За допомогою журналістів військовий розшукав дитину, котра намалювала йому малюнок, який оберігав його на Сході України. 
\'Ці долоньки на папері вже давненько зі мною, – пояснив Андрій Пристайко, розгортаючи затертий кольоровий листочок. Я весь час носив його під серцем, – біля образків, в лівій нагрудній кишені\'.
Будучи , на Сході України Андрій зателефонував з проханням до своїх цивільних товаришів допомогти розшукати дівчинку. Тернопільська журналістка медіа – корпорації RIA плюс Ірина Белякова вирішила опублікувати пост на своїй сторінці у Фейсбук про пошук дівчинки, з фото її малюнків. На швидкий результат мало розраховували. Тим паче, на позитивний. Адже навіть прізвище малечі було написано не надто розбірливо. Але вже за кілька годин небайдужі тернополяни скидали в коментарях адресу тернопільського садочку. Згодом з’явився коментар: так, є така дівчинка. Вона цього року закінчує садочок у Тернополі. Далі події відбувались дуже швидко. Тим часом Андрій доїжджав до Тернополя зі Сходу.
І ось довгоочікувана мить. Кремезний чолов’яга у військовій формі, який помітно нервує, але рішуче йде до дверей, тримаючи в руках подаруночки для Юлечки Турчин і її одногрупників.
Не пригадую, коли востаннє так хвилювався, – зізнається Андрій. Малюки, одягнені у святкові вишиванки, затихли, споглядаючи за кремезним чоловіком у формі з відзнаками на грудях, у руках якого було близько 40 жовто-блакитних кульок. Емоції, які відчули за півгодини у садочку, важко описати словами. Малюки підготували для воїна святкову концертну програму, а потім передали стос малюнків для Андрія побратимів, які власноруч намалювали того ж ранку.
І очі малюків стають сумні. І кажуть діти: \'Ні війні !\'. І з трепетом малюнки малювали. Прості й такі ще неумілі слова так кострубато всі писали… І побажання – миру всім. І щоб кожен воїн повернувся з війни. До своїх сімей. І до мирного спокійного життя !!
Нехай навіть ці малюночки від наших діток гріють серця воїнів, хай Божа ласка їх оберігає, і всі вони чим швидше повертаються додому, туди де їх люблять і чекають...

Не сумуй козаче! Не журися воїн!
Ви святі герої на своїй землі!
Впала вам на плечі дуже тяжка доля,
Боронити землю, гнати ворогів!
Стали ви до бою, міцною стіною!
Вірні побратими! Друзі бойові!
Ви тримали небо, лицарі-герої!
Не зганьбили Неньки вірниї сини!
Не було вам страху, скрізь вогонь та пекло!
І лякався ворог, як співали ви!
Не встояли мури – ви стіною стали!
Наче ви з металу, нащі козаки!
І вклонюсь до долу, перед образами,
На каміннях сірих, кращіх зі синів!
Ви служите браття на небесних чатах!
Не забуде Ненька лицарів своїх!
Не сумуй козаче! Не журися воїн!
Ви святі герої на своїй землі!
Україна – мати! Вас вітає з святом!
Лицарі – герої! Справжні козаки!

Автор: Олег Федотов

Тетяна Винник

Моя родина

Моя родина – звучить так просто!
Моя родина – звучить так гордо!
Моя родина – це суголосся,
Це честь і мужність мого народу.

Це серце вірне – щосили б’ється, 
Як в лоні мами життя дитини. 
Моя родина – так мужньо зветься, 
Моя родина – це Україна!