Площа – 4,7 км?

Населення 

1880 р. — 1168 (у тому числі 14 римо-католиків, 1109 греко-католиків і 35 юдеїв)   

1921 р. — 1512 мешканців.

1989 р. — 1364 (644 чоловіків, 720 жінок)

 2001 р. — 1203 мешканці.

Густота населення – 255,96 осіб/км?

Географічні координати  –  49°12?03? пн. ш. 22°48?04? сх. д.^(G)

Середня висота над рівнем моря – 614 м

Відстань до обласного центру – 180 км.

Відстань до районного центру – 33 км

Найближча залізнична станція – Яблонка (с.Нижня Яблунька)

Відстань до залізничної станції – 15 км.

Село розташоване на території Регіонального ландшафтного парку «Надсянського».

Географічне розташування 

Боберка розташована в межах Стрийсько-Сянської Верховини, що у Східних Карпатах. Село простягається з південного сходу на північний захід на понад 6 км у долині між двома гірськими хребтами. З південного заходу до долини прилягає хребет Червоний Верх з найвищою точкою — горою Мархітиной (826 м), а з півночного сходу та півночі — невисокий слабозаліснений хребет з висотами 600—700 м. Вздовж північно-східних околись села проходить Головний європейський вододіл.

Село розташоване на берегех річки Ріка, яка протікає вздовж долини на північний захід. Річка є притокою ріки Сян, яка у свою чергу впадає у Віслу. За 6 км на південний схід від центральної частини Боберки лежить село Шандровець, а за 3 км на північний схід — Дністрик-Дубовий. Районний центр — місто Турка — розташований за 14 км на південний схід. Впритул до села з заходу підходить українсько-польський кордон.

Історія 
Село Боберка було засновано в 1537 році краківським воєводою Петром Кмітом над притокою Сян  р. Боберка Так зазначено в різномовних брошурах про РЛПН, випущених за підтримкою ЮНЕСКО. Можливо, це стара назва річки, яка в даний час називається Ріка. Привілей на село отримав солтис Іван Вольоша.

У Боберці було велике муроване дворище (де до 2004 року була розміщена школа) і парк XIX століття.                                                         

1 вересня 2004 р.  відкрито нову школу (північне її крило – під класи)

18 вересня  2010 р.відкрито спортивний зал (у південному крилі решта частина якого наразі є незавершеною)

Загальна вартість робіт, які виконали БТФ «Чертур» та ПП «Сян», – 500 тисяч гривень. Лісоматеріалами допомогли два місцевих лісових господарства. Учням створено всі умови для системних занять спортом, фізичного розвитку. Тут проводитимуться і міжшкільні змагання.

У Боберці та Дидьовій бував відомий український письменник Іван Франко. У Дидьовій народився поет Глушкевич Маріян Феофілович. На відміну від інших прикордонних сіл, населення Боберки не постраждало внаслідок операції «очищення прикордонної смуги», що проводилася після 1939 р.

Церкви

 Перші тризрубні церкви бойківського типу у Боберці були побудовані в XVI-XVII століттях.
  Привілеєм виданим краківським воєводою і перемиським старостою Петром Кмітом, у 1537 р. засноване село і наданий лан грунту на церкву (в Боберці Долішній). Податковий реєстр з 1640 р. відзначає, що місцевий священник користується цим ланом. За переказами, давня церква стояла вище за дорогою. Попередня теперішньої церкви постала у 1725 р. (за іншими даними - у 1729 р.) на новому місці. Це була тризрубна двоверха церква бойківського типу.

В 1914 р. навколо цієї церкви збудовано нову парафіяльну дерев'яну церкву Св. Арх. Михайла, а її - розібрано. За місцевими переказами, будували церкву ті ж майстри, що й у Лютовиськах (мав би то бути Олекса Марків, але документального підтвердження не збереглося). З 1960 по 1989 рр. церква стояла зачинена, у 1970 р. була пограбована. Відкриту для богослужінь церкву переосвячено на Положення ризи Пр. Богородиці. Церква  громади УГКЦ. В церкві збереглися запрестольна ікона Покрови Пр. Богородиці (1759 р.) і «Євангеліє» львівського видавництва 1743 р.

Долішня церква розташована на пагорбі посеред села, на цвинтарі. Дерев'яна хрещата будівля в неукраїнському стилі, зведена на мурованому з каменю цоколі. До квадратової нави з півдня і півночі прилягають укорочені бічні рамена, зі сходу - гранчастий вівтар, а з заходу - прямокутний бабинець. По обидва боки вівтаря розташовані прямокутні захристії. Зовнішній відкритий ганок при бабинці перетворений в засклену веранду. (Стіни підопасання по ремонті вертикально оббили дерев'яною вагонкою по брусах зрубу, стіни надопасання оббиті дошками з лиштвами) Вінчають наву, вівтар і бабинець на високих світлових восьмериках наметові бані, завершені сліпими ліхтарями з маківками. Ще дві маківки встановлені на п'ятисхилих дахах бічних рамен. Оточує церкву піддашшя, оперте на профільовані випусти вінців зрубів. На південь від церкви розташована мурована двоярусна, восьмибічна в плані, дзвіниця, зведена у 2002 р. на місці давнішої дерев'яної. 

   У Боберці Горішній стара дерев'яна філіальна (від Долішньої) церква походила з 1736 р. (за іншими даними - 1637 р. чи 1673 р.). Це була тризрубна, двоверха будівля бойківського типу. 2 травня 1912 р. громада звернулася до Грона консерваторів Галичини з просьбою про дозвіл на розбірку старої церкви. В листопаді того ж року архітектор Тадей Мокловський оглянув і описав будівлю. Йому вдалося навіть відписати частину польськомовного напису на одвірку: 'Postawion ...kiew, w roku (1736 ) ...poswiecona'.  Нову церкву Вознесіння Господнього у 1913 р. збудували навколо старої. З розповідей мешканців, будівничим був той самий майстер, що зводив церкву у Боберці Долішній. Матеріал зі старої церкви склали з наміром звести її на новому місці. Але під час першої світової війни дерево було використане солдатами воюючих армій на опал. Нова церква стояла зачиненою з 1962 по 1989 рр. З 1993 р. церква у користуванні громади УПЦ КП. В церкві зберігаються церковні книги львівського друку, датовані 1623 і 1737 рр., а також предмети церковного вистрою з розібраних церков у селах Локіть та Дидьова (нині не існують).

Горішня церква знаходиться на пагорбі, скраю села, на цвинтарі, при старій дорозі. Орієнтована вівтарем на північ. Дерев'яна хрещата церква в неукраїнському стилі, зведена на мурованому з каменю цоколі. Будівля складається з квадратової нави, до якої зі сходу і заходу прилягають укорочені гранчасті бічні рамена, з півночі - гранчастий вівтар, а з півдня - прямокутний бабинець. При вівтарі по обидва боки розташовані прямокутні захристії. Вінчає наву наметова баня на низькому світловому восьмерику, завершена сліпим ліхтарем з маківкою. Ще чотири маківки встановлені на п'ятисхилих дахах бічних рамен і вівтаря та двосхилому причілковому даху бабинця. Оточує церкву піддашшя, оперте на профільовані випусти вінців зрубів. Стіни підопасання, надопасання та восьмерика були ошальовані вертикально дошками і лиштвами (тепер, стіни церкви повністю покриті пластиком, покриття на бані замінили на металізовану бляху золотого кольору) На південь від церкви, при вході, на огородженій металевою сіткою території, розташована мурована, квадратова в плані, двоярусна дзвіниця, збудована у 1995 р. замість старої, дерев'яної з ХІХ ст.