Виктория Ерёменко

Ми всі пішаки без облич у цій грі,
Безплатні раби і не більше.
Ридатимуть діти, жінки, матері,
Та принцип у війнах один в королів –
Загинуть одні, прийдуть інші.

Скільком юнакам з поля бою дорога
Не в батьківський дім, до небес.
Моліться, благайте, випрошуйте в Бога,
Хай стачить їм сил принести перемогу,
Щоб ворог назавжди пощез.

Війна розгортає свої чорні крила,
Не видно їй краю-кінця,
Висить як прокляття, мара, божевілля,
За мить Україна в стократ овдовіла,
Бо кулі спинили серця.

Моліться, щоб ті, хто приймали присягу,
Зуміли пройти оцей шлях.
Хай хватить їм духу, гармат і відваги,
І жовто-блакитні розвіються стяги
У мирних уже небесах.

Ми вільна країна, ми мирна країна!
Наступить пора скласти зброю,
Війна багатьох забере молодими,
Моліться ж, аби якнайшвидше й живими
Верталися наші герої.