали проби. Про результати дослідження чиновники обіцяють проінформувати громадськість. Раніше Depo.Херсон повідомляв, що біля Каховської ГЕС https://zp.depo.ua/u...>масово загинула риба. Пізніше факт загибелі https://zp.depo.ua/u...>був підтверджений фахівцями. |
контакт сільської ради
Приїжджайте, не пошкодуєте!!! https://rda.chapl.go... tabindex='-1' target='_blank' rel='nofollow' data-lynx-mode='asynclazy' data-lynx-uri='https://l.facebook.c...=https%3A%2F%2Frda.chapl.gov.ua%2F30-kvitnya-1-travnya-u-s-respublikanets-na-kam-yanskij-sichi-vidbudetsya-vidkryttya-turystychnogo-sezonu-na-hersonshhyni%2F&h=ATNPtXSAlAMNxxOYo89KeBUrtUYwrJmNlhM4kCOBUxt7GjyWi3lCQ5NI4TBlZU1btK8fF3HDxQKdVYmFf60E33dz4aRLCQiEwJTsmZdpGbnKRuiI7QsJPDHX7GA' style='color: rgb(54, 88, 153); cursor: pointer; text-decoration: none; font-family: inherit;'> |
19 июля 2018 |
В ПОШУКАХ
ЗАСТИГЛОГО ЧАСУ Восени прийнято
підводити підсумки не лише зусиль поточного року, а й почасти минулих починань,
які врешті здійснилися, а які й лишилися у планах. Спогади часто спалахують у
свідомості, як сни. Але сни рідко пам’ятаються чітко. Добре було би приємні сни
якимось чином зберігати… Так, приміром, як зберігають образи своїх відчуттів
митці у своїх творіннях – музиці, поезії, картинах Художник здатний
перетворити простір свого світосприйняття у сюжет, в символічну композицію, яка
застигає у часі. В подальшому, дивлячись на картину, глядач переноситься в час
її творення, бачить світ очима митця. Малюнки, живопис – документальне
свідчення минулого, пізнання якого допомагає осягнути сьогодення й передбачити
майбутнє. В пошуках
відомостей про історію села Золота Балка
(книга «Золота Балка 1780 - 2010»), я звертав увагу в основному на статистичні
дані, дати подій, оминаючи часом те, що за кожною подією стоїть певна людина чи
соціальна група, яка й поставила віхи в історії громади. Ці факти
стосувались в основному,життя села чи
даної території. В середині 2012 року в моїй електронній скриньці появився лист із Санкт-Петербургу та Москви. Було приємно, що сторінки сайту громади
Золотої Балки читали фахівці історики
Білорусі та Росії. Їх особливо цікавили інформація про місцевих художників і фото їх картин. Однак після спілкування з
російським істориком Тетяною Гармаш, дослідницею мистецької спадщини
вітчизняних художників зі світовим ім’ям, я був подивований новиною, що їх творчий шлях починався на теренах нашого невеличкого
села Золота Балка. Після так званої Жовтневої революції 1917
року, усе суспільство було зомбоване комуністичною ідеєю й запереченням
духовного життя, а тим більше «дореволюційного». Звідси й нищення традицій
народів, церков, ікон, картин, книг та нова трактовка давніх подій. Відбулося
приховування й применшення подвигів воїнів в часи Першої світової війни. (Як
приклад про кавалера чотирьох Георгіївських Хрестів – за видатну хоробрість в
боях проти ворога нашого односельця Куценко Василя Тимофійовича). Відомості про
наших краян, учасників Першої російсько-української війни (грудень 1917 –
травень 1921рр) видалені з архівів і з пам’яті односельців. Роман Коваль, письменник,
сучасний історик, президент історичного клубу «Холодний Яр», краєзнавець, дослідник
визвольних змагань українського народу пообіцяв відшукати сліди золотян чи жителів Нововоронцовщини в армії УНР та
визвольній боротьбі Холодноярської республіки на Черкащині. А приводом до
такого прохання був архівний запис в історії Золотої Балки: - «… в начале
двадцатых годов село часто посещали банды Черного Ворона». Чорний Ворон
(Черноусов Іван Якович) – легендарний командир армії спротиву російській
окупації того часу. Цікавий факт: по роману сучасного письменника Василя Шкляра «Залишенець. Чорний Ворон»
закінчуються зйомки однойменного телевізійного фільму. Крихти знань історичного
минулого додає пам'ять Онищенка Володимира. Його батько родом з Гуляйполя –
центру махновського руху. Шляпи Павло Пилипович прямо стверджував про свою
участь у походах визвольної армії Нестора Махно. Проте ближче до
теми. Зазираючи за столітню, «дореволюційну», віху, дізнаємося: - «На початку ХХ століття маєток Золота Балка
належав родині Івана Святополк-Мирського (1872 - 1922). Власник маєтку був
одного разу одружений. Перша дружина померла, другий шлюб з Надією Василівною Енгельгард закінчився
в 1915 році розлученням. У той час коли керуючим маєтком (1900 -1907 рр.) був Давид Федорович Бурлюк, власники,
(Святополк-Мирські), жили в «купленим для них маєтку Галіївці під Житомиром
Харківської губернії, де народилися діти - Софія (1901- 1913), Надія (1903 - 1995), Василь (1905 -
1974) , Тетяна (1907 - 19 ??) і Семен
(19?? - 19020) » і в Золоту Балку не приїжджали. Маєток знаходився на південній
стороні Золотої Балки в даний час покинутій жителями. Сьогодні лиш заросле
кладовище, проглядається крізь зарості регулярних посадок дерев, нагадують, що
колись кипіло тут життя. Ключовими тут є прізвища Давид Федорович Бурлюк та Надія Іванівна
Святополк-Мирська. Давид Давидович Бурлюк (1882-1967) син Давида Федоровича став
всесвітньо відомим художником футуристом. Надія, дочка Надії Василівни Святополк-Мирської
(уродженки Енгельгард), після 1915 року унаслідувала родовий маєток в Золотій
Балці.
У 1994 році
видавництво «Пушкінський фонд» в Санкт-Петербурзі нарешті опублікувало рукопис
Давида Бурлюка «Фрагменти зі спогадів футуриста», надіслану автором для
публікації в СРСР ще в 30-і роки. (Як бачите рукопис пролежав в радянських
архівах більше 50-ти років!!! Прим.
автора). Спочатку про родину
управляючого Давида Федоровича Бурлюка. Йдучи по слідам цього талановитого
сімейства Бурлюків бачимо, що в цій
великій родині до мистецтва були причетні майже всі. Володимир став відомим художником, Давид - великим художником і поетом, видавцем, який відкрив нові
сторінки в історії українсько-російської - і не тільки, - літератури й живопису . Микола також став відомим поетом. Сестри не
відставали від братів. Людмила була
однією з перших жінок, що увійшли до Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, і в
першому десятилітті минулого століття її роботи експонувалися на багатьох художніх
виставках від Петербурга до Одеси. Надія
також пробувала себе в мистецтві, і не без успіху - широко відомий і неодноразово
репродукований графічний силует Велимира Хлєбнікова її роботи. Молодша сестра Маріанна - вона була молодша за Давида
на цілих шістнадцять років, - була, як він писав, «співачка-дилетантка» і
активно допомагала Давиду Давидовичу в його «Сибірському турне», виступаючи з
читанням віршів Маяковського, Каменського, Хлєбнікова та інших поетів
футуристів. Більш того - мати
великого сімейства, Людмила Йосипівна, також багато років присвятила живопису і
також була учасником багатьох виставок по всій Російській імперії. Це здається
вражаючим - як в одній сім'ї, причому сім'ї з провінції, могли вирости люди, що
зробили колосальний вплив на розвиток мистецтва не тільки російського, але
світового? Далі більше! У «Спогадах футуриста» читаємо: «Навесні у мене в
Золотій Балці гостювали Ісаак Бродський,
Мартищенко (Греков), Орланд, Вівсяний;
моя сестра Людмила, зачинившись в
окремій кімнаті, роздягала селянських дівчат і писала з них етюди в натуральну
величину. Засмаглі бронзи тіл, міцні «бережені» ноги сільських венер. Ми
заздрили їй ». (отже, дивлячись на ці
картини можна бачити образи й портрети матерів та бабусь ще живих нині
золотян!!! І це дивовижно! - АВТ) «Влітку 1906 року в
нас працювали Бродський, Мартищенко, Орланд, наїжджали Агафонов
і Федоров. З братом Володимиром
трудився Баранов (Россіне). Ісаак Бродський
неодноразово зізнавався мені, що робота зі мною в 1906 році змусила його
змінити частково свою палітру » Зацікавлений читач зможе легко дізнатися про ці
відомі постаті через доступний нині ІНТЕРНЕТ. Ось надзвичайно цікава цитата із спогадів
Давида Бурлюка часів його життя в Америці: «… З боку батькового — ми
українські козаки, нащадки запорожців. Наше вуличне прізвисько „Писарчуки“, ми
були писарями Запорозького війська. Батько писав вірші російською та
українською, але рідною мовою мало. З усіх письменників я Гоголя знав
краще всіх, завчивши з нього силу-силенну уривків на пам'ять. Тараса
Шевченка українською мовою читав нам звичайно батько. Читання „Петруся“
завжди закінчувалося слізьми. «Літо 1902 року» У музеях і
приватних збірках України збереглося лише 35 робіт Д.Бурлюка. Про світове
визнання художника свідчить те, що у 2007 році на лондонських торгах
аукціонного будинку https://uk.wikipedia... title='Sotheby's'>Sotheby's був встановлений український рекорд. Картина
художника «В церкві» була продана за $650 000. Формат газетної
статті не дозволяє уповні простежити життєві шляхи вище згаданих особистостей.
Бажаючих відсилаю у творчий пошук по лінкам: David Burliuk Futurist -футурист, поет, теоретик мистецтва,
літературний і художній критик, видавець. Ісаак Бродський (1883-1939) – радянський живописець і графік, педагог , заслужений діяч
мистецтв РСФСР (1932), один із головних представників реалізму у радянському
живопису 1930-х років. Володимир Бурлюк (1886– 1917),
Художник-експериментатор. Брат Давида
(теоретика і головного організатора російського футуризму, і Миколи (поета, прозаїка, критика) Бурлюків. Усі вони училися в Одеському
художньому училищі. Греков Митрофан Борисович (при народженні Митрофан Мартищенко) (1882-1934) , художник-баталіст, Його
ім'ям назване Одеське художнє училище. Ось спогади ще одного нашого земляка: Мішель Андрієнко-Нечитайло (повне ім'я Михайло Федорович Андрієнко-Нечитайло,
(1894-1982) - український живописець і театральний художник, який працював у
Франції. «Останній літній
місяць канікул я проводив у маєтку кн. Святополк-Мирського, яке називалося
«Золота Балка». Маєток знаходився приблизно на півдорозі між Херсоном і Олександрівськом
(Запоріжжя -авт) і був розташований
недалеко від Дніпра - річка була видна з тераси будинку. Нас, запрошених,
бувало за обідом чоловік п'ятнадцяти, одні виїжджали, приїжджали інші». Дехто з читачів
неодмінно запитає – а навіщо нам знати й пам’ятати тих, хто давно тут жив,
працював, творив? Але подумки озирніться у своїх родинних спогадах. Не так це було й давно! Остання власниця
«Золотої Балки» Надія Іванівна Ільченко (уродженка Святополк-Мирська) матір
двох дітей померла у 1995 році. Її
донька Маріанна нині проживає у Лондоні. Її матір Надія Василівна Кондратенко
(Святополк-Мирська, уродженка Енгельгард) не стало у 1967 році. Княгиня ,матір восьми
дітей і нині двоє з них можливо ще живі, бо народилися у другому шлюбі з Павлом
Кондратенко в 30-х роках минулого
століття. Усі вони також пережили дуже складні й тяжкі часи втративши усі
матеріальні статки і це співставно з долями наших родинних дідусів та бабусь. Місцевий житель Маслов Іван Петрович пам’ятає спогади своєї матері, Домни
Кіндратівни Смотрицької (1905 - 1958), дочки священика, яка товаришувала з
княжною Надією Іванівною. Вони були молодими й майже ровесницями, тому й часто
проводили разом вільний час. Шляпин Валерій Анатолійович пам’ятає розповіді своєї
бабусі Шляпиної Олександри Миколаївни (1900-1989) уродженки Драй, яка з
чотирнадцятилітнього віку разом з однолітками дівчатами працювала у маєтку
княгині. Принаймні один приїзд княгині з дочкою (Надії Василівни із донькою
Надією Іванівною), особливо запам’ятався, бо усій прислузі роздавалися
подарунки й пригощали солодощами.
Із певністю стверджую, що вище наведені факти не є черезмірною
деталізацією. До сьогодні у архівах радянських істориків та спогадах очевидців
(Ляховця Михайла Федоровича, Маслова Івана Петровича, Шляпина Валерія), побутувала
плутанина пов’язана з іменами Надія Василівна (матір, княгиня) та Надія
Іванівна (дочка, княжна).
Картини вище
згаданих художників нині у колекціях по усьому світу. А відшукавши їх твори за
період цих пленерів 1902-1907 років у
Золотій Балці і околицях, як у застиглому часі ми зможемо бачити наше минуле.
Наші краєвиди, портрети наших предків, відчути їх переживання та емоції викликані нашими пейзажами. Усе це формує
наше ставлення до довкілля, до родинної пам’яті, до створення традицій. Бо без
традицій у родині, громаді не відбудеться розвиток території, спільноти й країни в цілому. Традиція – одна
із цінностей сімейного виховання, яка передається від покоління до покоління,
як загальноприйняте, обов’язкове, перевірене минулим досвідом, визнане
необхідним для забезпечення подальшого існування й розвитку індивіда,
колективу, держави, суспільства. Автор вибрав кілька картин вищезгаданих
художників за роки їх перебування в Золотій Балці де з високою ймовірністю вони
писали з натури тут, на наших теренах. Повний формат допису можна почитати, а
також побачити більше картин на сторінках сайту громади Золотої Балки у
фотоальбомі «ХУДОЖНИКИ СЕЛА» https://1ua.com.ua/f...=77706&albums=2 |
ХРИСТОС ПОСЕРЕД
НАС… З самого ранку, святково
одягнені у вишиванки, зібралися вірні до свого храму Різдва Іоана Хрестителя
УАПЦ, щоб розпочати його з ранішнього Богослужіння , приготуватися до зустрічі
Високопреосвященнійшого Владики Бориса, єпископа Херсонського і Миколаївського,
керуючого Таврійською єпархією УАПЦ. З короваєм та
сіллю, з хоругвами, гучним передзвоном вправного дзвонаря, зустрічали дорогого
гостя прихожани парафії. Владика Борис відслужив Архієрейську Божественну
Літургію разом із прибулими на запрошення священиками, в супроводі чудового
співу парафіяльного хору. 12липня на день
свята первоверховних апостолів Петра і Павла Владика Борис вперше здійснив
архіпастирську візитацію громади УАПЦ села Золота Балка. Значення апостолів
Петра і Павла для Святої Церкви було завжди вагомим, їх шанування
починається, фактично, від часу їх смерті. Поховання святих первоверховних
апостолів у Римі були добре відомі всім християнам, вони були місцями
шанобливого поклоніння. При вході у храм Владику вітав настоятель громади протоієрей
Володимир Гонтар. У співслужінні п’яти священиків єпархії Владика очолив св.
Літургію. Після читання св. Євангелія відбулася проповідь. Гучно і велично звучало - Аксіос, аксіос, аксіос!!!
- (гідний, достойний), на честь нагородження настоятеля о. Володимира
черговою нагородою - хрестом з оздобами, на відзнаку його ревної
пастирської праці. Цю нагороду від
предстоятелеля УАПЦ, Київського митрополита Макарія, вручив Владика Борис. Потім з повчальним
словом до вірних звернувся преосвященійший. Він розповів вірним про свято
первоапостолів Петра і Павла і його значення для християнського світу. Чин освячення води
здійснили по черзі усі священики й парафіяни радо отримували Божу благодать від
освяченої води, що їх окроплювала. Розалія Степанівна Вітцівська,
Іван Дмитрович Кордис, Марія Миколаївна Забавська, Віталій Йосипови Дзюндзя,
Ілля Ілліч Лисейко, Мільчаковська Ольга Миколаївна, Володимир Григорович
Юристовський, Юрій Іванович Вітцівський отримали з рук Владики за жертовність і
працю на користь УАПЦ нагороди
благословенними грамотами активних парафіян громади. . Сильним дзвінким голосом
з відлунням зазвучали дзвони на честь жертводавців та всіх вірних парафії. Парафіяни з подивом
озирали небо де Сонцеграй розкинув над храмом і усім селом величне диво – веселку
у вигляді величезного кола. Це кольорове кружало протягом усього Богослужіння здавалося
обіймало купол храму й торкало променями Сонця золотого хреста на його верхівці.
Авторові вдалося зафіксувати це Боже й природне диво. Нехай голоси
дзвонів у це величне свято, що скликали вірних до храму, не залишать нікого
байдужими. Нехай почують його ті, хто залишився у своїх домівках, коли
Спаситель кличе на свою трапезу. Радійте всі і веселіться, хай грають дзвони,
бо дзвонить ними сам Господь. Христос посеред нас! - І є, і буде!!! Віктор Сердюк.
Золота Балка. 12 липня. |
В день нападения фашистской Германии на СССР в Золотой Балке перезахоронят останки советских бойцов - читать дальше... |
дом пристарелых
21 января 2017 |
Шановні ЗОЛОТЯНИ! Усім прихильникам
УКРАЇНСЬКОЇ пісні! Маю дуже велику
колекцію пісень виключно УКРАЇНСЬКОЮ мовою. Упевнений, що навіть назв гуртів,
що виконують ці пісні ви навіть не чули. Але українська музика, українська
пісня живе! Ось тільки ні ТБ, ні ФМ радіо це не цікавить. Із задоволенням
поділюся з усіма бажаючими безкоштовно – приносьте флешки й отримайте насолоду почути
справді український контент! За прикладом зайдіть на мою сторінку АУДІО. |
|
Закрыть |