|
МЕНЕ ЗВУТЬ САШКО ПАВЛЕНКО
Я маю 4 хвилини, щоб розказати про себе.
І повірте, не буду хапати слів я із неба,
Бо в мене є що сказати, і ця пісня простенька,
Не приховаю нічого, розкажу я усенько.
Отож, народився в селі я, жив собі у бабусі,
Як вже став один рік, жити став у матусі.
В дитсадочок ходив - я був хорошою дитиною,
Дуже файно співав і підростав що хвилини я.
І до школи пішовши, я продовжував співати.
Сусіда Петрович навчив на балалайці грати.
Я навчився співати частівки веселенькі,
І з балалайкою проводив час я усенький.
Потім трішки підріс я, грати став на гітарі.
Мене почали помічати всі гарнесенькі кралі.
То вже був перший успіх, нехай навіть маленький,
Але то був перший крок, і я пішов потихеньку.
Мене звуть Сашко Павленко.
Крок за кроком почав я власні пісні співати,
Можливо, комусь на ці пісні просто начхати.
Та я нікого не примушую, бо ваша це воля –
Чи слухати, чи не слухати, чи погоду ждать з моря.
Частенько співав я свої пісні на сцені,
Співав завжди безкоштовно, і не отримував пені.
Свої пісні я дарую всім присутнім у залі,
Щоб вам усім було добре – великим і малим.
Щоб був у вас настрій веселий, здоровий,
Щоб світ навколо вас був щасливий, кольоровий.
Щоб ви бачили в людях тільки доброго друга.
Розуміли мене, Слобожан, Емінема і Круга.
Не сварилися часто, один одного розуміли,
Якщо надулись на когось, щоб вибачати уміли.
Лише закоханим можна іноді заводити сварки,
Бо, кажуть, кохання без сварки, наче чай без заварки.
Отакий я хлопчина, отакі мої погляди.
Можливо, ще не дорослий, і потребую я догляду.
Але у чомусь я правий, бо добра всім бажаю,
І ніяких злих помислів проти вас я не маю.
Бо навіщо мені це, що я матиму з того.
Хоч крути, хоч верти, а всі ми ходимо під Богом.
І повинні творити лише добрі справи,
Щоб ніхто не міг вам влаштувати розправи.
Якщо будете слухати те, що я вам говорю,
То в житті ви, напевне, не пізнаєте горя.
Якщо будуть питання, звертайтесь, не репетуйте.
505 93 60 – телефонуйте.
Отож пора вже, піду я, бо інші там вже чекають.
Вони також для вас якусь пісеньку мають.
А я поїду додому, і жити буду як жив,
Отож до зустрічі, друзі, не забувайте моїх слів.
22 лютого 2010
|
| Закрити |
