(XVII ст. заснування, 169 мешканців)

Глибоцький р-н, на україно-румунському кордоні. Названо так, оскільки вода в колодязях - з вапном, біла й солодкувата. Поселення наприкінці XVII ст. заснували російські старообрядники (липовани), що бігли сюди після церковного розколу, спровокованого Никоном. Липованами їх називали за звичай носити личаки, сплетені з липової кори. Довгі роки громада жила вкрай усамітнено, розмовляючи старослов'янською й ретельно дотримуючись своїх канонів. Про липованів з Білої Криниці писали Лев Толстой, Володимир Короленко, Олександр Герцен. підтримував зв'язок із старообрядниками відомий анархіст Михайло Бакунін.

У невеликому селі збереглися два липованських храми. Більш цікавим є молодший - Успенський собор (1900-08). що нагадує рос. церкви XVII-XVIII ст. (Арх. В. Клік). На будівлю такого храму було витрачено пів мільйона золотих рублів. Фантастичну для бідної Буковини суму надав московський купець Г. Овсянніков Гранітні деталі й лиття теж прибули в цей прикордонний Край З Москви. А іконостас виготовили майстри з Володимира й Палеху. На базі собору функціонує музей старообрядництва. Тут розташована резиденція предстоятеля Російської православної церкви. Поруч із Успенським собором дерев'яна Космодаміанівська церква (ХVІІІ-ХІХ ст.). що нагадує українські храми того періоду. При відвідуванні Білої Криниці не забудьте свої паспорти - село перебуває в прикордонній зоні.