Назва села походить від прізвища поміщика Багрін, який володів селом. Перша письмова згадка про село датується 31 серпня 1458 року. Цим числом і зазначається документ, підписаний Штефаном Великим про звільнення населення села від податків у зв’язку із перездачею даного населеного пункту монастирю Молдовіца. Відповідно до Кючук–Кайнаджирського мирного договору 1774р. Туреччина передала Буковину Австрії. Турки за час свого панування (1514-1774рр.)спустошували наш край, людей забирали в рабство. Австралійський уряд після приєднання Буковини до Австрії почав «запрошувати» на Буковину людей із інших країн Європи. Північно – західну територію села було заселено угорцями, цей кут отримав назву Унгуряни, від слова «Унгарія» ( Угорщина). Південну частину Багринівки було заселено вихідцями із Польщі Ця частина почала називатися Мазурень, від слова «мазури». Назва кута Даскалені походить від слова «даскал», який мешкав на цьому куті. Кут Гирла ла цігань отримав назву через дозвіл зупинитися тут кочовим циганам. Кут Ла Корнень називається так тому, що першим поселенцем тут був чоловік із прізвищем Корня. Поле Ла токаш походить від слова «токаш» - «чуркач», «жоліб», яким витікає вода із джерела, криниці. У 1876 р. у селі нараховувалось 350 дворів. Станом на 1 березня 2010 року в селі проживало 1438 чоловік. Перша багринівська дерев’яна церква з невідомих причин згоріла. Громада села Віков (Румунія), подарувала багринівським людям матеріали для зведення нової церкви, освячення якої відбулося 4 червня 1883 року. За ініціативою громадян Г.Г. Скрипничука та М.М.Воротняк в селі було побудовано нову цегляну церкву. На освяченні церкви (1999р.) був присутній екс – король Румунії Міхай І.
Виконавці:учні Багринівської ЗОШ І-ІІІ ст. Керівник:Михайло Акатріні (мол.)
Багринівка - село духовне
Перші історичні дані про церкву села Багринівка знайдено в документах архівного фонду, де вказано, що Свято-Духівська церква була збудована у 1777 році у селі Нижній Віків на території Румунії на кошти єпископа Дософтея Хереску м. Радауці (Румунія). У 1880 році її перенесли у село Багринівка та перебудували у центрі села, де поруч знаходиться кладовище. У 1883 році освятили у Свято-Троїцьку. До цього теж була у селі церква, яка згоріла 21 грудня 1857 року. Незважаючи на те, що нова церква була хатнього типу, дерев'яна в ній завжди збиралося багато людей. В церкві і по нині зберігся іконостас кінця XVIII століття п'ятиярусний, оздоблений різьбою. З південно-західної сторони від церкви розташована дерев'яна двоярусна, квадратна дзвіниця. Щоразу як в церкві відбувається служба Божа з дзвіниці лунає неповторний дзвін, який кличе мешканців села до храму. З 1883 року до нині дзвони сповіщають мешканців села про смерті, про стихію (вогонь, пожежу, грозу, бурю, повінь). Нову церкву селяни спорудили за 5 років. Освятили її в 1997 році і дали назву 'Святого Духа'. Тобто невеличке село Багринівка має і святкуєдва храмові свята: старої церкви Свято-Троїцької і нової - Святого Духа. У Багринівці заведено, всі похорони відправляються в старій церкві. У селі Багринівка за останні роки було споруджена каплицю, яка освячена 24 листопада 2006 року. Її споруда не копіює жодну відому в районі каплицю, а якщо подивитися здалеку, то можна сказати, що це - маленький собор. Таким чином в селі Багринівка споконвіків чиниться багато добрих справ для розвитку духовності. Мешканці села знають і пам'ятають, що людина на той світ нічого з собою не візьме крім своїх гріхів, а добрі справи з будівництва церков,