Блог - Микола Книгиницький

Форум Микола Книгиницький

Питання-відповіді

Інтерв'ю

Всі записи

Микола Книгиницький В печалі й смутку сплакана душа, Здається не молилась так багато зроду. У серці жаль , не висиха сльоза За велич і за біль мого народу. Я - мов каліка: пів душі- жива: Свободи ,правди, єдності жадає. А половина - згорблена й німа: Ні слів, ні сліз ані чуттів немає. Найкращий цвіт зірвав зимовий вітер, Стоптав його негідний роду каїн,.. Вони були б прекрасним садом квітів, Та ні, могили,- ось що замість маєм. Він ліг за мене у моїй країні Від рук мого по роду крові брата. Я щиро молю Бога в небі нині За кожне вбите серце і за серце ката. Ще буде день, ще буде світлий час: Сьгодні буря, завтра сонце сяє... Та вічна пітьма, бо вогонь погас Для матерів, чиїх синів немає.

У синь небесну журавлі знялись, Їх кличе Небо, вічність біла-біла... Куди ж ви, діти? То не ваша вись, Чого зимою в вирій полетіли? 23.02.2014 С. Книгиницька

Закрити