Валерій Бурій

       На лівому березі річки Гнилий Тікич за 8 кілометрів нижче за течією від Катеринополя навпроти села Гуляйполя, що знаходиться на правому березі, розташоване мальовниче село Бродецьке з навчально-виховним комплексом, будинком культури, фельдшерським пунктом.

Згадки про нього в документах з’явилися в другій половині ХVІІІ століття, хоч на його території виявлено залишки поселень трипільського та черняхівського культурного життя.

А назва села пішла за першим переказом-легендою ще з часів набігів татар та монголів. Містка тоді через річку не було, і люди перебирались на протилежний берег вбрід – і село назвали Брід, згодом Брідок, і нарешті, нинішнє Бродецьке.

Друга легенда говорить про те, що жили в селі вільні люди, панщини не відробляли, тому сюди перебиралися люди для постійного прожиття. Звідси і назва: зброд людей – Бродецьке.

І третя легенда повертає нас до поширеного походження назви села від прізвища його перших поселенців – Бродецьких. Засновники з часом кудись вибрались з села, а назва – Бродецьке – залишилась до наших днів. 

      Історія школи в селі Бродецьке бере свої початки ще із дореволюційної пори, саме тоді мешканці цієї  місцевості  навчали своїх дітей  у приміщенні де жив  піп, тому люди називали цю школу поповою.

         В 30 –х роках  під школу були передані дві хати в яких в яких раніше проживали заможні селяни  Карбовські і нову школу стали називати  Карбовською школою. На цей час у Бродецькому  школа мала 4 класи, на кожний клас був учитель, а це вже не мала  на той час, рушійна культурна сила.  Удень вчителі вчили дітей  , а ввечері дорослих. Таким чином виконувалось урядове рішення  100% ліквідації  неграмотності.

         В 1949 році хата сім’ї Білоусів  була передана  під школу і школа стає симерічною – Білоусова школа.

         В 1958 році в селі починають будувати школу за типовим проектом .Її  будівництво розпочинають жителі села – учні , батьки , вчителі. Кошти на школу збирали у населення села по 5 карбованців з двору, а також на кошти колгоспу ім. Комінтерну. Школу було здано в експлуатацію в 1965 році де проводилось восьмирічне навчання.

         В 1970 році село оголосили неперспективним і вже в наступному році восьмирічну школу реорганізували в початкову, а ще через три роки , 1974 школу було закрито. З цього часу і по 1989 рік  в приміщенні школи  функціонує районний піонерський  табір “Гайдарівець” .Відкриття табору було урочисте 10 червня 1974 року. На його відкриття  прибули члени бюро   райкому партії і комсомолу, представники райвиконкому. 108 піонерів, які вишикувались на першу лінійку , вітали перший секретар райкому комсомолу В.Т. Рудань, голова райвиконкому М.П. Тарануха, завідуючий районним відділом народної освіти М.М. Чорноус , голова колгоспу ім. Комінтерну  В.Н.Прилуцький і начальник табору Л.К. Лампіга.

         Піонерський табір було обладнано за рахунок коштів колгоспів ім.   Комінтерну та ім. Леніна , а також ремонтного заводу  райоб?єднання  “Сільгосптехніка”, міжколгоспна рада комунального обслуговування. До послуг дітей було обладнано  10 просторих обладнаних новими меблями кімнат, спортивна площадка, їдальня і чудовий  , єдиний в Катеринопільському районі басейн . За 15 років існування “Гайдарівця” було оздоровлено понад 3000 дітей  трудівників сіл Катеринопільщини, що певною мірою залежало саме  від сумлінної та наполегливої праці педагогічного колективу табору.

      Паралельно з табором  з 1985 року  починає працювати початкова школа. Її директором була Білоус Тетяна Василівна.

        В 1988 році на базі дільниці колгоспу ім. Комінтерну утворюється окремий колгосп ім. Калініна. Завдяки  Спічак Надії Михайлівни яка  своєю  невтомною працею, відданістю своїй справі, долаючи неможливе  доклала зусиль для відкриття  в селі  в цьому ж році середньої школи , в якій  пропрацювала директором 5 років .  За рахунок колгоспу приміщення школи було повністю  перекрите, а також побудована  котельня і зроблено центральне опалення.

         В 2004 році на базі середньої школи створено навчально-виховний комплекс. 6 лютого 2008 року відбулася ще одна приємна подія в історії школи систему опалення перевели на природний газ. За кошти районного бюджету при сприянні відділу освіти РДА реконструйовано котельню, придбано необхідне обладнання і тепер  школа постійно забезпечується теплом. На 1 січня 2013 року в школі навчається 28 учнів, дитячий садок відвідує 13 дітей. Для того щоб діти зростали здоровими, розумними   і добрими, вихованими людьми    докладає часточку своєї душі, знань і умінь  педагогічний колектив, медична сестра, практичний психолог та обслуговуючий персонал під керівництвом директора навчально-виховного комплексу Репетило Т.А. Приємним є той факт що п?ять педагогічних працівників  являються  уродженцями  села та випускниками  нашої школи. У закладі працює 13 педагогічних працівників, із них:

-         3 мають кваліфікаційну  категорію 'спеціаліст вищої категорії'

-         6  'спеціаліст І категорії'

-         1 'спеціаліст ІІ категорії'     

-                     1 спеціаліст.

Педагогічні працівники  беруть активну  участь у районних  конкурсах  та виставках  педагогічної майстерності , де неодноразово отримували призові місця.

         Школа працює над проблемою «Створення комфортних умов для самореалізації   та самовдосконалення особистості учня й забезпечення якості освітньої діяльності  кожного учасника навчально-виховного процесу», входить до мережі шкіл сприяння здоров’ю.

            У закладі обладнано 5 навчальних кабінетів, 3 класні кімнати, спортивна кімната. Також до послуг учнів бібліотека та шкільна їдальня.  У  наявності  є три комп’ютери, один з яких підключено до мережі Інтернет, усі вчителі володіють  методикою викладання інформаційних технологій.

  Школа розташовано  у  мальовничій  місцевості, оточена вічно зеленими  соснами. Біля  школи  діти разом  з учителями посадили  сад, розташували   квітники. Вона дуже красива  у  будь-яку пору  року: взимку – білосніжна, навесні  та  влітку - вся  утопає  в  зелені дерев  та  різнотрав’я, розбавлених  яскравими квітковими барвами ; восени – тут зібрані  всі барви квітів  та  осіннього листу.

       На лівому березі річки Гнилий Тікич за 8 кілометрів нижче за течією від Катеринополя навпроти села Гуляйполя, що знаходиться на правому березі, розташоване мальовниче село Бродецьке з навчально-виховним комплексом, будинком культури, фельдшерським пунктом.

Згадки про нього в документах з’явилися в другій половині ХVІІІ століття, хоч на його території виявлено залишки поселень трипільського та черняхівського культурного життя.

А назва села пішла за першим переказом-легендою ще з часів набігів татар та монголів. Містка тоді через річку не було, і люди перебирались на протилежний берег вбрід – і село назвали Брід, згодом Брідок, і нарешті, нинішнє Бродецьке.

Друга легенда говорить про те, що жили в селі вільні люди, панщини не відробляли, тому сюди перебиралися люди для постійного прожиття. Звідси і назва: зброд людей – Бродецьке.

І третя легенда повертає нас до поширеного походження назви села від прізвища його перших поселенців – Бродецьких. Засновники з часом кудись вибрались з села, а назва – Бродецьке – залишилась до наших днів. 

      Історія школи в селі Бродецьке бере свої початки ще із дореволюційної пори, саме тоді мешканці цієї  місцевості  навчали своїх дітей  у приміщенні де жив  піп, тому люди називали цю школу поповою.

         В 30 –х роках  під школу були передані дві хати в яких в яких раніше проживали заможні селяни  Карбовські і нову школу стали називати  Карбовською школою. На цей час у Бродецькому  школа мала 4 класи, на кожний клас був учитель, а це вже не мала  на той час, рушійна культурна сила.  Удень вчителі вчили дітей  , а ввечері дорослих. Таким чином виконувалось урядове рішення  100% ліквідації  неграмотності.

         В 1949 році хата сім’ї Білоусів  була передана  під школу і школа стає симерічною – Білоусова школа.

         В 1958 році в селі починають будувати школу за типовим проектом .Її  будівництво розпочинають жителі села – учні , батьки , вчителі. Кошти на школу збирали у населення села по 5 карбованців з двору, а також на кошти колгоспу ім. Комінтерну. Школу було здано в експлуатацію в 1965 році де проводилось восьмирічне навчання.

         В 1970 році село оголосили неперспективним і вже в наступному році восьмирічну школу реорганізували в початкову, а ще через три роки , 1974 школу було закрито. З цього часу і по 1989 рік  в приміщенні школи  функціонує районний піонерський  табір “Гайдарівець” .Відкриття табору було урочисте 10 червня 1974 року. На його відкриття  прибули члени бюро   райкому партії і комсомолу, представники райвиконкому. 108 піонерів, які вишикувались на першу лінійку , вітали перший секретар райкому комсомолу В.Т. Рудань, голова райвиконкому М.П. Тарануха, завідуючий районним відділом народної освіти М.М. Чорноус , голова колгоспу ім. Комінтерну  В.Н.Прилуцький і начальник табору Л.К. Лампіга.

         Піонерський табір було обладнано за рахунок коштів колгоспів ім.   Комінтерну та ім. Леніна , а також ремонтного заводу  райоб?єднання  “Сільгосптехніка”, міжколгоспна рада комунального обслуговування. До послуг дітей було обладнано  10 просторих обладнаних новими меблями кімнат, спортивна площадка, їдальня і чудовий  , єдиний в Катеринопільському районі басейн . За 15 років існування “Гайдарівця” було оздоровлено понад 3000 дітей  трудівників сіл Катеринопільщини, що певною мірою залежало саме  від сумлінної та наполегливої праці педагогічного колективу табору.

      Паралельно з табором  з 1985 року  починає працювати початкова школа. Її директором була Білоус Тетяна Василівна.

        В 1988 році на базі дільниці колгоспу ім. Комінтерну утворюється окремий колгосп ім. Калініна. Завдяки  Спічак Надії Михайлівни яка  своєю  невтомною працею, відданістю своїй справі, долаючи неможливе  доклала зусиль для відкриття  в селі  в цьому ж році середньої школи , в якій  пропрацювала директором 5 років .  За рахунок колгоспу приміщення школи було повністю  перекрите, а також побудована  котельня і зроблено центральне опалення.

         В 2004 році на базі середньої школи створено навчально-виховний комплекс. 6 лютого 2008 року відбулася ще одна приємна подія в історії школи систему опалення перевели на природний газ. За кошти районного бюджету при сприянні відділу освіти РДА реконструйовано котельню, придбано необхідне обладнання і тепер  школа постійно забезпечується теплом. На 1 січня 2013 року в школі навчається 28 учнів, дитячий садок відвідує 13 дітей. Для того щоб діти зростали здоровими, розумними   і добрими, вихованими людьми    докладає часточку своєї душі, знань і умінь  педагогічний колектив, медична сестра, практичний психолог та обслуговуючий персонал під керівництвом директора навчально-виховного комплексу Репетило Т.А. Приємним є той факт що п?ять педагогічних працівників  являються  уродженцями  села та випускниками  нашої школи. У закладі працює 13 педагогічних працівників, із них:

-         3 мають кваліфікаційну  категорію 'спеціаліст вищої категорії'

-         6  'спеціаліст І категорії'

-         1 'спеціаліст ІІ категорії'     

-                     1 спеціаліст.

Педагогічні працівники  беруть активну  участь у районних  конкурсах  та виставках  педагогічної майстерності , де неодноразово отримували призові місця.

         Школа працює над проблемою «Створення комфортних умов для самореалізації   та самовдосконалення особистості учня й забезпечення якості освітньої діяльності  кожного учасника навчально-виховного процесу», входить до мережі шкіл сприяння здоров’ю.

            У закладі обладнано 5 навчальних кабінетів, 3 класні кімнати, спортивна кімната. Також до послуг учнів бібліотека та шкільна їдальня.  У  наявності  є три комп’ютери, один з яких підключено до мережі Інтернет, усі вчителі володіють  методикою викладання інформаційних технологій.

  Школа розташовано  у  мальовничій  місцевості, оточена вічно зеленими  соснами. Біля  школи  діти разом  з учителями посадили  сад, розташували   квітники. Вона дуже красива  у  будь-яку пору  року: взимку – білосніжна, навесні  та  влітку - вся  утопає  в  зелені дерев  та  різнотрав’я, розбавлених  яскравими квітковими барвами ; восени – тут зібрані  всі барви квітів  та  осіннього листу.

Валерій Бурій Білоус Василь Іванович - український лісознавець, селекціонер, письменник. Доктор сільськогосподарських наук (1981), професор (1985), заслужений діяч науки і техніки України (1996). Академік-засновник Академії наук вищої школи України. Народився 8 грудня 1925 в селі Бродецьке Катеринопільського району на Черкащині. Навчався в лісогосподарському факультет Національного аграрного університету,1959–1962 — в аспірантурі на кафедрі лісових культур НАУ. Того ж року захистив кандидатську дисертацію.Докторську дисертацію захистив у 1980 році.Працював старшим інженером Мукачівського лісгоспу Закарпатської області.В 1962–1982 — старшим науковий співробітник на Вінницькій лісовій дослідній станції. Вів наукову роботу по селекції дуба під керівництвом професора С. С. П'ятницького.З 1982 – працював в Уманському сільськогосподарському інституті спочатку на посаді завідувача кафедри лісівництва (15 років), а з 1997 року він професор цієї кафедри. Обраний професором в 1985 році.За роки наукової діяльності В. І. Білоус опублікував 250 праць, видав 10 книжок, монографій, кілька брошур та 3 підручники для вузів, одержав 6 авторських свідоцтв на методи селекції та сорти лісових культур, неодноразово був учасником ВДНГ Союзу, нагороджений бронзовою та срібними медалями ВДНГ. В 1992 році обраний академіком АН Вищої школи України, а в 1997 році — академіком лісівничої АН України (ЛАІНУ).Василь Іванович є: членом Всесвітньої організації лісових селекціонерів,членом спеціалізованої ради Львівського державного лісотехнічного університету.активним учасником майже всіх всесоюзних та республіканських нарад з питань лісової селекції. Має такі відзнаки-Заслужений діяч науки і техніки України (1996),Лауреат академічної нагороди Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України (2000),три бойові ордени (Слави III ст., два ордени Великої Вітчизняної війни), орден «За заслуги», дві медалі «За отвагу» та 15 ювілейних медалей.

4 серпня 2013

(0|0)

Валерій Бурій Административно-территориальное деление Бродецкое (укр. Бродецьке) — cело, центр сельского совета Катеринопольского района Черкасской области. В ХІХ столетии село Петриковской волости Звенигородского уезда Киевской губернии. Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии Бродецкое, село при впадении ручья Вербовца в реку Тикич, которая отделяет это село от Гуляйполя на противоположной правой стороне лежащего. Жителей обоего пола 812; земли 1130 десятин. Брод, давший название селению, существовал некогда чрез реку Вербовец, когда он был многоводнее, и когда плотины в селе еще не существовало. Церковь Михайловская, деревянная, 7-го класса; земли имеет 82 десятины; построена 1760 года, а возобновлена в 1850 году. Список жертв голодомора 1932-1933 гг. по с. Бродецкое (Национальная книга памяти жертв голодомора в Украине. Черкасская область.) Білоус Григорій Іванович, 1933 р., від голоду. Дрибас Одарка, 1933 р., від голоду. Завальнюк Іван Сазонович, 1933 р., від голоду. Завальнюк Сазон, 1933 р., від голоду. Матковський Михайло, 1933 р., від голоду. Матковський Петро, 1933 р., від голоду. Мельниченко Семен Сакович, 1933 р., від голоду. Тараненко Василь Іванович, 1933 р., від голоду. Тараненко Харитина Купріянівна, 1933 р., від голоду. Метрические книги по селу Бродецкое находящиеся на хранении в ГАЧО 1. Київська губернія 2. Київська єпархія 3. Михайлівська церква, с. Бродецьке Звенигородського повіту Петриківської волості 4. с. Шостакове Катеринопільської волості 5. Народження: 1875-1879: ф.931, оп.1, спр.100; 1882-1885: ф.931, оп.1, спр.100; 1886-1887: ф.931, оп.1, спр.348; 1889-1890: ф.931, оп.1, спр.348; 1892-1895: ф.931, оп.1, спр.348; 1896-1902: ф.931, оп.1. спр.541; 1903-1911: ф.931, оп.1, спр.647а; 1912-1916: ф.931, оп.1, спр.846; 1918: ф.931, оп.1, спр.846; 1920: ф.931, оп.1, спр.846 6. Шлюб: 1875-1879: ф.931, оп.1, спр.100; 1882-1885: ф.931, оп.1, спр.100; 1886-1887: ф.931, оп.1, спр.348; 1889-1890: ф.931, оп.1, спр.348; 1892-1895: ф.931, оп.1, спр.348; 1896-1902: ф.931, оп.1. спр.541; 1903-1911: ф.931, оп.1, спр.647а; 1912-1914: ф.931, оп.1, спр.846; 1916: ф.931, оп.1, спр.846; 1918: ф.931, оп.1, спр.846; 04.-11.1920: ф.931, оп.1, спр.647а 8. Смерть: 1875: ф.931, оп.1, спр.100; 1877-1879: ф.931, оп.1, спр.100; 1882-1885: ф.931, оп.1, спр.100; 1886-1887: ф.931, оп.1, спр.348; 1889-1890: ф.931, оп.1, спр.348; 1892-1895: ф.931, оп.1, спр.348; 1896-1902: ф.931, оп.1. спр.541; 1903-1911: ф.931, оп.1, спр.647а; 1912-1916: ф.931, оп.1, спр.846; 1918: ф.931, оп.1, спр.846; 01.-03., 06.-11.1920: ф.931, оп.1, спр.846; 04.-08.1921: ф.931, оп.1, спр.846

8 липня 2013

(0|0)

Валерій Бурій В.І. БІЛОУС1 ЕКОТИПИ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ В ЛІСАХ УКРАЇНИ Розглядається ареал сосни звичайної та виділенні Л.Ф. Правдіним 5 її підвидів на території колишнього СРСР. У соснових лісах України виділено 9 географічно-кліматичних екотипів: західнополіський, малополісь- кий, центральнополіский, черкаський, східнополіський, лівобережний лісостеповий, сіверськодонецький, ни- жньодніпровський та кримський. Наведена їх кліматична характеристика. 1 Василь Іванович БІЛОУС – доктор сільськогосподарських наук, професор Уманської сільськогосподарської академії, дійсний член ЛАН України, Україна, м.Умань. Ліси сосни звичайної поширені у помірній зоні майже на всьому євроазійському континенті від узбе- режжя Охотського моря до Піренейського півострова. За своїми біологічними властивостями сосна звичайна вважається одним з найголовніших лісоутворюючих та цінним у господарському відношенні лісових видів. Тому не випадково цей вид та його ліси протягом ба- гатьох років вивчало дуже багато дослідників [1-18] Але, з точки зору внутрішньовидової мінливості та си- стематики цього виду, фундаментальну працю опублі- кував у 1964 році професор Л.Ф. Правдін [1-18]. На основі своїх багаторічних досліджень та зібраних майже з усього ареалу гербарних зразків Л.Ф. Правдін встановив надзвичайно високу мінливість цього виду у межах його величезного трансконтинентального ареалу. Використовуючи матеріали своїх досліджень, він запропонував своєрідний внутрішньовидовий по- діл для лісових видів, розділяючи їх на такі внутріш- ньовидові категорії: підвиди, географічні екотипи, кліматичні та едафічні екотипи та популяції. Усе це виявилось надзвичайно цікавим з точки зору вчення М.І. Вавілова [2] який, вивчаючи величез- ну різноманітність культурних, особливо, сільськогос- подарських видів на всіх континентах, і прийшов до висновку, що лише при детальному вивченні мінливо- сті кожного виду можна виділити або знайти у приро- ді найбільш продуктивні та цінні у господарському відношенні екотипи або популяції, використання яких у подальшій селекційній роботі може дати новий по- чаток цінним сортам рослин. Вивчаючи природну мінливість сосни звичайної на всій території колишнього СРСР та проаналізував- ши її за морфологічними, анатомічними, фізіологіч- ними та іншими ознаками, Л.Ф. Правдін виділив 5 крупних і різко відмінних між собою підвидів цього виду. Перший підвид, що утворює соснові ліси на те- риторії всієї Європи, він назвав лісовим або звичай- ним. Другий підвид, що, утворює гірські соснові наса- дження Криму і Кавказу, він назвав гачкуватим. Тре- тій підвид Л.Ф. Правдін виділив для північних лісів, що ростуть в Європі та Азії на північ від 62° північної широти. Четвертим підвидом він вважав соснові ліси Сибіру, що ростуть в Азії між 62° та 52° північної ши- роти і назвав його сибірським. І, нарешті, п'ятим підви- дом сосни стали насадження степових просторів Азії, що ростуть південніше 52° північної широти, цей під- вид названий кулундинським або степовим. Отже, це був перший розподіл насаджень сосни звичайної на те- риторії колишнього СРСР. У наступні роки Л.Ф. Прав- дін та його послідовники на території Російської Фе- дерації почали виділяти і описувати для кожного під- виду кліматичні та екологічні екотипи. У лісах України соснові лісостани, які Т.Ф. Прав- дін відніс до першого підвиду, за його класифікацією, займають близько 2241 тис. га, або 36 % всієї вкритої лісом площі. Але соснові ліси України ростуть не су- цільними масивами, а сконцентровані переважно на Поліссі, у районах Малого Полісся, по берегах річок Дніпра, Псла, Ворскли, Сіверського Дінця та біля Дні- провсько-Бузького лиману. І це пояснюється біо- логічними властивостями цього виду. Вважаючись не- вибагливою до багатства ґрунтів поживними речо- винами, сосна успішно конкурує майже з усіма інши- ми лісоутворюючими видами на порівняно бідних пі- щаних та супіщаних ґрунтах, майже повністю витісняє з лісостанів інші види і формує у таких умовах висо- копродуктивні і майже чисті лісостани. До цього часу при вивченні лісів України і розроб- ці заходів з ведення господарства у них ми традиційно користуємось природним районуванням території України. І дійсно, на даний час для нашої держави на достатньому рівні розроблені природнокліматичне, лі- согосподарське, лісокультурне, лісомеліоративне, лісо- насіннєве та інші види районувань, які у цілому майже повністю задовольняють сучасне лісогосподарське ви- робництво. Але всі ці види районувань, виявляється, не враховують внутрішньовидових особливостей основ- них лісоутворюючих видів. І це яскраво видно на при- Лісівнича академія наук України: Наукові праці 94 Відтворення та покращення лісових ресурсів кладі сосни звичайної, насадження якої приурочені не до природних або кліматичних зон, у тому числі не тільки в Україні, але і в Російській Федерації, а лише до своєрідних піщаних або супіщаних ґрунтів. Вивчаючи розірваний або мозаїчний ареал сосни звичайної у лісах України [1], ми приходимо до ви- сновку, що наші соснові ліси природного походження розміщені майже у всіх природнокліматичних зонах, але їх наявність або площа лісових масивів у тому чи іншому регіоні залежить не від кліматичних умов, пе- реваги теплого, помірно-теплого чи сухого клімату, а від наявності і величини піщаних або супіщаних ґрун- тів у тому чи іншому регіоні. Тому існуючі соснові на- садження у лісах України розміщені розірвано, найча- стіше ізольованими масивами або групами таких ма- сивів і їх спадкові властивості сформувалися у меншій залежності від ґрунтових умов, а переважно під впли- вом кліматичних особливостей регіону. Отже, ці розі- рвані соснові масиви або групи масивів будуть окре- мими екотипами, але не ґрунтово-кліматичними, а пе- реважно географічно-кліматичними, бо основними факторами формування таких екотипів були не ґрун- тові умови (вони майже однакові для всіх насаджень – піщані або супіщані ґрунти), а географічне положення цих масивів та різниця у кліматичних особливостях цих регіонів. Таким чином, для сосни звичайної у лісах Украї- ни існують різні географічно-кліматичні екотипи, які ми вирішили виділити і зафіксувати. При цьому ми намагались у першу чергу врахувати територіальне розміщення цих насаджень, популяцій в окремих регі- онах з врахуванням можливостей гарантованого пере- хресного перезапилення та подібності кліматичних умов для більшості існуючих популяцій у цьому еко- типі. На підставі такого аналізу ми виділяємо такі гео- графічно-кліматичні екотипи сосни звичайної у лісах України: 1. Західнополіський екотип. Він включає у себе всі масиви соснових насаджень від західного кордону з Польщею до Овруча, Коростеня та Новограда- Волинського. До цього екотипу, безумовно, входять і соснові насадження Мозирського району Білорусі та західної Польщі. Цей екотип найбільший за площею у лісах України, він характеризується помірним та воло- гим кліматом, компактним розміщенням соснових по- пуляцій. Його насіння не варто використовувати у по- сушливих районах. При подальшому вивченні попу- ляцій сосни тут може бути виділено два або більше географічно-кліматичних екотипи, залежно від ґрун- тових умов тут може бути виділено кілька ґрунтових екотипів. 2. Малополіський екотип. Окремо виділяється для соснових лісів Малого Полісся від Рави-Руської до Житомира. Це досить вузька смуга відокремлених від поліських лісів популяцій сосни, яка росте у дещо ін- ших природнокліматичних умовах і відрізняється від попереднього екотипу дещо більшою посухостійкіс- тю. Цей екотип майже не контактує з поліськими лі- сами, росте ізольовано і, безумовно, у цих умовах фо- рмуються обособлені спадкові властивості. Насіння та посадковий матеріал цього екотипу є найбільш прида- тним для лісорозведення на території Західного Лісо- степу. З. Центральнополіський екотип. Він включає у себе всі соснові насадження від Овруча, Коростеня та Житомира до Фастова, Чернігова та Переяслава- Хмельницького. Масиви цього екотипу хоч і не такі компактні, але тягнуться майже суцільними смугами від Овруча до Чорнобиля, від Житомира до Димера, Житомира-Ірпіня та вздовж берега Дніпра, від держа- вного кордону з Білоруссю і до Переяслава-Хмель- ницького. Це також екотип помірного та вологого клімату, але дещо холоднішого та з більшою триваліс- тю річного сонячного освітлення. 4. Черкаський екотип. Виділяється на базі Черка- ського бору, до якого прилягають всі насадження вздовж середньої течії Дніпра від Переяслава-Хмель- ницького до Чигирина. Цей невеликий екотип сосни звичайної теж росте ізольовано серед дібров цен- тральної України, він відрізняється від попередніх екотипів значно вищою посухостійкістю і має своєрі- дне пристосування до місцевих кліматичних умов. 5. Східнополіський екотип. Включає у себе всі со- снові насадження від Чернігова, Городні та Конотопа і до північно-східних кордонів України. Цей екотип со- сни звичайної характеризується помірною вологолюб- ністю, але більшою континентальністю клімату та пристосованістю до більш низьких температур. Сос- нові насадження цього екотипу також значною мірою ізольовані від інших екотипів сосни і тому мають та- кож своєрідні спадкові властивості. 6. Лівобережний лісостеповий екотип. Включає у себе соснові насадження, що ростуть ізольованими смугами вздовж Псла, Ворскли та Мерли. Цей невели- кий екотип сформувався у типовому кліматичному се- редовищі Лівобережного Лісостепу як острів серед ді- бровного оточення і тому для його спадкових власти- востей характерна особливість витримувати періодич- ні затяжні літні посухи. 7. Сіверськодонецький екотип. Він виділяється також для ізольованих соснових насаджень, що рос- туть витягнутою смугою вздовж річки Сіверський До- нець, починаючи від Харкова і до Луганська протягом майже 250 км. Це один з найбільш посухостійких еко- типів сосни звичайної в Україні і його спадкові влас- тивості дозволяють успішно використовувати його у лісовій меліорації у місцевих умовах Харківської, До- нець кої та Луганської областей. 8. Окремим необхідно вважати і ізольований від решти соснових насаджень нижньодніпровський еко- тип, який включає у себе всі соснові лісостани від міс- та Марганець до гирла Дніпра, а також невелику смугу соснових масивів по річці Інгулець. Цей екотип харак- теризується теплим, посушливим кліматом з мініма- льною кількістю опадів та високою сумарною радіаці- єю. Його найбільш доцільно використовувати як на- сіннєву базу для лісорозведення у місцевих лісорос- линних умовах. 9. Окремим екотипом необхідно також виділити невеликі насадження сосни звичайної на Кримському півострові. Це найпівденніший екотип сосни звичай- ної у лісах України, що пристосований до сухих умов і Випуск 1, 2002 рік В.І. Білоус. Екотипи сосни звичайної в лісах України 95 може бути використаний як насіннєва база для ство- рення соснових насаджень у сухому кліматі Криму. Насадження сосни Кримської на Кримському пів- острові представлені лише двома популяціями – Су- дакською та Ялтинською, сосна Станкевича – двома масивами біля Судака та Балаклеї, а сосна Фоміна – лише невеликими островами на Поліссі. Серед них недоцільно виділяти окремі екотипи. Отже, виділені нами за принципом географічно- кліматичного розміщення, екотипи сосни звичайної у лісах України мають свої особливості. Але у кожному з виділених екотипів ще потрібно виокремити ґрунтові екотипи, як практикує лісова типологія. Ці ґрунтові екотипи повинні враховувати механічний склад ґрунту (піски, супіски, сугруди) та їх вологість (сухі, свіжі, вологі). Лише після цього у кожному географічно- кліматичному екотипі можна виділяти найнижчі оди- ниці внутрішньовидової систематики – популяції. Та- ким чином, у результаті досить трудомісткої праці можна буде одержати і навіть скласти мозаїчну карту соснових лісів України, на якій повинні бути виділені всі внутрішньовидові підрозділи або показана повна внутрішньовидова структура соснових лісів України. ЛІТЕРАТУРА 1. Атлас лесов СССР.– М.: Главное управление геодезии и картографии СССР, 1973. – 222 с. 2. Вавилов Н.И. Ботанико-географические основы селек- ции: учение об исходном материале в селекции. Избранные со- чинения. – М.: Колос, 1966. – С. 176-222. 3. Вересин М.М. Лесное семеноводство. – М.:Гослесбум- издат, 1963. – 158 с. 4. Генсирук С.А. Ліси України. – К.: Наук. думка, 1992. – 408 с. 5. Гордієнко М.І., Шлапак В.П. Пристепові бори Украї- ни. –Львів: Престиж-Інформ, 1998. – 265 с. 6. Коржинский С.И. Флора Востока Европейской Росии в ее систематических и географических отношениях. – Томск, 1892. 7. Морозов Г.Ф. Учение о лесе. – М.-Л.: Гослесбумиздат, 1949. – 456 с. 8. Нестеров В.Г. Общее лесоводство. – М.–Л.:Гослесбум- издат, 1954. – 656 с. 9. Нестеров Н.С. Очерки по лесоведению.– М.: Сельхоз- издат, 1960. – 486с. 10. Обновленский В.М. Климатипы сосны обыкновен- ной в культурах Европейской части СССР // Труды Брянского лесохозяйственного института, 1940. 11. Погребняк П.С. Общее лесоводство. – М., 1963. – 400 с. 12. Правдин Л.Ф. Сосна обыкновенна: Изменчивость, внутривидовая систематика и селекци. – М.: Наука, 1964. – 192 с. 13. Проказин Е.П. Новые методы семеноводства сосны. – М.: Сельхозиздат, 1962. – 44 с. 14. Пятницкий С.С. Курс дендрологии. – Харьков: Изд- во Харьковского университета, 1960. – 422 с. 15. Редько Г.І., Шлапак В.П. Корабельні ліси Украйни. – К.: Либідь, 1955. – 336 с. 16. Рубцов В.И. Культуры сосны в Лесостепи. – М.:Наука, 1969. – 295 с. 17. Сукачев В.Н. Дендрология с основами лесной геобо- таники. – Л.: Гостехиздат, 1936. – 614 с. 18. Ткаченко М.Е. Общее лесоводство. – Л.: Гостехиздат, 1939. – 746 с V. Bіlous ECOLOGІCAL TYPES OF PІNE ІN THE FORESTS OF UKRAІNE Іn the Pіne forests of Ukraіne Іs allocated 9 ecologіcal types accordіng to geographіc and clіmatіc areas.

10 червня 2013

(0|0)

Валерій Бурій 43.8 Б 61 Білоус, Василь Іванович. Перші кроки в лісовій селекції [Текст] : [з історії селекції дуба на Вінниччині, зокрема про Коло-Михайлівське лісництво] / В. І. Білоус // Білоус, В.І. Клонові лісонасіннєві плантації дуба звичайного на Україні. Досвід створення та використання : монографія / В.І. Білоус. - Вінниця, 2010. - кн. . - С. 12-23 ББК 43.8 Рубрики: ГОСПОДАРСТВО ВІННИЧЧИНИ--Сільське і лісове господарство--Сільське господарство--Сільськогосподарські дослідні станції, ??науково-дослідні сільськогосподарські установи?? Коло-Михайлівка--Вінницький район Вінниця Кл.слова (ненормированные): СЕЛЕКЦІЯ -- СЕЛЕКЦІЯ ДУБА -- ДУБ -- ЛІСОВА СЕЛЕКЦІЯ -- ЛІСНИЦТВО -- ЖИВЦІ -- ЩЕПКИ -- КЛОНОВЕ НАСІННИЦТВО -- НАСІННИЦТВО ДУБА -- ЖИВЦІ ДУБА -- ДОСЛІДНІ СТАНЦІЇ Доп.точки доступа: вінницький автор, про Вінницю (Вінниччину) Имеются экземпляры в отделах: всего 1 Свободны: 1 43.8 Б 61 Білоус, Василь Іванович. Перші клонові лісонасіннєві плантації [Текст] : [з історії селекції дуба у лісництвах Вінниччини. Зокрема про Прибузьке, Немирівське, Вороновицьке, Коло-Михайлівське, Вінницьке лісництва] / В. І. Білоус // Білоус, В.І. Клонові лісонасіннєві плантації дуба звичайного на Україні. Досвід створення та використання : монографія / В.І. Білоус. - Вінниця, 2010. - кн. . - С. 23-37 ББК 43.8 Рубрики: ГОСПОДАРСТВО ВІННИЧЧИНИ--Сільське і лісове господарство--Сільське господарство--Сільськогосподарські дослідні станції, ??науково-дослідні сільськогосподарські установи?? Вінницька область Коло-Михайлівка--Вінницький район Прибузьке--Вінницький район Вороновиця--Вінницький район Вінниця Немирів Кл.слова (ненормированные): СЕЛЕКЦІЯ -- СЕЛЕКЦІЯ ДУБА -- ДУБ -- ЛІСОВА СЕЛЕКЦІЯ -- ЛІСНИЦТВО -- ЖИВЦІ -- ЩЕПКИ -- КЛОНОВЕ НАСІННИЦТВО -- НАСІННИЦТВО ДУБА -- ЖИВЦІ ДУБА -- ДОСЛІДНІ СТАНЦІЇ Доп.точки доступа: вінницький автор, про Вінницю (Вінниччину) Имеются экземпляры в отделах: всего 1 Свободны: 1 43.8 Б 61 Білоус, Василь Іванович. Створення централізованих лісонасіннєвих господарств [Текст] : [з історії селекції дуба, зокрема про Вінницьке лісництво] / В. І. Білоус // Білоус, В.І. Клонові лісонасіннєві плантації дуба звичайного на Україні. Досвід створення та використання : монографія / В.І. Білоус. - Вінниця, 2010. - кн. . - С. 37-61 ББК 43.8 Рубрики: ГОСПОДАРСТВО ВІННИЧЧИНИ--Сільське і лісове господарство--Сільське господарство--Сільськогосподарські дослідні станції, ??науково-дослідні сільськогосподарські установи?? Вінницька область Вінниця Кл.слова (ненормированные): СЕЛЕКЦІЯ -- СЕЛЕКЦІЯ ДУБА -- ДУБ -- ЛІСОВА СЕЛЕКЦІЯ -- ЛІСНИЦТВО -- ЖИВЦІ -- ЩЕПКИ -- КЛОНОВЕ НАСІННИЦТВО -- НАСІННИЦТВО ДУБА -- ЖИВЦІ ДУБА -- ДОСЛІДНІ СТАНЦІЇ Доп.точки доступа: вінницький автор, про Вінницю (Вінниччину) Имеются экземпляры в отделах: всего 1 Свободны: 1 43.82 Б 61 Білоус, Василь Іванович. Популяційна структура дубових лісів та мінливість популяцій [Текст] : [Бритавське і Коло-Михайлівське лісництва] / В. І. Білоус // Білоус В.І. Дуб звичайний в лісах України (біологічні та лісівничі властивості, внутрішньовидова мінливість, підсумки та напрямки подальшої селекції : монографія / В. І. Білоус. - Вінниця, 2009. - С. 44-58 ББК 43.82 Рубрики: ГОСПОДАРСТВО ВІННИЧЧИНИ--Сільське і лісове господарство--Сільське господарство--Рослинництво Вінницька область Бритавка--Чечельницький район Коло-Михайлівка--Вінницький район Кл.слова (ненормированные): ДУБ -- ЖОЛУДІ -- СЕЛЕКЦІЯ ДУБА -- ПЛОДОНОШЕННЯ ДУБА -- ЛІСНИЦТВО -- ПОПУЛЯЦІЯ Доп.точки доступа: вінницький автор, про Вінницю (Вінниччину) Имеются экземпляры в отделах: всего 1 Свободны: 1 43.82 Б 61 Білоус, Василь Іванович. Гібридна зона дуба звичайного та скельного [Текст] : [про Крижопільське та Бершадське лісництва] / В. І. Білоус // Білоус В.І. Дуб звичайний в лісах України (біологічні та лісівничі властивості, внутрішньовидова мінливість, підсумки та напрямки подальшої селекції : монографія / В. І. Білоус. - Вінниця, 2009. - С. 140-146 ББК 43.82 Рубрики: ГОСПОДАРСТВО ВІННИЧЧИНИ--Сільське і лісове господарство--Сільське господарство--Рослинництво Вінницька область Крижопіль Бершадь Кл.слова (ненормированные): ДУБ -- ЖОЛУДІ -- СЕЛЕКЦІЯ ДУБА -- ПЛОДОНОШЕННЯ ДУБА -- СКЕЛЬНИЙ ДУБ Доп.точки доступа: вінницький автор, про Вінницю (Вінниччину) Имеются экземпляры в отделах: всего 1 Свободны: 1 43.82 Б 61 Білоус, Василь Іванович. Багаторічний досвід селекції дуба та напрямки подальших досліджень [Текст] : [про Прибузьке лісництво] / В. І. Білоус // Білоус В.І. Дуб звичайний в лісах України (біологічні та лісівничі властивості, внутрішньовидова мінливість, підсумки та напрямки подальшої селекції) : монографія / В. І. Білоус. - Вінниця, 2009. - С. 156-171 ББК 43.82 Рубрики: ГОСПОДАРСТВО ВІННИЧЧИНИ--Сільське і лісове господарство--Сільське господарство--Рослинництво Вінницька область Прибузьке--Вінницький район Кл.слова (ненормированные): ДУБ -- ЖОЛУДІ -- СЕЛЕКЦІЯ ДУБА -- ПЛОДОНОШЕННЯ ДУБА Доп.точки доступа: вінницький автор, про Вінницю (Вінниччину) Имеются экземпляры в отделах: всего 1 Свободны: 1 Білоус, Василь. Недоля [Текст] : [уривок з автобіографічного роману-спогаду] / В. Білоус // Два кольори. - 1998. - № 1. - С. 77-71 Рубрики: ОБЛАСТЬ В ЦІЛОМУ--Зв'язок видатних діячів з Вінниччиною Вінниця Кл.слова (ненормированные): НАУКОВО-ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ Доп.точки доступа: Білоус, Василь Іванович \про нього\ Имеются экземпляры в отделах: КР (19.02.2012г. Экз. 1 - ) (свободен)

10 червня 2013

(0|0)

Валерій Бурій Укр Біл Білоус, Василь Іванович. Недолю співаю козацького краю [Текст] : автобіографічний роман-спогади / В.І. Білоус. - Черкаси : Сіяч, 1999. - 364 с. - ISBN 966-564-141-7 : 1.80 грн. РУБ Укр Экземпляры всего: 1 НФ (1) Свободны: НФ (1) Знайти схожі 2. 634.94 Біл Білоус, Василь Іванович. Селекція та насінництво дуба [Текст] : монография / В.І. Білоус. - Черкаси : [б. и.], 1994. - 268 с. - (Академія наук вищої школи України). - 1.60 грн. УДК 630*165,3 РУБ 634.94 Рубрики: Лісове господарство--Селекція та насінництво Экземпляры всего: 3 НФ (2), Ф-1 (1) Свободны: НФ (2), Ф-1 (1) Знайти схожі 3. 635.9(075) Біл Білоус, Василь Іванович. Садово-паркове мистецтво [Текст] : коротка історія розвитку та методи створення художніх садів: Навчальний посібник для вузів із спец. садово-паркове господарство / Василь Іванович Білоус. - К. : Науковий світ, 2001. - 299 с. : іл. - ISBN 966-675-044-9 : 27.00 грн. РУБ 635.9(075) Рубрики: Садово-паркове господарство Экземпляры всего: 128 НФ (5), Ф-1 (33), Ф-4 (70), Ф-10 (1), Ф-12 (1), ЧЗ-4 (3), Ф-11 (1), Ф-1 (14) Свободны: НФ (5), Ф-1 (33), Ф-4 (70), Ф-10 (1), Ф-12 (1), ЧЗ-4 (3), Ф-11 (1), Ф-1 (14) Знайти схожі 4. 634.92(075) Біл Білоус, Василь Іванович. Лісова селекція [Текст] : підручник для студ. вищ. навч. закладів зі спец. 'Лісове господарство', 'Садово-паркове господарство', 'Лісова меліорація' та 'Агролісомеліорація' / В.І. Білоус ; Уманський державний аграрний університет. - Умань : Уманське видавничо-поліграфічне підприємство, 2003. - 534 с. - ISBN 966-7659-36-4 : 10.00 грн., 15.60 грн. грн., 15.00 грн. грн. УДК 630 165.3 РУБ 634.92(075) Рубрики: Лісова селекція Доп.точки доступа: Уманський державний аграрний університет Экземпляры всего: 153 Ф-1 (126), НФ (6), НФ (1), Ф-4 (20) Свободны: Ф-1 (126), НФ (6), НФ (1), Ф-4 (20) Знайти схожі 5. 634.94 Біл Білоус, Василь Іванович. Гібридизація дуба в лісах України [Текст] : монографія / В.І. Білоус. - Львів : Панорама, 2003. - 136 с. - ISBN 5-7763-1701-0 : 7.00 грн. УДК 674.047 РУБ 634.94 Рубрики: Культура дуба Экземпляры всего: 2 НФ (1), Ф-1 (1) Свободны: НФ (1), Ф-1 (1) Знайти схожі 6. 634.94 Біл Білоус, Василь Іванович. Вирощування високопродуктивних культур дуба в Лісостепу України [Текст] : монографія / В.І. Білоус. - Вінниця : Книга-Вега, 2007. - 176 с. - ISBN 978-966-621-375-7 : 15.00 грн. УДК 630+232.4;176.822.6 РУБ 634.94 Рубрики: Культура дуба Экземпляры всего: 2 Ф-1 (1), НФ (1) Свободны: Ф-1 (1), НФ (1) Знайти схожі 7. 634.92С Біл Білоус, Василь Іванович. Клонові лісонасіннєві плантації дуба звичайного на Україні. Досвід створення та використання [Текст] : монографія / В. І. Білоус. - Вінниця : Вінницька обласна друкарня, 2010. - 100 с. - ISBN 978-966-621-445-7 : 30.00 грн. УДК 630 23 (075.8) РУБ 634.92С Рубрики: Селекція деревних порід Экземпляры всего: 5 Ф-1 (4), НФ (1) Свободны: Ф-1 (4), НФ (1) Знайти схожі 8. 634.94 Біл Білоус, Василь Іванович. Дуб звичайний в лісах України (біологічні та лісівничі властивості, внутрішньовидова мінливість, підсумки та напрямки подальшої селекції) [Текст] : монографія / В. І. Білоус. - Вінниця : Книга-Вега, Вінницька обласна друкарня, 2009. - 176 с. - ISBN 978-966-621-407-5 : 30.00 грн. УДК 633.87 РУБ 634.94 Рубрики: Лісівництво--Дуб звичайний Экземпляры всего: 5 Ф-1 (4), НФ (1) Свободны: Ф-1 (4), НФ (1) Знайти схожі 9. 634.92(07) Біл Білоус, Василь Іванович. Методичні поради та рекомендації лісовим селекціонерам [Текст] : науково-методичне видання / В. І. Білоус ; Умський державний національний університет садівництва. - Вінниця : Вінницька обласна друкарня, 2012. - 60 с. - ISBN 978-966-621-523-2 : 4.00 грн. УДК 633.87 РУБ 634.92(07) Рубрики: Лісова селекція Доп.точки доступа: Умський державний національний університет садівництва Экземпляры всего: 3 Ф-1 (3) Свободны: Ф-1 (3)

10 червня 2013

(0|0)

Валерій Бурій Білоус Василь Іванович Народився на Звенигородщині в с. Бродецькому Катеринопільського району 8 грудня 1925 року. Студент лісогосподарського факультету НАУ. Працював старшим інженером Мукачівського лісгоспу Закарпатської області. З 1959 по 1962 рік навчання в аспірантурі на кафедрі лісових культур НАУ. Того ж року захистив кандидатську дисертацію. З 1962 по 1982 рік працював старшим науковим співробітником на Вінницькій лісовій дослідній станції і вів наукову роботу по селекції дуба під керівництвом професора С. С. П'ятницького. Докторську дисертацію захистив у 1980 році. З 1982 року працював в Уманському сільськогосподарському інституті спочатку на посаді завідувача кафедри лісівництва (15 років), а з 1997 року він професор цієї кафедри. Обраний професором в 1985 році. За роки наукової діяльності В. І. Білоус опублікував 250 праць, видав 10 книжок,монографій, кілька брошур та 3 підручники для вузів, одержав 6 авторських свідоцтв на методи селекції та сорти лісових культур, неодноразово був учасником ВДНГ Союзу, нагороджений бронзовою та срібними медалями ВДНГ. В 1992 році обраний академіком АН Вищої школи України, а в 1997 році — академіком лісівничої АН України (ЛАІНУ). Василь Іванович член Всесвітньої організації лісових селекціонерів, член спеціалізованої ради Львівського державного лісотехнічного університету. Він активний учасник майже всіх всесоюзних та республіканських нарад з питань лісової селекції. Нагороджений трьома бойовими орденами (Слави III ст., два ордени Великої Вітчизняної війни), орденом «За заслуги», двома медалями «За от вагу» та 15 ювілейними медалями. В 1996 році йому присвоєно звання «Заслужений діяч науки і техніки України.

10 червня 2013

(0|0)

Валерій Бурій З НОТАТНИКА КРАЄЗНАВЦЯ НАШІ СЛАВНІ ЗЕМЛЯКИ Василь Іванович Білоус (8 грудня 1925, село Бродецьке Катеринопільського району на Звенигородщині) — український лісознавець, селекціонер, письменник. Доктор сільськогосподарських наук (1981), професор (1985), заслужений діяч науки і техніки України (1996). Академік-засновник Академії наук вищої школи України.  Освіта Лісогосподарський факультет Національного аграрного університету. 1959–1962 — навчання в аспірантурі на кафедрі лісових культур НАУ. Того ж року захистив кандидатську дисертацію. Докторську дисертацію захистив у 1980 році. Кар'єра Працював старшим інженером Мукачівського лісгоспу Закарпатської області. 1962–1982 — старший науковий співробітник на Вінницькій лісовій дослідній станції. Вів наукову роботу по селекції дуба під керівництвом професора С. С. П'ятницького. З 1982 – працював в Уманському сільськогосподарському інституті спочатку на посаді завідувача кафедри лісівництва (15 років), а з 1997 року він професор цієї кафедри. Обраний професором в 1985 році. Наукові досягнення За роки наукової діяльності В. І. Білоус опублікував 250 праць, видав 10 книжок, монографій, кілька брошур та 3 підручники для вузів, одержав 6 авторських свідоцтв на методи селекції та сорти лісових культур, неодноразово був учасником ВДНГ Союзу, нагороджений бронзовою та срібними медалями ВДНГ. В 1992 році обраний академіком АН Вищої школи України, а в 1997 році — академіком лісівничої АН України (ЛАІНУ). Василь Іванович є: членом Всесвітньої організації лісових селекціонерів, членом спеціалізованої ради Львівського державного лісотехнічного університету. активним учасником майже всіх всесоюзних та республіканських нарад з питань лісової селекції. Книги Недолю співаю козацького краю: автобіографічний роман-спогади / В. І. Білоус. — Черкаси : Сіяч, 1999. — 364 с. — ISBN 966-564-141-7 Художньо-документальна повість «У вогні боротьби двох диктаторів» (2002). На науковій ниві в дібровах України: (спогади науковця) / Василь Білоус. — Умань : АЛМІ, 2005. — 242 с. — ISBN 966-7823-28-8 Недолю співаю козацького краю: автобіографічний роман-спогади (колективізація, розкуркулення, голодомор) / В. І. Білоус. * 2-е вид. доповн. — Вінниця : Книга -Вега, 2008. — 295 с. — ISBN 978-966-621-375-7 Книги Василя Білоуса — про трагічну долю українського села, про геноцид українців, про реальну а не ретельно відретушовану пропагандистами тоталітарних режимів війну. Відзнаки Заслужений діяч науки і техніки України (1996). Лауреат академічної нагороди Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України (2000) три бойові ордени (Слави III ст., два ордени Великої Вітчизняної війни), орден «За заслуги», дві медалі «За отвагу» та 15 ювілейних медалей. Джерела Бурій В. Вчений лісівник і селекціонер / Валерій Бурій // Туристичні меридіани (Черкаси). - 2001. - №3 (11). - травень. - С. 3. Бурій В. Вчений лісівник і селекціонер / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. - 1998. - 26 груд. - С. 2.

7 квітня 2013

(0|0)

Валерій Бурій З НОТАТНИКА КРАЄЗНАВЦЯ ШТРИХИ ДО ІСТОРІЇ БРОДЕЦЬКОГО 1864 р. Лаврентій Похилевич повідомив про те, що Бродецьке - це село, що знаходиться біля струмка Калниболото. Жителів обох статей - 1818. Орної землі - 2243 десятини. Церква Миколаївська дерев'яна 5-го класу, побудована 1753 року. Церковної землі -  67 десятин. 1882 р. У селі Михайлівська дерев'яна церква 7-го класу, побудована у 1761 році. Парафіян : чоловіків - 527, жінок - 532. Священик - Г.П. Коцюбинський. Церковної землі - 81 десятина. Церковно-парафіяльну школу відвідувало 19 хлопчиків і 2 дівчинки. До церкви приписане сільце Шостаковка. 1900 р. Село Бродецьке Звенигородського повіту Петраківської волості (казенне). У ньому дворів - 234, жителів - 1425 осіб : чоловіків - 720, жінок - 705. Сільчани займалися переважно землеробством. Частина з них їздили на заробітки в Херсонську, Подільську та Тавричеську губернії. У селі числилося 1443,98 десятини землі : церкві належало 81, 93 десятини і колишнім державним селянам - 1362,05 десятини. Господарство велося за трипільною системою. У селі : православна церква, церковно-парафіяльна школа, фельдшер, 2 кузні, 1 водяний і 3 вітряні млини, хлібний магазин. Пожежна частина складалася з одного насоса. 1913 р. У селі Михайлівська дерев'яна церква, побудована 1761 р. Парафіян : чоловіків - 676, жінок - 683. Католиків - 5. Церковної землі - 81 десятина. У селі - 1-класна церковно-парафіяльна школа. Священик - Іван Семенович Бабаков. 1926 р. Дворів - 331, жителів - 1511. 1932-33 рр. Голодомор забрав більше 500 краян. 1937-38 рр. - репресовано, розстріляно, реабілітовано ?... У роки Другої світової війни на фронти з села пішло 300 осіб, не повернулося - 120. 2001 р. Населення - 519 осіб. 2012 р. За даними Вікіпедії населення склало - 438 осіб. На території села виявлено залишки поселень трипільської та черняхівської культур. Біля села було 4 могили, одна з них насипана із залізного шлаку... У Бродецькому народився Білоус Василь Іванович - український лісознавець, селекціонер, доктор сільськогосподарських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, публіцист. ПРО В.І. БІЛОУСА МОЇ ПУБЛІКАЦІЇ: *   Бурій В. Вчений-лісівник і селекціонер / Валерій Бурій // Туристичні меридіани (Черкаси). - 2001. - №3(11). - трав. - С. 3. *  Те саме // Катеринопільський вісник. - 1998. - 26 груд. - С. 2.

8 лютого 2013

(0|0)