|
Борзна не входить до числа туристичних центрів Чернігівщини,
як, наприклад, Новгород-сіверський, Батурин, Ніжин.
Однак і в цьому невеликому містечку є, що подивитися, та й до
того ж з Борзною пов'язані імена багатьох видатних особистостей.
Заснована на місці городища часів Київської Русі в 16 ст., Борзна одержала свою назву від
річки Борзенки, що текла 'борзо', тобто
швидко. В 1663 р. після
знаменитої 'Чорної Ради' гетьман Брюховецкий
стратив у Борзні своїх
суперників у боротьбі за булаву Якима Сомка й Василя
Золотаренка. У Борзні народився
козацький лідер Семен Палій, що керував боротьбою козаків проти Польщі на
Правобережній Україні наприкінці 17- початку 18 ст.. Сотниками в Борзні довгий час були представники роду Забіл, з яких найбільш відомий Віктор Забіла, автор слів до романсів
М.Глинки 'Не щебечи, соловейку'. В.Забіла вчився разом з М.Гоголем у Ніжинській гімназії вищих наук, був дружній з Т.Г.Шевченко, який неодноразово бував у нього
в гостях. Одного разу Шевченко не заїхав до свого друга, на що той не на жарт
образився, а в наступний приїзд поета сам був відсутній будинку,
залишивши останньому замість записки свої вірші:
За що ти лаєшся, Тарасу,
Що не найшов в Борзні припасу,
Якого ти тоді бажав?
Сам ти такий, як мене лаєш.
За що? Ти, може, попитаєш:
За те, що в хутор не забіг.
Який же ти земляк?
Який же ти писака?
Неначе гнав тебе собака,
Боявся день подаровать,
Щоб побувать у мене в хаті,
Щоб пісень вмісті заспівати,
Якії серце нам гризуть.
Ми б на бандурці забринчали,
А циганчата б танцьовали,
Хоч би вже з лихом пополам.
Я б рад би був тобі, як брату,
Якби забіг до мене в хату,
Неначе б сваху шановав!!!
В мене худоби дуже мало,
Да ще б найшов горілку, сало!
Із’їли б трошки й запили!
Да розказав би дещо гарне:
Про земляків, не іностранне,
Бо я до язиків невдавсь.
Дак ні!.. Зазнався, бач, з панами,
А земляка дак і забув.
Бодай тобі за сюю штуку
Послали відьми отцю муку,
Послухай, зараз іскажу:
Борщу, вареників, ковбас, литівки,
Сеньгі, чахоні і скумбрійки,
З півгоду щоб не коштував.
Щоб цілий день не пив
горілки,
Не довелось щоб і наливки
Хоч раз один ковтнуть насміх,
Да щоб приснилось: бужанина,
В’юни, лоскірка і свинина
З сметанкою, да із хрінком!!!
Отії щі щоб їв ти руські!
Отії совуси хранцюзькі!!!
Що тільки в животі бурчать.
Лютую я на тебе дуже,
Тобі ж дак, може, і байдуже,
Мене ж за серце зачепив!!!
У Борзні збереглося кілька стародавніх
храмів, діють два музеї - краєзнавчий і 'Садиба народного
художника України Олександра Саєнко'. Зовсім недавно відзначалося
110- та річниця від
дня народження художника, а в Чернігівському художньому музеї в ці дні
проходить виставка його робіт. Будучи глухонімим з дитинства, О.Саєнко працював в унікальній техніці, створюючи свої картини
із соломи.
У Борзну дуже зручно заїжджати по шляху в Батурин. Так що, по-моєму, уже давно прийшов час помістити Борзну на
туристичну карту Чернігівщини!
28 листопада 2010
|
| Закрити |
