|
Рокитне
в Україні є річок, і на їхніх мальовничих берегах скрізь росте рокита.
Тому є в Україні аж п’ятнадцять населених пунктів з поетичною назвою
«Рокитне».
Один з них - село Рокитне - розташоване на Харківщині, у Нововодолазькому районі.
Засноване Рокитне було у 1699 році, коли Слобідська Україна активно
заселялася переселенцями-козаками з Правобережжя та росіянами, і
населені пункти виникали тут один за одним. Засновником села вважається
полковник Федір Донець-Захаржевський, хоча дехто вважає, що ще раніше
Рокитне заснував його батько - полковник Григорій Донець. З 1705 року
селом володіли вдова і син Донця-Захаржевського, які й продали Рокитне
липецькому сотнику Черняку.
Удова Черняка вийшла заміж за полковника Матвія Куликовського. Рід
Куликовських володів Рокитним до 1917 року. (Родоначальником цього роду
був Прокопій Куликовський (II половина XVII-1727), який походив з
молдавського дворянства і виїхав до Російської імперії під час
Прутського походу Петра I 1711 року. У 1712 році він обійняв посаду
харківського полковника.)
Матвій Прокопович Куликовський був останнім харківським полковником,
а після ліквідації полкового поділу Слобожанщини був обраний
предводителем дворянства Харківської округи. Треба сказати, що доля
Куликовського так вдало склалася й завдяки двом вигідним шлюбам.
Спочатку Матвій Прокопович був одружений з Пелагеєю Родзянко, дочкою
хорольського сотника і миргородського полкового обозного Степана
Родзянка. (Рідна сестра дружини Куликовського - Тетяна - була дружиною
генерального судді Дем’яна Оболонського.) Пелагея Степанівна померла у
молодому віці, і вже у 1746 році Матвій Прокопович одружився вдруге з
вже згаданою удовою липецького сотника Черняка. Вона й принесла йому в
посаг Рокитне.
А нам у спадок від Куликовських залишилося дві чудові архітектурних пам’ятки: палац та церква Архангела Михайла.
Палац у стилі класицизм був побудований у ІІ половині XVIII ст. і
потім неодноразово перебудовувався. Архітектор Лукомський після подорожі
Слобожанщиною на початку ХХ століття у своїй книзі «Старовинні садиби
Харківської губернії», виданої у 1917 р. у Петрограді, писав: «За своєю
архітектурою будинок складає надзвичайно приємне враження. З обох боків
прикрашений колонадою, він дуже логічний і затишний за планом». Зараз у
приміщенні палацу розташований технікум.
Поруч знаходиться чудова церква Архангела Михайла також у класичному
стилі. Побудована вона була у 1805 році і слугувала усипальницею для
родини Куликовських. У 1936 році тут відбулося останнє богослужіння,
після чого будівля використовувалася не за призначенням. (Коли ми
приїхали сюди, моя мама впізнала церкву як кінотеатр, де вона колись
давно дивилася фільми, коли їх, старшокласників, привезли до Рокитного у
колгосп «на картоплю».) А от чудова дзвіниця 1827 року, яка,
кажуть, перевершувала церкву за красою, була зруйнована. Безперечно, що
Михайлівська церква є однією з найкращих у подібному стилі в Україні.
Тепер ансамбль маєтку Куликовських має доволі «задрипаний» вигляд
(церква відреставрована, а от палац…), а колись тут ще був чудовий парк з
рідкісними породами дерев, з терасами, ставками і альтанками.
Зараз на відродження прекрасних садиб Слобожанщини залишається тільки сподіватися.
29 січня 2016
на Аскольдовій могилі
29 січня 2016
Пархомовка
расстоянии 150 км от Харькова расположено село Пархомовка. Первое
документальное упоминание о нём относится к 1688 году. В те времена
селом владел полковник И. Перекрестов. Во времена Екатерины II имение
было передарено графу Г. Подгоричане, генерал-майору. Граф не особенно
интересовался своим имением, а вот его брат в конце XVIII века воздвиг
здесь подобие флорентийского дворца.
Рядом с дворцом в 1808 году архитектор П. Ярославский возводит большой храм – Покровскую Церковь
в стиле классицизма. В конце века это имение приобретает П. Г.
Харитоненко и строит завод, расширяя свою «сахарную империю». Возле
завода возникают больница и школа, сохранившиеся до наших дней.
Благодаря учителю А. Ф. Луневу в 1955 году в школе был создан кружок
истории. Можно считать, что Пархомовский историко-художественный музей берет начало именно от этого события. В настоящее время музей действует, и в нем находится около 6000 ценнейших экспонатов.
Подробнее: http://www.nice-plac...>http://www.nice-plac...
27 січня 2016
Почти невозможно поверить, что огромный сосновый лес вокруг усадьбы –
дело рук садовников. Но изумительные оранжереи и зимний сад, несомненно,
созданы прекрасными мастерами.
В центре парка церковь – Свято-Преображенский храм,
точная копия которого стоит во Франции, на Лазурном побережье.
Архитектор Щусев, создатель церкви, спроектировал и парадный въезд в
усадьбу в стиле модерн. После войны здесь тоже устроили туберкулезный
санаторий, сделали в храме клуб. Но сейчас Свято-Преображенский храм
сияет прежней красотой – в отличие от развалин конного манежа и
кирпичных конюшен.
Подробнее: http://www.nice-plac...>http://www.nice-plac...
27 січня 2016
початку 19 століття як маєток Ольховських. Свого розквіту він досяг в
кінці 19 і початку 20 століть, перебуваючи у власності чергового
цукрового магната – Леопольда Кеніга. Кеніг значно розширив будівлю
садиби, перетворивши її на справжній палац з баштами і парадними
сходами. Сходи трьома терасами спускалися до фонтану і басейну з
містком. Велика увага також приділялася парку, оранжереям для тропічних
рослин і другорядним приміщенням для робітників. Зараз цей архітектурний
комплекс знаходиться в стані напівруїни.
26 січня 2016
26 січня 2016
26 січня 2016
століттях. Основні укріплення фортеці були добудовані в 16-17 століттях.
Фортеця є відмінним зразком надійної фортифікації Східної Європи.
Фортеця досі приймає відвідувачів.
26 січня 2016
26 січня 2016
Тур по замках
За даними істориків, на території України існує понад 5000 замків.
Кожен з них по-своєму унікальний і особливий. Деякі з замків і фортець
знаходяться в кращому стані, від деяких залишилися лише руїни. Близько
20 живих пам\'ятників архітектури Київської Русі знаходяться в Україні.
На архітектурних конструкціях позначилася багатонаціональність України.
Деякі замки зберігають відбитки культури Австро-Угорщини, Польщі, Литви,
Росії, Туреччини.
У західній частині України зберігається найбільша кількість замків.
Більшість з них свого часу були \'кінозірками\'. Їх знімали режисери
Радянського Союзу, іноземні режисери, і не дивно, що сучасні українські
діячі мистецтва не можуть відмовитися від ідеї відобразити таку красу
26 січня 2016
|
| Закрити |
