³
Адміністратор Topic: РЕЛЬЄФ
Геологічна будова, рельєф, клімат, внутрішні води
Геологічна будова і рельєф
Більша частина території Вінницької області розташована в межах Українського кристалічного щита, на його південно-західній окраїні. Геологічна історія території області складна. Вона вплинула і на формування рельєфу.
Фундамент території складають гірські породи, утворення яких відноситься до докембрійського часу. Вони представлені в основному гранітогнейсами. Виходи докембрійських порід на денну поверхню мають місце в глибоких ярах, балках та у вигляді порогів на річках (особливо на Південному Бузі та його притоках і Дністрі - в районі Ямполя). Червонуваті та сірі граніти докембрійського походження трапляються у відслоненнях по течії річок Марківка та Русави. Найбільше виходів кристалічних порід на денну поверхню спостерігається в смузі між лініями (умовно) Козятин - Погребище і Могилів-Подільський - Ямпіль.
Частина Українського кристалічного щита, яка знаходиться в межах Вінницької області, має загальний нахил на захід - південний захід. Тому в Придніпров'ї кристалічні породи перекриті потужною товщею осадочних відкладів палеозойського і мезозойського віку. У Придніпров'ї досить поширені морські відклади силурійського періоду. Вони представлені грубозернистими пісковиками, зеленими, сірими та фіолетовими сланцями, вапняками. Силурійські відклади поширені в районі, обмеженому (умовно) лінією, що проходить через село Жван (Муровано-Куриловецький район), станцію Немерчі до с. Чернівець. Далі на південний схід силурійські відклади поширені в нижній течії річок Русави, Яланки, до місця впадіння Марківки в Дністер. Подекуди силурійські відклади мають товщину від 250 до 350 м.
Досить поширені в Придністров'ї відклади крейдового періоду (мезозойська ера). Так само як і силурійські відклади, крейдові породи простяглися широкою смугою вздовж Дністра, від річок Жван і Караєць до басейну р. Кам'янки. Товщі відкладів крейдового періоду досягають 40, іноді 60 м.
У порівнянні з палеозойськими і мезозойськими відкладами, на значно більшій частині території області поширені неогенові відклади, зокрема, сарматського і балтського ярусів.
Східна межа поширення відкладів сарматського ярусу проходить приблизно через Вінницю, станцію Гуменне, с. Юрківці (Немирівський район), селище Дашів (Іллінецький район), села Кузьминці (Гайсинський район), Ладижин (Тростянецький район), Соболівку (Гайсинський район), по лівому берегу Південного Бугу до Гайворона (Кіровоградська область). Сарматські відклади представлені в основному оолітовими і черепашковими вапняками і мають товщину від 5 до 100 м. Ці відклади добре збереглися на вододілах, а в річкових долинах вони розмиті.
Вапнякові відклади сарматського моря мають широке розповсюдження в усьому Придністров'ї. Так, у басейні р. Русави оолітові вапняки мають потужність шарів 80-85 м, а по р. Кам'янці - 25 м. Вапняки поблизу сіл Джугаїстри та Кукули відзначаються великим (до 93%) вмістом СаСОз і тому є цінною сировиною для випалювання вапна.
Відклади балтського ярусу здебільшого поширені у лівобережній частині Південного Бугу, в центральній і південній частинах області, в основному на вододілах. У балтських відкладах чергуються білі сипучі піски, крихкий пісковик, червоні, бурі глини і галька. Потужність відкладів-від 5 до 120 м. (найбільша у південно-східній частині області).
Антропогенові відклади поширені по всій території області. Вони представлені бурими глинами, лесом і лесовидними суглинками, алювієм на річкових терасах. У північно-східній частині області дуже поширені піщано-галькові відклади, які, як вважають, принесли сюди талі льодовикові води останнього зледеніння (дніпровського).
Рельєф території Вінницької області в тому вигляді, яким він є тепер, сформувався в тісному зв'язку з геологічною будовою і в результаті дій зовнішніх факторів. Великий вплив на формування рельєфу мала (і тепер має) робота текучих вод. Багатовікові нашарування пухких порід розмили текучі води. Русла річок, яри, балки розчленували поверхню на численні пасма. Тому сучасна поверхня області являє собою в цілому хвилясту, подекуди пагористу рівнину.
Територія Вінницької області розташована в межах великої геоморфологічної області - Правобережної височини. На території Вінниччини, враховуючи особливості геологічного розвитку рельєфу і геоструктури, виділяють такі геоморфологічні райони: Подільське плато і Придніпровську височину.
Подільське плато займає більшу частину області. Воно продовжується далі на захід на території Хмельницької і Тернопільської областей. Східну межу плато можна провести (умовно) від верхів'я р. Сниводи на Калинівку до верхів'я Собі і далі до впадіння її у Південний Буг, долина якого також є межею плато в цьому районі. Зниження в рельєфі, по якому течуть Снивода, Соб і Південний Буг, відокремлює Подільське плато від Придніпровської височини, частина якої заходить на територію області.
На території Вінницької області Подільське плато має найбільшу висоту між Жмеринкою і Рахнами (Шаргородський район). Максимальна висота його - 384 м над рівнем моря. Поблизу села Степашки (Барський район) окрема ділянка плато має відмітку 382 м. Саме тут проходить вододіл річок, що впадають у Південний Буг і Дністер. Взагалі плато дуже порізане долинами численних невеликих річок, ярами і не становить суцільної рівної поверхні, але рівнинні простори характерні для всіх вододілів.
Дністровсько-Бузький вододіл поступово знижується в південно-східному напрямі. Майже по самому його гребеню від Жмеринки на Вапнярку - Рудницю прокладено залізницю, що йде на Одесу.
Та частина Подільського плато, що має нахил у бік Дністра, відзначається дуже великою розчленованістю на окремі пасма. У верхів'ях річки Лядова, Немія, Жван, Мурафа течуть з північного заходу на південний схід по дну широких розложистих балок, схили їх пологі, лагідні, і тому рельєф цієї місцевості має вигляд хвилястої рівнини, а з наближенням долин річок до Дністра всі вони стають типово подільськими. Ріки несуть свої води в меридіальному напрямі з півночі на південь, глибоко врізуються в осадочні породи, долини каньйоноподібні, цілком позбавлені терас, схили утворюють круті урвища з частими відслоненнями вапняків та пісковиків. У Придністров'ї на протязі 50 км від межі з Хмельницькою областю до десятка глибоких річкових долин врізуються в плато. Вододільні межиріччя схожі на вузькі пасма завширшки близько 5 км, круті схили спадають до підніжжя долин, часом обриваються окремими уступами. Дослідники вважають, що порівняно швидке підняття Поділля, яке мало місце в антропогеновий час, призвело до посиленого розмиву південно-західних схилів Подільського плато. Глибокі долини річок Придністров'я надають цій частині області вигляду гірської місцевості. Долина р. Лядови на дільниці між Нижнім Олчедаєвим та Яришевом врізується на 110 м, долина р. Немії від с. Озаринець до впадіння в Дністер має глибину 90 м. У такому ж глибокому каньйоні знаходяться русла річок Дерли, Бронниці, а Мурафа в нижній течії поблизу сіл Буші і Букатинки несе свої води на глибині 110 м. Це ж саме стосується і долин таких річок, як Русава, Марківка, Кам'янка. Глибина долини Русави, наприклад, поблизу с. Стіни - 80-85 м, на дільниці між с. Вилами (187 м абсолютної висоти) і с. Стіною (166,5 м абсолютної висоти) відстань 6 км, а річка спадає на 20 м і стає тут справжнім гірським потоком, у місцях виходу кристалічних порід на ній утворилися пороги.
Річка Марківка у верхній течії має розложисту неглибоку долину, а в нижній вона глибшає до 40-60 м.
Дослідник В. Різниченко, захоплюючись Вінницьким Придністров'ям, писав: 'Густі, веселі, надзвичайно мальовничі села Придністрянської країни по узгір'ях і в долинах, з виноградниками на схилах, з городами та пишними садками понад тихо шумливими річками, з ландшафтом, що деякими рисами своїми часто утворює ілюзію типового гірського; зелені переліски і степ; лани широкополі на розлогих плато - все це вся ласкава природа полуднево-західної України з її звабливими краєвидами...'
До таких чудових пам'яток природи, занесених до обласного реєстру, належать вапнякові відслонення вздовж р. Русави, поблизу с. Стіни. Каньйоноподібна долина річки і ярів, що підступають до неї, відслонення вапняків, виходи гранітів, ліси в долині річки, пороги і мініатюрні водоспади надають місцевості своєрідної неповторної краси.
Для Вінницького Придністров'я характерні дивовижні форми вивітрювання, що пов'язано з наявністю пухких порід (силурійські вапняки і пісковики). В долинах річок Немії (нижче с. Озаринець), Мурафи (поблизу с. Букатинки) трапляються еолові стовпи, або свідки. На поверхні скель силурійських пісковиків у долинах лівобережних приток Дністра - Лядови, Немії, Дерла, Сухої Буші, а також біля с. Яруги зустрічаються численні кишені-комірки. Скелі-гриби, печери видування найчастіше зустрічаються в долині р. Немії, скрізь розкидані розсипища гострокутного каміння. Дослідники зв'язують наявність таких форм вивітрювання із слідами пустинь, що поширювалися на Поділлі в далекому минулому.
У Придністров'ї поширені також товтрові форми поверхні - вапнякові рифові скелі. Вони є в басейні р. Мурафи, але особливо рельєфно виступають на лівобережжі р. Кам'янки. Завдяки наявності їх долина нижньої течії Кам'янки поблизу сіл Кукулів, Болгана, Дмитрашківки асиметрична.
Східна і північно-східна частини Подільського плато в межах області значно менше розчленовані долинами річок. Кристалічні породи тут перекриті неглибоким шаром антропогенових відкладів. Загальне зниження рельєфу в бік долини Південного Бугу і Сниводи відбувається поступово. Долини річок тут ширші, ніж у Придністров'ї. У північно-західній частині області плато має середню висоту від 250 до 300 м. Окремі підвищення є на північний захід від Вінниці (середня висота 300 м), на південь від Хмільника (середня висота-300 м, найбільша-345 м).
У північно-східній частині області, від верхів'я Сниводи до Гірського Тікичу, лежить Придніпровська височина. Найбільш підвищена частина її (від верхів'я Роськи і Собі до Комсомольського) має середню висоту 300 м. Поблизу с. Перемога (Козятинський район) окремі підвищення досягають 323 м. Поширені в цьому районі піщано-галькові відклади вказують, що воднольодовикові потоки, перетинаючи вододіл, текли від верхів'їв Тетерева долиною Сниводи до Південного Бугу. Далі на південний схід височина поступово знижується. Від Плискова до Джулинки (Бершадський район) середня висота місцевості не перевищує 250 м. Тільки окремі підвищення мають більші відмітки. Схили Придніпровської височини також порізані численними долинами річок і ярами, особливо у південно-східній частині.
У Козятинському, Погребищенському і частково Липовецькому районах схили Придніпровської височини порізані долинами річок Глиноп'яті, Гуйви, Гульви (на півночі області) і Росі, Роставиці, Оріхової, Роськи (на сході та південному сході).
Низовин, у повному розумінні цього визначення, в межах області немає. Є окремі рівні ділянки території, що знаходяться нижче відносно навколишньої місцевості. Це стосується насамперед зниження в рельєфі, що тягнеться по лінії Липовець (висота - 243-218 м) - Дашів, де місцевість має абсолютну висоту 180-160 м.
На північному заході області, між Південним Бугом і його притокою Згаром, лежить дуже заболочена Летичівська низина, її абсолютні висоти майже скрізь не перевищують 300 м. Витягнута у довготному напрямі, вона має 15 км завширшки і 35 км завдовжки. На рівнинному фоні низини з торфовищами підносяться окремі скелі з сарматських вапняків і кілька куполоподібних гранітних горбів. Горби височать біля сіл Вонячина і Супрунова (Вінницький район). Вважають, що Летичівська низина - давня долина Південного Бугу. Під час антропогенового зледеніння по ній збігали флювіогляціальні води. З ними пов'язані значні піщані масиви, які особливо помітні в районі Літина та Микулинець.
Клімат
Як і на більшій частині території Правобережного Лісостепу України, клімат Вінниччини помірно континентальний. Для нього характерні тривале, нежарке літо з достатньою кількістю вологи, порівняно коротка, несувора зима.
За своїм географічним положенням територія області перебуває в сфері впливу насичених вологою повітряних мас, що йдуть з Атлантичного океану, і периферичної частини сибірського (азіатського) антициклону, для якого типовими є сухі, холодні континентальні повітряні маси. На клімат області мають вплив також повітряні маси з Арктики і Середземномор'я.
Вінниччина, як і вся Україна, розташована в помірному поясі.
Обласний центр - м. Вінниця - знаходиться під 49° північної широти, тобто віддалений від екватора на 49°, а від Північного полюса - на 41°. Місто розташоване північніше Північного тропіка на 26° і південніше Північного полярного кола на 17°. Отже, саме географічне положення в середніх широтах визначає помірність клімату області.
Клімат краю залежить також від положення висоти Сонця над горизонтом в різні пори року. Максимальної висоти Сонце у м. Вінниці досягає понад 64° в день літнього сонцестояння (22 червня), коли його проміння найбільш прямовисне падає на Землю і найкраще зігріває її; найнижче положення над горизонтом займає Сонце в день зимового сонцестояння (22 грудня) - близько 18°, коли його проміння найменше зігріває поверхню Землі, а в дні весняного і осіннього рівнодення (21 березня і 23 вересня) висота Сонця над горизонтом близька до 41°. Якщо при цьому врахувати, що протяжність області з півночі на південь дуже невелика (менше 2°), то висота Сонця над горизонтом на різних широтах майже однакова.
Таким чином, клімат Вінницької області, розташованої в помірному поясі, також залежить від висоти Сонця над горизонтом та кута падіння сонячного проміння.
В літню пору на території області, як і всього Поділля, переважають вологі вітри західного і північно-західного румбів. Вони найбільше впливають на кліматичні умови районів, розташованих на північний захід від лінії Могилів-Подільський - Гайсин. У холодну пору року (з жовтня по квітень) на території області, що лежить на південний схід від цієї лінії, відчутний вплив сибірського антициклону з вітрами південних і південно-східних румбів.
Найхолоднішим місяцем по всій області є січень, найтеплішим - липень. Середні амплітуди коливань температури протягом року не перевищують 25°. Під дією континентальних повітряних мас іноді буває, що взимку температура повітря в окремі дні знижується навіть до -32°...-38°. Влітку температура підвищується іноді до <37°.
Максимум опадів припадає на травень - липень (130-170 мм). Найменш вологими є зимові місяці. В грудні - лютому випадає від 65 до 80 мм.
Середньорічні суми опадів на території області становлять 440-590 мм. На холодний період року припадає 20-25% річної суми опадів.
Найбільше опадів буває на північному заході області. З просуванням на південний схід річна сума опадів поступово зменшується. Вже в Тульчинському і Гайсинському районах їх випадає приблизно 450 мм, а на крайньому півдні області - менше 450 мм, тобто 2/3 суми опадів, які бувають на північному заході.
Вночі та зранку бувають тумани. Найчастіше вони з'являються в зниженнях рельєфу - в балках, низовинах, долинах річок. Тумани у весняні та осінні місяці внаслідок конденсації дають іноді за добу до 0,5 - 1 мм опадів.
Влітку досить часті сильні роси. Як і тумани, найбільші роси випадають у долинах річок.
Перехід від однієї пори року до другої відбувається поступово.
Стійкий перехід середньої добової температури через 0° є початком весни на території області. Це найчастіше буває в другій декаді березня. Весна триває близько двох місяців. Характерними рисами весни в області є: інтенсивне підвищення вдень температури, завдяки чому сходить стійкий сніговий покрив, відтає грунт, посилюється випаровування. У квітні середня температура повітря о 13-й годині досягає <10...<13°. Перехід середньої добової температури повітря через <5° відбувається у першій декаді квітня, а через <10° - наприкінці третьої декади.
Встановлення теплої погоди і припинення нічних заморозків - такі умови переходу весни до літа. Літо триває з другої половини травня до першої половини вересня. У цей же час випадає найбільше дощів, переважно у вигляді злив. Кількість днів з опадами поступово зменшується з наближенням осені. Температура повітря о 13-й годині досягає в травні <18...<20°, в червні - серпні <21...<25°. Літні максимальні температури досягають у липні й серпні <35...<39°.
Осінь настає з переходом середньої добової температури повітря через <10° у бік зниження. Перед цим близько місяця стоїть тепла погода. Настання осені (перша декада жовтня) супроводиться заморозками, загальним зниженням температури, зменшенням кількості опадів. Характерною рисою осені на Вінниччині є повернення теплих сонячних днів. Осінь закінчується наприкінці листопада, коли середні добові температури повітря переходять через 0° у бік зниження.
Перед настанням зими на території області середні добові температури скрізь нижчі 0°, але вищі -5°. До початку зими стоїть нестійка погода: морозні дні змінюються відлигою, не раз утворюється і сходить сніговий покрив. Відлиги під час зими є характерними для Вінниччини, а температура повітря іноді підвищується до <10...<13° Найхолодніші місяці в області - січень і лютий.
У межах області можна спостерігати деякі кліматичні відмінності.
Континентальність клімату посилюється з північного заходу на південний схід. Кліматороздільна лінія Могилів-Подільський - Гайсин майже збігається з барометричною віссю.
Північно-західні райони характеризуються більш тривалою зимою, коротшим прохолоднішим літом, більшою кількістю опадів та їх рівномірним розподілом протягом року, порівняно меншими річними амплітудами температур, інтенсивною хмарністю і вітрами північно-західних румбів.
Південні райони області зазнають значного впливу континентальних повітряних мас. Опади бувають здебільшого на початку літа, переважно у вигляді злив. Вітри південно-східного напряму приносять у ці райони різке похолодання взимку і засуху влітку.
Найбільш відмінним у кліматичному відношенні районом є Придністров'я. Тут зима настає найпізніше в області. Перший сніг вкриває землю днів на 5 пізніше, ніж у центральних районах області. Весна настає на тиждень раніше.
Середні температури липня на 2° вищі, ніж у східних районах. У Придністров'ї найбільше теплих сонячних літніх днів.
Взагалі клімат Вінниччини сприятливий для сільськогосподарського виробництва. Тривале, тепле, достатньо вологе літо, рання весна, суха осінь, зима з помірними морозами і значним сніговим покривом - усе це позитивно впливає на ріст зернових, технічних і садових культур, винограду.
Внутрішні води
Гідрографія Вінницької області представлена густою сіткою річок, озерами, ставками, болотами і підземними водами.
Річки. Річки області належать до басейнів Південного Бугу, Дністра і Дніпра (р. Рось). Вони мають переважно снігове й дощове живлення і належать до типу рівнинних. Густота річкової сітки в області становить 0,14-0,21 км на 1 кв. км (враховуючи річки, довжиною менші 10 км). Долини річок мають ширину від 1 до 2 км. Висота схилів долин досягає 180 м. Ці схили помірно круті, але зрідка зустрічаються і стрімкі. В заплавах річок здебільшого є луки або чагарники, іноді - болота.
Для річок області характерний значний похил русла (особливо у Придністров'ї). У зв'язку з цим і течія їх дуже швидка (0,2-0,7 м/сек). Русла річок звивисті. У деяких з них є пороги. У більшості річок переважають глибини 0,3-0,8 м, у плесах вони збільшуються до 1,5-4 м.
Наприкінці листопада - на початку грудня на річках області починається льодоутворення, яке іноді розтягується на 1-1,5 місяця. У зв'язку з тим, що взимку на Вінниччині здебільшого бувають відлиги, річки протягом зими кілька разів скресають і звільняються від льоду. Танення льоду на річках починається вже наприкінці лютого - на початку березня. Найраніше лід починає танути на річках Придністров'я. Річки басейну Дністра звільняються від криги у першій половині березня, басейну Південного Бугу і Росі - наприкінці березня.
У лютому -- квітні річки області проносять 45-55% річного стоку води, у травні-листопаді - 35-40%, у грудні-січні - 10-15%.
Найбільшою річкою, що на значному протязі (317 км) протікає по території області і ділить її на дві майже рівні частини, є Південний Буг. Довжина Південного Бугу - 792 км, площа басейну (разом з Інгулом) - 63 700 кв. км. Південний Буг - третя за розмірами річка України. Він бере початок на Волино-Подільській височині поблизу с. Купеля Хмельницької області на висоті 340 м над рівнем моря. Прийнявши притоки Бужок, Вовк та Ікву, Південний Буг поблизу сіл Гулі і Думенки (Хмільницький район) вступає на територію Вінницької області.
Від Хмільника до Гущинець (Калинівський район) річка несе свої води в південно-східному напрямі. На всьому протязі тут долина звужена (до 600 м) і має асиметричну форму. Правий берег високий і скелястий, лівий - нижчий, частково заболочений, особливо в пригирловій частині Сниводи і Постолової.
Від Гущинець до Гнівані Південний Буг тече в південному напрямі. На дільниці Вінниця - Сабарів річка вступає в смугу поширення кристалічних порід. Долина її тут стиснута гранітними берегами, які підносяться на 30-50 м. Ширина річки не перевищує 300 м. Ширина русла річки в районі Вінниці- 100-130 м, а нижче греблі Сабарівської ГЕС- 70-85 м.
Нижче Вінниці на Південному Бузі виділяють тераси (першу заплавну, другу і третю), які найчіткіше виявлені коло Селища (Вінницький район), Гнівані і Сутисок (Тиврівський район).
Поблизу с. Сутиски на Південному Бузі відомі пороги і перекати, є вони також на дільниці Рогізна (Немирівський район) - Печора (Тульчинський район). Великі гранітні бар'єри виступають у руслі річки поблизу c. Коржового. Взагалі на дільниці від Вінниці до виходу Південного Бугу за межі області простежуються в руслі ріки і долині виходи гранітних порід. Південний Буг на дільницях Рогізна - Соколець, Печора - Глибочок має найбільш стрімку течію. Така будова ложа і берегів дуже зручна для будівництва гідроелектростанцій.
Замерзає Південний Буг звичайно в другій половині грудня, скресає в березні. Повінь триває з першої половини березня до 15 квітня, з відхиленнями в окремі роки. Рівень води в річці піднімається на 3-3,5 м, але в окремі роки може бути ще вищий. Під час весняної повені висока вода в річці буває близько 15 днів. Це залежить від товщини снігового покриву на полях. Товщина льоду - 35-45 см, рідко досягає 85-100 см.
Літні повені припадають на травень - червень, коли випадає найбільше дощів. Проте вони незначні.
Південний Буг у межах області приймає 14 приток з лівого боку і стільки ж з правого.
Біля с. Мізякова (Калинівський район) справа в Південний Буг впадає р. Згар, що бере початок на території Хмельницької області. Долина річки має незначний похил ложа і дуже заболочена. Тераси підносяться до 4 м над заплавою і добре виділяються коло Микулинець та Багриновець (Літинський район). У ряді місць, зокрема біля Супрунова (Літинський район), по берегах річки трапляються виходи гранітів.
Трохи нижче у Південний Буг впадає р. Рів, що тече в смузі поширення сарматських відкладів. Долина річки вузька і глибока. На всьому протязі долини від Бара до гирла ланцюгом тягнуться ставки.
У нижній течії, між Браїловим і Демидівкою (Жмеринський район), Рів, прорізавши сарматські відклади, протікає вже у гранітному ложі.
З Дністровсько-Бузького вододілу стікають невеликі річки, праві притоки Південного Бугу, - Вишня, Краснянка, Шпиківка, Тростянець, Дохна, Савранка. В долинах цих річок є багато ставків.
Найбільшою лівою притокою Південного Бугу є Соб. Вона цілком протікає в межах області. Довжина її - 125 км.
Витік р. Собі знаходиться на північний захід від с. Зозова (Липовецький район). Соб приймає близько 25 приток (Поганка, Скакунка, Собик, Кублич, Сорока, Вербич та ін.), русло своє прокладає в кристалічних породах і продуктах денудації гірських порід. Гранітні відслонення спостерігаються, наприклад, у Липовці, а виходи вапняків можна зустріти поблизу с. Нападівки.
Ширина річки в середній течії - 5-10 м, в гирлі - 50 м, глибина - 1,5-2 м.
Вздовж лівобережжя Собі від Гордіївки (Липовецький район) до Жаданова (Іллінецький район) тягнеться трикілометрова піщана тераса, коло Китай-города вона ширшає до 10 км, подекуди піски зібрані в кучугури. Між Дашевом і Гайсином у долині Собі є значні заболочені ділянки. У басейні Собі є великі ставки (наприклад, Дашівський), менші площею ставки зустрічаються через кожні 7-8 км по долині річки.
Через Хмільницький і Калинівський райони до Південного Бугу несе свої води Снивода, на якій є великі водоймища біля Старого і Нового Пикова. Тераси річки добре виявлені на північний захід від Іванова.
Зліва у Південний Буг впадає р. Постолова. Довжина її - 38 км. У пригирловій частині цієї річки є заболочені ділянки. В долині утворено стави біля сіл Глинська, Гуліївець і Грушківки (Калинівський район).
Поблизу с. Стрижавки (Вінницький район) у Південний Буг зліва впадає р. Десна (довжина - 81 км). Долина її широка і заболочена; малий похил і повільна течія сприяють накопиченню в річці намулу. Береги річки заросли болотною рослинністю. Великі ставки є біля Нової Греблі (Калинівський район) і Турбова (Липовецький район). Це призводить до сповільнення течії і замулення русла річки внаслідок чого виникає потреба систематично чистити ставки і усувати появу боліт вздовж берегів.
На південному заході, на межі з Чернівецькою областю і Молдовою, протікає друга за розмірами річка України - Дністер. В межах Поділля ця річка, заглибившись у товщі осадочних порід, виробляє звивисте ложе. В деяких місцях вона заглибилася до корінних порід, тому тут на річці утворилися пороги (наприклад, біля с. Порогів Ямпільського району). Долина Дністра не широка, іноді над водою підносяться стрімкі скелі на 60-80 м (біля сіл Лядової і Бронниці Могилів-Подільського району). На Дністрі бувають дві повені - весняна, викликана таненням снігу, і літня - в період дощів у Карпатах.
Стікаючи з Діністровсько-Бузького вододілу, ліві притоки Дністра мають швидку течію, вузькі і їх глибокі каньйоноподібні долини зовсім позбавлені терас, круті береги, складені з пісковиків і вапняків, утворюють урвища дивовижних форм.
До басейну Дніпра належать річки крайнього північного сходу області. Вони тільки частково протікають по території області.
На схилах Придніпровської височини, між селами Левківкою і Ординцями (Погребищенський район) бере початок Рось - права притока Дніпра. На крайньому північному сході області течуть річки Оріхова і Роставиця - ліві притоки Росі, Роська - права притока. На півночі області беруть початок Гнилоп'ять та Гуйва (у Козятинському районі). Обидві вони є правими притоками Тетерева (притоки Дніпра).
Ставки та озера. До внутрішніх вод області належать численні ставки. Тут налічується близько 2500 ставків, загальна площа їх перевищує 20 тис. га.
Насиченість ставками в басейні Південного Бугу дуже висока і займає одно з перших місць в республіці; вона в 4-5 раз вища, ніж на поліських річках України.
Найбільші штучні водойми створені людиною в долині р. Південного Бугу. До них насамперед слід віднести Ладижинське водосховище (в народі його називають 'Ладижинським морем'), що займає площу водного дзеркала 2200 га і розлилось на 50 км вверх по течії річки. На цьому водосховищі рівень води біля греблі піднято на 17 м. Про його об'єм можна судити з того, що в одному сантиметрі рівня міститься 170 куб. м води. 20 тис. куб. м води містить Глибочицьке водосховище. До великих штучних водойм на Південному Бузі слід віднести також Сандрацьке і Сутиське водосховища, а також Дмитренківське - на р. Собі.
Болота. Болота на території Вінниччини розташовані по долинах річок. Найбільше їх у північній і середній частинах області.
Найбільші площі болот є вздовж Згару (7,4 тис. га), Рову (6,2 тис. га), Рівця (5,4 тис. га), Собі (5,0 тис. га), Соврані (4,6 тис. га), Постолової (3,8 тис. га), Десни (3,1 тис. га).
|
